Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Архів за Травень 11, 2018

ДЕНЬ МАТЕРІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

БІБЛІЯ ПРО МАТЕРІВ

 

Роль матері в Біблії найбільш почесна і відповідальна.

Найпоширеніша фраза – „Ім’я  його матері” – багаторазово зустрічається в Старому Заповіті і завжди несе важливу інформацію стосовно царів Ізраїлю. Мати царя часто займає більш почесне становище, ніж дружина царя. Безпосередньо після згадування імені матері царя в Старому Завіті часто в наступній фразі робиться підсумок духовності і моральності цього царя: „І робив він угодне в Господніх очах” або „І робив він неугодне в Господніх очах”.  Цими словами автор ніби  намагається  підкреслити безпосередній вплив матері на характер сина. Наприклад, у другій книзі Царів читаємо: „… А ім’я його матері Єгоаддан…”, і далі, в 3-му вірші: „І робив він угодне в Господніх очах” (2 Цар. 14:2).

Важливість материнського впливу підкреслено також у книзі пророка Єзекіїля, де ми зустрічаємо фразу: „Яка мати – така її донька!” (Єзек. 16:44).

У серцях єврейських жінок жила глибока любов до дітей, а діти ставились до матерів з не менш глибокою повагою. В одному із законів, де говориться про повагу до батьків, мати навіть поставлена на перше місце, перед батьком: Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я – Господь, Бог ваш!” (Лев.19:3).

Серед  Божих заповідей зустрічаємо закон про те, що матір слід поважати нарівні з батьком: „Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!” (Вих.20:12).

Слово „мама” або „матір” згадується в Біблії більше 300 разів, а слово „свекруха” – більше 10-ти.

Іноді матір’ю називають ізраїльську націю, а ізраїльтян – її дітьми (Іс.50:1; Єрем.50:12; Ос.4:5). Навіть велике місто також може порівнюватися з матір’ю: „Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля…” (2 Сам. 20:19).

 

 

ЕВНІКІЯ І ЛОЇДА

(Мама і бабуся Тимофія)

 

Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син  прийшов до кухні з карткою в руці.

З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об   запаску руки і прочитала:

– «Очищення стежки від бур’янів – 1 грн;

– прибирання кімнати – 2 грн;

– купівля молока – 50 коп;

– догляд за сестричкою (3  вечори) – 3 грн;

– отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 5 грн;

– викидання сміття щовечора – 2 грн;

Разом – 13 грн. 50 к».

Зворушено поглянула мати синові у вічі. У пам’яті зринули спомини.  Жінка взяла ручку і на зворотному боці картки написала:

  • «За те, що носила  тебе  під  серцем  9  місяців – 0  грн;
  • за ночі, проведені біля твого ліжка, коли ти хворів – 0 грн;
  • за хвилини, коли потішала тебе у смутку – 0 грн;
  • за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 грн;
  • за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 грн;
  • за всі сніданки, обіди, вечері, полуденки, канапки до школи – 0 грн;
  • за все, що даю тобі щоднини – 0 грн;

Разом – 0 грн».

Закінчивши писати, мати, посміхаючись, дала картку синові. Той прочитав написане, і на його очах виступили дві великі сльозини.

Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку: «Оплачено». Потім кинувся мамі на шию і розцілував.

Неможливо нічим виміряти безкорисливу мамину любов і виховання, яке  оселяється в дитині.

«Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перш оселилася в  бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона  оселилась» (2 Посл.  Тим.  1:5).

Це вся інформація, яку відкриває Біблія про цих двох великих жінок Нового  Заповіту. І хоча слово „баба” зустрічається в Біблії тільки один раз, коли згадується  Лоіда, можемо не сумніватись, що вона була віруючою жінкою і люблячою бабусею.

Апостол Павло тактовно згадує ім’я баби першим, тому що християни  поважали старість.

Імена цих двох жінок згадуються у Біблії мигцем, але як багато вони нам говорять! Про важливе для нас – щиру, нелицемірну віру в Бога, яка передається з покоління в покоління не тільки по роду але й по духу.

Дуже важливо знати з Писання, що віра може передаватись у спадок так само, як талант, завдяки праведному способу життя. І саме завдяки цим жінкам, ми дізнаємось, як це відбувається.

Хоч це не єдине місце в Святого Письма, яке прямо і красномовно підтверджує думку, що віра, яка зароджується в жіночому серці, може бути глибшою і сильнішою, ніж у багатьох чоловіків.

Біблія показує нам три покоління: бабку Лоїду, мати Евніку, і їхнього внука і сина Тимофія, в яких так чудово проявився дух істинної віри.

Ім’я Лоїда в перекладі з грецького означає «краща», «вища», а ім’я             Евнікія – «богоподібна». Які чудові імена давались в давнину! Вибір імені, як вважають єврейські богослови, «справа виключно важлива і відповідальна, тому – що життєва сила і благословення, які людина отримує з вищих світів, ніби проходять по каналах, по буквах єврейського імені ” (М.М. Шнеєрсон). І дійсно, Евнікія і Лоїда брали цю силу і благословення з Вищого світу і все своє життя віддавали на служіння Богові.

Ці дві жінки – Лоїда і Евнікія стали для нас чудовим прикладом чистої, нелицемірної віри, на чому наголошує апостол Павло у своєму другому посланні до Тимофія. Нелицемірну віру вони з радістю передали Тимофієві, а він разом з апостолом Павлом поніс її далі до серця багатьох, повіривши в Ісуса Христа.

Лоїда і Евнікія вже були навернені в християнство, коли апостол Павло під час своєї другої місійної подорожі прибув до Дервії, а потім до Лістри, де на той час вони проживали. Апостол Павло схотів взяти Тимофія співпрацівником, помітивши в ньому особливий дух віри та готовність на служіння в ім’я Ісуса Христа (Дії 16:1-3).

Нелицемірна  віра  мами  і  бабусі  зробила  Тимофія  достойним  найвеличнішої  з  похвал,  яку  виніс  апостол Павло,  називаючи  його  „Сином  улюбленим” (2 Тим. 1:2).  Тільки  завдяки  вихованню,  отриманому  від  матері  та бабусі,  Тимофій  зміг  почути  такі  слова  від  бездітного  і  нежонатого  Павла.  Апостол  любив  Тимофія,  як  рідного  сина,  і  завжди  говорив  про  нього  з  гордістю. Коли в Евнікії народився син, вона назвала його Тимофій «той, хто шанує Бога», «той, хто боїться Бога». Це ім’я говорить про той дух, який панував в цій сім’ї.

Зауважимо, що віра у родинній сім᾽ї має величезне значення для нащадків і, насамперед найвпливовіша віра бабці. Місіонери розповідають, що в деяких країнах, особливо в Індії, Євангеліє не може проникнути в життя народу до того часу, доки не відкриється воно старшим людям, в основному бабцям, тому якщо старенька вороже ставиться до усього нового, непохитно притримуючись язичницьких звичаїв, дуже складно навернути родину, сім᾽ю. А людям похилого віку ще й притаманно всіма силами триматись того, що ввійшло у їхню плоть і кров з раннього дитинства. Вони вперто противляться новій вірі. Доки не навернеться бабця, стверджують місіонери, сім’я не відкриється Євангелію. В Лістрі бачимо навернену до Христа бабцю, віру і принципи якої прийняли дочка і внук.

Вибір старшої людини може привести як до доброго, так до поганого. В тих родинах, де бабці прилучені до окультизму, знахарства, ворожіння, членам родини дуже тяжко вирватись з під впливу лукавого. Такі бабці навпаки стараються залучати нащадків до поклоління чорній силі. Членам такої родини важко стати християнами та повірити в другий прихід Спасителя.

Щасливі ті, хто має таких матерів як Евнікія, і таких бабусь, як Лоїда. У їхніх сім’ях міцна християнська атмосфера, а в дітей тверда істинна віра. Від таких сімей багато людей може дізнатись про Євангелію. Якщо ж в таких родинах є ненавернені чоловіки, через поведінку віруючих жінок – дружин чи тещ – вони приводяться до Христа «без слів», як про це написано в 1-му Посланні Петра (3:1-3), якщо ж цього не стається, то плоди їхнього благодатнього життя неодмінно позначаться на дітях. Про це повинні пам’ятати матері – християнки, виховуючи своїх дітей для Господа.

На прикладі Лоїди і Евнікії Господь відкриває, що є головним при вихованні дітей в християнському дусі. Це, перш за все, Боже Слово, молитва і власний приклад.

Згадаймо, як благотворно впливають на дитячі душі розповіді з біблійних історій про Йосипа, Самуїла, Давида, Йонатана, Даниїла, його трьох друзів і про багатьох інших чоловіків і жінок віри. А як уважно дітки слухають і як радісно сприймають їхні серденька просту і доступну розповідь про Ісуса Христа.

Звичайно, що свідчення про Христа підтверджується чистим і святим життям батьків. Для юного Тимофія життя матері Євнікії і бабці Лоїди стало справжнім прикладом, високим духовним зразком.

Потім їхнє місце зайняв апостол Павло. Він по-батьківськи і по-братськи спілкувався зі своїм юним учнем під час їхніх місійних подорожей. Для апостола Тимофія це був найкращий приклад істинного християнства.

Павло  доручав юнакові найделікатніші  і  найвідповідальніші  завдання.  Тимофій  був  підготовлений  Евнікією  і  Лоїдою  до  такого  служіння.  Їхній  син  і  внук  зробив  безсмертними  їхні  імена,  працюючи  на  Божій  ниві  разом  з  Павлом  довше, ніж будь-який з його супутників,  що  розділяли  його  щоденні  турботи.

Евнікія  і  Лоїда  жили в Лістрі.  Батько  Тимофія  був  греком, а  мати – єврейкою.  Тимофій  з  дитинства  знав  Святе Письмо.  У  своїй  сім’ї  він  бачив  щире  глибоке  благочестя. Віра його матері і бабусі у Господа постійно нагадувала про  благословення,  пов’язані  з  виконанням  Божої  волі.

Нам не відомо, чому так сталось, що, дочка Лоїди вийшла заміж за геллена. Але цей шлюб не пошкодив Евнікії зберегти благочестя й дух поклоніння Богові у своєму характері, у вірі та поведінці протягом усього їхнього життя.

Про це свідчить той факт, що її сина апостол полюбив, як власного.

Ці  дві  побожні  жінки  наставляли  Тимофія  у  Слові  Божому.  Духовна  сила  отриманих  повчань  допомагала  юнакові  зберегти  чистоту  мови  та  протистояти шкідливому  впливу  оточення. Ось таким чином  його  домашні  наставниці,  співпрацювали  з  Богом,  готували  його  до  служіння.

Складається  враження,  що  Евнікія  і  Лоїда  зійшли  просто  зі   сторінок  Біблії,  щоб сказати,  що  нема  нічого  важливішого  в   житті  матері  за  виховання  дитини. Важко  уявити,  що  було  б,  якби  Тимофій  не  отримав  належного  домашнього  виховання  до  15  років,  коли  апостол Павло  прибув  до  Лістри  і  навернув  його  в  християнство, близько  45  року по  народженні  Христа.

Це  було  друге  відвідування  апостолом Павлом  Лістри,  коли після  розлучення  з  Варнавою  зустрів він Тимофія.  Юнак, залишивши  рідних, пішов з  апостолом Павлом  і Силою проповідувати Христову науку.

Можна  не  сумніватись,  що  Лоїда  та  Евнікія  добре  знали  книгу Старого  Завіту,  яка  тоді  називалась  Книгами  Закону і Пророків, і що вони передали  Тимофію  мудрість  усіх  великих  суддів і  пророків,  а  також  мудрість  Псалмів  і  Приповістей.  Можливо, вони не раз  повторювали: «Привчай  юнака  до  дороги  його  і  він, як  постаріється, не  вступиться з неї» (Пр. 22:6), або „Хай  радіє  твій  батько, та  мати  твоя, хай потішиться та,  що  тебе  породила” (Пр. 23:25),  чи  «Дороги  премудрості  вчу  я  тебе,  стежками  прямими  проваджу  тебе» (Пр. 4:11).

Евнікія  і  Лоїда  виховали  Тимофія  самовідданою  людиною,  яка  здібна  на  самопожертву. Ніжним, терпеливим і завжди готовим посвятити себе справі Христа. А  закласти  в  дитину  такі  якості  могли  тільки  віддані  і  люблячі  бабуся  та  мама.

Апостол Павло  більше  за  всіх  розумів,  що  нелицемірна  віра  Лоїди  і  Евнікії  в  повною  мірою  передасться  Тимофію.  Цю  думку він підтверджує такими словами: «І  ти  знаєш  з  дитинства  Писання  Святе,  що  може  зробити  тебе  мудрим  на  спасіння  вірою  в  Христа  Ісуса» (2 Тим. 3:15).  Цими словами  великий  апостол   залишив   самий  довговічний  пам’ятник  матері  і  бабусі  Тимофія.

Павло  також  писав  Тимофію: «А  ти  в  тім  пробувай,  чого  тебе  навчено  і  що  тобі  звірено,  відаючи  тих,  від  кого  навчився  був  ти» (2 Тим. 3:14). Цими словами великий апостол залишив довговічний пам᾽ятник матері і бабусі Тимофія.

У  посланнях  апостола Павла  до  Тимофія  є  тексти,   які  характеризують  самого  Тимофія,  наприклад: «Але  ти,  о  Божа  людино,  утікай  від  такого,  але  женися  за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю» (1 Тим. 6:11)

Немає  жодного  сумніву,  що  ці  якості виховані  в  ньому  бабусею  і  мамою.   Завдяки  їхній  науці  він  міг  зрозуміти  слова   Павла: «Бо  корінь  усього  лихого – то  грошолюбство,  якому  віддавшись  дехто  відбились  від  віри й  поклали  на  себе  великі  страждання» (1 Тим. 6:10).

Ці  слова апостола Павла  стали  для  Тимофія  як  ковток  чистої  води.  Він  сприйняв   їх   чутливим   серцем,  тому що  з   дитячих  років утвердився  в  істинній   вірі.

Відомо, що Тимофій, як співпрацівник Павла, виконував своє важке й відповідальне служіння. Згодом він став єпископом Ефеської церкви, про яку так багато сказано в Писанні та історичних документах. Пізніше апостол Павло писав про нього такі похвальні слова: «… діло Господнє він робить, як і я» (1 Кор. 16:10).

Тимофій звершував служіння єпископа до того часу, доки (в період правління жорстокого Доміціанта) не помер мученицькою смертю: був побитий камінням під час одного з язичницьких свят, влаштованих на честь богині Діани                              (Бібл. енциклопедія).

Таким був Тимофій, воїн Христа, чия віра та вірність Богу були виховані благочестям і  працею двох жінок – Евнікії і Лоїди.

 

Андрій БІЛИК

(Біблійні жінки «Нового Завіту». Тернопіль. Навчальна книга – Богдан. 2011).

 

 

 

 

Новини по дням

Травень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист