Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

6 грудня – ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

mceclip0

 

6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закони «Про Збройні Сили України». Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави як День Збройних Сил України.

Після розпаду Радянського Союзу, та проголошення у 1991 році своєї незалежності, Україна успадкувала одне з найбільших угрупувань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі.

Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, не відповідало миролюбивому зовнішньополітичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини.

Тому першочерговим завданням Міністерства оборони України постало скорочення військових формувань і техніки до необхідного рівня. Безпрецедентним стало рішенням держави про без’ядерний статус та ліквідацію в односторонньому порядку ядерного потенціалу.

У листопаді 1995 року Україна виконала свої зобов’язання і привела граничний рівень техніки та озброєння і відповідність з положеннями Договору про звичайні Збройні Сили Та озброєння в Європі.

Багато людей тепер стверджують, що Україні не потрібно було втрачати статус ядерної держави, але залишимо це питання на розсуд політиків і привітаємо наших захисників. Велика шана ветеранам, удовам та рідним, які втратили своїх найближчих людей.

І хоча в країні ще не завершений військовий конфлікт, не потрібно забувати, що у християн є Той, Хто колись буде судити чесно й допомагати невинному.

Не потрібно також забувати, що зараз наша країна бореться з ворогом на два фронти – на військовому і духовному. В цей час нам особливо потрібно бути мудрими, «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1Петр. 5:8). Він використовує останні дні, аби спокушувати, зводити, ослабляти і губити якнайбільше людей.

Ми провадимо війну проти злісного ворога і бажаємо перемогти його. Апостол Павло запевняє: ми можемо зробити це, якщо зодягнемося в повну Божу зброю

«Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!

 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. 

Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.

Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.

Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру.

А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. 

Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:10-17).

В цьому тексті кожен елемент Божої зброї щось символізує. Наприклад: щит – це вдалий символ віри, бо віра захищає нас від вогненних сил спокуси. Правда символізує праведність, шолом – спасіння.

Апостол Іван, побачивши на острові Патмос видіння, написав: «І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй» (Об. 1:16).

Чому цей меч був у Ісуса в устах? Хіба меч не повинен бути в руці? Слово distomos – «обосічний» – одне з незвичайних слів Нового Завіту. Воно складається з двох слів: di, що означає «два», і stomos – «уста». А разом слово distomos означає «вийшов із двох уст». Але чому Боже Слово згадується в Писанні як «обосічний меч», або кажучи буквально, «меч, що вийшов із двох уст»?

Боже Слово подібне до меча, гострого з двох боків, за допомогою якого можна завдати ворогові нищівної поразки. У Посланні до ефесян Боже Слово назване також духовним мечем (6:17). Виходячи з уст Бога, Воно пронизує наші сумніви, інтелект, логіку і проникає в саме серце. Чим більше ми роздумуємо над ним, тим вагомішим воно стає в середині нас. І ми просто не можемо жити, не проголошуючи Його людям.

І саме в ту мить, коли воно виходить з наших уст, воно стає «обосічним мечем», буквально «мечем, що вийшов з двох уст». І саме цим мечем ми можемо здолати ворога.

«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).

Якщо ми не будемо цінувати цю зброю і користуватися нею, то духовна війна буде програна.

Ворог ніколи не спить і не відпочиває. Він працює всюди і проти всіх. Ми повинні пам’ятати про це, аби опиратися йому силою Христа, з допомогою Його святих ангелів. А якщо ми стаємо самовпевнені і починаємо нехтувати спілкуванням з Богом, то обов’язково станемо жертвою нашого ворога. «Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» (1Кор. 10:12).

Приємно усвідомлювати, що Бог не допустить, аби ми: «спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести» (1Кор. 10:13).

У цей день ми чуємо, що політичний, економічний, духовний розвиток України можливий лише за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. 

Але у Святому Письмі є один вірш, який заставляє задуматись кожну людину: «Хіба чоловік на землі не на службі військовій?» (Йова 7:1).

І саме на цій службі кожен з нас отримує «бойові» рани. «А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» (2Тим. 2:3).

Щоб заслужити честь бути допущеним до двору короля Артура, рицар мав здійснити чимало подвигів. Кожен, хто повертався з битви цілим і неушкодженим, чув наказ: «Йди і не повертайся, доки не одержиш шрам!» Король вимагав від усіх васалів такої відданості, щоб вони без вагань кидалися у  вир бою, ризикуючи зустріти смерть чи поранення. І тільки найхоробріші були вдостоєні його похвали.

Християни перших віків зазнавали фізичних тортур та переслідувань. І хоча в наш час люди, які вірять в Бога, рідко ризикують одержати за віру фізичні рани, але від них вимагається не менша самопожертва.

Ісус сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матв. 16:24). Це означає, що ми маємо добровільно коритися Христові, забувши свої власні бажання і зручності. Це означає також, що маємо бути готовими зіткнутися з нерозумінням, піддатися засудженню і навіть фізичним переслідуванням за свою віру. Але Ісус все бачить і все пам’ятає.

Апостол Петро сказав: «Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись» (1Петр. 4:13).

Хай тіло наше й не буде вкрите рубцями, коли ми постанемо перед Ісусом, та кожен, хто постраждав за Нього, не залишиться без нагороди.

Ніяка жертва за Нього не зрівняється з тим, що Він приніс у жертву за нас. І лише усвідомлення цього допоможе нам залишитися в даній Богом духовній зброї.

Обговорення всіх частин духовної зброї апостол Павло закінчує словами: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Еф. 6:18). Вірний воїн підтримує зв’язок зі своїм штабом армії та виконує накази. Нам, як християнським воїнам, потрібно підтримувати постійний зв’язок зі своїм командиром Ісусом Христом, Який є «князем-володарем народів» (Іс. 55:4).

Це можна робити не шляхом поверхової молитви, але щирим благанням, яке виражає глибоку відданість та близькість Бога. Регулярно спілкуючись зі Спасителем, ми щоденно отримуємо силу, яка підтримує нас у боротьбі.

Ісус сказав: «Я світ переміг» (Ів. 16:33). Бог каже, щоб і ми були переможцями. Коли наблизилась смерть апостола Павла, він міг сказати: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (2Тим. 4:7). Якщо й ми бажаємо цього, то «стіймо проти хитрощів диявольських», зодягнені в повну Божу зброю (Ефесян 6:11).

Велика боротьба між Христом і сатаною – ось що визначає нашу реальність. Війни, злочини, насильство, усі людські трагедії – це лише зовнішні прояви боротьби, яка почалася на Небесах (Об’явл. 12:7). 

Ми повинні завжди памятати, що ВЕЛИКА БОРОТЬБА  – це бій не за близькосхідну нафту чи епохальні геополітичні зміни на військовій та економічній карті світу. Це боротьба за спасіння людства, за кожну окрему душу. Народи, владні структури, видатні особистості й ідеологи приходять та відходять. І лише спасенні, зодягнені в праведність Христа, житимуть вічно. Сатані не потрібні гроші, влада чи політика як такі. Його мета – повести за собою якомога більше душ для загибелі. Ось чому смерть і воскресіння Христа відкрили можливість спасіння усьому людству.

Суть великої боротьби в тому, що люди обирають або вічну загибель, або вічне життя. Усе інше – неважливе.

Андрій Білик

 

ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ – З Богом немає нічого неможливого!

Автор SDA.if.ua. Категорія ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ

Цей випадок шокував усіх лікарів

Коли мені було 27 років, лікарі виявили пухлину і поставили діагноз – рак. Терміново потрібна була операція. АЛЕ … я була вагітна другою дитиною (3 міс). Запропонували аборт і операцію з видалення пухлини. На роздуми дали добу.

Я проплакала всю ніч, закрилася на кухні, схилила коліна і крізь сльози молилася, як могла: «Боже! Не дай мені померти в 27 років!»

Вранці я встала новою людиною. У мені була така сила … Страх пройшов. В онкодиспансері, на прийомі у професора, я відмовилася від операції, підписавши всі потрібні документи.

У свою адресу я почула: «Ти ненормальна, 98 з 100 відсотків – ти помреш». «А дитина залишиться жити?» – запитала я наостанок. «Дитина виживе, а ти помреш», – відповів лікар. Але Бог мав інші плани.

Я народила прекрасного хлопчика, і більше того – пухлина зникла. Лікарі в шоці. З тих пір пройшло багато часу. Мені говорили також, що у мене ніколи вже не буде дітей, але в 2006 році Господь подарував нам дівчинку Марію !!! Ось такий у нас прекрасний і турботливий Отець Небесний !!! Як Йому не служити і не прославляти кожен день !!!

З Богом немає нічого неможливого!

 

Шановні друзі!

Хоча останнім часом відбуваються потужні прориви в лікуванні онкологічних захворювань, але багато лікарів стають свідками незвичайного зцілення від раку навіть в його самих запущених формах, коли лікування вже безсиле. Медики  стверджують, що це можна пояснити нічим іншим, як Божим чудесним втручанням у життя людини.

Нагадуємо, що наша сторінка запровадила рубрику

«ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ»

Якщо ви читали про подібні випадки чи знаєте людей які вилікувались (лікуються) від цієї хвороби, або самі з Божою допомогою вже перемогли онкологічний недуг, то будемо вдячні якщо поділитесь цими досвідами. Адже написано: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Пс. 49:15).

 З нетерпінням чекаємо ваші листи, які можете відправляти в приватні повідомлення на нашу сторінку у ФБ. Усі досвіди про чудесні зцілення можна також буде прочитати на сайті http://sda.if.ua/

Дякуємо за підтримку і допомогу!

16 листопада – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТЕРПИМОСТІ (ТОЛЕРАНТНОСТІ)

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

mceclip0 (6)

Саме цього дня в 1995 році ЮНЕСКО була ухвалена Декларація принципів терпимості (толерантності). У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питанням толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою вашої особистості? Чи відчуваєте ви толерантне ставлення до себе? Сьогодні ми коротенько зупинимось над цим питанням і зробимо для себе конкретні висновки.

Що таке толерантність?

У перекладі з латинської «tolerante» означає «терпіння». В медицині це слово позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників, а в суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів і традицій. Але ми, як християни, тримаючи в руках Святе Письмо, маємо ще  й чітко розділяти поняття сучасного суспільства щодо толерантності.

А щоб було зрозуміло що я хочу сказати, задам просте питання. Чому сучасна гендерна ідеологія така корисна для найбагатших та найвпливовіших людей на цій землі? Ми бачимо це як факт, але нам треба зрозуміти, про що ж ідеться.

Наприклад, в Німеччині зараз близько 200 професорів-жінок, які навчають гендерної теорії в університетах. Тобто, тепер на академічному рівні гендерна ідеологія має той самий статус, що його колись мав комуністичний матеріалізм за часів Радянського Союзу. А все тому, що саме через гендерну політику вдалось протиснути багато законів які протирічать Божим принципам. Вчені знають, що гроші попливуть рікою, якщо вини займуться діяльністю, яка у той чи інший спосіб буде пов’язана з цією ідеологією. Якщо ж ви не хочете до цього долучатися, то не зробите кар’єри.

Відомо, що зараз йде Велика боротьба між Богом і сатаною за наші душі. Ворог планує створити гетеросексуальні подружжя, трансгендеризм і сексуалізація дітей силою державної влади. Медіамагнати докладають усіх зусиль та багато грошей, аби зруйнувати сім’ю, змушуючи усі народи світу прийняти сторону ЛГБД. Їхні активісти використовують мілітарну лексику, бо це і є справжня війна.

В усіх народах та культурах сім’я – це союз однієї жінки та одного чоловіка, які хочуть жити разом і народжувати дітей. Це право записане у Декларації прав людини від 1948 року.

Чому держава повинна захищати сім’ю? Бо вона залежить від сім’ї. Ми знаємо, що дітям найкраще поруч із біологічними батьками. Численні наукові дослідження це підтвердили. Інші назви, це зловживання термінологією, адже якщо ви називатимете жабу орлом, то лише заплутаєте людей, які ніколи не бачили орла. Люди однієї статі не можуть стати одним тілом і не можуть зродити нове життя. Але тепер кажуть, ніби це дискримінація, що одностатева пара не може мати дітей, і ми «виготовляємо» дітей як технічний продукт, і це легально в багатьох країнах. Вони купують дітей по частинах: заморожують сперму і яйцеклітину, які з’єднає лабораторія, шукають жінку, яка здає в оренду своє лоно і дитина виростає в ній.

Влада Великобританії закликала ООН відмовитися від формулювання «вагітна жінка», замінивши його більш толерантним варіантом – «вагітні люди». З такою ініціативою виступило міністерство закордонних справ Сполученого королівства, яке вважає, що вказівка жіночої статі може образити трансгендерів.

На карту поставлена релігійна свобода і свобода сумління. Якщо ми почнемо цитувати, що говорить Біблія про гомосексуалізм, то це назвуть дискримінацією. Обмежується свобода слова. І усі хто це проповідують, переслідуються законом. Під загрозою також підприємницька діяльність, бо в неї глибоко втручаються закони рівності – пекарні, квіткові магазини, проповідники, акушерки можуть бути позбавлені права на діяльність, бо відмовилися у співпраці через свої переконання.

Недавно в офіси міжнародних авіакомпаній поступило нове розпорядження – вивчити питання щодо заборони пронесення в салони літаків разом з колючими та ріжучими предметами, а також будь якими рідинами … книгу Біблія.

Виявляється, що Біблія на борту літака може дискримінувати права людей інших конфесій і атеїстів.

Отож, преславута в країнах західної демократії політкоректність вимагає все нових і нових жертв. На цей раз нею може стати Біблія, як книга, яку треба буде ховати до багажу, а ще краще залишати вдома і не брати в дорогу.

Ворогу не подобається, що Біблія дуже нетолерантна, дуже нетерпима й дуже принципова книга.

«І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дiї. 4:12).

Інші тексти кажуть, що:

У нас немає іншої основи, крім Христа (1 Кор. 3:11).

У нас нема іншого наріжного каменю крім Христа (Еф. 2:20).

Нема іншої надії крім Христа (Євр. 6:19).

Нема іншої дороги крім Христа (Йоана 14:6).

Ми вже говорили, що толерантність, це медичний термін, який взятий з трансплантології і означає нездатність організму відрізняти чужорідні органи. Досягається такий стан поступовим пригніченням ядовитими речовинами імунної системи організму. Тобто, повна толерантність – це фізична смерть. А повна толерантність християнина, це духовна смерть.

Ви певно вже чули, що коли жабка потрапляє в гарячу воду, то моментально з неї вистрибує, але якщо цю жабку помістити в теплу воду і потім на маленькому вогні доводити до кипіння, вона просто звариться, бо понижується чутливість до підвищення температури. Так само й сучасна культура й світські цінності, які підігрівають християн дуже повільно, але якщо не відстоювати принципово Божі вказівки, то одного дня можна побачити що тебе нічого не з’єднує з церквою. І тільки міцний зв’язок з Христом допоможе встояти від спокус лукавого, дійти до кінця й стати переможцем.

Безумовно, що кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

«Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки» (Матв. 10:16).

В одній притчі розповідається про дуже отруйну і люту змію, яка приповзла до мудреця і попросила поради. Справа в тому, що вона схотіла змінити своє життя і стати доброю, бо набридло робити зло. Мудрець порадив їй припинити кривдити людей і не завдавати нікому шкоди.

Але як тільки люди довідались, що змія безпечна, то стали кидати в неї камінням, тягати за хвіст і знущатися з неї. Це стало справжнім лихом для змії.

Мудрець побачив що відбувається, і, вислухавши скарги змії, сказав:

  • Я просив, щоб ти перестала завдавати людям страждань і болю, але я не казав, аби ти не сичала і не відлякувала їх.

Висновок. Немає нічого ганебного в тому, щоб поставити людину на місце, якщо вона зловживає нашим терпінням і пропонує чи навіть заставляє порушити Закон Бога. Людині, яка кривдить, потрібно відповісти цитатою з Біблії, показуючи, що ми вміємо постояти за себе. Але варто опиратися тиску, не заподіюючи зла у відповідь. Так, як це робив Ісус Христос.

«А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові? Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б’єш?» (Iван. 18:22,23).

Отож, толерантність чи терпимість означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими. Означає, що треба знати більше одне про одного, виявляти найкраще в традиціях і віруваннях один одного. Потрібно поважати один одного як особистостей, які самостійно визначають свою релігійну та культурну приналежність.

У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках та віруваннях є цінним даром, але якщо нас будуть примушувати порушити принципи християнства, то потрібно памятати, що «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дiї. 5:29).

 

Андрій БІЛИК

13 листопада – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СЛІПИХ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

74nb31ohn2o8w0ogso

 

Міжнародний день сліпих Всесвітня організація охорони здоров’я призначила на 13 листопада. У цей день в 1745 році народився Валентин Гаюї – французький педагог, який заснував цілий ряд шкіл та підприємств для сліпих людей. Він став першою людиною, яка створила подібні установи, оскільки до 18 століття в світі не було жодної школи для сліпих.

За статистичними даними, проблеми із зором мають біля 300 мільйонів людей. Із них біля 40 мільйонів зовсім позбавлені можливості бачити. Більшість з них усвідомлюють, що зможуть бачити лише у вічності, але усі хотіли б бути на місці сліпонародженого чоловіка, якого зцілив Ісус.

«І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» (Iван. 9:2).

Сліпонароджений – цікава аналогія. Сліпий від народження. Одна річ, коли ти бачив, що таке світовідчуття, розпізнавав всі кольори буття. Знаєш куди тобі йти, можеш вибрати свою дорогу. Але з якоїсь трагічної причини ти осліп. Ти бачив всі кольори і раптом перестав бачити, занурився в цілковиту пітьму. Однак чоловік, описаний в Євангелії, був сліпонароджений, він ніколи нічого не бачив, окрім свого внутрішнього світу.

Отже, Ісус і Його учні, зустріли на дорозі сліпого від народження. У ті часи людина, яка мала нещастя народитися сліпою, була скована самотністю і бідністю, жила на подаяння, протягуючи руку в мовчазному очікуванні монети. Він був бідняком, який жив у своєму чорному світі без надії і найстрашніше те, що усім було байдуже.

У той час, коли Ісус бачив людину, яка страждала, Його учні бачили в сліпому лише теологічну проблему: «хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Ісус бачив у стражданні людини можливість діяти, а учні – просто тему для дискусії. Дивно, але в той час коли Спасителя цікавить доля людини, людину більше турбує філософський аспект питання.

Тому відповідь, яку Ісус дав Своїм учням, розчарувала багатьох: «Відповів Ісус: Ані він не згрішив, ані його батьки; але – щоб виявилися на ньому Божі діла» (Iван. 9:3). Ці слова можна зрозуміти як те, ніби Бог допустив появу на світ нещасного сліпого, приреченого на страждання, лише для того, щоб продемонструвати людям Божу владу.

Давньогрецьке слово «jina» («хьяна»), що перекладається у вірші як «але щоб» вказує на мету, можна також перекласти як «через те що». Виходить, що Ісус буквально сказав учням: «Не згрішив ні він, ні його батьки, але оскільки так сталось, діла Божі звершаться».

Ось відповідь на наше питання. Бог не творить на світі нічого поганого, бо усе погане походить він ворога. Усі хвороби, страждання і смерть приходять від отця неправди, але Бог здатний перетворити наші страждання і рани на радість. Те, що на думку диявола, має стати кінцем людського життя, Бог може перетворити на благословення і показати це усьому Всесвіту.

Коли до нас приходить біда, це можливість діяти Богові. Ісус не пройшов, а зцілив сліпого. Він доторкнувся до його очей і наказав піти умитись в Силоамській купелі. Хоча людина не бачила свого Спасителя, але виконала усе що було сказано. Пізніше: «Ісус знайшов його і сказав: Чи віриш ти в Людського Сина? Цей у відповідь сказав: А хто він, Господи, щоб я увірував у нього? Ісус сказав йому: І ти його бачив, оце він говорить із тобою. Він же сказав: Вірую, Господи, і вклонився йому» (Iван. 9:35-38).

Ви звернули увагу? Ісус був поруч з чоловіком, коли той був ще сліпим, говорив з ним і доторкався до нього. Той чув голос Бога і мусів запам’ятати Його, бо сліпі як правило мають цей дар, але коли зустрів вдруге, то все одно не впізнав свого Спасителя. Виходить, аби впізнати й прийняти Бога, мало бути зрячим. Тут потрібна віра в Його реальність і участь в нашому житті. Ось який діалог Ісус мав з тими, хто не хотів Його прийняти в серце: «І сказав Ісус: На суд я прийшов у цей світ, – щоб сліпі бачили, а видющі стали сліпими. Почули це деякі фарисеї, що були з ним, і сказали йому: Чи й ми сліпі? Сказав їм Ісус: Якби ви були сліпими, то не мали б гріха; але ви кажете, що бачите, – тож гріх ваш залишається на вас» (Iван. 9:39-41).

Якщо ми відчуваємо свою духовну сліпоту, то це добре, але якщо вважаємо що все бачимо й контролюємо, то помиляємось. Коли Христос закликав зціленного до щирої й безумовної віри, той, довірившись Йому, сказав: «Я вірую, Господи! І вклонився Йому» (Iван. 9:38). Саме тут сталось друге чудо, бо вже зряча людина прозріла й духовно.

У цій розповіді є ще одна важлива деталь. Не бувший сліпий шукає свого Цілителя, а Бог шукає його, знаходить і відкривається йому. Так само Він проявляє ініціативу й знаходить кожного з нас в цьому житті й наділяє духовним зором. А хто не хоче Йому вірити чи робить це формально, то свідомо відмовляється від духовного зору й ходить у темряві.

В цей день, коли увесь світ відзначає «День сліпих», кожному з нас варто задуматись над своїм духовним життям. Чи відповідає моє життя слову «християнин» і яка моя віра? Подумайте, що б сталось, якби паралізований почувши слова Бога «Встань і ходи», – подумав: «Як же я встану? Я ж не можу це зробити, бо м’язи атрофовані». Так само й сліпий не сперечався і не вагався, він нічого не розумів, але цілком довірився слову Спасителя.

Я недавно читав, як один чоловік після нещасного випадку втратив обидві руки і зір. Він зневірився в усьому й бажав лише одного – смерті. Але Ісус не залишив його і якось вночі сліпого оволоділо бажання читати Біблію. Але як, адже книга для сліпих тут не допоможе, бо немає рук? І тоді він почув голос: «Мак Персон, учись читати Біблію язиком».

Цей безпомічний сліпий і безрукий чоловік потратив багато часу й зусиль, але все таки навчився читати язиком. Коли в глибокій старості Мака Петерсона запитали скільки розділів він прочитав, той радісно відповів: «Розділів? Я прочитав Святе Письмо багато разів».

У сліпого Марка Петерсона було лише два шляхи: або вважати себе приреченим, нарікати на долю і жаліючи себе замкнутись в собі, або боротись і працювати, знаючи, що прикладаючи зусилля, навіть таке розбите життя як у нього, буде мати мету й ціль.

Дорогий друже, можливо ти зараз прикований до ліжка, або не бачиш і тобі читають ці рядки. Можливо ти думаєш, що твоє життя закінчене? Відчуваєш що програв? Озираючись назад, бачиш, що не досяг нічого в порівнянні з іншими? Тоді подумай: чи є в твоєму житті мета? Яка твоя місія і чи виконаєш ти її саме в цьому положенні? Адже Ісус сказав, що ми спасаємось не баченням, а вірою.

Навкруги нас панує лукавство і обман. Порушення законів Неба і держави стало нормою життя. Більшість людей вважають що Бог є, але ніхто не спасеться цим простим земним баченням, доки не усвідомимо свою неміч і духовну сліпоту.

Ісус сказав: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння» (Лук. 4:18).

Тож попросимо Ісуса відкрити кожному з нас духовний зір, аби виконати Його волю  і те призначення, заради якого ми з’явились на цій Землі.

Андрій БІЛИК

ЯК Я ХВОРІВ НА РАК / МОЯ ІСТОРІЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Відділ здоров"я, ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ

mceclip0 (5)

 

Все почалося в один із звичайних днів. Я відчув якесь дивне нездужання. З’явилася неміч, температура піднялася до 39 за Цельсієм. Буквально через тиждень став сильно худнути. Жодні ліки не допомагали.

 

Потім лікарня, обстеження, аналізи, і … висновок лікарів. Пухлина. На першому етапі ще не було відомо, яка вона: злоякісна чи ні. Спочатку я ніяк не міг повірити, що це сталося зі мною. Скоро мені доведеться померти, а мені всього 35 років, дружина і діти. Такого страху я не відчував раніше ніколи, хоча в своєму житті я вже не один раз був на краю смерті.

 

Приїхавши додому, сів на диван і заплакав. Поруч сиділа мама. Я пам’ятаю, як мама тоді сказала: «Синку, я хочу тобі допомогти, але не знаю чим …»

 

Залишаючись наодинці з собою, я нескінченно ставив питання «Господи, чому це сталося зі мною? За що? Адже я читав Біблію, молився. Чому я повинен померти? »

 

Як віруюча людина я знав, що все моє життя залежить від Бога. Взяв в руки Писання і почав читати. І тільки тоді зрозумів, наскільки я грішний. Настільки, що просто не заслуговую життя на цій землі. І тоді я попросив: «Господи, допоможи мені усвідомити всі мої помилки. Допоможи виправити їх ще за життя, щоб, коли я постану перед Тобою, був чистий».

 

У пам’яті почали спливати моменти з пройденого життя. Згадав, як образив одного старшого чоловіка, несправедливо відносився до людей, говорив неправду.

 

Всі ці спогади я збирав по крихтах з останніх сил. Сил у мене вже практично не було, я ледве міг рухатися. Схуд на 35 кілограмів. Не міг розмовляти більше семи хвилин. Дитячі голоси для мене були нестерпними. Настільки це було різко для слуху. Став дуже дратівливий.

 

Але я збирався …

Але я збирався, і з останніх сил, знаходив телефони людей, яких колись образив, і дзвонив. Я говорив їм: «Вибачте мене, будь ласка, за те, що багато років тому я погано поступив по відношенню до вас». Всі люди, до яких я тоді звертався, відповідали: «Я тебе прощаю, ти тільки живи».

 

І ви знаєте, мені ставало легше. Я відчував, як звільняюся від своєї ноші, як на душі стає легше. І тоді я зрозумів, що повинен зробити прості речі. Адже насправді Бог чекає від нас простої дії, руху в Його сторону. І коли людина робить це з вірою, Бог йде на зустріч. Це дійсно так, хоч багато і ставляться до цього скептично.

 

І ще, я прийняв для себе рішення: буду просити людей, щоб ті молилися за мене… В церквах різних конфесій. Я звертався до всіх, хто читає Біблію, молиться Богу-Творцю, хто знає, для чого Ісус Христос прийшов на цю землю.

 

Це не правда, що в церквах говорять: «Ти не нашої віри, і ми не будемо за тебе молитися». Я переконався в цьому на власному прикладі. Коли я звертався до віруючих різних конфесій, мені говорили: «Віктор, ми будемо за тебе молитися». Одного разу один католицький священик надіслав мені баночку меду. Старець. Йому було 98 років. Колись наша фірма допомагала йому відновлювати костел. Він надіслав до мене своїх людей. Вони віддали мені посилку і сказали: «Цю баночку меду наш ксьондз передав тобі зі словами: «Видужуй, їж мед. Ми молимося за тебе Віктор».

 

Коли я зайшов додому і сів на диван, з моїх очей потекли сльози. Я сказав: «Господи, хто я такий на цій землі, що Ти так оточуєш мене любов’ю?» В той момент я дійсно відчував, як ця любов сходить на мене. Сходить від людей, яких я ні разу в житті не бачив!

 

Лікарі запропонували хіміотерапію. Що робити? Я злякався ще більше. Знав, що волосся випадає. Знаю, що все погано.

 

Одного вечора …

Одного вечора я вийшов на вулицю. Опинився у дворі свого будинку. Стояла пізня осінь. Небо було чисте і зоряне. Я підняв очі вгору і почав говорити з Богом так, як розмовляю з вами. Я сказав: «Батьку небесний, Господь мій і Творець мій! Ти знаєш кожну клітинку мого організму. Ти знаєш, що зі мною відбувається. Але я не знаю, як мені поступити. Чекати чогось або віддатися в руки лікарів? Мені страшно. Я не хочу, щоб мої діти залишилися без батька. Я і сам виріс без батька. Будь ласка допоможи мені”. Того вечора я розповів Богу про все, що наболіло в моїй душі.

 

Увечері, після такої молитви, я приліг на ліжко, і … у мене було видіння. Я опинився в якійсь кімнаті. У ній були брудна підлога, брудні стіни. І сама кімната була темна. І раптом я почув, як у двері хтось починає стукати. Пам’ятаю, як мені стало страшно, як я закрив ці двері на ключ і щосили тримався за ручку. В той момент я чітко розумів: якщо впущу в кімнату того, хто в неї стукається, мені кінець. Сил не вистачає. І двері відкриваються. До кімнати заходить чоловік в довгому одязі. Це був Христос. Він запитав мене: «Навіщо ти закрився? Адже я хочу тобі допомогти». Я впав перед ним на коліна і сказав: «Господи, прости мене за те, що я не довіряв Тобі». Він відповів: «Довірся лікарям. Вони тобі не зашкодять». Після цих слів я прийшов до себе. Мене покинуло відчуття страху.

 

Незабаром я опинився в лікарні, з якої колись втік. Хочу сказати, що онкологічне відділення – це дивовижне місце. Там лежать особливі люди. Всі вони задумливі, занурені в якийсь інший світ. Коли я намагався заговорити з ними про Бога, у них піднімалися очі, змінювалися обличчя. Вони були відкриті для діалогу. Вони розуміли мене краще, ніж будь-хто інший.

 

Хіміотерапія стала для мене справжніми тортурами

Це ломки, це отрута, яка тече по венах. Одного разу під час однієї з процедур у мене зупинилося серце. Я бачив, як здуваються мої вени. В очах потемніло. Я покликав дітей (дружини в той момент поруч не було) і попросив їх: «Дітки, моліться. Напевно, я вмираю». Вони стояли втрьох біля мого ліжка і кричали: «Господи, залиши тата в живих!» Я в цей час говорив: «Господи, прийми дух мій, я вже готовий». У цей момент я побачив, як зліва направо по кімнаті пливе тінь. Темрява. Тоді у мене виникло дуже страшне почуття. Одночасне відчуття страху і розуміння кінця. Тінь повільно рухалася по кімнаті. Я бачив, як вона пройшла повз мене, а потім вийшла через скло.

 

Як тільки це сталося, моє тіло затихло, серце стало битися. І раптом запрацювало. Я зрозумів, що залишився живий.

 

Після другого курсу хіміотерапії мені зробили проміжне обстеження. Знімки, томографія, аналізи … Коли терапевт викликала мене в кабінет, то сказала: «Ваша пухлина зменшилася в два рази, а аналізи, як у здорової людини. Ви добре піддаєтеся лікуванню». Я відповів: «Якби ви знали, скільки церков молиться за мене».

 

Коли я вийшов з кабінету, заплакав від радості. Заплакав так, як ніколи в житті не плакав. Я говорив: «Господи, адже це дійсно був Ти. Як Ти сказав, так і сталося».

 

За курсом хіміотерапії слідував важкий курс променевої терапії. Після його закінчення лікарі мені повідомили: «Ваша пухлина зникла, аналізи – в нормі».

 

Коли їхав з лікарні за кермом своєї машини, я не просто молився, а кричав: «Господи, що я можу зробити для Тебе за те, що ти залишив мене на цій землі?» І відповідь була. Я почув її вдома, коли читав Біблію. У цей момент гучний внутрішній голос сказав мені: «Віддай хвалу вуст». «А що це таке?», – запитав я. «Розкажи людям про Мене. Розкажи, що для Мене немає невиліковних хворіб і нічого неможливого. Нехай тільки люди не відвертаються від Мене», – відповів голос. З тих пір я розповідаю цю історію всім.

 

Переживши таке випробування у своєму житті, я зрозумів: в онкологію людина потрапляє з двох причин. Бог хоче щось змінити її життя, або підготувати до вічності. Сьогодні я щасливий і відчуваю себе зціленою Богом людиною. Хочу багато працювати, приносити користь і радість оточуючим. І ще я впевнений в тому, що Він є, і як тисячі років тому Він зцілює хворих.

Віктор Коробов

 

Шановні друзі!

Хоча останнім часом відбуваються потужні прориви в лікуванні онкологічних захворювань, але багато лікарів стають свідками незвичайного зцілення від раку навіть в його самих запущених формах, коли лікування вже безсиле. Медики  стверджують, що це можна пояснити нічим іншим, як Божим чудесним втручанням у життя людини.

Нагадуємо, що наша сторінка запровадила рубрику

«ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ»

Якщо ви читали про подібні випадки чи знаєте людей які вилікувались (лікуються) від цієї хвороби, або самі з Божою допомогою вже перемогли онкологічний недуг, то будемо вдячні якщо поділитесь цими досвідами. Адже написано: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Пс. 49:15).

 З нетерпінням чекаємо ваші листи, які можете відправляти в приватні повідомлення на нашу сторінку у ФБ. Усі досвіди про чудесні зцілення можна також буде прочитати на сайті http://sda.if.ua/

Дякуємо за підтримку і допомогу!

 

16 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ХЛІБА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Сьогодні, 16 жовтня, Міжнародний Союз Пекарів та Пекарів-кондитерів (UIB) відзначає Всесвітній день хліба.

Саме слово «хліб» має давньогрецьке походження. Річ у тім, що греки випікали свій хліб у спеціальних горщиках, які мали назву «клібанос». Звідси пішло готське слово «хлайфс», що його потім перейняли стародавні германці, слов’яни й інші народи. У давньонімецькій мові збереглося слово «хлайб», яке дуже нагадує наше «хліб» або естонське «лейб».

Відомі випадки, коли харчуючись самим хлібом і водою люди не лише жили багато років, але мали міцне здоров’я. І це не дивно, бо в хлібі міститься весь набір вітамінів групи В, вітаміни групи А, К і Е, натрій, хлор, цинк, мідь, кобальт, селен, магній, кремній, калій, марганець, йод. Відомо, що найбільше вітамінів знаходиться в оболонці зерна, тому чим нижчий сорт борошна, тим більше у ньому вітамінів.

Нерідко цілковита відмова від хліба призводить до депресії, втоми й незадоволення собою, адже злаковий продукт – один з головних джерел вітаміну В, який регулює функцію нашої нервової системи і забезпечує захист від стресів.

Цікаво, що хліб має одну дивовижну властивість –  це єдиний продукт, який вживають майже усі народи світу, до того ж він ніколи не проїдається і не набридає. В древності його вважали ліками і «простим смертним» хліб був недоступним. Особливо поважали пекарів. У Європі за вбивство пекаря було страшніше покарання ніж за звичайну людину. А за звичаєм, прийнятому в тій чи іншій формі в усьому світі, хліб неможна викидати, а якщо він упаде, то піднявши, багато людей його цілують.

До тепер у багатьох народів хліб використовують як цілющий засіб від багатьох хворіб, тому вважається:

  • якщо нюхати свіжовипечений хліб, то можна вилікувати нежить;
  • черствий хліб допомагає при захворюваннях шлунку та кишечника;
  • якщо болить голова, не поспішайте лікуватися таблеткою, а спробуйте

рецепт з «бабусиної скриньки». Замочіть житній хліб в оцет і прив’яжіть його рушником до голови, а до ніг прикладіть глину. Через тридцять хвилин біль «як рукою» зніме.

Також вважається дуже корисним пророщене зерно.

Нарешті, хліб має одну важливу властивість, яку зазвичай не беруть до уваги. Регулярне споживання хліба разом з їжею має великий фізіологічний зміст, тому що хліб надає масі споживаної їжі сприятливої консистенції й структури, що сприяє найбільш ефективній роботі шлунку й найбільш повному змочуванню їжі травними соками.

Особистий лікар Людовика ХVI Антуан Опост писав: «Занедужавши, ми останнім втрачаємо смак до хліба, і як тільки він з’являється знову – це слугує ознакою одужання». Взагалі, протягом життя людина з’їдає близько 15 тонн хліба. І в цьому немає нічого дивного – за своєю доступністю й цінністю для здоров’я людини, хліб можна порівняти хіба що з водою.

Щодня на нашій планеті з голоду помирають  10 тисяч дітей і 25 тисяч дорослих, але мало хто переймається тим, скільки мільйонів людей помирає не маючи духовного хліба. Вперше в Біблії згадується про хліб, коли цар Мелхиседек зустрічав після перемоги Аврама: «А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього» (Бут. 14:18).

А християни щоденно згадують про хліб, коли моляться: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні» (Матв. 6:11). Саме цими словами просимо у Бога всього необхідного не тільки для тіла, але й для душі. Виникає питання, чому Господь навчав просити хліба тільки на сьогодні? Пізніше Ісус сам дає відповідь: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Матв. 6:34).

Це зовсім не означає, що ми не повинні нічого готувати на завтрашній день, бо усі люди працюють «на завтра». Але, як говорив пророк Давид: «Якщо багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!» (Пс. 61:11). Тобто, дивіться на нього, як на тимчасовий Божий дар, який дається нам для того, щоб ним мудро розпоряджались, а не побивались за ним і не надіялись на нього.

Саме тому Бог сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матв. 4:4). Тому під ім’ям «хліба» ми просимо для себе й духовної поживи – любові й прагнення до Слова Божого.

Цікаво, що саме слово «Євангеліє» також має безпосереднє відношення до хліба. Воно пішло від фінікійців, у яких не було плодородної землі бо жили на узбережжі. Увесь хліб завозили морем і коли люди бачили, що наближається корабель із зерном, то кричали «євангеліє», тобто «добра новина».

Саме тому Ісус сказав: «Я хліб життя!» (Iв. 6:48),  тобто – «Я добра новина». Ставлення цілісної, духовної особистості відбувається тільки в тому випадку, якщо людина харчується цим Хлібом Життя постійно. Псалмист закликає: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь» (Пс. 33:9).

Людині з гріховним мисленням властиво задовольняти свій духовний голод тим, що не насичує. Часом саме на ці духовні сурогати витрачаються сили, гроші, час і здібності. Христос же як істинний Хліб з Його життєдайними властивостями залишається незатребуваним. У результаті такого нехтування духовним розвитком ми, як людство в цілому і кожен зокрема, стаємо духовно слабкими й морально нестійкими. Як казав один відомий політик «маємо те, що маємо». Більше того, люди можуть вважати себе християнами, але в той же час їхнє життя є з непевним майбутнім і абсолютно безрадісним сьогоденням. Саме до таких людей передусім спрямовані слова Ісуса: «Я живий хліб, що зійшов з неба; якщо хто споживе цей хліб, житиме вічно» (Iван. 6:51).

Ось чому, говорячи про Себе як про хліб, Ісус Христос об’являє Себе Животворящим Словом, яке виходить із уст Отця. Не нехтуймо цим хлібом, бо лише Він дає людині надію на життя вічне, яке починається ще тут, на планеті Земля.

Андрій БІЛИК

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗОРУ

Автор SDA.if.ua. Категорія Відділ здоров"я, Теми до визначних дат

mceclip0 (4)

 

Щорічно, у другий четвер жовтня, весь світ відзначає Міжнародний день зору! Дата була ініційована Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), щоб привернути увагу до проблем сліпоти та офтальмологічних хворіб. За даними організації, у світі налічується близько триста мільйонів людей, у яких є проблеми із зором, але вважається, що 80% всіх випадків порушення зору можна запобігти або вилікувати.

І саме в цей день – Всесвітній день зору, люди мають привід замислитись не тільки над своїм здоров’ям, а й над духовним зором, адже ми так мало уваги приділяється не лише очам, але й тому, як бачимо. Що це за чудо, — просто дивитись і бачити?!! Бо очі — одне із найзагадковіших Божих творінь. Наші очі практично постійно працюють і наука до цього часу не може добре зрозуміти як вони працюють.

У наші очі щоденно попадають десять трильйонів фотонів найменших частинок світла. Ці частинки проходять крізь рогівку, зіницю, кришталик, скловидне тіло і лише тоді попадають на сітківку ока. А сітківка ока подібна на відеокамеру, в якій знаходиться 100 мільйонів клітин-рецепторів. І кожний з цих 100 мільйонів рецепторів з’єднаний через нервові волокна з головним мозком, який перетворює ці сигнали в образи і думки. І на це все потрібно долі секунди.

Ні один вчений не може пояснити як це насправді працює, а ось псалмисту не потрібно цього знати, бо він просто захоплюється цим і говорить: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений!» (Пс. 139:14).

Взагалі, вважається що все що ми бачимо впливає на нас або на добро, або на біду.

«Світильником тіла є твоє око. Якщо твоє око буде чисте, то й усе твоє тіло буде світле; коли ж воно буде лукаве, то й твоє тіло буде темне» (Луки 11:34). Це переклад Біблії Турконяка, а ось як цікаво говорить новий переклад, сучасною мовою: «Око — єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві» (Луки 11:34).

Одна жителька Каліфорнії на ім’я Хелен Шнайдер зуміла вийти з дуже важкого становища. Справа в тому, що кожного року, як тільки на їі городі дозрівала полуниця, то одразу злітались птахи й з’їдали усі ягоди. Жінка довго мучилась, але кожного року це повторювалось. Нарешті їй це набридло і у неї виник цікавий план, який має для нас не лише практичну цінність, але й заключає в собі декілька важливих духовних уроків.

Отже, ранньою весною, не чекаючи доки дозріють полуниці, Пані Шнайдер взяла п’ятьдесят неочищених зелених грецьких горіхів, помалювала іх яскраво-червоною фарбою і коли на грядках зазеленіла полуниця, вона поміж листям розклала ці помальовані неочищені горіхи.

Птахи, побачивши на грядках «червоні ягоди», злетілись щоб їх з’їсти, але, почавши клювати гіркі зелені горіхи, швидко зрозуміли що вони неїстивні і вже не чіпали урожай. Ну а коли достигла справжня полуниця, то птахи навіть не хотіли її пробувати, бо думали що то ті самі гіркі й тверді ягоди.

Ми з вами також можемо звикнутись, що в цьому несправедливому світі постійно обманюють і намагаються перехитрити, а коли Дух Святий посилає промінчик істини, то виникає загроза не усвідомити його цінностей. А це якраз і потрібно ворогу.

«Маючи очі, не бачите…» (Марка 8:18).

Протягом усієї історії Землі, диявол добре освоїв і користується старим принципом, який можна назвати: на що дивишся, те й хочеш. Тобто, очі людини, це перша зброя диявола проти самої ж людини.

Зачитаємо лише декілька текстів, які підтверджують цю думку:

«І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей… І взяла з його плоду, та й з’їла» (Буття 3:6).

«І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали» (Буття 6:2).

«І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива. І послав Давид, і запитався про ту жінку… І послав Давид посланців, і взяв її..» (2 Сам. 4-11:2).

Соломон добре знав наслідки того, на що дивишся.

«Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…» (Прип. 23:31-33).

Ми можемо сховатись від людей зі своїми вчинками, але є дві пари очей, які бачать нас завжди і всюди: перші, це очі Бога, які стежать за нами з любов’ю, а другі, це очі диявола, які спостерігають зі зловтіхою. І саме цей ворожий погляд щоденно й щохвилинно підстерігає, аби погубити нас. Тому не можна розслаблятись і почувати себе у безпеці.

Патріарх Йов розумів, що диявол постійно спостерігає за ним і сказав: «Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…» (Йова 16:9).

Патріарх також знав, що гріх може увійти в розум через очі і ось що він зробив: «Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?» (Йова 31:1). Тут Йов мав на увазі зберігати непорочність перед Богом і не дивитись хтиво на інших жінок. Тому він служить чудовим прикладом для усіх християн.

Цей патріарх добре знав те, до чого дійшли вчені тисячі років після нього, що очима людина тільки дивиться, але бачить розумом. Йов, дивлячись на жінок, не виношував думок про аморальні стосунки з ними. Тобто, він дивився очима, але бачив розумом.

Є ще один вид бачення, це коли ми бачимо людей не такими, які вони є, а якими б нам хотілось бачити. Я колись читав статтю лікаря, який описував стан жінки, яка страждала від перевтоми, стресу, напруженої домашньої роботи і була дуже нервовою. Її вже навіть стали дратувати люди. Лікар виписав їй заспокійливі ліки й попросив прийти через два тижні. Коли пацієнтка прийшла знову, він спитав чи відчула вона якісь зміни. А жінка відповідає:

— Ці заспокійливі ліки мені зовсім не допомогли, але я помітила, що люди навколо мене стали набагато спокійніші.

Тобто, все залежить від того, як ми дивимось на оточуючий нас світ і як піддаємось його впливу. Ось чому Ісус Христос говорить: «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє. Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне» (Матвiя 6:22,23).

Тут потрібно звернути увагу на те, що ці слова про очі Ісус сказав одразу після відношення людини до земних цінностей. Бо в Біблії на грецькій мові лихе око означає скупе і жадібне око. Іншими словами, Ісус говорить, що ми можемо дивитись на світ і людей або очима скупої, жадної чи хитрої людини, або світлим, радісним поглядом, бо погляд на людей і світ відображає внутрішній стан. Тобто, Біблія говорить, що наше серце не може бути сірим чи нейтральним. Або світлим, або темним. У Бога ніколи не може бути ніяких взаємостосунків з людиною, яка живе іншими мірками і будує свої взаємостосунки на інших принципах, ніж Сам Бог. Творець охоче прощає недоліки й гріхи тим, хто щиро кається. Він бачить серце людини, світле воно чи темне. Але ті, хто самі не хочуть прощати, хто заздрить ближньому, для кого гроші стали ідолом, ті мають проблеми вже тут, на землі і будуть мати в майбутньому, коли доведеться стати перед небесним судом.

В багатьох може виникнути питання, як нам дослідити свій внутрішній стан, яке у мене серце: темне чи світле? Але читаючи з молитвою Біблію, кожен може отримати від Бога відповідь і змінитись. «Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2 Кор. 3:17-18).

Тобто, дивлячись на Ісуса, ми змінюємось.

«Закон розумового і духовного розвитку полягає в тому, що людина змінюється залежно від того, на що дивиться. Розум людини поступово пристосовується до тих предметів, про які вона думає, і вона стає схожою на те, що любить і що поважає» (Е. Уайт. «Велика боротьба» с. 552-556).

В одній книзі описується, як під час Другої світової війни, офіцер-есесівець привіз у лікарню вагітну дружину, щоб вона там народила. А в цій лікарні у кожній палаті висіли картини, які зображали певні моменти із життя Ісуса Христа. І коли есесівець побачив, що в палаті висить картина на якій намальований Ісус, то закликав лікаря й наказав:

– Зніміть цю картину, бо я не хочу щоб моя дитина, коли народиться побачила цього єврея.

На другий день, коли він прийшов провідати дружину, його зустрів той же лікар і сказав:

– Ваша дружина народила сина, але, нажаль, вимушений вам повідомити, що син народився сліпим.

Ми розуміємо, що ця історія символізує якраз наше духовне бачення. Тобто, якщо ти не хочеш бачити Ісуса в центрі життя, то й взагалі нічого в майбутньому не побачиш, бо лише з Ним і завдяки Його жертві можна осягнути Життя вічне. І саме про це говорить вся Біблія.

Ви певно звернули увагу на те, що багатьом людям подобається відвідувати театральні вистави, концерти чи футбольні матчі. Все це можна побачити по телевізору, але люди чомусь прагнуть особисто перебувати там і споглядати усе власними очима. Після цього вони розповідають іншим, що були очевидцями і що самі бачили й почули.

Апостоли були очевидцями життя, смерті і воскресіння Христа. Вони бачили Його на власні очі. Це настільки вплинуло на них, що вони просто не могли не розповідати про Нього іншим. Наприклад, апостол Іван особисто заявляє що є свідком життя Ісуса.

«Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам, що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами…» (1 Ів. 1:1-5).

Тобто, апостол підкріпляє свої заяви тим, що він особисто бачив Ісуса і що Ісус значить в його житті. А євангеліст Лука взагалі говорить однозначно: «Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!» (Дiї 4:20).

Сьогодні ми не можемо бути свідками безпосередніх подій з життя Ісуса, але ми є очевидцями реальності Христа та Його діянь в нашому житті. У певному розумінні, наша особиста історія, наша розповідь очевидця є тим самим Євангелієм, бо власний досвід, це неперевершений доказ на користь християнства.

Тож, розповідаймо як ми бачили Божу руку в нашому житті, що Ісус зробив для нас і як змінив наше життя, щоб ми ходили в світлі і мали можливість жити з Ним тут і у Вічності. Нехай власний досвід нашого життя з Богом буде тим доказом Його любові до кожної людини.

І нехай гаслом життя кожного з нас стануть слова апостола Луки: «Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!».

Андрій БІЛИК

БОГ ДОПОМІГ ВИЛІКУВАТИ РАК

Автор SDA.if.ua. Категорія Відділ здоров"я, ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ

mceclip0 (3)

Я й не думала, що такий кошмар може статися зі мною, але Бог давав сили все пережити. Спочатку хвороба протікала майже непомітно, і я не звертала уваги на нездужання. Коли я щось несвіже з’їдала, дуже важко це переносила, тому вирішила сходити до лікаря. Після чергового приступу лікар поставила діагноз – кіста, до того ж великих розмірів. З цього часу почалися мої митарства по лікарнях.

Згодом виявилося, що у мене були погані аналізи крові, а значить, не можна робити операцію. Мене поклали в лікарню, щоб підняти гемоглобін. Два рази робили переливання крові. УЗД серця теж показало великі проблеми. Завідувач відділенням сказав, що операцію на серці, яка мені була потрібна, вони не роблять, треба їхати в Москву. Але часу не було – пухлина росла швидко.

У церкві я просила молитися за мене. Ми з мамою теж молилися, щоб Бог допоміг. Після деяких роздумів завідувач придумав вихід: мені зробили невелику операцію – поставили кава-фільтр у вену, щоб я могла винести більш складну операцію з видалення пухлини. Лікар не дозволяв робити таку операцію в звичайній лікарні – направили в онкологічний диспансер.

Нарешті у відділенні мене почали готувати до платної операції, проте лікарі все ще сумнівалися, робити чи ні. Зібрали консиліум, вирішували до вечора. На наступний ранок мій лікар сказав, що мене виписують. По аналізах вони зрозуміли, що у мене велика злоякісна пухлина, та ще проблеми з серцем. Наркозу можу не витримати. Не стали ризикувати.

Я приїхала додому, але мама стала клопотати, щоб мені зробили операцію в звичайній лікарні, бо офіційний діагноз (кіста), ще не зняли.

Весь цей час церква і мої рідні молилися за мене. Я була готова до найгіршого результату, але було шкода рідних. Я розуміла, що якщо я довіряю Богові, то потрібно виходити з того, які у Нього плани щодо мене. Будь-який результат був би благословенням, але ми молилися про зцілення.

Нарешті мені зробили біопсію. Наркоз я витримала! Біопсія підтвердила злоякісне утворення. Далі була безкоштовна операція з видалення пухлини. Все витримала! На подальше лікування мене направили знову в онкологічний диспансер. Я відчувала постійну слабкість. Думала: «Що ж робити далі?» Молилася. Я знала, що багато хто вмирає від цього захворювання.

З молитвами я продовжувала лікування. Результат, слава Богу, хороший! Протягом усього лікування і обстежень Бог постійно посилав мені допомогу в особі хороших людей. Я і мої рідні переконалися, що Бог – Цілитель і Захисник. Він здійснює Свої чудеса різними способами. Мамині співробітниці, з якими вона працювала раніше в лікарні, сказали, що я вижила тільки тому, що вірю в Бога.

Я дійсно вірила, що Бог допоможе мені перемогти цю недугу. Так і сталося! Потрібно завжди боротися за своїх ближніх, вірити, сподіватися, молитися і найголовніше – довіряти Богу!

Наталія Бесєдіна, м Ставрополь

Газета «Ваші ключі до здоров’я» № 12

3 поради для щасливого сімейного життя

Автор SDA.if.ua. Категорія Сімейне служіння

І молоді, і досвідчені подружжя стикаються з труднощами в сімейному житті. В такий час навіть приходять думки: «А чи правильний я зробив вибір?» Пропонуємо всього три поради, завдяки яким ви будете щасливою сім’єю.

  1. Ніколи не переставайте захоплюватися один одним. Я думаю, вам буде не складно запам’ятати цю пораду. Перші слова людини, записані в Біблії, – слова чоловіка, слова захоплення, слова захоплення своєю коханою: «Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка» (Бут. 2:23). Синодальний переклад не зовсім повно і ясно передає захоплення Адама. Інші переклади передають стан Адама, коли Господь підвів до нього Єву, в такий спосіб: «Ну ось, нарешті, кість від костей моїх і плоть від плоті моєї». Адам захоплюється і, побачивши прекрасну Єву, висловлює своє здивування.

Цікаво відзначити, що Біблія починається в прозі, і перший вірш, який ми знаходимо в Біблії, – це якраз слова Адама. Він настільки захопився Євою, що навіть не міг передати свої почуття простою мовою.

Захоплюйтеся один одним. Візьміть за правило не починати день і не закінчувати його, не захопившись і не висловивши це захоплення один одному. Багато сімей сьогодні руйнуються саме тому, що подружжя перестали захоплюватися один одним. Звичайно, у кожного є сильні і слабкі сторони, і все залежить від того, на чому ви будете зосереджувати свою увагу. Тому не забудьте: в жодному разі не переставайте захоплюватися один одним. Якщо раптом вам бракуватиме епітетів, тоді прочитайте в Біблії 7 розділ книги Пісня над піснями.

  1. Тільки віддаючи, ми отримуємо. Це золоте правило щасливого сімейного життя. Якщо ми хочемо отримувати любов, ласку, увагу, турботу – нам необхідно в першу чергу подарувати все це своєму чоловікові. Адам в захопленні сказав: «Ось тепер вона кість від костей моїх і плоть від плоті моєї». Іншими словами він сказав: «Так це ж те саме, що я. Ми одне». Грунтуючись на цьому аргументі, апостол Павло говорить: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе» (Еф. 5:28). Відтепер у тебе кожного дня повинно бути одне завдання: як я можу сьогодні ощасливити свою дружину, тоді і вона буде думати про те ж. Таким чином, віддаючи, ви отримуєте, бо хто любить свою дружину, любить самого себе. Коли ми служимо іншим, ми отримуємо.
  2. Господь є джерелом любові. Тому ви добре зробите, якщо прийдете до церкви, щоб отримати Боже благословення. І якщо ви будете продовжувати вдома робити це кожного ранку, схилившись удвох біля Божественного вівтаря, то будете найщасливішою подружньою парою на цій землі.

Артур Штеле

ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ ДАВИДА

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

mceclip0 (3)

Прагнення до слави й успіху багато в чому послабили характер Давида, і він не раз ставав легкою здобиччю спокусника. Його рішення провести перепис ізраїльтян засвідчило про гріховну гординю і невіру в здатність Бога забезпечити благополуччя народу.

Пророк Гад запропонував Давиду на вибір три Божественних кари за його гординю: «І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: Так сказав Господь: Вибери собі: чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми,.. чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю»

(1Хр. 21:11,12).

Відповідь Давида була такою: «Нехай же впаду я в руку Господа» (1Хр. 21:13). Після чого від моровиці в Ізраїлі загинуло сімдесят тисяч чоловік.

«І сказав Давид до Бога: Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло я вчинив зло, а ці вівці що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його…» (1Хр. 21:17).

Досягнувши сімдесятирічного віку, Давид ослаб здоров’ям. В якості свого наступника він вибрав Соломона, але його старший брат Адонія став проти цього рішення і підняв заколот, до якого приєдналися Йоав і безліч співчуваючих. Нехтування Давидом батьківських обов’язків призвело до того, що Адонія став безпринципним і безрозсудним. Давид відмовився від престолу на користь Соломона, і той був негайно проголошений царем, завдяки чому всі задуми змовників були зруйновані.

Давиду дуже хотілося звести храм на славу Господа. Але він погодився з Богом, Який сказав, що побудувати цей храм судилося не йому, а Соломону.

«Псалми Давида є відображенням усієї різноманітності пережитих ним досвідів – від мук винуватого сумління та самоосудження до вершин віри та найтіснішого спілкування з Богом. Історія його життя свідчить про те, що гріх приносить лише ганьбу та горе, а Божа любов і милість досягають навіть найбільших глибин; віра дає душам, що каються, право стати Божими синами»

(Патріархи і пророки, с. 754).

Бог виправить скоєне нами і оновить наші з Ним стосунки, якщо ми, подібно до Давида, звернемося до Нього і щиро покаємось.

 

Детальніше

Новини по дням

Грудень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист