Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Архів за Жовтень, 2019

ЯК Я ХВОРІВ НА РАК / МОЯ ІСТОРІЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Відділ здоров"я, ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ

mceclip0 (5)

 

Все почалося в один із звичайних днів. Я відчув якесь дивне нездужання. З’явилася неміч, температура піднялася до 39 за Цельсієм. Буквально через тиждень став сильно худнути. Жодні ліки не допомагали.

 

Потім лікарня, обстеження, аналізи, і … висновок лікарів. Пухлина. На першому етапі ще не було відомо, яка вона: злоякісна чи ні. Спочатку я ніяк не міг повірити, що це сталося зі мною. Скоро мені доведеться померти, а мені всього 35 років, дружина і діти. Такого страху я не відчував раніше ніколи, хоча в своєму житті я вже не один раз був на краю смерті.

 

Приїхавши додому, сів на диван і заплакав. Поруч сиділа мама. Я пам’ятаю, як мама тоді сказала: «Синку, я хочу тобі допомогти, але не знаю чим …»

 

Залишаючись наодинці з собою, я нескінченно ставив питання «Господи, чому це сталося зі мною? За що? Адже я читав Біблію, молився. Чому я повинен померти? »

 

Як віруюча людина я знав, що все моє життя залежить від Бога. Взяв в руки Писання і почав читати. І тільки тоді зрозумів, наскільки я грішний. Настільки, що просто не заслуговую життя на цій землі. І тоді я попросив: «Господи, допоможи мені усвідомити всі мої помилки. Допоможи виправити їх ще за життя, щоб, коли я постану перед Тобою, був чистий».

 

У пам’яті почали спливати моменти з пройденого життя. Згадав, як образив одного старшого чоловіка, несправедливо відносився до людей, говорив неправду.

 

Всі ці спогади я збирав по крихтах з останніх сил. Сил у мене вже практично не було, я ледве міг рухатися. Схуд на 35 кілограмів. Не міг розмовляти більше семи хвилин. Дитячі голоси для мене були нестерпними. Настільки це було різко для слуху. Став дуже дратівливий.

 

Але я збирався …

Але я збирався, і з останніх сил, знаходив телефони людей, яких колись образив, і дзвонив. Я говорив їм: «Вибачте мене, будь ласка, за те, що багато років тому я погано поступив по відношенню до вас». Всі люди, до яких я тоді звертався, відповідали: «Я тебе прощаю, ти тільки живи».

 

І ви знаєте, мені ставало легше. Я відчував, як звільняюся від своєї ноші, як на душі стає легше. І тоді я зрозумів, що повинен зробити прості речі. Адже насправді Бог чекає від нас простої дії, руху в Його сторону. І коли людина робить це з вірою, Бог йде на зустріч. Це дійсно так, хоч багато і ставляться до цього скептично.

 

І ще, я прийняв для себе рішення: буду просити людей, щоб ті молилися за мене… В церквах різних конфесій. Я звертався до всіх, хто читає Біблію, молиться Богу-Творцю, хто знає, для чого Ісус Христос прийшов на цю землю.

 

Це не правда, що в церквах говорять: «Ти не нашої віри, і ми не будемо за тебе молитися». Я переконався в цьому на власному прикладі. Коли я звертався до віруючих різних конфесій, мені говорили: «Віктор, ми будемо за тебе молитися». Одного разу один католицький священик надіслав мені баночку меду. Старець. Йому було 98 років. Колись наша фірма допомагала йому відновлювати костел. Він надіслав до мене своїх людей. Вони віддали мені посилку і сказали: «Цю баночку меду наш ксьондз передав тобі зі словами: «Видужуй, їж мед. Ми молимося за тебе Віктор».

 

Коли я зайшов додому і сів на диван, з моїх очей потекли сльози. Я сказав: «Господи, хто я такий на цій землі, що Ти так оточуєш мене любов’ю?» В той момент я дійсно відчував, як ця любов сходить на мене. Сходить від людей, яких я ні разу в житті не бачив!

 

Лікарі запропонували хіміотерапію. Що робити? Я злякався ще більше. Знав, що волосся випадає. Знаю, що все погано.

 

Одного вечора …

Одного вечора я вийшов на вулицю. Опинився у дворі свого будинку. Стояла пізня осінь. Небо було чисте і зоряне. Я підняв очі вгору і почав говорити з Богом так, як розмовляю з вами. Я сказав: «Батьку небесний, Господь мій і Творець мій! Ти знаєш кожну клітинку мого організму. Ти знаєш, що зі мною відбувається. Але я не знаю, як мені поступити. Чекати чогось або віддатися в руки лікарів? Мені страшно. Я не хочу, щоб мої діти залишилися без батька. Я і сам виріс без батька. Будь ласка допоможи мені”. Того вечора я розповів Богу про все, що наболіло в моїй душі.

 

Увечері, після такої молитви, я приліг на ліжко, і … у мене було видіння. Я опинився в якійсь кімнаті. У ній були брудна підлога, брудні стіни. І сама кімната була темна. І раптом я почув, як у двері хтось починає стукати. Пам’ятаю, як мені стало страшно, як я закрив ці двері на ключ і щосили тримався за ручку. В той момент я чітко розумів: якщо впущу в кімнату того, хто в неї стукається, мені кінець. Сил не вистачає. І двері відкриваються. До кімнати заходить чоловік в довгому одязі. Це був Христос. Він запитав мене: «Навіщо ти закрився? Адже я хочу тобі допомогти». Я впав перед ним на коліна і сказав: «Господи, прости мене за те, що я не довіряв Тобі». Він відповів: «Довірся лікарям. Вони тобі не зашкодять». Після цих слів я прийшов до себе. Мене покинуло відчуття страху.

 

Незабаром я опинився в лікарні, з якої колись втік. Хочу сказати, що онкологічне відділення – це дивовижне місце. Там лежать особливі люди. Всі вони задумливі, занурені в якийсь інший світ. Коли я намагався заговорити з ними про Бога, у них піднімалися очі, змінювалися обличчя. Вони були відкриті для діалогу. Вони розуміли мене краще, ніж будь-хто інший.

 

Хіміотерапія стала для мене справжніми тортурами

Це ломки, це отрута, яка тече по венах. Одного разу під час однієї з процедур у мене зупинилося серце. Я бачив, як здуваються мої вени. В очах потемніло. Я покликав дітей (дружини в той момент поруч не було) і попросив їх: «Дітки, моліться. Напевно, я вмираю». Вони стояли втрьох біля мого ліжка і кричали: «Господи, залиши тата в живих!» Я в цей час говорив: «Господи, прийми дух мій, я вже готовий». У цей момент я побачив, як зліва направо по кімнаті пливе тінь. Темрява. Тоді у мене виникло дуже страшне почуття. Одночасне відчуття страху і розуміння кінця. Тінь повільно рухалася по кімнаті. Я бачив, як вона пройшла повз мене, а потім вийшла через скло.

 

Як тільки це сталося, моє тіло затихло, серце стало битися. І раптом запрацювало. Я зрозумів, що залишився живий.

 

Після другого курсу хіміотерапії мені зробили проміжне обстеження. Знімки, томографія, аналізи … Коли терапевт викликала мене в кабінет, то сказала: «Ваша пухлина зменшилася в два рази, а аналізи, як у здорової людини. Ви добре піддаєтеся лікуванню». Я відповів: «Якби ви знали, скільки церков молиться за мене».

 

Коли я вийшов з кабінету, заплакав від радості. Заплакав так, як ніколи в житті не плакав. Я говорив: «Господи, адже це дійсно був Ти. Як Ти сказав, так і сталося».

 

За курсом хіміотерапії слідував важкий курс променевої терапії. Після його закінчення лікарі мені повідомили: «Ваша пухлина зникла, аналізи – в нормі».

 

Коли їхав з лікарні за кермом своєї машини, я не просто молився, а кричав: «Господи, що я можу зробити для Тебе за те, що ти залишив мене на цій землі?» І відповідь була. Я почув її вдома, коли читав Біблію. У цей момент гучний внутрішній голос сказав мені: «Віддай хвалу вуст». «А що це таке?», – запитав я. «Розкажи людям про Мене. Розкажи, що для Мене немає невиліковних хворіб і нічого неможливого. Нехай тільки люди не відвертаються від Мене», – відповів голос. З тих пір я розповідаю цю історію всім.

 

Переживши таке випробування у своєму житті, я зрозумів: в онкологію людина потрапляє з двох причин. Бог хоче щось змінити її життя, або підготувати до вічності. Сьогодні я щасливий і відчуваю себе зціленою Богом людиною. Хочу багато працювати, приносити користь і радість оточуючим. І ще я впевнений в тому, що Він є, і як тисячі років тому Він зцілює хворих.

Віктор Коробов

 

Шановні друзі!

Хоча останнім часом відбуваються потужні прориви в лікуванні онкологічних захворювань, але багато лікарів стають свідками незвичайного зцілення від раку навіть в його самих запущених формах, коли лікування вже безсиле. Медики  стверджують, що це можна пояснити нічим іншим, як Божим чудесним втручанням у життя людини.

Нагадуємо, що наша сторінка запровадила рубрику

«ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ»

Якщо ви читали про подібні випадки чи знаєте людей які вилікувались (лікуються) від цієї хвороби, або самі з Божою допомогою вже перемогли онкологічний недуг, то будемо вдячні якщо поділитесь цими досвідами. Адже написано: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Пс. 49:15).

 З нетерпінням чекаємо ваші листи, які можете відправляти в приватні повідомлення на нашу сторінку у ФБ. Усі досвіди про чудесні зцілення можна також буде прочитати на сайті http://sda.if.ua/

Дякуємо за підтримку і допомогу!

 

16 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ХЛІБА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Сьогодні, 16 жовтня, Міжнародний Союз Пекарів та Пекарів-кондитерів (UIB) відзначає Всесвітній день хліба.

Саме слово «хліб» має давньогрецьке походження. Річ у тім, що греки випікали свій хліб у спеціальних горщиках, які мали назву «клібанос». Звідси пішло готське слово «хлайфс», що його потім перейняли стародавні германці, слов’яни й інші народи. У давньонімецькій мові збереглося слово «хлайб», яке дуже нагадує наше «хліб» або естонське «лейб».

Відомі випадки, коли харчуючись самим хлібом і водою люди не лише жили багато років, але мали міцне здоров’я. І це не дивно, бо в хлібі міститься весь набір вітамінів групи В, вітаміни групи А, К і Е, натрій, хлор, цинк, мідь, кобальт, селен, магній, кремній, калій, марганець, йод. Відомо, що найбільше вітамінів знаходиться в оболонці зерна, тому чим нижчий сорт борошна, тим більше у ньому вітамінів.

Нерідко цілковита відмова від хліба призводить до депресії, втоми й незадоволення собою, адже злаковий продукт – один з головних джерел вітаміну В, який регулює функцію нашої нервової системи і забезпечує захист від стресів.

Цікаво, що хліб має одну дивовижну властивість –  це єдиний продукт, який вживають майже усі народи світу, до того ж він ніколи не проїдається і не набридає. В древності його вважали ліками і «простим смертним» хліб був недоступним. Особливо поважали пекарів. У Європі за вбивство пекаря було страшніше покарання ніж за звичайну людину. А за звичаєм, прийнятому в тій чи іншій формі в усьому світі, хліб неможна викидати, а якщо він упаде, то піднявши, багато людей його цілують.

До тепер у багатьох народів хліб використовують як цілющий засіб від багатьох хворіб, тому вважається:

  • якщо нюхати свіжовипечений хліб, то можна вилікувати нежить;
  • черствий хліб допомагає при захворюваннях шлунку та кишечника;
  • якщо болить голова, не поспішайте лікуватися таблеткою, а спробуйте

рецепт з «бабусиної скриньки». Замочіть житній хліб в оцет і прив’яжіть його рушником до голови, а до ніг прикладіть глину. Через тридцять хвилин біль «як рукою» зніме.

Також вважається дуже корисним пророщене зерно.

Нарешті, хліб має одну важливу властивість, яку зазвичай не беруть до уваги. Регулярне споживання хліба разом з їжею має великий фізіологічний зміст, тому що хліб надає масі споживаної їжі сприятливої консистенції й структури, що сприяє найбільш ефективній роботі шлунку й найбільш повному змочуванню їжі травними соками.

Особистий лікар Людовика ХVI Антуан Опост писав: «Занедужавши, ми останнім втрачаємо смак до хліба, і як тільки він з’являється знову – це слугує ознакою одужання». Взагалі, протягом життя людина з’їдає близько 15 тонн хліба. І в цьому немає нічого дивного – за своєю доступністю й цінністю для здоров’я людини, хліб можна порівняти хіба що з водою.

Щодня на нашій планеті з голоду помирають  10 тисяч дітей і 25 тисяч дорослих, але мало хто переймається тим, скільки мільйонів людей помирає не маючи духовного хліба. Вперше в Біблії згадується про хліб, коли цар Мелхиседек зустрічав після перемоги Аврама: «А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього» (Бут. 14:18).

А християни щоденно згадують про хліб, коли моляться: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні» (Матв. 6:11). Саме цими словами просимо у Бога всього необхідного не тільки для тіла, але й для душі. Виникає питання, чому Господь навчав просити хліба тільки на сьогодні? Пізніше Ісус сам дає відповідь: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Матв. 6:34).

Це зовсім не означає, що ми не повинні нічого готувати на завтрашній день, бо усі люди працюють «на завтра». Але, як говорив пророк Давид: «Якщо багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!» (Пс. 61:11). Тобто, дивіться на нього, як на тимчасовий Божий дар, який дається нам для того, щоб ним мудро розпоряджались, а не побивались за ним і не надіялись на нього.

Саме тому Бог сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матв. 4:4). Тому під ім’ям «хліба» ми просимо для себе й духовної поживи – любові й прагнення до Слова Божого.

Цікаво, що саме слово «Євангеліє» також має безпосереднє відношення до хліба. Воно пішло від фінікійців, у яких не було плодородної землі бо жили на узбережжі. Увесь хліб завозили морем і коли люди бачили, що наближається корабель із зерном, то кричали «євангеліє», тобто «добра новина».

Саме тому Ісус сказав: «Я хліб життя!» (Iв. 6:48),  тобто – «Я добра новина». Ставлення цілісної, духовної особистості відбувається тільки в тому випадку, якщо людина харчується цим Хлібом Життя постійно. Псалмист закликає: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь» (Пс. 33:9).

Людині з гріховним мисленням властиво задовольняти свій духовний голод тим, що не насичує. Часом саме на ці духовні сурогати витрачаються сили, гроші, час і здібності. Христос же як істинний Хліб з Його життєдайними властивостями залишається незатребуваним. У результаті такого нехтування духовним розвитком ми, як людство в цілому і кожен зокрема, стаємо духовно слабкими й морально нестійкими. Як казав один відомий політик «маємо те, що маємо». Більше того, люди можуть вважати себе християнами, але в той же час їхнє життя є з непевним майбутнім і абсолютно безрадісним сьогоденням. Саме до таких людей передусім спрямовані слова Ісуса: «Я живий хліб, що зійшов з неба; якщо хто споживе цей хліб, житиме вічно» (Iван. 6:51).

Ось чому, говорячи про Себе як про хліб, Ісус Христос об’являє Себе Животворящим Словом, яке виходить із уст Отця. Не нехтуймо цим хлібом, бо лише Він дає людині надію на життя вічне, яке починається ще тут, на планеті Земля.

Андрій БІЛИК

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗОРУ

Автор SDA.if.ua. Категорія Відділ здоров"я, Теми до визначних дат

mceclip0 (4)

 

Щорічно, у другий четвер жовтня, весь світ відзначає Міжнародний день зору! Дата була ініційована Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), щоб привернути увагу до проблем сліпоти та офтальмологічних хворіб. За даними організації, у світі налічується близько триста мільйонів людей, у яких є проблеми із зором, але вважається, що 80% всіх випадків порушення зору можна запобігти або вилікувати.

І саме в цей день – Всесвітній день зору, люди мають привід замислитись не тільки над своїм здоров’ям, а й над духовним зором, адже ми так мало уваги приділяється не лише очам, але й тому, як бачимо. Що це за чудо, — просто дивитись і бачити?!! Бо очі — одне із найзагадковіших Божих творінь. Наші очі практично постійно працюють і наука до цього часу не може добре зрозуміти як вони працюють.

У наші очі щоденно попадають десять трильйонів фотонів найменших частинок світла. Ці частинки проходять крізь рогівку, зіницю, кришталик, скловидне тіло і лише тоді попадають на сітківку ока. А сітківка ока подібна на відеокамеру, в якій знаходиться 100 мільйонів клітин-рецепторів. І кожний з цих 100 мільйонів рецепторів з’єднаний через нервові волокна з головним мозком, який перетворює ці сигнали в образи і думки. І на це все потрібно долі секунди.

Ні один вчений не може пояснити як це насправді працює, а ось псалмисту не потрібно цього знати, бо він просто захоплюється цим і говорить: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений!» (Пс. 139:14).

Взагалі, вважається що все що ми бачимо впливає на нас або на добро, або на біду.

«Світильником тіла є твоє око. Якщо твоє око буде чисте, то й усе твоє тіло буде світле; коли ж воно буде лукаве, то й твоє тіло буде темне» (Луки 11:34). Це переклад Біблії Турконяка, а ось як цікаво говорить новий переклад, сучасною мовою: «Око — єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві» (Луки 11:34).

Одна жителька Каліфорнії на ім’я Хелен Шнайдер зуміла вийти з дуже важкого становища. Справа в тому, що кожного року, як тільки на їі городі дозрівала полуниця, то одразу злітались птахи й з’їдали усі ягоди. Жінка довго мучилась, але кожного року це повторювалось. Нарешті їй це набридло і у неї виник цікавий план, який має для нас не лише практичну цінність, але й заключає в собі декілька важливих духовних уроків.

Отже, ранньою весною, не чекаючи доки дозріють полуниці, Пані Шнайдер взяла п’ятьдесят неочищених зелених грецьких горіхів, помалювала іх яскраво-червоною фарбою і коли на грядках зазеленіла полуниця, вона поміж листям розклала ці помальовані неочищені горіхи.

Птахи, побачивши на грядках «червоні ягоди», злетілись щоб їх з’їсти, але, почавши клювати гіркі зелені горіхи, швидко зрозуміли що вони неїстивні і вже не чіпали урожай. Ну а коли достигла справжня полуниця, то птахи навіть не хотіли її пробувати, бо думали що то ті самі гіркі й тверді ягоди.

Ми з вами також можемо звикнутись, що в цьому несправедливому світі постійно обманюють і намагаються перехитрити, а коли Дух Святий посилає промінчик істини, то виникає загроза не усвідомити його цінностей. А це якраз і потрібно ворогу.

«Маючи очі, не бачите…» (Марка 8:18).

Протягом усієї історії Землі, диявол добре освоїв і користується старим принципом, який можна назвати: на що дивишся, те й хочеш. Тобто, очі людини, це перша зброя диявола проти самої ж людини.

Зачитаємо лише декілька текстів, які підтверджують цю думку:

«І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей… І взяла з його плоду, та й з’їла» (Буття 3:6).

«І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали» (Буття 6:2).

«І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива. І послав Давид, і запитався про ту жінку… І послав Давид посланців, і взяв її..» (2 Сам. 4-11:2).

Соломон добре знав наслідки того, на що дивишся.

«Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…» (Прип. 23:31-33).

Ми можемо сховатись від людей зі своїми вчинками, але є дві пари очей, які бачать нас завжди і всюди: перші, це очі Бога, які стежать за нами з любов’ю, а другі, це очі диявола, які спостерігають зі зловтіхою. І саме цей ворожий погляд щоденно й щохвилинно підстерігає, аби погубити нас. Тому не можна розслаблятись і почувати себе у безпеці.

Патріарх Йов розумів, що диявол постійно спостерігає за ним і сказав: «Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…» (Йова 16:9).

Патріарх також знав, що гріх може увійти в розум через очі і ось що він зробив: «Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?» (Йова 31:1). Тут Йов мав на увазі зберігати непорочність перед Богом і не дивитись хтиво на інших жінок. Тому він служить чудовим прикладом для усіх християн.

Цей патріарх добре знав те, до чого дійшли вчені тисячі років після нього, що очима людина тільки дивиться, але бачить розумом. Йов, дивлячись на жінок, не виношував думок про аморальні стосунки з ними. Тобто, він дивився очима, але бачив розумом.

Є ще один вид бачення, це коли ми бачимо людей не такими, які вони є, а якими б нам хотілось бачити. Я колись читав статтю лікаря, який описував стан жінки, яка страждала від перевтоми, стресу, напруженої домашньої роботи і була дуже нервовою. Її вже навіть стали дратувати люди. Лікар виписав їй заспокійливі ліки й попросив прийти через два тижні. Коли пацієнтка прийшла знову, він спитав чи відчула вона якісь зміни. А жінка відповідає:

— Ці заспокійливі ліки мені зовсім не допомогли, але я помітила, що люди навколо мене стали набагато спокійніші.

Тобто, все залежить від того, як ми дивимось на оточуючий нас світ і як піддаємось його впливу. Ось чому Ісус Христос говорить: «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє. Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне» (Матвiя 6:22,23).

Тут потрібно звернути увагу на те, що ці слова про очі Ісус сказав одразу після відношення людини до земних цінностей. Бо в Біблії на грецькій мові лихе око означає скупе і жадібне око. Іншими словами, Ісус говорить, що ми можемо дивитись на світ і людей або очима скупої, жадної чи хитрої людини, або світлим, радісним поглядом, бо погляд на людей і світ відображає внутрішній стан. Тобто, Біблія говорить, що наше серце не може бути сірим чи нейтральним. Або світлим, або темним. У Бога ніколи не може бути ніяких взаємостосунків з людиною, яка живе іншими мірками і будує свої взаємостосунки на інших принципах, ніж Сам Бог. Творець охоче прощає недоліки й гріхи тим, хто щиро кається. Він бачить серце людини, світле воно чи темне. Але ті, хто самі не хочуть прощати, хто заздрить ближньому, для кого гроші стали ідолом, ті мають проблеми вже тут, на землі і будуть мати в майбутньому, коли доведеться стати перед небесним судом.

В багатьох може виникнути питання, як нам дослідити свій внутрішній стан, яке у мене серце: темне чи світле? Але читаючи з молитвою Біблію, кожен може отримати від Бога відповідь і змінитись. «Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2 Кор. 3:17-18).

Тобто, дивлячись на Ісуса, ми змінюємось.

«Закон розумового і духовного розвитку полягає в тому, що людина змінюється залежно від того, на що дивиться. Розум людини поступово пристосовується до тих предметів, про які вона думає, і вона стає схожою на те, що любить і що поважає» (Е. Уайт. «Велика боротьба» с. 552-556).

В одній книзі описується, як під час Другої світової війни, офіцер-есесівець привіз у лікарню вагітну дружину, щоб вона там народила. А в цій лікарні у кожній палаті висіли картини, які зображали певні моменти із життя Ісуса Христа. І коли есесівець побачив, що в палаті висить картина на якій намальований Ісус, то закликав лікаря й наказав:

– Зніміть цю картину, бо я не хочу щоб моя дитина, коли народиться побачила цього єврея.

На другий день, коли він прийшов провідати дружину, його зустрів той же лікар і сказав:

– Ваша дружина народила сина, але, нажаль, вимушений вам повідомити, що син народився сліпим.

Ми розуміємо, що ця історія символізує якраз наше духовне бачення. Тобто, якщо ти не хочеш бачити Ісуса в центрі життя, то й взагалі нічого в майбутньому не побачиш, бо лише з Ним і завдяки Його жертві можна осягнути Життя вічне. І саме про це говорить вся Біблія.

Ви певно звернули увагу на те, що багатьом людям подобається відвідувати театральні вистави, концерти чи футбольні матчі. Все це можна побачити по телевізору, але люди чомусь прагнуть особисто перебувати там і споглядати усе власними очима. Після цього вони розповідають іншим, що були очевидцями і що самі бачили й почули.

Апостоли були очевидцями життя, смерті і воскресіння Христа. Вони бачили Його на власні очі. Це настільки вплинуло на них, що вони просто не могли не розповідати про Нього іншим. Наприклад, апостол Іван особисто заявляє що є свідком життя Ісуса.

«Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам, що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами…» (1 Ів. 1:1-5).

Тобто, апостол підкріпляє свої заяви тим, що він особисто бачив Ісуса і що Ісус значить в його житті. А євангеліст Лука взагалі говорить однозначно: «Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!» (Дiї 4:20).

Сьогодні ми не можемо бути свідками безпосередніх подій з життя Ісуса, але ми є очевидцями реальності Христа та Його діянь в нашому житті. У певному розумінні, наша особиста історія, наша розповідь очевидця є тим самим Євангелієм, бо власний досвід, це неперевершений доказ на користь християнства.

Тож, розповідаймо як ми бачили Божу руку в нашому житті, що Ісус зробив для нас і як змінив наше життя, щоб ми ходили в світлі і мали можливість жити з Ним тут і у Вічності. Нехай власний досвід нашого життя з Богом буде тим доказом Його любові до кожної людини.

І нехай гаслом життя кожного з нас стануть слова апостола Луки: «Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!».

Андрій БІЛИК

Новини по дням

Жовтень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер   Лис »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист