Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

6 грудня – ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

mceclip0

 

6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закони «Про Збройні Сили України». Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави як День Збройних Сил України.

Після розпаду Радянського Союзу, та проголошення у 1991 році своєї незалежності, Україна успадкувала одне з найбільших угрупувань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі.

Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, не відповідало миролюбивому зовнішньополітичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини.

Тому першочерговим завданням Міністерства оборони України постало скорочення військових формувань і техніки до необхідного рівня. Безпрецедентним стало рішенням держави про без’ядерний статус та ліквідацію в односторонньому порядку ядерного потенціалу.

У листопаді 1995 року Україна виконала свої зобов’язання і привела граничний рівень техніки та озброєння і відповідність з положеннями Договору про звичайні Збройні Сили Та озброєння в Європі.

Багато людей тепер стверджують, що Україні не потрібно було втрачати статус ядерної держави, але залишимо це питання на розсуд політиків і привітаємо наших захисників. Велика шана ветеранам, удовам та рідним, які втратили своїх найближчих людей.

І хоча в країні ще не завершений військовий конфлікт, не потрібно забувати, що у християн є Той, Хто колись буде судити чесно й допомагати невинному.

Не потрібно також забувати, що зараз наша країна бореться з ворогом на два фронти – на військовому і духовному. В цей час нам особливо потрібно бути мудрими, «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1Петр. 5:8). Він використовує останні дні, аби спокушувати, зводити, ослабляти і губити якнайбільше людей.

Ми провадимо війну проти злісного ворога і бажаємо перемогти його. Апостол Павло запевняє: ми можемо зробити це, якщо зодягнемося в повну Божу зброю

«Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!

 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. 

Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.

Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.

Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру.

А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. 

Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:10-17).

В цьому тексті кожен елемент Божої зброї щось символізує. Наприклад: щит – це вдалий символ віри, бо віра захищає нас від вогненних сил спокуси. Правда символізує праведність, шолом – спасіння.

Апостол Іван, побачивши на острові Патмос видіння, написав: «І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй» (Об. 1:16).

Чому цей меч був у Ісуса в устах? Хіба меч не повинен бути в руці? Слово distomos – «обосічний» – одне з незвичайних слів Нового Завіту. Воно складається з двох слів: di, що означає «два», і stomos – «уста». А разом слово distomos означає «вийшов із двох уст». Але чому Боже Слово згадується в Писанні як «обосічний меч», або кажучи буквально, «меч, що вийшов із двох уст»?

Боже Слово подібне до меча, гострого з двох боків, за допомогою якого можна завдати ворогові нищівної поразки. У Посланні до ефесян Боже Слово назване також духовним мечем (6:17). Виходячи з уст Бога, Воно пронизує наші сумніви, інтелект, логіку і проникає в саме серце. Чим більше ми роздумуємо над ним, тим вагомішим воно стає в середині нас. І ми просто не можемо жити, не проголошуючи Його людям.

І саме в ту мить, коли воно виходить з наших уст, воно стає «обосічним мечем», буквально «мечем, що вийшов з двох уст». І саме цим мечем ми можемо здолати ворога.

«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).

Якщо ми не будемо цінувати цю зброю і користуватися нею, то духовна війна буде програна.

Ворог ніколи не спить і не відпочиває. Він працює всюди і проти всіх. Ми повинні пам’ятати про це, аби опиратися йому силою Христа, з допомогою Його святих ангелів. А якщо ми стаємо самовпевнені і починаємо нехтувати спілкуванням з Богом, то обов’язково станемо жертвою нашого ворога. «Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» (1Кор. 10:12).

Приємно усвідомлювати, що Бог не допустить, аби ми: «спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести» (1Кор. 10:13).

У цей день ми чуємо, що політичний, економічний, духовний розвиток України можливий лише за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. 

Але у Святому Письмі є один вірш, який заставляє задуматись кожну людину: «Хіба чоловік на землі не на службі військовій?» (Йова 7:1).

І саме на цій службі кожен з нас отримує «бойові» рани. «А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» (2Тим. 2:3).

Щоб заслужити честь бути допущеним до двору короля Артура, рицар мав здійснити чимало подвигів. Кожен, хто повертався з битви цілим і неушкодженим, чув наказ: «Йди і не повертайся, доки не одержиш шрам!» Король вимагав від усіх васалів такої відданості, щоб вони без вагань кидалися у  вир бою, ризикуючи зустріти смерть чи поранення. І тільки найхоробріші були вдостоєні його похвали.

Християни перших віків зазнавали фізичних тортур та переслідувань. І хоча в наш час люди, які вірять в Бога, рідко ризикують одержати за віру фізичні рани, але від них вимагається не менша самопожертва.

Ісус сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матв. 16:24). Це означає, що ми маємо добровільно коритися Христові, забувши свої власні бажання і зручності. Це означає також, що маємо бути готовими зіткнутися з нерозумінням, піддатися засудженню і навіть фізичним переслідуванням за свою віру. Але Ісус все бачить і все пам’ятає.

Апостол Петро сказав: «Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись» (1Петр. 4:13).

Хай тіло наше й не буде вкрите рубцями, коли ми постанемо перед Ісусом, та кожен, хто постраждав за Нього, не залишиться без нагороди.

Ніяка жертва за Нього не зрівняється з тим, що Він приніс у жертву за нас. І лише усвідомлення цього допоможе нам залишитися в даній Богом духовній зброї.

Обговорення всіх частин духовної зброї апостол Павло закінчує словами: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Еф. 6:18). Вірний воїн підтримує зв’язок зі своїм штабом армії та виконує накази. Нам, як християнським воїнам, потрібно підтримувати постійний зв’язок зі своїм командиром Ісусом Христом, Який є «князем-володарем народів» (Іс. 55:4).

Це можна робити не шляхом поверхової молитви, але щирим благанням, яке виражає глибоку відданість та близькість Бога. Регулярно спілкуючись зі Спасителем, ми щоденно отримуємо силу, яка підтримує нас у боротьбі.

Ісус сказав: «Я світ переміг» (Ів. 16:33). Бог каже, щоб і ми були переможцями. Коли наблизилась смерть апостола Павла, він міг сказати: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (2Тим. 4:7). Якщо й ми бажаємо цього, то «стіймо проти хитрощів диявольських», зодягнені в повну Божу зброю (Ефесян 6:11).

Велика боротьба між Христом і сатаною – ось що визначає нашу реальність. Війни, злочини, насильство, усі людські трагедії – це лише зовнішні прояви боротьби, яка почалася на Небесах (Об’явл. 12:7). 

Ми повинні завжди памятати, що ВЕЛИКА БОРОТЬБА  – це бій не за близькосхідну нафту чи епохальні геополітичні зміни на військовій та економічній карті світу. Це боротьба за спасіння людства, за кожну окрему душу. Народи, владні структури, видатні особистості й ідеологи приходять та відходять. І лише спасенні, зодягнені в праведність Христа, житимуть вічно. Сатані не потрібні гроші, влада чи політика як такі. Його мета – повести за собою якомога більше душ для загибелі. Ось чому смерть і воскресіння Христа відкрили можливість спасіння усьому людству.

Суть великої боротьби в тому, що люди обирають або вічну загибель, або вічне життя. Усе інше – неважливе.

Андрій Білик

 

Коментарі відсутні

Новини по дням

Лютий 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист