Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Архів автора

НЕ ПРОҐАВТЕ ДОБРОЇ ЗВІСТКИ !

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

Колись Ісус Христос попереджував Своїх учнів: «Бо так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського. Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж – аж до того дня, як Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і не забрав усіх, – таким буде і в прихід Сина Людського» (Матв. 24:37-39).

Хто уважно досліджує Біблію, вивчаючи ознаки останнього часу, той знає, що ми живемо перед Другим приходом Ісуса Христа. Історія повторюється. Наш світ потопає в беззаконні, це очевидно для кожного мешканця Землі. Державні діячі, учені та звичайні люди занепокоєні: що очікує нашу планету? Чи не станемо ми жертвами ядерної війни, або екологічної катастрофи? Багатьох також турбує питання: як потрапити в число тих, за ким прийде Спаситель?

Якщо ви один з тих, кого цікавить відповідь на ці питання, пропонуємо вам прочитати останню книгу із серії «Конфлікт віків», що називається «Велика боротьба». Ця унікальна книга описує боротьбу між добром і злом упродовж усієї історії людства. Кожен читач зможете легко переконатися в істинності її свідчень.

З питань придбання книги ви можете проконсультуватися за телефонами: (050) 131 94 56; (0342) 75 58 06.

Також є можливість замовити цю та інші книги в бібліотеці за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка,76

Не проґавте свого шансу дізнатися добру звістку!

mceclip0

СЛЬОЗИ БОГА

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 411

Тепер важко прожити без проблем чи переживань не те що тиждень, а навіть один день. І доволі часто, коли стається якесь нещастя чи біда, люди задають питання «Де був Бог?» Більше того, навіть багатьом християнам, коли стикаються з важкими життєвими випробуваннями, здається, що Богові до них байдуже. Людей тривожить питання, чи особисто вони щось значать для Нього?

Праведний чоловік Йов, хоча вірив, що Бог є мудрим і має велику силу, але також боровся з подібними сумнівами. Зокрема, після того, як Йов зазнав підряд кількох страшних нещасть і вже не бачив виходу, він запитав Бога: «Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?» (Йова 13:24).

А безстрашний Давид не соромився навіть плакати, коли відчував своє безсилля перед бідою: «Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі?» (Пс. 56:9).

Ключове слово в цьому тексті (як і теми наших роздумів), це «сльози». Багато людей задаються питанням, чому так багато сліз, якщо «Бог є любов»? (1 Йоана 4:8). А якщо Бог не винен у наших стражданнях, то чому ж стільки людей вмирає від голоду, живе в бідності, просить грошей на лікування раку, гине…?

Відповідь на це питання допоможе зрозуміти історія, в якій розповідається, що коли в минулому столітті у морі розбився англійський корабель, то багато моряків загинуло, а уламки викинуло на берег якогось острова. Капітан, який врятувався, зайшов до убогої хатини на острові, де жили дикі племена.

На столі він побачив Біблію й почав насміхатися: «Нащо ви тримаєте цю фанатичну фантастику? Невже ви в неї вірите?»

Тоді господар дому відповів: «Якщо б не ця Свята Книга, ми б і до сьогодні залишилися дикунами, а тобою б ще й повечеряли. Але це Святе Письмо, яке привезли місіонери, навчило нас любити ближнього. Так що не насміхайся, а дякуй Богу за цю Книгу, бо Вона врятувала тобі життя».

Отже, що каже Біблія про людські сльози і чи винен Бог в наших бідах? Чи існують докази того, що Богові байдуже до проблем кожної людини зокрема? Чи справді Він помічає, розуміє кожного з нас, співчуває нам і допомагає у важку хвилину? Чи карає Бог нас за гріхи? Чи припинить Бог мої страждання і коли? І взагалі, хто винен що мільйони людей живуть в постійному страху перед смертю?

Безумовно, що Боже Слово розкриває причину усіх людських страждань. У ній говориться, що: «…Ввесь світ лежить у злі» (1 Iван. 5:19). А інший переклад каже однозначно: «Весь світ у владі диявола». Відомо, що сатана чи диявол, могутній ангел, який спочатку був вірний Богові, але загордився і «в правді не встояв» (Йоана 8:44). Багато ангелів також пішли на поводі своїх егоїстичних бажань, приєднались до бунту і стали демонами (Буття 6:1-5). Бог покарав їх, скинувши на нашу планету. Від тоді сатана і його жорстокі демони впливають на хід подій в людському суспільстві.

Особливо їх вплив відчувається в наш час, бо знають, що скоро буде Другий прихід Христа, який їх знищить. Диявол надзвичайно лютує і «ошукує весь світ», знаючи, «що має мало часу» (Об. 12:9,12). Бачимо, що не Бог винен в усіх наших бідах, а диявол, який отримує насолоду, коли люди страждають.

Але чим більше ми досліджуємо Біблію, чим більше дізнаємось про Божий характер, тим більше переконуємось, що Він переймається кожною нашою проблемою. Наприклад: «Покладіть на нього всю вашу журбу, бо він дбає про вас» (1 Петра 5:7). Тут не сказано, що дбає за частину проблем.

Більше того, Біблія запевняє, що: «Бог більший, ніж серце наше, і знає все» (1 Йоан. 3:20). Тобто, Йому відомі наші переживання і Він розуміє наш біль.

Можна навести сотні цікавих і дивних текстів про любов нашого Творця, але є один дуже цікавий вірш, який записаний в Євангелії від Івана: «Заплакав Ісус» (Йоан. 11:35). Це найкоротший, але в той же час, один з найцінніших віршів Біблії. Найкоротший, тому що складається лише з двох слів, а найцінніший тому, що стисло розкриває характер нашого Бога, Який також має проблеми, переживає і плаче.

Але зараз усіх цікавить питання, коли нарешті закінчяться наші переживання? Коли Він втрутиться? Дуже скоро! Ісус Христос пояснив, що люди побачить унікальну сукупність подій і явищ, які позначатимуть останні дні страждань і беззаконня:

«3 Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?

4 Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!

5 Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох.

6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.

7 Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.

8 А все це початок терпінь породільних.

9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.

10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.

11 Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.

12 І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.

13 А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матв. 24:3-14).

Пророцтво Ісуса виконується на наших очах, а це означає, що Бог от-от втрутиться у хід подій.

Повертаючись до найкоротшого вірша Біблії «Заплакав Ісус», потрібно сказати, що багато людей захоплюються цим текстом, але мало хто звертає уваги, що після того, як Бог заплакав, Він почав щось робити. І робити не Сам, а при допомозі людей. А саме, Ісус сказав: «Відваліть камінь…» (Йоана 11:39). А потім Він воскресив Лазаря. Тут наглядно показаний принцип роботи Бога. Те, що не може людина, робить Бог, а те, що можуть люди (в даному випадку відкотити камінь), Бог каже зробити людині.

В одній історії розповідається про християнина, у якого під час морської подорожі відкрилась виразка шлунку. Хворий був вимушений сидіти в каюті й притупляти жахливу біль ліками. Хоча ночами від різкого болю виступали сльози, але його засмучувало й те, що  не міг нічого робити для Господа. І ось коли він так страждав, почув вночі крик, що людина впала за борт. Чоловік спочатку налякався, а потім спитав в молитві що йому зробити, щоб врятувати цю людину. Йому одразу спало на думку взяти настільну лампу і тримати її в ілюмінаторі.

Людину врятували! Пізніше, той чоловік, який впав був за борт, розповідав що він два рази вже йшов на дно, але з останніх сил випливав на поверхню. А ось коли вже третій раз став погружатись, то попрощався із життям, бо знав, що не буде мати сили виплисти. Але коли він з останнім зусиллям змахнув рукою, то раптом світло з ілюмінатора освітило його руку. Матрос з рятувального човна помітив його, і таким чином людина була врятована.

Здавалось би, така маленька справа, коли у тебе біда, коли ти плачеш, коли болить тіло й душа — потримати лампу, але таке незначне врятувало життя людині. І якщо хтось не має можливості чи не може щось робити, то може просто тримати світильник Євангелія, щоб його світло освітило когось із заблудлих грішників і привело до Ісуса Христа.

Потрібно розповідати, що незабаром Господь усуне всі проблеми й звільнить нас від страждань і мук. Дуже скоро настане той день, коли: «… обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерти, ані скорботи, ані плачу, ані болю більше не буде, бо перше минулося. І сказав той, що сидить на престолі: Ось нове все творю. І каже: Напиши, бо ці слова правдиві й вірні» (Об. 21:4,5).

Андрій БІЛИК

Я НЕ ДОПОМАГАЮ ДРУЖИНІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Сімейне служіння

Одного разу до мене прийшов товариш. Ми з ним пили чай і розмовляли про життя. Після цього я запропонував його провести, але сказав, що спочатку хочу помити посуд. Він подивився на мене так, ніби збираюсь будувати ракету і з деяким роздратуванням відповів: «То ти допомагаєш дружині? Я своїй ніколи не допомагаю, бо вона цього не помічає. Минулого тижня я позамітав на кухні, а вона навіть не помітила».

Тоді я пояснив другу, що також не допомагаю своїй дружині, бо їй в домі не потрібний помічник, а партнер:

  • Я не допомагаю дружині прибирати квартиру, – раз я тут живу, я повинен прибирати за собою;
  • Я не допомагаю дружині готувати їжу, – якщо я тут харчуюсь, то також повинен щось готувати;
  • Я не допомагаю дружині мити посуд, – я його мию, тому що також з нього їм;
  • Я не допомагаю дружині виховувати дітей, – адже це й мої діти і я, як батько відповідаю за них;
  • Я не допомагаю дружині прати й сушити білизну, – бо це білизна нашої сім’ї (моїх дітей) і вона має бути чистою…

Друже, ти один раз позамітав на кухні і чекаєш, щоб дружина хвалила тебе цілий місяць? А можливо ти так позамітав, що вона цього й не помітила? Або згадай, як часто ти помічаєш і дякуєш, після того, коли дружина приготувала їжу, покупала дітей, помила посуд чи підлогу? Тебе напевно привчили, що це все жіноча робота, яку не личить робити чоловіку? Але чоловік вдома має бути не лише лідером, але й партнером. Якщо ти кохаєш, то не приходиш додому як гість, щоб лише поїсти, помитись, виспатись і задовольнити свої потреби.

Усі переміни в житті починаються з нашого дому і ніхто крім нас самих не зробить нашу сім’ю щасливою. Давайте ж не соромитись і покажемо нашим дітям, що таке справжня повага і партнерство в сім’ї.

«Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф. 5:25).


з інтернет простору

ЗАЗДРІСТЬ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 411

Джотто ді Бондоне (1267–1337), зображення Заздрості в Каплиці Скровені, м. Падуя

У кожної людини певного часу виникали й виникають проблеми через певні вади характеру, які ми хочемо не просто змінити, а знищити. Багато разів давали собі слово, що більше не будемо так робити чи говорити, але проходить час і знову стаємо на ті самі граблі. І нарешті, коли знову опускаються руки, бачимо, що не лише самі безсилі, але й з Божою допомогою важко одразу змінити характер.

Відомо, що найстрашнішим пороком є гордість, бо саме з неї почались усі біди і смерть. Гордість ще називають основою гріхопадіння, а значить це самий епіцентр людських страждань. В книзі пророка Ісаї, читаємо: «Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!» (Iсаї 14:13-14).

Святий і непорочний херувим поступово викохав у собі прагнення до самозвеличення. Отже, усі біди на нашій планеті почались від однієї заздрісної думки, яка зародилась у серці красивого Божого слуги. Виходить, що першопричиною гріха є навіть не гордість, а заздрість, бо херувим на небі мав все, але через те, що йому не вклонялися і не возносили славу, захотів стати як Бог.

Елен Уайт в книзі «Христос Надія світу», пише: «Гріх бере свій початок із своєкорисливості та егоїзму. Люцифер, осяваючий херувим, зажадав бути першим на Небі. Він намагався здобути владу над небесними істотами, відвернути їх від небесного Творця і домогтися їхньої поваги і пошани» (Е. Уайт. Христос Надія світу, с. 21).

Відомий вчений Сенека, колись сказав, що не той бідний, хто мало має, а той, хто багато хоче. І цікаво, що хоча десята заповідь каже «Не жадай», але вона стосується кожної заповіді, – навіть суботи. Бо в заздрощі нема свят, вона щодня й постійно мучить людину, навіть в суботу.

Люди кажуть, що не жадають добра ближнього, але іноді поглядають на сусідський город чи будинок із заздрістю, а одна спокуслива думка, якщо її не вигнати, то може непомітно оселитись в нашому серці.

Розповідають притчу про одного подорожнього, святого чоловіка, який сказав жіночці: «За те, що ти дала мені напитись води й поділилась останнім шматком хліба, проси що хочеш і я виконаю любе твоє бажання. Але знай, що я зроблю твоїй сусідці вдвічі більше, ніж те, що ти у мене попросиш».

Жіночка одразу згадала, що її син мріяв про гарний автобус, але тут же в серці прокинулася заздрість:

– Виходить, що сусідка нізащо буде мати два автобуси? – подумала вона – Е, ні!

Потім виникло інше бажання:

– Попрошу багатоповерховий будинок, візьму квартирантів і так буду заробляти гроші.

Але тут же згадала, що сусідка отримає два таких будинки і заздрість її зупинила. Що не придумає, а в сусідки буде все більше й краще. Довго сиділа, нарешті придумала і каже святому: «Зроби так, щоб я осліпла на одне око. Нехай сусідка зовсім осліпне!»

Як бачимо, що в гарних і щирих людей також в серці може зародитись заздрість, але замість того, щоб її одразу прогнати, жіночка вислуховує поради лукавого ворога.

Нідерландський філософ Спіноза колись сказав: «Заздрість, це ненависть. А ненависть діє на людину таким чином, що вона відчуває незадоволення від чужого щастя і навпаки – знаходить радість в чужій біді».

А премудрий Соломон говорить в Приповістях (14:30): «Лагідне серце – життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей». Інший переклад каже, що вона «зжерає» навіть кості.

Взагалі, під прапором заздрощів ховаються найогидніші почуття – такі, як зрада, інтриги, злопам’ятство, ненависть… Наприклад, усім відома Іродіяда, через яку вбили Івана Хрестителя. Коли помер Пилип, який був чотиривласником трахонітської землі, то імператор віддав цю провінцію брату Іродіяди, Іроду Агрипі і присвоїв йому титул царя. І саме ця радісна звістка для брата, переповнила Іродіяду почуттям заздрощів. Історик Йосиф Флавій пише: «Почуття образи заволоділо Іродіядою настільки, що не могла приховати, яка вона нещасна» (Юдейські древності 18,7,1).  Виходить, що заздрісних людей мучать не тільки власні невдачі, але й успіхи ближніх, навіть, якщо це рідні люди, члени церкви чи друзі.

Недаремно давньогрецький філософ Сократ сказав, що заздрість, це смуток від успіхів друзів. А коли у скіфського мудреця Анархасіса спитали, чому серед нас є люди, які постійно сумні, він відповів: «Тому, що вони переживають не лише про свої біди й проблеми, але за чуже щастя».

Якось один заздрісний чоловік йшов з дружиною по вулиці, заглядаючи у вікна висотного будинку. І показавши на одне з вікон першого поверху, сказав:

  • Живуть же люди: величезний плазмовий телевізор, чеська люстра, рояль, камін, японська апаратура… Так і хочеться у вікно камінь кинути!

А жінка кричить:

  • Ти що, та це ж наші вікна!

Виходить, що людина може позаздрити навіть власному щастю. Але якщо подивитись у свої власні вікна, то побачимо, що Бог дає все необхідне для щасливого життя. То чому ж тоді люди заздрять іншим?

Біблія описує багато заздрісних людей, які ще й прагнуть до неподільної влади. Взагалі, доки на нашій планеті буде влада, доти будуть заздрісні люди які вважають, що лише вони мають займати високі посади. Згадаймо історію життя царя Саула. Коли Давид повернувся після перемоги над Голіафом, велетнем филистимлянського війська, Саул обіцяє віддати йому заміж старшу дочку Мераву. Тобто Мерав повинна була стати нагородою за перемогу, але Саул свідомо не дотримав слова й віддав дочку за іншого. У ті часи спритність, сміливість і влучність Давида захоплювали усіх людей і його готова була покохати кожна ізраїльська дівчина. Дівчата співали: «Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої» (1 Сам. 18:7).

І як заздрісний Саул міг слухати подібні пісні у власному царстві? У цьому царстві мали захоплюватись, возвеличувати й віддавати честь тільки йому. Честолюбний любить бути завжди в центрі уваги, а це може зробити влада й посада. І розуміючи це, Саул боявся, що Давид може забрати від нього владу. Взагалі, якби на місці Давида був будь-який сміливий і чесний чоловік, то пихатий цар хотів би і його знищити. Так само й зараз є люди, які за будь-яку ціну прагнуть керувати іншими і не зупиняються ні перед чим.

В одній історії розповідається про правителя Коринту Періандра, який дуже прагнув навести порядок у своїх володіннях. Він посилає посла до свого сусіда царя Фрасибули, щоб той поділився досвідом, як йому вдається підтримувати порядок у своїх обширних і різноплемінних володіннях.

Фрасибол милостиво прийняв посла, вислухав і одразу запросив прогулятись по пшеничному полю. Під час прогулянки цар іноді зривав найвищі й найбільші колоски, гидливо кидав їх на землю і наступав ногою. Раптом він повернувся й помахом руки відпустив посла, так і не відповівши на його питання. Посланець здивовано зупинився посеред гладкого, одноманітного, рівного поля пшениці, на якому жоден колосок не був вищим за інших. Пшеничне поле стало рівним. Ось тоді стало зрозуміло причину спокою в тій державі. Заздрісний тиран просто знищував людей, які мали авторитет і кого любили люди.

Так само розвивались події в Ізраїлі за царя Саула. Він боявся втратити владу, без якої стане таким як усі, тому будував плани, щоб завадити возвеличенню Давида. Для цього обравши свою молодшу дочку Мелхолу, як приманку, наказав: «Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян» (1 Сам. 18:25).

І це не новий і не єдиний метод позбутися небажаного конкурента. Наприклад, відомо, що коли король древнього Сіаму хотів знищити якогось мудрого придворного, то дарував йому великого білого слона. Цим він ставив людину в безвихідне становище, бо дорога їжа для тварини швидко розорювала придворного, а позбутися царського подарунку він не смів. Тож розорившись, людина попадала в повну залежність від царя.

Щось подібне вигадав Саул, думаючи, що знищить цим Давида. Але величезним було здивування царя, коли Давид повернувся навіть не з сотнею, а з двома сотнями крайніх шкірок филистимлян. І хоча Мелхола стала дружиною Давида, він все одно був у вигнанні й залишався поза законом. Тобто, через заздрощі Саула, невинний Давид змушений був втікати й ховатися по печерах.

І ось знайома усім ситуація. Людина, яка має владу, влаштовує гоніння на того, хто знає Бога. А якби й Саул знав Бога, то не шукав би слави для себе. Але марнославство справляло на його дії й думки домінуючий вплив. Життя царя свідчило про жадобу до похвали й самозвеличення. У визначенні того, що є правильним, а що хибним, цар керувався досить низькими стандартами – схваленням народу. Але ніхто не може перебувати в безпеці, якщо намагається догодити людям, не шукаючи перш за все схвалення Божого.

Отже, якби Саул знав Бога, він би не був заздрісний. «Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!» (1 Кор. 15:34).

І в наш час зовнішня форма, це найбільша проблема християн. Іншими словами, це просто формалізм в служінні Богу й ближнім. Саул удавано каявся, але коли чув, що десь є Давид, одразу йшов його вбити. Він навіть не боявся звернутися до самого диявола через ендорську ворожку. А в Першій книзі Хронік написано чому Бог його знищив: «Так помер Саул за свою беззаконність, що вчинив перед Господом, за те, що не послухав слова Господнього та ще й вдався до чарівницї з запитанням, А не шукав Господа. За те він і погубив його, а царство віддав Давидові Ессеєнкові» (1 Хр. 10:13,14).

І ось коли Саул, кинувшись на свій меч, загинув, Давид склав чудовий псалом про велич Бога, Який звільнив його від ворогів. Ця пісня розміщена в псалтирі під номером сімнадцять. Ось лише два вірші, які зворушують серця людей протягом тисячоліть: «Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!» (Пс. 17:3,4). Яка могутня сила чується в цих рядках!

Виходить, що заздрість – це одна з притаманних дияволу рис, які можуть виявитися в людині, але за своїми наслідками вона найбільш згубна. Премудрий Соломон говорить: «Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?» (Прип. 27:4). І саме заздрість призвела до того, що була порушена небесна гармонія, а потурання їй принесло людям неймовірне зло.

Апостол Яків пише: «Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!» (Як. 3:16).

Отже, з історії про Саула, та інших заздрісних біблійних героїв, бачимо, що любов до влади є людською слабістю і християни попереджені що повинні берегтися гріха заздрості. Більше того, Біблія попереджає, що заздрісні люди не вспадкують Царства Божого: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21).

Дорогі друзі, ми з вами є часткою Божої сім’ї, а це означає, що кожен з нас повинен просити Бога, щоб не допустити в серце ваду заздрості. А християнська література й психологи дають нам декілька порад, щоб боротись з подібною спокусою:

  1. – Не думайте погано про людей, особливо про тих, які при владі.
  2. – Будьте задоволені тим, що маєте.
  3. – Будьте вдячні Богу за те, що вам дано.
  4. – Не допускайте в своє серце гордість, тому що це прямий шлях до заздрощів.
  5. – Нам потрібно постійно пам’ятати, що сталося з біблійними героями, такі як Саул чи Маріям.

Зупинимось коротенько на перших трьох порадах. Отже, перша порада: Не думайте погано про людей, особливо про тих, які при владі.

Біблія особливим чином застерігає нас від того, щоб звинувачувати тих, кого Бог покликав бути Його служителями. Апостол Петро, описуючи запеклих грішників, говорить: «… а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави, хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них» (2 Петр. 2:10,11). Інший апостол, повчаючи тих, котрі поставлені керувати церквою, писав: «Не приймай скарги проти пресвітера, хібащо при двох чи трьох свідках» (1 Тим. 5:19).

Отже, ми повинні шанувати тих, кого звеличив Бог. Покарання, яке зазнали Саул і Маріям, має стати докором усім, хто піддається почуттю заздрості і ремствує на тих, кого Бог покликав до Своєї праці. Є лише один Суддя, Котрий «… висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога» (1 Кор. 4:5). А той, хто привласнює собі право судити ближніх і виносити їм вирок – незаконно відбирають це право від Творця.

Другий пункт Божої поради звучить так: «Будьте задоволені тим, що маєте». А чи задоволені ми з вами тим, що маємо?

Якось на вулиці дванадцятирічний хлопчик затримав перехожого і запитав:

  • Ви бува не загубили десятидоларову банкноту?

Чоловік побачивши що хлопчик тримає щось затиснуте у руці й позаздрив, що дитина знайшла десять доларів. Тому не вагаючись відповів:

  • Я загубив! А ти знайшов їх?
  • Ні – іронічно посміхнувся хлопчик – Просто я рахую скільки людей сьогодні загубило десятидоларову банкноту. І з двадцяти опитаних, ви п’ятнадцятий.

Виходить, що лише п’ятеро з двадцяти задоволені тим що мають і не заздрять? Можливо, раз так показало опитування.

Пункт третій: Будьте вдячні Богу за те, що вам дано.

Чи помічаємо ми з вами, які ми щасливі? А ось давньогрецький філософ Арістотель стверджував, що все пізнається в порівнянні.

Розповідають, як один чоловік, в поганому настрої, восени, коли падає дощ, йшов по темній вулиці. Його стареньке взуття протікало, ноги були мокрі і тому сильно замерз. Але, поспішаючи в поганому настрої додому, побачив радісного, веселого чоловіка, який сидів на лавочці і не зважаючи на дощ грав на гармошці. Зацікавило ще й те, що тверезий, мокрий музикант був охайно одягнений і не збирав гроші, а просто весело грав під дощем для оточуючих. Здивований чоловік вирішив підійти ближче, щоб подивитись, які у цього щасливого музиканта черевики. А коли підійшов, то побачив що той без ніг.

Тепер усі хочуть грошей, а от дайте комусь десять мільйонів доларів і забороніть дихати. Яка нормальна людина погодиться? Або дайте десять мільйонів і заберіть очі. Хто з нормальних погодиться? Але ж навкруги є багато здорових, сильних людей, які мають все, аби відчувати себе щасливими, але вони не задоволені своїм життям. Вони не вдячні за те, що мають!

І не правда, що може бути чорна чи біла заздрість, бо це просто оправдання гріха. Заздрість є лише одна і її потрібно знищити. Більше того, викинувши її з серця, потрібно заповнити це місце любов’ю.

Пригадаймо, як фарисеї, садукеї і рабини постійно звинувачували Ісуса Христа в тому, що Він не робив. Вони просто заздрили, бо люди слухали, коли Спаситель розкривав характер Отця й любили Його. Перед цим так само робив Іван Хреститель, який не був цілителем, нікого не воскресив і не робив чудес, а тільки готував дорогу до приходу Христа. І саме за це Бог сказав, що: «Між народженими від жінок нема більшого понад Івана…» (Луки 7:28).

Так само, найбільша перевага християн – це розповідати людям про Другий прихід Ісуса Христа і про Його люблячий характер. Так легко: розповідати людям про любов Спасителя. І все! А найсильнішим аргументом християн, був і є власний досвід: те, як Ісус змінив моє життя.

Ми служимо Богу через служіння ближньому. Ісус допомагає ближньому руками людей. А коли служиш і любиш ближнього, то не можеш йому заздрити. Бо якщо поруч хтось страждає, то треба плакати разом з ним, а якщо радіє – радіти з ним.

Відома християнська письменниця пише: «Бог бажає лише служіння любові, але до любові не можна змусити, її не здобувають силою чи авторитетом. Любов можна викликати тільки любов’ю. Знати Бога – значить любити Його!» (Е. Уайт. Хритос Надія світу. Стр. 22).

Любов дивиться – і бачить, чує – і вислуховує. Той хто любить, відкриває в собі безмежні властивості розради й співчуття. Люди – це як ангели, тільки з одним крилом. Ми можемо літати тільки тоді, коли когось обіймаємо. А коли повернеться на землю наш Спаситель і зустрінуться всі, хто Його чекав, тоді подякуємо Творцю за те, що завжди був з нами, допомагав змінювати характер, щоб не заздрити й не бути гордими. Слава й подяка Йому за це.

Андрій БІЛИК

Якщо біда чи проблема…

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Кожна людина час від часу стикається з якоюсь бідою чи проблемою.  Наприклад, письменник Бруно Ферреро розповідає цікаву історію про трьох людей, які опинилися на березі бурхливої річки і вимушені були перебратися на інший берег.

Перший чоловік, хитрий купець і великий комбінатор, який умів керувати справами і людьми, став навколішки і звернувся до Бога: «Господи, зроби так, щоб я відважився кинутися у ці небезпечні води і переправився через ріку. На тому боці мене чекають важливі справи. Я подвою свої прибутки, тому мушу поспішати…» Підвівся і кинувся до води, але ріка забрала його зі собою.

Другий був вояком, відомим своїм благородним і сильним духом. Він виструнчився і молився так: «Господи, наділи мене силою, аби я міг подолати цю перешкоду. Я переможу ріку, тому що боротися за перемогу — це мій девіз». Кинувся без вагання – але течія була сильніша за нього і забрала його за собою.

Третьою була жінка, яку вдома чекали чоловік і діти. Вона стала навколішки і помолилася: «Господи, допоможи, обдаруй мене порадою і мудрістю, аби я могла перебратися через цю небезпечну ріку». Підвелася і помітила поблизу пастуха, який стеріг стадо на пасовиську.

– Чи є якась можливість перебратися через річку? – спитала вона.

– За десять хвилин ходи звідси, за пагорбом, є міст, – відповів пастух.

Ось і виходить, що попавши в складну ситуацію, нам часом досить лише покори, аби з вірою попросити у Бога мудрості.

«А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер» (Якова 1:5,6).

ЧОМУ ЧАСТО ВИНИКАЮТЬ ТРУДНОЩІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

«Коли відкрив печать третю, я чув третю істоту, що говорила: «Прийди!» Я глянув, і от – кінь вороний, а хто сидів на ньому, мав вагівницю в руці своїй. І я чув мов голос посеред чотирьох істот, що говорив: «Мірка пшениці за динарій, і три мірки ячменю за динарій; а оливи і вина не ушкоджуй» (Об’явл. 6:5,6).

Динарій у той час становив приблизно денну плату, тому ціна, згадана в тексті, указує на сильний голод. Людина повинна була працювати цілий день за кількість пшениці, необхідну, щоб прогодувати себе. А якщо у неї була сім’я, їй потрібно було купувати більш дешевий ячмінь. Оскільки сім’ї в той час були великими, діти переважно вмирали або страждали від недоїдання.

Чому ж цей текст згадує про запаси вина та олії, продукти, менш необхідні для життя, ніж зерно? Справа в тому, що в Малій Азії першого століття нашої ери цей текст був би пов’язаний із злободенною проблемою. Торгівля вином у той час була прибутковішою, ніж зерном і багаті землевласники Азії переключалися із зерна на виноград.

Саме тому в провінції Азія (до якої входили і сім церков), було відведено більшу частину земель, щоб виробляти оливкову олію і вино для вигідного експорту. В той же час, коли землевласники отримували прибуток, прості люди повинні були платити вищі ціни за основну їжу. Як це часто трапляється, жадібність багатих тягне серйозні наслідки для бідних.

Ми також можемо читати про неушкодження вина і олії як вияв Божої милості під час суду. Древні середземноморські війни супроводжувалися знищенням урожаїв на полях. Окрім зернових знищували виноградники й маслинові сади, яким потрібно понад 15 років, аби досягти оптимального плодоносіння. Втрати пшениці і ячменя означали труднощі на один рік, але викорінювання виноградників і маслинових дерев призводило до тривалих нещасть, голоду і смертей.

Як і у ті часи, так і тепер, у людей виникають серйозні проблеми, але маємо пам’ятати, що їх ціль відродити нас, а не зруйнувати. У Бога немає мети продовжувати наші страждання, але Він допускає труднощі для нашої ж користі.

Ось що сказано до церкви останнього часу, тобто до кожного з нас: «Кого я люблю, тих розвінчую і виховую. Будь же ревний і покайся» (Об. 3:19. Переклад УБТ 1997).

Отже, люблячий Небесний Батько бажає нам тільки добра, а чим більші проблеми, тим більше відчуваємо свою неміч і стаємо ближче до Нього. Головне, коли стається трагедія чи біда, не звинувачувати Його у жорстокості, а просити сил пережити її. Тішить лише те, що колись Ісус пояснить чому так сталось і що у Бога просто немає іншого методу підготувати наші характери до вічності.

Але нажаль, дуже часто ми страждаємо через те, що не чуємо (або не хочемо чути), коли Бог застерігає чи просить щось зробити. Ось і виходить, що якби кожний з нас був уважнішим до Божого заклику, то уникнули б багатьох проблем.

Тому молімось: Господи, нехай мені не знадобляться надмірні труднощі й переживання для того, щоб почути Твій голос і виконувати тільки Твою волю.

 

ХРИСТОС – НАША ЖЕРТВА

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 41

Католицький священик Максиміліан Колб був ув’язнений у концтаборі Освенцим за те, що переховував біженців з Польщі, зокрема близько двох тисяч євреїв. Коли з бараків зник один ув’язнений (можливо, він утік), нацисти обрали десятьох в’язнів, які мали померти з голоду. Такою була їхня відповідна дія на те, що сталося. Один з приречених чоловіків вигукнув: «О моя бідна дружина, мої бідні діти! Я більше ніколи їх не побачу». Тоді Колб попросив, щоб йому дозволили померти від голоду замість цього збожеволілого від горя сімейного чоловіка. Здивований нацистський офіцер погодився, і Колб приєднався до групи приречених, а та людина залишилася жити.

Якою б зворушливою не була ця історія, самопожертва Колба – лише тінь у порівнянні з жертвою Того, Хто добровільно зайняв наше місце.

«Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися» (1 Петр. 2:24).

А як ми з вами цінуємо даний нам шанс?

23 жовтня – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ РЕКЛАМИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4111

(На правах антиреклами)

«Реклама – двигун прогресу», — так говорив незабутній Остап Бендер. А значить, 23 жовтня — професійне свято найпрогресивніших людей.

«Ну скільки вже можна?!» — хто з нас не вигукував подібні слова, коли цікава передача чи любимий фільм переривались рекламним блоком. «Ось раніше було добре — ніякої реклами!» – думаємо ми і… помиляємось. Достатньо лише переглянути газети XIX – XX століття і переконаємось в тому, що «двигун торгівлі» дуже затишно почувався на сторінках журналів і газет.

Хоча в Радянському Союзі реклами було мало, але й та викликала лише посмішку, бо державні підприємства всюди тримали монополію. Наприклад, єдина авіакомпанія в СРСР закликала «Летайте самолётами Аэрофлота», а реклама монопольного «Сбербанка» запрошувала «Храните деньги в сберегательных кассах».

Взагалі, слово «реклама» латинського походження і означає «викрик». Це тому, що продавці вихваляли свій товар, голосно вигукуючи його назву. А першим покупцем, який попався на вудочку реклами була Єва і якраз через те, що побачила красивий товар. Давайте пригадаємо як це сталось.

«Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв» (Буття 3:1-6).

Тут досить цікава послідовність, якою до тепер користуються рекламні агенти. Потрібно просто заговорити клієнта так, щоб він звернув увагу на товар і зацікавився ним. Вирішальним фактором у випадку з Євою зіграла краса плоду (хоча, на той час усе було досконалим), який прихвалив диявол. Ось що поставило крапку в її сумнівах: «І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей». Не даремно сучасні виробники платять величезні гроші супермаркетам за те, щоб ті розташовували їхні товари на рівні очей. Іноді людина думає, що йде в супермаркет, щоб зробити вибір, але стає об’єктом психологічних маніпуляцій – про це піклуються маркетологи, рекламщики й психологи. В результаті покупець може купляти лише те, що йому нав’язують.

Існує ціла галузь — психологія реклами, з допомогою якої приваблюють покупців. Наприклад, щоб купити в супермаркеті пакет молока чи буханку хліба, людина зазвичай повинна пройти через усі відділи магазину. Планування приміщення зроблено таким чином, що дорогою до каси покупцю доведеться обійти все приміщення, зазирнути в кожний відділ аби наткнутися на стенди з «недорогими» дрібничками. На шляху до каси клієнтів чекають різноманітні перешкоди у вигляді пакунків з заключними надписами: «Розпродаж! Все по 10 грн.!». Багатьом людям просто неможливо утриматися від спокуси.

Інший вид реклами «два за ціною одного», це просто ілюзія виграшу. Наприклад: продають вермішель і майонез за 9 гривень. А в сусідньому магазині це разом коштує 8. 80.

Це як в тому анекдоті:

* Купиш слона?

* Навіщо мені слон; великий і годувати треба.

* А за ту ж ціну два?

* Ведіть!

Колись читав, що в часи інквізиції була акція — приведи трьох відьм і отримаєш в подарунок хрестик.

Цікаво, що у фільмі «Основний інстинкт» відома актриса Шарон Стоун питає Майкла Дугласа: «Що ти будеш пити?» Він відповідає: «Jack Daniel’s».

І тільки за цю фразу автори фільму отримали 1,2 мільйона доларів.

Взагалі, є такий термін, як «стимулювання до покупки». Наприклад, приходить мама в магазин і бачить сирок «Тотошка», «Чебурашка» чи ім´я героя мультика, або казки. І ось вона купує цей сирок, або йогурт, думаючи, що він дитячий.  Дитина їсть і потрапляє в лікарню. На скаргу, виробник спокійно відповість: «А чому ви давали дитині? Це просто назва дитяча, а виріб для дорослих». І буде формально правий, бо хитрує. Щоб виготовляти дитяче харчування, виробник мусить мати різні дозволи, а це велика відповідальність та витрати на експертизи й фахівців. А так просто вигадав дитячу назву, яка стимулює до покупки і все! Майже ніхто не дивиться чи цей продукт має сертифікат дитячої продукції.

Цікаво, що в сучасному світі, виробництво продуктів вже майже немає відношення до фермерства, а більше до бізнесу. Виробництво і торгівля продуктами належить відносно невеликій кількості корпорацій. Супермаркети цілком домінують в розповсюдженні продуктів харчування. Там звучить приємна фонова музика, спеціальні пропозиції, наклеєні етикетки, які часто вводять в оману й ще багато хитрих прийомів реклами, які заставляють покупця вибирати продукти що шкодять нам чи нашому гаманцю.

Взагалі, потрібно пам’ятати, що все, що робиться в супермаркетах (не тільки сумнівні акції), а взагалі все, від розташування товарів, які потрібно продати до фонової музики, яку ми чуємо, це все повинно діяти на нашу підсвідомість. Хтось може здивуватись: «А до чого тут музика?» Дуже просто: коли в супермаркеті мало людей, тоді рекомендовано включати повільну музику, щоб люди нікуди не поспішали і прогулюючись по магазину набирали побільше товару. А ось коли людей багато, то вмикають швидку музику, щоб швидше рухались і виходили даючи можливість іншим зробити закупи.

Аби з’явилася реклама, мають поєднатися різноманітні фактори. По-перше, товарів має бути більше, ніж зацікавлених у них покупців, — пропозиція має перевищувати попит. Крім того, між різними виробниками має бути конкуренція і висока купівельна спроможність населення, тобто достатня кількість грошей у більшості людей, а не у невеликого прошарку багатих. І насамкінець, необхідний так званий «носій» реклами, тобто той, хто повідомляє покупцю про товар. Наймолодша і найприхованіша форма реклами — це введення товарів у телепередачі, фільми, телешоу. Річ у тім, що цей вид реклами власне, рекламою не вважається. Фірми платять гроші за те, щоб їхня продукція — від машин до сигарет — з‘явилась у фільмах і телевізійних шоу, причому так, щоб її можна було добре роздивитись. Якщо, наприклад, чарівний герой фільму постійно їздить в автомобілі певної марки або весь час п‘є одні й ті ж коктейлі, це справляє на покупця сильніше враження, ніж звичайна реклама.

Наприклад, за останні п`ять років продаж знеболюючого наркотичного препарату вікодін, який приймає доктор Хаус, герой культового телесеріалу зріс на 19 мільйонів рецептів, лише в минулому році американці купили 131 мільйон упаковок цих ліків.

Смертність в зв’язку з передозуванням вікодіну перевищила кількість смертей від креку (ерзац кокаїну, популярний серед молоді). На сьоднішній день кількість жертв вікодіну перевищила кількість жертв автокатастроф у 17 американських штатах.

Генрі Форд став найбагатшою людиною у світі завдяки реформації автомобільного виробництва. Його успіхи надихнули багатьох талановитих підприємців на створення величезних брендів: Cadillac, Chevrolet, Buick, Dodge. Нові автомобілі буквально заполонили Америку. Через деякий час настав момент, коли продаж автомобілів різко впав. Ринок наситився.

І справді, навіщо комусь потрібне нове авто, якщо чудово їздить старе? Навіщо купляти всюдихід, якщо ти живеш в місті? Навіщо купляти швидкісну, з потужним мотором машину, якщо ця швидкість в місті не використовується? Люди не хотіли витрачати гроші. І зіткнувшись з цією проблемою збуту, геніальні маркетологи придумали нове хитромудре рішення: вони почали навіювати власнику старих автомобілів почуття неповноцінності.

Виробники автомобілів почали щороку випускати все нові й нові моделі. Їх успіх надихнув підприємців інших галузей: одягу, косметики, взуття… І, як бачимо, що й до цього часу люди легко клюють на нові моделі автомобілів і не тільки заздрісно поглядають на них, а й витрачають величезні гроші, лише, щоб потішити своє «Я».

Взагалі, вважається, що реклама – це мистецтво скувати розум покупця на час, достатній для того, щоб виманити у нього гроші. На перший погляд, це не шкідливі елементи впливу, але так відбувається маніпулювання свідомістю людей, а це вже метод диявола.

Наприклад, колись в тюбиках з зубною пастою отвір був дуже маленьким, щоб економити цю пасту. Але потім виробники зрозуміли, що покупець економить, а вони втрачають великі прибутки. Після цього отвір в тюбику був зроблений ширший. Більше того, вони зняли телевізійний рекламний ролик, в якому покривалась пастою вся зубна щітка, що насправді не потрібно робити, бо більша частина пасти все одно пропадає. І зрозуміло, що використання зубної пасти сильно збільшилось й відповідно збільшився продаж.

Так само в рекламі молоді люди кладуть не одну пластинку жувальної гумки, а дві, і з цієї ж причини радять намилювати шампунем голову декілька разів.

Апостол Павло писав: «Злі люди й шахраї стануть ще гіршими, та, обманюючи інших, дуритимуть самих себе» (2 Тим. 3:13). Сьогодні люди такі самі, якими були в той час, коли Мойсей писав своє П’ятикнижжя або Павло свої послання. Хтось, однак, може заперечити, що в сучасному суспільстві легше згрішити, оскільки воно майже заохочує гріх. Інакше кажучи, наше оточення стає дедалі більш поступливими гріху, і наша порочна людська природа користується цим. Постійно заохочується егоїзм. Реклама спонукає нас до самодогоджання: навіщо відмовляти собі, навіщо жертвувати, чому б не йти в ногу з усіма іншими? Ми постійно чуємо: «Зробіть собі приємність, адже ви цього заслуговуєте».

Хоч не можна сказати, що сьогоднішнє покоління — це перше покоління егоїстів. Унікальним є те, що егоїзм рекомендується і схвалюється: «Стань першим», «Люби себе», «Ти найкращий». Егоїзм породжує ще одне явище — безвідповідальність. Нинішнє покоління точно характеризують слова: «Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите» (Прип. 30:11-12).

Вчені довели, що є чотири основні сили, які управляють нашою поведінкою. Це — голод, спрага, продовження роду і страх смерті. Це й використовується рекламою, яка заставляє нас підкорятись чужим командам. Мозок сприймає ці команди на рівні підсвідомості.

Цікаво, що усю інформацію, яка поступає, контролює свідомість і підсвідомість. Вони діють незалежно один від одного, але головну роль відіграє підсвідомість. Свідомість може спати, а підсвідомість – ніколи. Свідомість не має доступу до підсвідомості, а ось підсвідомість знає все, що відбувається в свідомості. Свідомість «фільтрує» отриману інформацію, і якщо щось виходить за рамки розуміння, вона її відсіює. А ось підсвідомість сприймає дані на рівні образів, не розділяючи це на правду і обман, добре і погане, безпечне і небезпечне. Постійно чуючи, або дивлячись на будь-яке рекламне оголошення, ми до нього звикаємо, а закладений в ньому заклик починає проникати у нашу підсвідомість. З часом ми навіть не усвідомлюємо, що щось чули чи бачили, але в потрібний момент підсвідомість нагадує, що цей товар потрібний.

Роздумуючи над тим як ми іноді свідомо попадаємось на гачок реклами, згадується історія про одного ассирійця, який вигадав мудрий спосіб, як захищати свої пасіки від ведмедів. Він просто прив’язував на дереві біля вуликів велику колоду. І ось як спрацьовує ця хитрість. Коли ведмідь підходить до пасіки, то бачить колоду, яка хитається прив’язаною за мотузку до гілки. Вона йому заважає і не подобається, тому він відштовхує її від себе. Колода захитається і боляче вдаряє ведмедя в бік.

Тоді ведмідь сильніше відштовхує колоду і вона маятником обрушується на його голову. Звір ще більше розлючується й знову відштовхує колоду, а вона знову боляче вдарила його у бік. Ведмідь від злості кидається битись з колодою. Він довго відкидає колоду, то в один, то в другий бік, а колода б’є його до того часу, доки не розтрощить голову й звір не втече.

Нажаль, багато людей також вперто попадаються на гачок реклами, доки не побачать, що давно потрібно було зупинитись.

«За доброго дня користай із добра, за злого ж зрозважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!» (Еккл. 7:14).

Звичайно, бувають об’єктивні причини для розпродажу — не ходовий товар, не сезон, зміна моди і т.п. Але нерідко таким чином продавці намагаються позбутися більшої кількості товару, а «фінальні розпродажі», «повні ліквідації» та знижки у зв’язку з відкриттям магазину» — не більше, ніж спроба позбутися залежаних речей. Купуючи річ таким чином люди зазвичай звертають увагу на сам факт знижки, а не на якість товару та потребу в ньому: такі спонтанні покупки під впливом імпульсу згодом приносять розчарування.

Взагалі, реклама — це як симптоми при захворюванні, за якими можна визначити, що і де в пацієнта болить. Можливо когось здивує, але в основному усі рекламні ролики присвячені тілу людини і говорять виключно про одне — про комфорт людського життя, про те, як життя тіла на землі зробити ще «безпроблемнішим» і «комфортнішим».

Звичайно, що саме бажання жити в більш-менш комфортних умовах не є гріхом, але якщо людина у своєму прагненні до комфорту переступає межу розумного, якщо тіло для неї стає важливішим за душу, тоді розуміємо наскільки тонка межа по якій «ходить» реклама. Однак, дивлячись на яскраву рекламу, складається враження, що ця межа давно безповоротно перейдена. Рівень комфорту виріс настільки, що навряд чи люди здатні від нього відмовитись. А комфорт виростає із культу людського тіла.

Можна помітити дивну тенденцію: чим більше цей світ забуває про Бога, чим менше звертає увагу на християнські цінності, тим більше зростає турбота про тіло. Відриваючись від Бога як джерела любові, людина починає втрачати розуміння істинної любові, яка полягає в служінні ближньому. Її любов стає егоїстичною і замикається на собі. Ось тому стільки реклами, яка говорить про молодість — «у свої п’ятдесят, я виглядаю на тридцять». І тут випливає логічне питання: а навіщо тобі виглядати на тридцять? Щоб приваблювати молодих чоловіків?

Безперечно, про тіло потрібно турбуватися, і Біблія говорить про це, але турбота про красу тіла і його засмагу, починає вбивати душу. Вона деформує особистість. Звідси такий сексуально-хтивий ухил в сучасній рекламі, коли, наприклад, напівоголені дівчина рекламує… питну воду.

Найбільше від реклами страждають саме жінки. Реклама розрахована на середньостатистичного глядача, котрим, як відомо, є жінка середніх літ. Та й, як відомо, жінка — істота більш вразлива і емоційна, а тому більш залежна від сформульованого, в тому числі і рекламою, суспільного фону. І якщо цей фон говорить, що жінка повинна бути неодмінно стрункою, намальованою, без ламкого волосся, та ще й обов‘язково виглядати молодшою за свої роки, то починають докладатися неймовірні зусилля, щоб досягнути цього. І дуже часто всупереч будь-якому здоровому глузду, завдаючи чималої шкоди здоров‘ю.

Висновок із цих міркувань простий: друзі, не вірте рекламі! Тіло — це лише частина людини, а не сама людина. Збагачуючи своє тіло, ми, непомітно для себе самих, можемо зубожіти в душі, втратити її для вічності. Як би ми не турбувалися про тіло, воно все одно стане поживою для хробаків. Тому важливо не перейти межу і, турбуючись про тіло, не забувати про вічну душу.

Часто можна побачити, з яким презирством зодягнені в модну одежу підлітки дивляться на дитину, яка не може дозволити собі таку розкіш. Зверніть увагу, двічі на рік виробники одягу випускають нові колекції. Експерти, дизайнери щоразу повторюють нам: «У цьому сезоні буде зелений колір».

Для чого це робиться? Цей хитрий прийом створений для збільшення збуту. Бо гордовиті люди, що придбали минулого року такий самий одяг, але іншого кольору, почуватимуться дискомфортно.

Тобто, транснаціональні корпорації маніпулюють свідомістю простодушного споживача, випускаючи постійно нові колекції одягу. Вони витрачають на рекламу 500 млрд. доларів на рік. Цих грошей достатньо, аби зробити людство щасливим. Це величезна кількість грошей! Скажімо, для вирішення проблеми голоду на землі необхідно витратити всього 50 млрд. на рік (а вони витрачають на рекламу 500).

Головна біда полягає в тому, що людям постійно треба викидати хороші речі, тому що вони виходять з моди. Трагедія людства — невиправдані очікування. Купивши новий автомобіль, людина тішиться дуже короткий час. Якщо наступного дня її друзі придбають авто «крутіше» ніж у неї, — ця втіха обмежиться лише одним днем. Багато з нас тягнуться до нових модних речей і, самі того не зауважуючи, стають нещасними. Щурячі перегони перетворили життя на суцільне пекло, на абсурдне безглуздя.

Чи не найбільший вплив реклама має на дітей. І ось чому. В рекламі не йдеться про ціну, якість продукту чи його користь. Вона створена, щоб впливати на емоції. І ось усі ці цікаві, кольорові й смачні дрібнички розташовують на рівні дитячих очей, варто лише простягнути ручку і взяти (як взяла наша праматір Єва). Взагалі, діти не аналізують того, про що розповідається в рекламі і не порівнюють цю інформацію з тим, що знають про світ.

Проте найкращі поради щодо цієї проблеми містяться в Біблії. Дітям потрібно пояснювати, що в житті немає нічого, що було б безкоштовним. Усе має свою ціну. Навіть за спасіння, яке кожному пропонується безкоштовно, Ісус заплатив дуже високу ціну на Голгофському хресті. Апостол Іван писав: «Все в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу» (1 Йоана 2:16). Погодьтесь, що реклама розвиває «пожадливість очей».

Як же захистити дітей від впливу реклами? По-перше, батьки повинні пам’ятати наскільки сильно реклама впливає на дитячий розум і не дозволяти, щоб вона диктувала, що для ваших дітей є добрим чи корисним. По-друге, пояснюйте дітям, що цінність людини не залежить від назви фірми її одягу (чи взуття). Допоможіть дитині зрозуміти що вона може бути щасливою і без найсучасніших іграшок.

Коли навкруги нас звучать голоси, які пропонують підробки й відверту неправду, дуже важливо мати чистий розум і мудрість. Потрібно додати, що батьки, які регулярно виділяють час на змістовне спілкування з дітьми, можуть навчити їх біблійних принципів та прищепити їм справжні цінності. Тоді реклама цього світу не матиме на дітей впливу і вони не вимагатимуть від батьків все, що рекламується.

Звичайно, що є сумлінні працівники рекламних агенств, які чесно виконують свої обов’язки й ми сьогодні радо вітаємо їх з професфйним святом. Наприклад, недавно такі люди в одному німецькому містечку додумались продавати дірки в асфальті. Вартість однієї дірки складає 50 євро. В обмін на це, влада міста обіцяє заасфальтувати куплену вибоїну, а поверх неї помістити рекламу покупця. Таку як «продам корову» чи «найму робітників для збору ягід». Багато ям уже розкуплено і зображена поверх них реклама приносить прибутки.

Але дивлячись чи слухаючи любу рекламу, ми повинні старатись завжди залишатись з чистим розумом, якою б хитрою рекламою нас не оточували.

Це стосується навіть нашого спасіння, бо в останні дні у диявола буде лише одна важлива ціль і мета – представити світу іншого Христа. Взагалі, слово «антихрист» не завжди означає «проти Христа». Давньогрецьке слово «анти» може означати і «замість» Христа. Інший, підроблений Христос може рекламуватись у вигідному світлі, щоб в усьому подобатись людям. Щоб легше виконувались Його вказівки чи навіть рекламувались різні церковні вчення, а не Слово Бога про Спасителя. Але Біблія каже однозначно: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Йоана 14:6).

Нам дуже важко, але коли мова заходить про спасіння душі, то повинні старатись з Божою допомогою не піддаватись на брудну рекламу ворога людства й перевіряти усе Писанням. Коли розум буде перебувати в спілкуванні з Ісусом, то Спаситель буде його очищати.

Науковці давно стараються розгадати секрет листка лотоса. На поверхні листка лотоса є мікроскопічні опуклості, які вкриті восковими кришталами. Коли краплини води попадають на листок, то потрапляють на ці волосинки, які відштовхують їх. Оскільки краплинки змивають порох і залишки бруду, то листок лотоса залишається не лише сухим, але й завжди чистим.

Ще раз потрібно нагадати, що ми повинні також намагатись залишатись завжди чистими, якою б брудною рекламою нас не оточували. В кінцевому результаті кожна людина (хоче вона цього, чи ні), повинна зробити свідомий вибір: продати (дияволу душу), чи купити (безкоштовно прийняти Ісусове спасіння).

Перший раз реклама сатани перемогла (в Едемі), а другий раз він в пустелі показав Ісусу рекламний ролик: «Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» (Матв. 4:8,9). І тільки знання Слова Божого допомогло Спасителю встояти перед спокусником: «Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матв. 4:8-10).

Люди вигадали нав’язливу, багаторазово повторювану рекламу, але Творець через Своє Слово навчає не піддавати зовнішньому впливу наш розум. Він радить придбати інший товар. В Приповістях Соломона (23:23) написано: «Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум».

На цьому життєвому ринку диявол займаючись своєю чорною справою, пропонує нам «продати розум», а ось Господь дає мудрість кожному бажаючому: «А якщо кому з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, що всім дає просто та не докоряє, – і буде вона йому дана» (Якова 1:5).

Через випробування Бог вчить нас істинної мудрості. Мудра людина та, яка бачить, як Бог працює у кожній ситуації. Тому ми повинні мати повну радість у випробуваннях, бути впевненими в Божій любові і в тому, що зараз Він працює, щоб ростити нас у Христі. Божі тренування вчать нас терпеливості. Терпеливість означає “продовжуй”, “не здавайся”.

Ми можемо терпіти, коли довіряємо Божій любові. Коли ми покладаємось на Бога і вірою терпимо серед усіх страждань, то будемо рости у вірі і станемо дорослими християнами. Якщо кому не вистачає мудрості, він має просити Бога. Творець хоче, щоб ми приходили до Нього у повній довірі, як діти, і просили в Нього поради по кожному питанню. Слава й велика подяка Йому за це.

Андрій БІЛИК

 

Івано-Франківській Церкві адвентистів сьомого дня 90 років.

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

     

SDA-IF 90_03_approved(2)

В суботу, 22 вересня, відбулося урочисте богослужіння на честь 90-річчя громади Івано-Франківська. На свято щиро завітали  служителі з конференції: Гунько В.М., Завадюк І.С., Лавренюк В.І. Заздалегідь були запрошені і пастори з сім’ями, які протягом цих років служили в громаді. Не обійшлося і без гостей, а також членів церкви інших громад ,таких як Калуш, Лисець , громада 2 Івано-Франківська і інші. Загалом на святі було понад 300 чоловік.

Изображение 118

Богослужіння розпочалося загальною піснею «Погляньте як сьогодні».І  дійсно раділи небеса, як співалося в пісні ,бо такого свята давно вже очікували ветерани церкви , члени громади та приятелі, адже церкві, яку вів Господь, виповнилось 90 років.

Далі  служіння продовжилось уроком суботньої школи, молитвою, співом вокалістів та місцевим хором.

Згодом на великому екрані з’являються старі відео кадри –це оживає перед глядачами історія церкви. Досить цікаво змонтований фільм братом Батюком Олегом і ним же озвучений. З сюжету ми дізнаємось про офіційну дату започаткування Церкви 15 липня 1928 року, про польські архіви в яких знайдено унікальний документ в якому зазначено де і ким заснована ця громада. Як написано в цьому документі: «Організатором цієї секти свого часу був Андрій Мащак, місіонер.»

Maszczak_Andrzej

Перед нами проходять кадри з іменами та фото людей які відстоювали свою віру і свідчили ділами в ті далекі і нелегкі часи. Небагато їх залишилось в живих.

1 - Копія        Ось настає хвилюючий момент і на середину залу запрошуються вийти ветерани .Своїми спогадами діляться Батюк Н.Г.,Попович Б.Й, Дячук В.Д. Всім присутнім ветеранам висловлюють щиру подяку та вручають подарунки.

Изображение 089

На ювілей також завітали гості,серед них : Шеремета Олег-служитель Церкви Євангельської.Изображение 100

Керівник Обласної Організації Українського Товариства Глухих Пашник Марія Максимівна, Жукалюк Микола Арсентійович -Почесний член Центрального Правління Українського Біблійного товариств,Засновник всеукраїнського видавництва «Джерело життя».Почесні гості подарували  подарунки та сказали слова побажання.

Изображение 102 (1)

Приємно було бачити  пасторів , які раніше здійснювали служіння в громаді і тепер з’їхались з різних куточків України, щоб поділитись спогадами  та сказати слова привітання.

Изображение 121

Молитву посвячення з громадою звершив Завадюк І.С

Изображение 149

Не залишилися присутні і без щоденного хліба, смачні страви на столах чекали всіх присутніх надворі.

Изображение 156

Святкове богослужіння продовжилось після обіду , де прославляли Бога в піснях і духовних істинах , все дійство надавало всім присутнім натхнення до подальшої праці на ниві Господній.

Алла Мовсесян

 

30 вересня – ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ І МУДРІСТЬ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

 «А тепер залишаються

віра, надія, любов, оці три.

А найбільша між ними любов!»

 (1 Кор. 13:13).

Group 41

30 вересня люди відзначають свято Віри, Надії, Любові.

Ось що повідомляє про цю визначну дату Вікіпедія.

«За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія (ім´я Софія означає «мудрість») з трьома доньками, яким побожна мати дала імена трьох богословських чеснот — Віра, Надія і Любов. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Коли у 137 році почалося переслідування християн, матір з доньками ув’язнили та відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив знатній жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося. Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу».

Наше життя стає дедалі буденнішим і звичним. Робота, відпочинок, церква, свята, город, робота, церква, робота… і лише думки про вічні духовні цінності допомагають пройти цей земний шлях.

ВІРА

Учені стверджують, що віра — це упевненість людини в існуванні будь-якого «неявища», а Біблія дає на це питання однозначну відповідь: «Віра то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євр. 11:1).

Часто віра закінчується тоді, коли люди лише сподіваються і моляться, а не прикладають зусиль. В одній історії розповідається, як під час пожежі батько вивів дітей з дому, але вже на дворі виявилось, що одна дитина залишилася в будинку. Здійнявши очі вгору, батьки побачили синочка, ув᾽язненого серед полум᾽я, у вікні на другому поверсі.

Батько, вельми побожний християнин, упав навколішки і став благати Бога, щоб урятував його дитину. Мати теж вирізнялась глибокою вірою, але, водночас, була особою дуже практичною. Не гаючи часу, вона помчала до сусідського гаража, зняла зі стіни драбину, приставила до вікна і так урятувала сина з охопленого полум᾽ям будинку.

Бувають хвилини, коли найкращим проявом віри є звестися з колін, мерщій принести драбину й рішуче зробити те, чого вимагає ситуація, що склалася. Недаремно Бог сказав, що: «… віра без діл мертва!» (Як. 2:26).

«Найбільша потреба цього світу – це потреба в людях, яких не можна ані продати, ані купити; в людях, які до глибини душі чесні та справедливі, які не бояться назвати гріх його ім’ям і чиє сумління настільки вірне обов’язкові, наскільки стрілка компаса вірна полюсу. Маємо потребу в людях, які стоятимуть за правду, навіть якщо впали б небеса» (Е. Уайт. «Виховання», с.57).

«Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1).

НАДІЯ — це почуття й усвідомлення людиною необхідності змін.

В серпні 1846 року відбулась дуже дивна морська битва між флотами Уругваю і Аргентини. Уругвайським флотом командував американський капітан Джон Ко, а аргентинським – британський адмірал Уільям Браун. У розпалі битви уругвайський головнокомандувач дізнався, що закінчується запас артилерійських снарядів. Офіцери радили оголосити капітуляцію, але капітан ніколи не втрачав надії й наказав шукати вихід. І тут йому доповіли, що на кораблі є великий запас… голандського сиру. Виявилось, що голови сиру такого ж калібру, що й снаряди. Тим більше, що цей сир так довго зберігався, що зробився дуже твердим. Капітан Ко одразу наказав зарядити ним усі гармати і зробити пробний залп. І тут у ворога почалась паніка, бо аргентинці подумали що проти них застосували нову секретну зброю. Вони налякалися і командувач дав наказ відступати.

Ця історія навчає, що коли в житті настала темна полоса, то придивись уважніше – можливо вона біла, але в шоколаді.

Взагалі, надія – головна тема Біблії. Тільки в Новому Завіті це слово зустрічається 318 разів. Проте ми часто визначаємо її як бажання або мрію. Але для нас надія – це впевненість, і християни повинні бути людьми, які найбільше в світі наповнені нею, адже наша надія ґрунтується на впевненості в Другий прихід Спасителя.

У Сахарі, найбільшій пустелі на нашій планеті, площа якої займає близько 9 млн.кв.км., температура повітря більше 50 градусів по Цельсію. А недавно американський космічний корабель «Колумбія» надіслав дані й виявилось, що під пустелею Сахара знаходяться 26 озер і багато підземних рік.

Як сумно думати про людей, які страждають і вмирають від спраги, у той час як підземні озера й ріки залишаються недоторканими. Так само й люди, що живуть навколо нас, опиняються, як в пустелі, в полоні обставин свого життя. Вони хочуть животворної Надії для своїх змучених душ і якщо не отримають її, то помруть «від спраги». Чи не схожі ми на ті підземні озера, невидимі ріки, повні живої води, що течуть в усі сторони, але недоступні тим, кому ми найбільше потрібні?

Кожен, хто читає Біблію і пізнав любов Ісуса, має щедро ділитися надією про те, що Ісус повернеться у світ, щоб забрати нас з цього хаосу. Ось як апостол Павло в Посланні до Тита пояснює мету християнської надії: «… і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (Тита 2:13).

Отже, надія ніколи не може прийти сама по собі. Її потрібно не лише принести людині, але й зуміти дати, зуміти так запропонувати, щоб вона її взяла і мала можливість нею ділитись. І Дух Святий допомагає нам, коли несемо людям надію про те, що існує краще життя, ніж тут, на землі, і воно вічне лише з Ісусом Христом.

ЛЮБОВ

Ласка і любов потрібні не лише нам, але й усім хто нас оточує. Чому чоловіки соромляться обдаровувати сім´ю любов´ю та ласкою? Не потрібно шкодувати поцілунків, обіймів та виявляти тепло. Не правильно вважати, що дружина й діти і так знають про вашу любов до них.

Дотики настільки ж важливі для розвитку й росту дитини, як правильне харчування і фізичні вправи. Ласка позитивно впливає як на тих до кого її виявляють, так і до тих хто її виявляє. Недарма Ісус Христос говорив: «Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати» (Дії. 20:35).

Особливо любов і ласка потрібні й тим, хто пригнічений чи має серйозні проблеми. У Біблії описано чимало історій про те, як таким людям виявляти ніжні почуття.

Одного разу Ісус, зціляючи чоловіка, всього вкритого проказою, доторкнувся до нього. Уявіть собі наскільки приємно було цьому знедоленому відчути співчуття Самого Ісуса Христа! (Луки 5:12,13; Матвія 8:1-3).

Або пригадайте, як Божий ангел зміцнив літнього пророка Даниїла. Цей могутній ангел тричі доторкнувся до нього і підбадьорився теплими словами. Завдяки такому вияву любові Даниїл зміг відновити емоційні та фізичні сили (Дан. 10:9-11,15,16,18,19).

Якось друзі апостола Павла, щоб зустрітися з ним, подолали приблизно 50 кілометрів з Ефеса до Мілета. Павло сказав їм, що вони вже більше можуть не побачитися. Як же підбадьорився апостол, коли друзі «кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його» (Дії 20:37).

Отже, Боже Слово спонукає нас виявляти любов та ласку до ближніх. Адже щирі доречні вирази любові потрібні не лише дітям, а й дорослим, оскільки це позитивно впливає на наш фізичний і емоційний стан.

Є цікава історія про чоловіка, який завершував служіння місіонера в Індії. Якось він зустрів жінку, яка йшла до річки і несла на руках дитинку-інваліда. Поряд з нею, ледве встигаючи, йшла ще одна дитина. Невідомо, що заставило зупинити увагу місіонера на цих людях, але потім вони розминулися і кожен пішов своєю дорогою.

За годину вони знову зустрілися на тій же вулиці, тільки тепер кожен йшов у зворотньому напрямку. Жінка все ж так само несла дитинку-інваліда, тільки цього разу нікого більше поряд з нею вже не було. «Я одразу все зрозумів – сказав місіонер. – Я підійшов до неї і не приховуючи свого обурення запитав:

  • Де твій син?

Вона підняла свої очі і спокійно відповіла:

  • Я присвятила його богові, і Ганг прийняв його.
  • Чому ти не віддала цього? – показав він на інваліда.
  • Богові потрібно віддавати найкраще, – сказала вона.

Почувши ці слова, місіонер почервонів:

  • Боже мій, – подумав він, – простий язичник розуміється в жертві краще, ніж більшість християн, і так любить своіх ідолів, що віддає їм найкраще.

Цей урок я запам’ятав на все життя. І мені стає соромно, коли ворог навіює думку – чи не занадто багато вимагає від тебе Бог? Любов нашого Небесного Батька безмежна: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Йоана 3:16).

Звичайно, що кожен з нас, християн, може сміливо сказати що має в серці ВІРУ, НАДІЮ й ЛЮБОВ, але чи маємо МУДРІСТЬ, щоб ділитись цими чеснотами з іншими?

МУДРІСТЬ

Колись праведник Йов задавав собі питання: «А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?» (Йов. 28:20). І тут же отримав відповідь: «І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!» (Йов. 28:28).

У XIX сторіччі в одному англійському містечку, пропрацювавши кілька місяців, бригада будівельників звела дуже високий фабричний димар. Коли розібрали риштування, зненацька всі побачили на димарі голову робітника, який завершив роботу в середині труби. Усі були приголомшені, бо потрібно було багато днів аби звести нове риштування. А тим часом цей будівельник помре на верху димаря від холоду, спраги й голоду…

Серед скупчених людей була його мати. Вона стала під димарем і крикнула синові: «Іване, зніми шкарпетки!» Люди почали перешіптуватись: «Нещасна від горя втратила розум…».

Однак жінка наполягала, і щоби не засмучувати її син зняв одну шкарпетку. Жінка крикнула:

  • Виверни її, знайди вузол, розв᾽яжи його і спори шкарпетку.

Син послухав і невдовзі тримав у руках великий клубок вовняних ниток.

  • Вчини так само з другою шкарпеткою, відтак зв᾽яжи нитки в одну і спусти вниз один кінець.

Іван виконав наказ матері, а люди внизу прив᾽язали до вовняної нитки бавовняну, яку Іван підтягнув до себе. Потім до бавовняної нитки прив᾽язали шнурок, а до шнурка – грубий мотузок і врешті-решт – тонкий канат. Іван прив᾽язав канат до димаря і спустився по ньому під радісні вигуки натовпу.

Ця історія навчає, що наше земне життя й порятунок залежить не від «великої мудрості», а від малих і слабких речей. А ось для того, щоб отримати найголовніше – життя вічне, достатньо лише повірити в те, що говорить Біблія: «Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки – мудрості. Ми ж проповідуємо про розіп᾽ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган – безглуздям. І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос – сила і мудрість Божа» (1 Кор. 1:22-24).

Тож несімо віру, надію й любов у цей світ обману і жорстокості, бо навкруги ще багато людей яким просто необхідно повідомити про скорий Прихід Спасителя.

Андрій БІЛИК

Новини по дням

Березень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист