Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Архів за Січень, 2020

11 січня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ «ДЯКУЮ»

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

mceclip0

Сьогодні з легкої руки ООН і ЮНЕСКО в усьому світі відзначають найввічливіше свято у році – Всесвітній день «Дякую». Особливих традицій це свято поки не має. Єдина порада – «дякую» сьогодні треба говорити якомога частіше. Це, скоріше, можливість показати своє гарне виховання і ставлення до того, що роблять інші. Наприклад, водії на знак подяки блимають одне одному фарами, а люди в спілкуванні кажуть «спасибі».

Словник української мови визначає слово «вдячність» як «почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро». Почуття не може з’явитися і зникати механічно, воно повинно народжуватися без свідомих зусиль, всередині людини. Вдячність – це щось більше ніж просто вияв вихованості чи припис етикету, бо воно походить із серця.

Як же навчитись в цьому несправедливому й жорстокому світі бути вдячним усім серцем? Біблія навчає, що великою мірою наші почуття залежать від наших думок (Фил. 4:8). Щоб навчитися відчувати радість, треба перш за все роздумувати із вдячністю про доброту, яку нам виявили. Тобто, почуття (емоція) ніколи не з’явиться, якщо спершу не виникне думка.

Візьмімо, наприклад, почуття вдячності за твориво, що оточує нас. Що ви відчуваєте, коли дивитеся на всіяне зірками небо? А ось у царя Давида воно викликало благоговіння, яке він описав так: «Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, – то що то є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Пс. 8:4).

Чому ж зоряне небо так глибоко зворушило Давида? Він відповідає: «Я роздумую над усіма вчинками Твоїми і над ділами рук Твоїх міркую» (Псалом 8:4,5; 143:5. пер.Хом.). Виходить, що коли люди справді вірять в Бога, їхні серця не бувають скупі на подяку, вони за все дякують Господу і прославляють Його, бо тільки Він достойний слави! Пророк Ісая закликає: «Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне! Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!» (Ісая 12:4,5).

Переважна більшість людей, на запитання, чи дякують вони Богові, відповідають ствердно. Та є такі, які заперечують, мовляв, як дякувати, коли малі зарплати і пенсії, дорогі ліки й комунальні послуги а ціни на продукти стрімко ростуть? Кожній людині доводиться проходити через труднощі і випробування, інколи такі, знести які, здається, просто неможливо. І часто це стається тільки для того, щоб ми почали шукати Господа, Який завжди дбає про нас. Адже ми постійно приймаємо від Нього все, що Він дає – ходимо по Його землі, дихаємо Його повітрям, п’ємо Його воду, їмо продукти, які виробляє Його земля, але забуваємо дякувати.

Можливо саме тому  багато здорових християн ходять незадоволені життям і нарікають, бо не дякують Богу за все що мають? І тут не можливо не згадати про десять прокажених, яких зцілив Ісус. Відомо, що дев’ять з прокажених були євреями, але саме ті, хто з дитинства знав про велич і могутність живого Бога, одержавши чудо зцілення, залишилися невдячними. І лише серце самарянина сповнилося великою подякою Спасителеві світу: «І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був…» (Луки 17:16).

Що ж трапилося з іншими дев’ятьма, чому вони не прийшли подякувати Ісусу? Адже юдеї також отримали зцілення! Просто любов Божа була для них чимось звичним. І коли мета була досягнута, ці люди дуже швидко забули про Ісуса. Сама подія зцілення витіснила з їхніх сердець Того, хто подарував їм життя і здоров’я. Вони лишилися задоволеними своїм становищем. Самарянин же, навпаки, здобувши фізичне зцілення, побачив у Месії ще й Цілителя душ. Він захоплювався Його незрівнянною любов’ю й жадав нової зустрічі з Ним. Ось чому Христос сказав Йому: «Підведися і йди: твоя віра тебе спасла» (Луки 17:19).

Чужоземець одержав щось більше, ніж юдеї, які звикли до чудес і став спадкоємцем Божого спасіння! Вдячне любляче серце привело Його до Вчителя, біля ніг Якого самарянин знайшов шлях до вічного життя. Юдеї ж залишилися ні з чим.

А ось чи вміємо ми помічати Божу любов і турботу? Чи не стали Його благословення для нас звичними? Можливо, чекаючи великих чудес і здійснень, перестаємо бачити допомогу людей і Божу милість? Не забуваймо, що Бог часто відповідає на молитви (робить чудеса) руками ближніх. Чи злітає з наших уст вдячність оточуючим? Наприклад, чи дякуємо дружині за смачний обід, або дітям за гарну поведінку в церкві?.. І не потрібно чекати одинадцятого січня, щоб як з гармати стріляти по людях словами «спасибі» чи «дякую». Це якраз те слово, яке можна і потрібно говорити частіше. Від кількості сказаного ви кратно збільшите число задоволених осіб у своєму оточенні, а значить, поліпшите ставлення до вас.

І що Сам Господь чує від нас частіше, «дай» чи «дякую»?

Не даремно Святе Письмо дає нам ось таку характеристику останніх часів: «Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні,..» (2 Тим. 3:2). Це написано саме про наш час і серед усього іншого тут згадано, що люди будуть невдячні.

Звичайно, що дуже важко навчитись дякувати, коли роками не виконуються твої прохання, або коли часто виникають проблеми, але потрібно зрозуміти, що наші життєві проблеми – це частина Божого плану по нашому вихованню. Життєві труднощі допомагають виявити недоліки і слабості, допомагають виправити їх і підготувати до вічності наші характери.

Пригадую історію про одного старенького служителя, який кожну свою проповідь починав словами: «Дякувати Богу». Але якось під час дощу він послизнувся, впав у калюжу, забруднив одяг і заледве дійшов до зібрання. Люди в церкві побачивши його в такому стані, подумали, що нарешті він почне проповідь іншими словами. Але старенький служитель якось почистив костюм і вийшовши за кафедру сказав: «Дякувати Богу, що в нашій місцевості дуже рідко бувають такі сильні зливи!»

Багато людей почуваються нещасними лише тому, що мало дякують. Коли на серці стає сумно і важко, насамперед потрібно визнати, що немає нічого прекраснішого, ніж бути живим, ходити, бачити і говорити. Кожного вечора потрібно повторювати: «Дякую Тобі, Господи! Сьогодні Ти зберіг мені життя і я надалі хочу виконувати тільки Твою волю». І якщо будемо цінувати все, що дає нам Бог, Він не залишить без Своїх благословень. Люди часто розчаровуються, бо не отримують того про що мріяли і що очікували від життя. Мріяти треба, але не слід розцінювати як невдачу те мале, що ми отримуємо, бо матеріальним бажанням немає меж. І якщо вам зараз важко на серці, то послухайте наступну пораду.

Я багато років тому завів молитовний зошит, на одному листку записую проблеми, а поруч дякую за те як Бог їх вирішив і допоміг. Навіть знайомі просять записати їхні переживання й молитись за них. Буває що проблема чи біда не вирішується багато років, але це не заважає і далі молитись за неї. Але найцінніше в цьому зошиті є, коли я перечитую його під час переживань і дивуюсь як легко Бог вирішував те, що колись здавалось трагедією. І як тут не дякувати випробуванню, коли отримуєш духовне надбання?

Цар Давид, маючи величезні проблеми, говорить: «Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя! Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!» (Пс. 135:1-3). І ось так дякує усі 26 віршів цього псалму.

А інший його псалом взагалі називається «хвалебний», або «подячний».

  1. Уся земле, покликуйте Господу!
  2. Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!
  3. Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.
  4. Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір’я Його з похвалою! Виславляйте Його, Ім’я Його благословляйте,
  5. бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід! (Пс. 99:1-5).

Взагалі, цей псалом дає відповіді на чотири питання:

Кому дякувати? – Богу!

За що? – за все!

Коли? – завжди, до кінця земного життя й у Вічності!

Але крім цих трьох, є ще одне цікаве питання «як дякувати?» Можливо достатньо лише сказати Богу «дякую за благословення»? Уявіть, що на роботі замість зарплати вам дали листок на якому написано «дякую». Кому потрібна така подяка?

Зверніть увагу на саму структуру слова «дякувати», бо воно складається з двох слів «дяку» і «давати». Значить потрібно давати щось конкретне. Виникає логічне питання: як це зробити? Знаємо, що у Старому Завіті люди виражали вдячність в тому, що приносили в жертву тварин. Це так і називалось «подячна жертва», але тепер не потрібно приносити в жертву тварин, бо Ісус вже приніс Себе в жертву за викуплення гріхів усього людства. А наша вдячність виражається в тому, що служимо Йому і виконуємо тільки Його волю. Христос каже: «Якщо любите Мене, то виконуватимете Мої заповіді» (Йоана 14:15). Тобто – покажіть любов на ділі, бо гріх, це не тільки погані вчинки, а ще й не бажання робити добро.

Отже, сьогодні Бог хоче щоб ми виражали свою вдячність і словами, і вчинками, щоб виконували Його волю й посвятили себе на якесь певне служіння й допомагали ближнім.

Саме за ради цього Христос і помер на хресті. Бог чекає такої подяки саме сьогодні, бо Він зробив для цього зі Свого боку все можливе і віддав найдорожче – життя Свого Сина. На завершення прочитаймо біблійний вірш, який підведе підсумок наших роздумів про вдячність Богу.

«Тільки праведні дякувати будуть Іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!» (Пс. 139:14).

Тож давайте сьогодні зупинимось на хвилинку в цій життєвій біганині, задумаємось над своїм життям, над тим, як подякувати Богу не лише словом, але й конкретною працею, тими талантами, якими Він наділив кожного з нас.

Андрій БІЛИК

Новини по дням

Січень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист