Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Архів за Квітень 14, 2019

ВАЛААМ: ПРИЧИНИ ПАДІННЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

 

Валаам, як дізнаємося з 22-24 розділів книги Числа, був пророком Божим. Далеко не з кожною людиною Господь встановлював такі тісні взаємини, які були в Нього з пророками того часу. Бути пророком – означало стати вустами Самого Всевишнього. Тому це накладало велику відповідальність на Божого вісника. Тим більше, якщо ним була людина з язичницького народу, як це було у випадку з Валаамом. Але цей пророк втратив пильність, його духовна чутливість притупилася так, що золото і подарунки, які були запропоновані моавітським царем Валаком, стали дорожчими, ніж ясний голос Бога.

Віддавши перевагу тимчасовим благам, замість послуху Господеві, Валаам врешті-решт втратив найголовніший духовний скарб – спасіння власної душі. Біблійний герой, про якого піде мова, має багато спільного з нами: і він, і ми походимо з язичників, і в нього, і в нас є спокуси на життєвому шляху (наприклад, сповідувати вустами одне, а жити інакше). Кожний, хто знає його історію, дивується глибокому падінню та ганебній смерті. Чому так сталося? Збіг обставин, примха сліпої долі чи результат необачного вибору?

Давайте детально розглянемо причини цього падіння:
1. Він сповідував релігію розбіжності з Божим словом
«І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: “Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами”» (Чис. 22:13). Господь не дозволяє іти. Що це означає? Бог не дозволяє, а ми часто керуємося своїми бажаннями. Хоч у Біблії так написано, але ми вважаємо, що це неможливо виконати. Чи хочу я того, чого не бажає Бог? Чи бажаю я того, чого хоче Господь? Розбіжність у поглядах з Богом неодмінно призведе до гріха та падіння.

  1. Він дотримувався РЕЛІГІЇ СЛІВ
    «І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: “Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику”» (Чис. 22:18).

Якою красномовною є релігія сьогодні, але згодом вона виявляється марнослівною. Якщо ви помітили в собі хвалькувату вірність, що прославляє себе, будьте вкрай обережними! Ви на межі прірви, яка веде до загибелі. Валаам ніби пафосно заявляє: «Навіть якби ви дали мені мільйон доларів, я не погоджуся піти з вами!». Але йому ніхто стільки й не пропонує. Втративши здоровий глузд, він мчить до ілюзорної цілі! Це та сама здавна знайома нам ідея, лише виражена іншими словами: «Хоч би усі, та не я!». Релігія, позбавлена скромності, не може мати Божественного походження. Вона розповідає про Бога, але насправді особисто не знає Його!

  1. Йому була притаманна РЕЛІГІЯ ЛУКАВСТВА ТА ВДАВАННЯ
    «А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені» (Чис. 22:19). На перший погляд здається, що пророк справді не знає Божої волі й старанно шукає її. Але це хибне припущення, оскільки вище читаємо: «І сказав Бог до Валаама: “Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!”» (Чис. 22:12). Пізніше він ще раз хоче дізнатися волю Божу: «І сказав Валаам до Балака: “Стань над своїм цілопаленням, а я піду, – може, стріну Господа навпроти себе, і що Він об’явить мені, я перекажу тобі”. І він пішов на лису гору» (Чис. 23:3). Потім ще раз: «І сказав він до Балака: “Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа”» (Чис. 23:15).

Стаючи на шлях лукавства, людина спочатку просто прикидається перед іншими, бажаючи виглядати набагато кращою, аніж є насправді. Але коли вона надто довго «грає роль», то з часом сама починає вірити у своє лукавство. І, зрештою, намагається переконати у своїй провині ще й Богa. Як безглуздо вдавати перед Тим, Хто все знає! Як безглуздо намагатися лукавити перед очима Того, Котрий все бачить!

Хіба сьогодні в нас немає спокуси, знаючи волю Божу, просити знака від Нього через сон, видіння чи надзвичайні обставини? Гадаєте, Бог зміниться й скаже щось інше? Причина криється набагато глибше: чи не в тому, що ми бажаємо схилити Бога до власної точки зору? Можливо, у повсякденному житті ми звикли завжди домагатися свого і вважаємо, що це аж ніяк не позначиться на наших стосунках з Господом? Не варто ставати християнським «ілюзіоністом» й імітувати бажання пізнання істини. Бачачи подібне, Бог зі скорботою каже: «Вони-бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога» (Ісаї 58:2). «Бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцімто гріх свій знайти, щоб зненавидіти» (Псал. 36:3). Біблія робить сумний висновок: «Вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання істини» (2 Тим. 3:7).

Коли Бог мовчить, це означає, що Він сказав усе необхідне й більше не має що додати. Треба, пізнавши Його волю, не шукати іншої, а смиренно піти запропонованим шляхом.

  1. Йому була притаманна РЕЛІГІЯ ОБРЯДОВОСТІ
    Обряди існують в усіх релігіях світу. Але коли вони починають заступати Самого Бога – це стає справжньою загрозою для духовності. Обрядовість – це релігія зовнішньої форми без внутрішнього наповнення.

Розповідають притчу про сліпців, котрі «оглядали» слона. Одного з них підвели до вух тварин, – і він промовив: «Це шматок брезенту». Іншого привели до хвоста, і той сліпець, визначивши на дотик, сказав: «Це якась мотузка», а третього – до хобота, і той чоловік, сумніваючись, промовив: «Це, мабуть, шланг!» І нарешті, четвертий, торкнувшись руками ніг слона, категорично заявив: «Це якась колона чи товстелезний стовп». Чого не усвідомили вони? Ці люди не зрозуміли, що перед ними слон. Чимало християн настільки зосередили свою увагу на релігійних деталях, що втратили з поля зору Бога!

Валаам дотримувався РЕЛІГІЇ УМИЛОСТИВЛЕНИЯ БОГА
«І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: “Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику”» (Чис. 23:4).

Не таємниця, що атеїзм був породжений спотвореним християнством, коли Бог був представлений як торговець гріхами. Валаам хвалиться перед Господом: «Дивися, скільки жертв ми принесли на честь Твого імені! Хіба Ти не можеш змінити Свою точку зору на деякі питання?!» Але Бог є досконалим, на чому й ґрунтуться Його незмінність. Нашого Бога неможливо умилостивити з однієї простої причини: Він і так є багатомилостивий і милосердний. Але ця милість ніколи не направлена на нехтування Його волею.

До чого призвів хибний шлях Валаама?
Він так хотів померти смертю праведних! (Чис. 23:10). Але не будемо себе обманювати! Помирати з Богом у серці може лише той, хто жив з Ним! Валаам був убитий на війні. «Ну то й що? – може виникнути запитання. – Хіба це про щось говорить?». У нашому випадку – так. Згадайте, як Бог зберіг під час війни Єремію. Пригадайте Даниїла, котрий не тільки залишився живим після падіння Вавилону, а й став другою особою після царя! А тут помер… Його загибель не є нещасним випадком, а фізичною смертю духовно мертвого пророка!

Він хотів здобути все тут і потрапити до Вічності, а в результаті втратив все на Землі й занапастив свою душу. Сатана завжди так діє. За Валаамом додому приїжджають на колісниці, а звідти як? «А тепер утікай собі до свого місця!» (Чис. 24.11). Він утікає, щоб хоча б зберегти свою Душу. Сьогодні чимало людей втрачають своє здоров’я та життя, так і не повернувшись.

Який же вихід існує для нас, аби не потрапити в пастку й не повторити помилок Валаама? У біблійному тексті є відповідь: «І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він…» (Чис. 22:31). Нехай же нашою молитвою буде: «Відкрий мої очі; – і нехай я побачу – Тебе і себе». Скажімо, як псалмист: «Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу! Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користі. Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, – на дорозі Своїй оживи Ти мене!» (Псал. 119:18, 36,37).

Ігор КОРЕЩУК

 

ДОБРОВІЛЬНІ ДАРИ ТА СЛАВА ГОСПОДНЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

 

Кожен християнин прагне Божих благословень, щасливого сімейного життя, святості в повсякденному житті та бажає відчути особливу присутність Бога, славу Господню, у своєму житті, яка би проявлялася в їхньому характері, у їхніх сім’ях та церквах. Ми всі бажаємо «з відкритим обличчям, мов у дзеркалі», дивлячись на славу Господню, змінюватися «в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа» (2 Кор. 3.18). Біблія відкриває нам умови присутності Божої слави та показує нам, як ми можемо пережити подібний досвід у своєму житті.

Одна з таких історій записана в книзі Вихід, яка описує Господа, Котрий у стовпі хмарному та вогняному супроводжував Свій народ. Але Бог прагнув перебування Своєї слави в самому народі та в серцях людських, а не понад ними. Тому біля підніжжя гори Синай Мойсей передав народу повеління Бога про будівництво скинії: «І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них» (Вих.25:8). Для спорудження святилища необхідна була велика кількість найдорожчих матеріалів, але Господь прийняв тільки добровільні дари, тому що при будівництві святині в першу чергу були потрібні посвяченість Богу і дух жертовності.

«Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене» (Вих.25:2), – таким було повеління, передане Мойсеєм народу. «Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, приношення Господеві: золото, і срібло, і мідь, і блакить, і пурпур…» (Вих.35:5). Ізраїльтяни з радістю відгукнулися, приносячи відповідні дари. «І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту ( Вих. 35:21). «І всі жінки, мудрі серцем, пряли своїми руками і приносили» (Вих. 35:25).

«А вони ще приносили до нього щоранку добровільного дара, поки не сказали Мойсею: «Народ приносить більше, ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити. І Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині. А наготовленого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось» (Вих.36:5-7).

Великодушне, щиросердне служіння було до вподоби Богу; і коли робота в скинії завершилася, то Бог сповістив про Своє прийняття цього дару. «Хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію. І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію» (Вих. 40:34,35).

Подібне відбулося перед початком будівництва храму, збудованого пізніше Соломоном. Звертаючись до присутніх, Давид запитав їх: «Хто ще жертвує, щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа?» (1 Хронік 29:5,6). І народ почав жертвувати… Серце Давида раділо в Господі, оскільки «вони жертвували Господеві з цілого серця» (1 Хронік 29:9). Люди зрозуміли: «все, що людина отримує по щедрості Божій, походить від Бога». І що багатства, матеріальні чи духовні, належить скласти до ніг Божих, і сказати разом з Давидом: «І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі» (1Хронік 29:14). І так само, як і в дні Мойсея, при посвяченні храму, «слава Господня наповнила храм той! І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній!» (2 Хронік 7:1,2). Такий прояв ми зустрічаємо при будівництві храму в дні Кіра (Ездри 1:1-6) і в дні П’ятидесятниці ( Дії 2:1-47).

Аналізуючи дані історії, ми можемо зауважити, що в них наявні три послідовні події: принесення добровільних дарів, будування храму, наповнення славою Божою.

Отже, принесення дарів від щирого серця має прямий зв’язок із наповненням храму Божою славою. Якщо немає дарів, то храм не буде збудований і слава не наповнить його. А якщо люди віддають Богу те, чим Він їх і наділив, то в результаті храм збудований і слава Господня перебуває серед народу Божого.

Що ж спонукало людей від усього серця жертвувати для справи Божої? Які були в них мотиви?

Бажання особливої Божої присутності – слави Господньої.

Будівництво храму для перебування в ньому Бога.

Люди жертвували, чітко усвідомлюючи: те, що вони мають, не належить їм, а дане по милості Господа. Вони розуміли, що все це від Бога і з Його руки дають вони Богу, оскільки при будівництві скинії дари, які вони дарували, були дані їм єгиптянами в ніч виходу з Єгипту. (Подібна ситуація була і в інших вищезгаданих історіях).

Сьогодні Бог бажає бачити присутність Своєї слави у Церкві, живому і святому храмі Господа (Ефес. 2:19-22). А також сама людина є храмом Божим: «Хіба не знаєте ви, що ви храм Божий і що Божий Дух живе в вас ? Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви» (ІКор.3:16-18). І тому заклик до самовідданого, добровільного служіння продовжує звучати для тих, хто збудовує свій характер та новозавітний храм – Церкву Божу.

Для того, щоб отримати багато, необхідно віддати те, що потрібно Господу. А Бог дасть незрівнянно більше того, про що ми думаємо і мріємо. Цю ідею чудово ілюструють дві історії, записані в Євангелії від Луки: про багатого юнака та про Закхея. Багатий юнак відмовився роздати своє майно і стати учнем Христа, і в результаті втратив скарб небесний і не збудував храм у своєму серці. А Закхей натомість сказав: «Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив чим, верну вчетверо. Ісус же промовив до нього: Сьогодні в дім цей спасіння прийшло». Того дня слава Божа наповнила серце Закхея, і він став новою людиною.

Посвяченість і щедрість ізраїльтян є зразком для наслідування. Усі, хто щиро поклоняється Богу і цінує благословення Його святої присутності, виявлять такий же дух жертовності при будуванні Дому (як Церкви, так і власного серця), де Він буде зустрічатися з ними. Вони виявлять бажання принести Господу найкращі дари, якими тільки володіють.

Усе необхідне для служіння в Домі Божому потрібно приносити добровільно, з радістю і в такій мірі, щоб ми могли почути слова: «Не приносьте більше дарів». І тоді храм нашого серця, наш характер, буде збудований і наповнений Духом Святим. Відбудеться злиття Духа Святого, немов у дні будівництва храму та в день П’ятидесятниці. Церква Божа буде приготовлена, немов наречена для чоловіка свого, і завершить проповідь Євангелія кожному народу. Тоді наш Спаситель прийде у всій Своїй славі, яка наповнить усю Землю.

Отож, давайте жертвувати від усього серця і з радістю; повторюючи разом з Давидом: «Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі» (1 Хронік 29:14).

Віталій НЕРОБА

Новини по дням

Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист