Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Архів автора

ЩО Ж ТАКЕ ПІСТ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

11 березня, у православних християн розпочався 40-денний Великий піст. Він триватиме до Великодня, яке цього року припадає на 28 квітня і служить нагадуванням про те, як сатана спокушав Христа в пустелі 40 днів. Церква закликає людей протягом всього посту не вживати в їжу м’ясо, молоко, яйця і рибу, в тому числі і у складі різних страв.

2222

 

Дуже важливо, щоб ми пам’ятали не тільки дати, але й звертали увагу на події, які описані в Біблії. Взагалі, чи започаткував Ісус цим обряд, який нам слід щорічно наслідувати? Зовсім ні. Біблія жодного разу не говорить, що ранні християни дотримувалися такого посту. А Великий піст започаткували аж в четвертому столітті після Христа.

Якщо Великий піст є наслідуванням Ісусового посту в пустині після хрещення, чому ж його потрібно дотримуватися протягом декількох тижнів перед Великоднем, коли, як вважають, він воскрес? Сам же Ісус не постив перед своєю смертю. Євангелії вказують, що він та його учні відвідували доми і їли у Віфанії за кілька днів до його смерті. Він також спожив пасхальну вечерю вночі перед своєю смертю (Матвія 26:6, 7; Луки 22:15; Івана 12:2).

З Ісусового посту після хрещення можна багато чого навчитися. Він розпочинав важливе служіння. Йшлося про виправдання суверенітету Бога і майбутнє всього людського роду. Це був час для глибоких роздумів і молитов до Небесного Отця про допомогу й керівництво. Це був слушний час для Ісуса постити. З цього видно, що піст може бути корисним, коли він проводиться з правильних спонукань, бо ще апостол Павло навчав: «Отже, якщо ви з Христом померли для стихій світу, то навіщо, як ті, що живуть у світі, дотримуєте приписів: не рухай, не їж, не дотикайся? Адже все це нищиться, коли вживається, – згідно з людськими заповідями й навчаннями. Воно має вигляд мудрости в самовільній службі, в покорі, в умертвінні тіла, але не має якогось значення, крім хіба насичення тіла» (Кол. 2:20-23).

Що ж таке піст згідно Біблії і яке його значення для духовності людини? Розгляньмо деякі випадки, коли християнин міг би постити. Наприклад, людина, що вчинила гріх, може на деякий час втратити бажання їсти. Це не для того, щоб справити враження на інших, а тому що мучить совість. І звичайно, сам по собі піст не привів би справи в порядок з Богом. Однак людина, яка справді кається, почуває глибокий смуток за те, що завдала болю своєму Творцю, друзям чи родичам. Саме в цей час страждання й палкі молитви можуть приглушити апетит.

Ізраїльський цар Давид був у подібній ситуації. Коли він дізнався, що втратить свого сина від Вірсавії, то всі сили зосередив на тому, щоб у молитві просити милосердя для дитини. Цілком поглинутий молитвою, він постив. «І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло. А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю. І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом» (2Сам. 12:15-17).

 Отже, бачимо що під час біди цар Давид хоче стати ближче до Бога. У наш час також у певних стресових ситуаціях може видатися недоречним приймати їжу.

Розглянемо ще декілька біблійних текстів. «Коли ж постите, не будьте такі, як лицеміри, що сумують, виснажують свої обличчя, щоб показатися людям, що постять; щиру правду кажу вам, що вони вже одержують свою винагороду. Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, щоб не показувати людям, що постиш, але таємно – твоєму Батькові; і твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:16-18).

Ці вірші показують, що не потрібно постити заради уваги людей та робити піст самоціллю; відноситись до посту як до часу особливого та радісного духовного переживання. Необхідно пам’ятати, що піст – це час особистого, духовного пошуку Бога.

«Сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, як тільки молитвою [і постом]» (Мр. 9:29). Тут розповідається історія про те, як учні не змогли вигнати демона з людини. Христос пояснює що це можливо тільки постом і молитвою. Отже, бачимо що піст підсилює молитву, яка є інструментом проти духовних ворожих сил.

Дії Святих Апостолів, 13 розділ, 2, 3 вірші показують нам, що питання вибору та призначення церковних служителів (священнослужителі, диякони, пресвітери, церковні вчителі та ін.) має супроводжуватись постом.

І ще один цікавий текст: «Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» (1 Кор. 7:5). Ми звикли думати, що піст передбачає утримання тільки від їжі. Але апостол рекомендує утримуватись під час посту від статевих відносин. На основі цього ми можемо зробити висновок, що під час посту важливо утримуватись від всього, що може нас відволікати від основної цілі – пошук волі Божої, молитва та дослідження Біблії.

А що може нас відволікати? Наприклад робота, телевізор, комп’ютер… Тобто все що може вкрасти нашу увагу і сконцентрувати на собі. Кожна людина самостійно визначає що для неї може бути таким відволікаючим фактором. А тому підхід до посту має бути виключно індивідуальним. Взагалі, піст може призначатися у зв’язку з певними обставинами і має бути особистою справою, коли людина сама вирішує, постити їй чи ні. Навіть якщо вирішується питання усієї громади.

Важливо зрозуміти, що піст – це не голодування і не лікування дієтою. Він має набагато глибше значення і виходить за рамки питання вживання їжі. Якщо коротко охарактеризувати піст, то – це певний духовний стан людини, коли вона впокорює себе перед Богом, молиться, досліджує своє серце, читає Слово Боже, намагається зрозуміти волю Божу по відношенню до свого життя. Без цих моментів піст, як просте утримання від їжі, просто втрачає всякий сенс.

Отже, піст – це інструмент, який допомагає нам впокорювати своє тіло, свої бажання, свій егоїзм і налаштуватись на близьке та особисте спілкування з Богом. Він завжди є особистим рішенням і нікому не слід судити у цьому свого ближнього.

ЯК ПОБУДУВАТИ МІСТ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі

Одного разу до берега бурхливої річки підійшла група людей.

Group 423

 

Їхній керівник сказав — Ми не зможемо перейти річку вбрід, тому потрібно побудувати міст.
— Правильно, правильно!!! – підтримало його люди. — Нам потрібен міст! Зводь же його!
— Але ж я сам із цим не впораюся, — відповів провідник. — Ця робота не під силу одному!
— Ну-у, не прибідняйся, – сказали йому у відповідь. —Ти ж у нас «той, що наводить мости» (з латині «священик» перекладається як «той, хто наводить мости»). – А хто ми? Тому ти працюй, а ми подивимося як це в тебе виходить. А якщо в тебе не вийде, то ти для нас не «той, що наводить мости»! Не знаю, що говорили далі, але вони всі ще досі на тому боці річки.
Колись апостол Павло написав до подібної громади людей: «Благаємо ж вас, брати, шануйте тих, що працюють між вами, наставлені над вами в Господі, і тих, що навчають вас, виявляйте до них велику любов за їхню працю. Майте мир у собі» (1 Сол. 5:12,13)

Наївно вважати, що одна людина може побудувати усі стосунки в церкві. Якою б обдарованою вона не була, у неї обов’язково є межа можливостей, за якою (якщо немає підтримки зі сторони) в проповіді Євангелія і в духовному зростанні починається глибокий застій. Ось чому Бог говорить до всієї громади: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, (1Петр. 2:9).

Звичайно, більша частина відповідальності лежить на пасторі й служителях церкви, але згадаймо як жив і навчав Ісус: «Якщо хто хоче між вами стати великим, той хай буде вам слугою, і хто лиш хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом; так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й дати свою душу як викуп за багатьох» (Матв. 20:26-28).

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ: На якому боці річки сьогодні моя громада, і як я допомагаю тому, «хто наводить мости»?

 

Історія свята 8 БЕРЕЗНЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

unnamed

8 Березня, сучасне жіноче свято, день весни і краси, не завжди було таким романтичним. Ця дата мас давню історію. Вітати жінок саме 8 березня почали ще стародавні римляни. У цей день матрони — вільні заміжні жінки — отримували від своїх чоловіків подарунки та були оточені увагою і турботою. Крім того, 8 березня навіть рабині звільнялися від своїх обов’язків. Одягнені в найкращий одяг, із запашними вінками на голові, римлянки приходили в храм богині Вести — берегині домашнього вогнища.
Історію святкування Міжнародного жіночого дня часто пов’язують з іменем революціонерки Клари Цеткін. Саме вона на міжнародній конференції жінок у 1910 році в Копенгагені запропонувала щорічно відзначати 8 березня як день народження жіночого пролетаріату. Вибір Цеткін саме 8 березня як дати святкування Міжнародного жіночого дня має суперечливі пояснення. Згідно з офіційною, широко відомою версією, Жіночий день був присвячений подіям 1857 року, коли 8 березня швачки нью-йоркських фабрик пройшли маршем вулицями міста. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, заробітну плату нарівні з чоловіками. У той час жінки працювали по 16 годин на добу, отримуючи за це копійки. Чоловікам після рішучих виступів вдалося домогтися введення 10-годинного робочого дня. На багатьох підприємствах у США створили профспілкові організації. Того історичного 8 березня у багатьох кварталах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права.
Проте деякі історики називають іншу — релігійну — причину виникнення свята, згідно з якою Цеткін мала намір зв’язати історію жіночого соціалістичного руху з історією її народу — євреїв. А саме з тією сторінкою цієї історії, яка розповідає про Естер, дружину царя Ахашвероша. Цариця Естер попередила заплановані «єврейські погроми». Вона спрямувала царський наказ проти самих ворогів, які бажали винищити юдеїв. На честь цього порятунку день 13 Адара (цей місяць єврейського календаря припадає на кінець лютого — початок березня) став святкуватися як свято Пурім. Дата святкування Пуріма в юдейському релігійному календарі є непостійною. Однак святкування Пуріма, яке в 1910 році припало на 8 березня, закріпилося-і прижилося.
У 1911 році Жіночий день вперше відзначався 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати й обіймати керівні посади, жінки вимагали рівних виборчих прав із чоловіками. Пізніше в багатьох країнах Європи 8 березня жінки організували марші на знак протесту проти війни.
Міжнародний жіночий день 8 Березня з перших років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став вихідним. У цей день на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики щодо ставлення до жінок. Поступово Міжнародний жіночий день у країні втрачав своє політичне забарвлення. У 1977 році Організація Об’єднаних Націй оголосила 8 березня Міжнародним жіночим днем. Слово «боротьба» зникло з назви свята, а 8 Березня стало святом жінок, весни і любові.
З того часу залишилася, напевно, лише дата і бажання хоча б раз на рік зробити щось приємне тим, які часто в круговороті буденності залишаються непоміченими: нашим матерям, нашим сестрам і просто жінкам — символу материнства, сімейного затишку й ніжності. Нехай не окремий день, а повага до жіночої статі буде в основі життя чоловіка.

«Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф. 5:25).

Даруйте красиві квіти коханим, і не тільки 8 Березня, говоріть їм про любов щодня!

ЧИМ НАПОВНЕНЕ СЕРЦЕ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі

Group 4000

«І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?… Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Луки 12:15-21).

Наведена притча доречна в багатьох частинах світу, де життя майже цілком присвячене придбанню майна. Продавці всіх мастей перетворили торгівлю на справжнє масове мистецтво. Уся їхня маркетингова стратегія базується на тому, аби переконати нас: ми не можемо бути щасливими й задоволеними, доки не придбаємо запропонований ними товар. Незалежно від того, багаті ми чи бідні, бажання володіти речами може відвернути наш розум від справді важливих питань і зосередити думки на тому, що тимчасове, швидкоплинне та, безперечно, не варте втрати вічного життя.

Можливо, ми ніколи не поклонимося перед буквальним золотим чи срібним ідолом, проте нам загрожує небезпека поклонитися золоту і сріблу в іншій формі. Більше того, нинiшнi християни iнколи навiть не пiдозрюють, що стають iдолопоклонниками. Наприклад, для декого власне тiло перетворюється в iдола або ж таким iдолом стає iнтернет.

Ось чому кожен християнин має просити Бога аби відкрив йому тих ідолів, які можливо закривають дорогу до вічності й духовного зростання.

З ПЕРШИМ ДНЕМ ВЕСНИ !

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4112

Про весняну пору у Святому Письмі сказано: «Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали» (П. Пісень 2:11-13).

 Бог створив нашу планету й усе, що на ній, досконалим. В Едемі не було нічого, що могло б затьмарити життя людини. Уся земля омивалася росою, і не було кліматичних змін. Бог поселив людину на прекрасній землі, щоб вона піклувалася про неї й панувала над усім Його творінням. Щодня життя приносило людині нові радісні почуття, які задовольняли її потреби. Квіти не в’януть, листя не блідне, а плоди на рослинах оновлюються й не псуються.
Ніякої причини для невдоволення не могло бути, ні зла, ні скорботи, ні страждання, ні суму й хворіб ніхто й ніколи не знав. Такий стан ми сьогодні могли б назвати вічною весною для Адама та Єви, якби вони не порушили волі Бога.

Ось і тепер: не встигнеш насолодитися весняним теплом, ароматним повітрям, квітами й співом птахів, як приходить літня спека і вже шукаєш тіні. Так відбувається тому, що гріх – порушення волі Божої – є наслідком горя й скорботи. На землі відбулися глобальні зміни. Написано: «Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима… не припиняться!» (Бут. 8:22). Ми змушені змиритися з контрастними змінами в природі й очікуємо Нового неба та  Нової землі, на якій буде Вічна весна. Апостол Павло так говорив: «Все творіння разом стогне і страждає аж донині… Самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла» (Римл. 8:22, 23). Віримо, що настане Вічна весна та здійсняться слова пророків: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда… І Господні викупленці вернуться та до Сіону зійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть» (Ісаї 35:1, 10).
Апостол Павло казав: «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Кор. 2:9). Ісус Христос пообіцяв: «І зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас» (Івана 16:22).

 У цих словах в мініатюрі представлена Вічна весна для спасенних народів. Багато про неї писала християнська письменниця Е. Уайт: «Перед відкупленим народом Божим відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не відчуваючи втоми, літатимуть у далекі світи, які з глибоким сумом спостерігали за людським горем і радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот. Вони поділяться скарбами знань, набутими через осягнення творчої сили Божої впродовж багатьох віків. Незатьмарений погляд спасенних охопить всю славу творіння – сонця, зір і галактик, які в установленому порядку обертаються навколо Божественного престолу. На всьому творінні – від найменшого до найбільшого – викарбуване Ім’я Творця, і в усьому відкривається багатство Його сили. …Велика боротьба закінчена. Гріха й грішників більше нема. Всесвіт – чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії і радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик-усе живе й неживе в своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що: БОГ Є ЛЮБОВ!» (Е.Уайт. Велика боротьба, с. 678).

ПЕРО І ЧОРНИЛЬНИЦЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі
Хтось якось сказав одного разу, дивлячись на чорнильницю, що стояла на письмовому столі в кабінеті поета: «Дивно, що тільки не виходить з цієї чорнильниці! А що ж то вийде з неї цього разу?.. Так, справді дивно!»
Group 47

— Саме так! Це просто незбагненно! Я сама завжди про це казала! — Звернулася чорнильниця до гусячого пера та інших предметів на столі, які могли її чути. — Чудово, що тільки не виходить з мене! Просто неймовірно навіть! Я й сама, справді, не знаю, що вийде, коли людина знову почне черпати з мене! Однієї моєї краплі достатньо, щоб списати півсторінки, і що тільки не вміщається на ній! Так, я — щось чудове! З мене виходять різні поетичні твори! Всі ці живі люди, яких упізнають читачі, ці щирі почуття, гумор, чудові описи природи! Я й сама не збагну — я ж зовсім не знаю природи — як все це вміщається в мені? Але, це так! З мене вийшли і виходять всі ці легкі, граціозні дівочі образи, відважні лицарі на красенях-конях і багато іншого? Запевняю вас, усе це виходить цілком несвідомо!
— Правильно! — сказало гусяче перо. —Якщо б ви поставилися до справи свідомо, ви б зрозуміли, що ви тільки посудина з рідиною. Ви змочуєте мене, щоб я могло висловити і викласти на папір те, що ношу в собі! Пише перо! У цьому не сумнівається жодна людина, а я вважаю, що більшість людей тямлять в поезії не більше за стару чорнильницю!
— Ви надто недосвідчені! — Заперечила чорнильниця. — Скільки ви служите? І тижня навіть немає, а вже майже зовсім зносилися. То думаєте, що це ви творите? Ви тільки слуга, і багато вас у мені перебувало — і гусячих, і англійських сталевих! Так, я добре знайома і з гусячими перами й зі сталевими! І ще багато вас побуває в мені, служачи, поки людина буде записувати почерпнуте з мене!
— Чорнильна бочка! — Сказало перо.
Пізно ввечері повернувся додому поет, а він прийшов з концерту скрипаля-віртуоза і перебував ще під враженням його незрівнянної гри. У скрипці, здавалося, сховане невичерпне джерело звуків, які то котилися, дзвенячи, немов перлини чи краплі води, то щебетали пташками, то ревіли бурею в сосновому бору. Поетові здавалося, що він чує плач власного серця, що виливається в мелодії, схожі на гармонійний жіночий голос. Звучали, здавалося, не тільки струни скрипки, але і всі її складові частини. Дивно, надзвичайно! Важким було завдання скрипаля, і все ж мистецтво його виглядало грою, смичок немов сам пурхав по струнах, кожен, здавалося, міг зробити те ж саме. Скрипка співала сама, смичок грав сам, вся суть наче була в них, про майстра ж, який керував ними, вклавши в них життя і душу, просто забули. Забули всі, але не забув про нього поет і написав ось що:
«Як нерозважливо було б з боку смичка та скрипки хизуватися своїм мистецтвом. А як часто робимо це ми, люди, — поети, художники, вчені, винахідники, полководці! Ми задираємо ніс, але ж всі ми — тільки інструменти в руках Творця. Йому одному честь і хвала! А нам нема чим пишатися!»
Ось що написав поет і назвав свою притчу «Майстер та інструменти».
— Що, дочекалися, пані? — Сказало перо чорнильниці, коли вони залишилися самі. — Чули, як він прочитав вголос те, що я написало?
— Тобто те, що ви витягли з мене! — Сказала чорнильниця. — Ви цілком заслужили цей щиголь своєю пихою! Ви навіть не розумієте, що над вами посміялися! Я дала вам його з власного нутра. Дозвольте мені знати свою власну сатиру!
— Чорнильна душа! — сказало перо.
— Гусак лапчастий! — відповіла чорнильниця.
І кожен вирішив, що відповів добре, а усвідомлювати це приємно; з таким усвідомленням можна спати спокійно, тож вони і заснули. Але поет не спав; думки хвилювалися в ньому, як звуки скрипки, котилися перлинами, шуміли, як буря в лісі, і він чув у них голос власного серця, відчував подих Великого Майстра…
Йому одному честь і хвала!

Ганс Христиан АНДЕРСЕН

БУТИ ЛЮДИНОЮ

Автор SDA.if.ua. Категорія Дияконське служіння

Group 46

Одного разу мені довелося розшукувати одну людину, що приїхала в Київ і потрапила у лікарню. Після моїх невдалих пошуків вирішила зайти в приймальне відділення й звернулася з проханням допомогти її знайти. Разом із медсестрою приймального відділення ми перевірили списки всіх новоприбулих. Потрібної людини не було. Трохи засмутившись, я зібралася йти, але медсестра виявилася наполегливою: «Нам потрібно докласти зусилля, щоб її знайти», – сказала вона.

У приймальному відділенні був довідник міських телефонів медичних установ. Медсестра порадила мені знайти номери телефонів деяких лікарень, куди б приблизно могла потрапити потрібна мені людина. І знову разом з нею ми дзвонили то в одну, то в іншу лікарню. І все це вона робила з такою любов’ю й умінням, що я подумала: «Напевно, їй не раз доводилося зустрічатися з такою ситуацією». Я відчула себе якось ніяково, адже стільки часу відняла у цієї доброї людини. Раптом згадала про шоколадки, які взяла для людини, яку хотіла відвідати, вирішила віддати їх їй, говорячи: «Візьміть, це за вашу доброту». Однак, медсестра відповіла: «Будь ласка, не вбивайте в мені людину». Після цих слів я не наважилася залишити мій презент і сказала на прощання: «Нехай Бог вас благословить!»

Дорогою додому я довго думала над словами: «Не вбивайте в мені людину». Що вона мала на увазі під словом «убити»? Якою в її розумінні є «людина»? Спілкуючись з нею, я зробила висновок, що «людина» – це той, хто проявляє любов, милосердя, терпіння, співчуття, хто готовий надати допомогу, чесний, відкритий. Усе: її погляд, вираз обличчя, мова, манера поведінки говорили про це. Я уявила, що весь свій внутрішній світ ця жінка відгородила великою огорожею. Вона ретельно оберігала сад своєї душі. Це – її багатство, її мета, її життя. Вона боялася черствості, жорстокості, легкої наживи, лестощів, егоїзму, які з усіх боків у сучасному суспільстві прагнуть «убити» людину і сплюндрувати її внутрішній світ.

Я подумала тоді: який сад моєї душі? Які якості характеру зрощую я? Чи легко «зруйнувати» мій внутрішній світ? У світі спокуси, розчарувань, бажання наживи, заздрості, незадоволення чи міцна моя огорожа? Роздумуючи про це, у думках пронісся вірш: «Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку нагороду від цього маєте? Чи не те саме й митники роблять?… Чи не так і язичники роблять?» (Матв. 5:46).

…Я так і не знайшла тієї людини, яку шукала в лікарні. Але знайшла іншу – ту, що показала мені, якою можна бути людиною в сучасному суспільстві. Я не знаю імені тієї жінки. Можливо, у цій ситуації це не так вже і важливо. Цікаво: хто ж все-таки мав більшу потребу у відвідуванні – та людина, яку я так хотіла знайти в лікарні, чи я, щоб зустріти таку дивовижну людину? Бог знає…

Лілія Крупська

“Надія є для кожного”

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

Друзі,

запрошуємо вас долучитись до соціально – благодійного проекту “Надія є для кожного”, який буде відбуватись щодня з 2 по 16 березня 2019 року об 11.30 та повтор об 18.30 за адресою вул. Івасюка, 76, м.Івано-Франківськ.

Вхід вільний

1-4 ст 2-3 ст

17 ЛЮТОГО – ДЕНЬ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Немає значення, хто ви за національністю, в якій країні живете і які у вас релігійні погляди. В цей День доброти ви маєте право робити стільки добра, скільки захочете! Це тільки схвалюється і підтримується іншими людьми, адже суть цього свята в тому, щоб навчитися бути добрим, чуйним і безкорисливим до інших людей та їхніх проблем.

Group 42

ТАВІТА

У дев’ятому  розділі „Діянь святих апостолів”  Біблія  розповідає  нам  про  жінку,  в  якої  було  дуже  добре  серце. Вона  була  такою  співчутливою  і  чуйною, так  щедро  роздавала  свої  дари,  що  і  сьогодні,  коли  минуло  вже  дві  тисячі років,  її  ім’я  залишається   синонімом  милосердя.

Отже, в  Діях святих апостолів  читаємо: „А  в Йоппії була одна учениця,  на  ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.  І трапилося тими днями, що вона занедужала  й  умерла. Обмили ж  її  й  поклали  в  горниці . А  що  Лідда  лежить недалеко Йоппії, то  учні, прочувши, що  в  ній  пробуває  Петро, послали  до  нього двох  мужів,  що  благали: Не  гайся  прибути до нас! І, вставши Петро, пішов  із ними. А  коли  він  прибув, то  ввели  його  в  горницю. І  обступили  його всі вдовиці , плачучи  та  показуючи  йому сукні й плащі, що їх Сарна  робила, як  із ними  була.  Петро  ж  із  кімнати  всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила  і  сіла,  уздрівши Петра… Він  же  руку  подав  їй,  і  підвів  її,  і закликав  святих  і  вдовиць,  та  й  поставив  живою  її.  А  це  стало  відоме  по  цілій  Йоппії,  і  багато-хто  в  Господа  ввірували” (Дії 9:36-42). 

Ім’я Тавіта, як свідчить процитований вище текст, означає „сарна”. Це було не  прізвище,  а власне ім’я, яке зустрічається в євреїв і греків. Своєю красою, граціозністю та виразними очима сарна у східних народів символізувала  жіночу красу і чарівність, тому то й вживалось це слова як жіноче ім’я, подібно як чоловіче ім’я Лев. Швидше за все це ім’я відображало і зовнішній, і внутрішній стан Тавіти – жінки, яка сильно любила Господа.

Тавіта – єдина жінка, яку у Святому Письмі названо ученицею. Вона була доброю християнкою і  достойною ученицею Ісуса Христа. Це рідкісна якість, достойна наслідування багатьма молодими християнками нашого часу. В ті часи зло було так само розповсюджене,  як і сьогодні. Нелегко було сповідувати віру в Господа в перші віки християнства. Але Тавіта знайшла в собі сили, мужність,  і ревність посвятити себе Господу і навчатися в Нього благочестя і життєвої мудрості, щоб зберегти себе в чистоті для Неба.

Тавіта не мала чоловіка. Своє одиноке життя вона присвятила служінню Богові і людям. Багато одиноких жінок, які не вийшли заміж і не мають власної сім’ї, вважають себе обділеними долею і нікому не потрібними. Вони постійно оплакують свою долю і завжди незадоволені своїм життям. Але серед них є й інші, які, навпаки, вважають своє дівоцтво благословенням і використовують свободу одинокого життя так, щоб усі свої сили присвятити вищій меті – служінню людям, будучи святими тілом і духом (1 Кор.7:34)…

Основні  життєві  принципи  Тавіти  висловлені  всього  в  дев’яти  словах, які записані в 36 вірші: „Вона  повна була добрих вчинків та милостині, що чинила”.  Дев’ять  слів,  і  яка  характеристика!

Слово „повна” означає внутрішню глибину, завдяки якій добрі діла невимушено витікали з її милосердя. Вона чинила добро постійно та щедро. Тим, хто „повний добрих вчинків та милостині”, Господь скаже в день суду: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.  Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене” (Мт. 25:34-36).

Описуючи Тавіту, євангеліст Лука підкреслює, що вона творила багато милостині і допомагала бідним. Багато не тому, що була матеріально багатою,  а тому, що була збагачена духовно. Грецьке слово „агатос”, використане ним для опису Сарни, апостол Павло використовує у своєму посланні до Тита (2:1, 3-5) для змалювання духовно зрілої християнки; воно означає „бути прекрасною в усіх відношеннях, бути відомою своєю доброчинністю”. Слово „агатос” стосується людини, яка є великодушною, доброю, щедрою і милосердною.

Саме такою  і була Тавіта. За допомогою єдиного інструменту – голки – Тавіта   поклала початок певній лінії  благочинності,  яке пізніше  досягла найвіддаленіших куточків  нашої  планети. Крім  власних  грошей,  вона  віддавала  людям  плоди своєї  праці, тобто  шила  і  безплатно  роздавала  людям  одяг…

Тавіта  відчувала  глибоке  співчуття  і   любов   не  лише  до  вдів  і  сиріт,  але й  до всіх людей. А  любов, згідно Біблії, – це не  тільки почуття, а й принципи та  дія. Любов  віддається з радістю, вона є основою вчення  Біблії  та  християнства.

Згадаємо  вірш  з  Євангелія  від  Івана: „Так  бо  Бог  полюбив  світ,  що дав  Сина  Свого  Однородженого,  щоб  кожен,  хто  вірує  в  Нього,  не  загинув, але  мав  життя  вічне” (Ів. 3:16).

Господня любов  віддає,  жертвує собою  для   ближнього…

Коли  Тавита  захворіла  і  раптово  померла,  то християни  і  вдови,  яким   вона постійно допомагала, прийшли й обмили її тіло та поклали в горниці.  Приблизно  в 10 кілометрах від Йоппії на  плодовитій рівнині  Шарон стояло місто  Лідда,  де  в  той  час перебував апостол Петро. Учні послали до нього  двох  людей  з  проханням  якнайшвидше  прийти  в  Йоппію.

Можливо, Петро знав про добрі діла цієї християнки і, залишивши свої проповіді, прийшов  до дому, де лежала мертва  Тавіта.

У момент смерті не мають значення ні соціальний стан, ні раса, ні національність, ні культурний рівень, ні багатство. Смерть рівняє всіх. Перед її обличчям  усі рівні.

Живі люди, щоб зберегти і підкреслити свою індивідуальність, можуть прикрашати  себе  золотом,  сріблом,  діамантами та іншими дорогоцінними речами.  Під  цим  зовнішнім блиском  залишається  те,  чим  людина насправді  є  –  кістки  і  порох.

А  яка  користь  від  того,  чого  ми  навчились  і  що  зробили  своїми  руками  протягом  життя? Премудрий  Соломон,  будучи  найбагатшою  людиною, отримав  славу, владу  і  всі принади світу. Отримавши  все  це,  він зрозумів, що без Бога ніщо не може зробити людську неміч  щасливою: „Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем? Покоління відходить, й покоління  приходить,  а  земля  віковічно  стоїть” (Екл. 1:3-4).

Цей  текст  ще раз говорить нам,  що в житті все має  свій  сенс  лише  тоді,  коли  на  першому  місці  стоїть Ісус. З  Ним  набуває  змісту  наша  культура  і  виховання,  гроші   стають  не метою,  а  засобом   допомоги нужденним і розповсюдженням вістки Святого Євангелія…

Серед усіх воскреслих, про яких написано в Біблії, Тавіта мала  добре  серце, любила  та співчувала людям. Любов та співчуття до  ближніх  надають  силу для допомоги.

Багатьом відома історія  про  одного  короля, в  якого  була  дуже гарна  і добра  донечка.  На жаль, королівна  хворіла  на  дуже  дивну  хворобу.  З  кожним днем тіло,   руки  і  ноги  слабшали, дівчина  втрачала  зір  і  слух.  Багато  лікарів  намагалися  вилікувати  принцесу,  та  спроби  були  марними – вона поволі   помирала.

Якось  до  королівського  двору  прибув  старець. Люди  говорили,  що  йому  відома  таємниця  життя. Усі  придворні зійшлися і почали просили, щоб  він  допоміг  хворій.

Погодившись,  старець  приніс  дівчині   сплетений   з   лози  кошик,  зверху  закритий, і  промовив : „Візьми  свої  ліки – вони  тебе  зцілять”.  Сповнена   радості   і   надії, принцеса відкрила   кошик,  і  те, що побачила, боляче вразило.  На  дні  кошика  лежала  дитина, виснажена  хворобою. Нещасне дитя  зазнавало  більших  страждань,  ніж  вона   сама.

Серце  дівчини  наповнилося  співчуттям.  Незважаючи  на  свій біль,  вона  взяла  дитину  на  руки  і  стала  нею  опікуватись.  Минали  дні,  місяці,  а королівна,  крім  дитини,  нічого  не  бачила.  Годувала,  пестила, лагідно  розмовляла    з  нею  ночами,  хоча  саму діймала хвороба – постійні втома та біль.

Минуло  майже  три  роки  і  сталося  неймовірне:  одного  ранку  дитя  усміхнулося  і  звелося  на  ноги.  Дівчина  з  радістю  підхопила  дитину  на  руки  і  побігла   показати людям.  Королівна  не  відчувала  слабості  і  болю. Вона  й  не  помітила,  як  сама  одужала…

Американський письменник К. Боува зауважив: «Доброта – це мова, якою можуть говорити німі і яку можуть чути глухі». І це правильно.

А відомий композитор Бетховен залишив нам такий чудовий афоризм: „Я не знаю інших ознак переваги над людьми, окрім доброти”, що прямо стосується постаті Тавіти та всіх жінок, які з такою ж щирістю служать Богу і людям. Саме дієвої доброти, яка так потрібна всім і якої не вистачає у геть спрагматизованому сьогоденні.

По  суті, Бог  через  смерть  і  воскресіння  Тавіти  відкриває   нам  таємницю  життя  вічного. У нас багато  буденних  справ, завжди  потрібні  гроші, ми  хворіємо  фізично  і  духовно.  Але  від  цих  життєвих  проблем  є  тільки  одні  ліки – любов  і  співчуття  до  ближніх.  І  якщо  хочемо  вилікуватись, якщо  хочемо  бути  здоровими, то  повинні  мати  до  Бога  десять  основних  прохань.

Ось  ці  прохання:

  1. Господи, коли  я  голодний, пришли  мені  когось, кого  треба  нагодувати.
  2. Господи, коли спраглий я, пришли  мені  когось, хто  хоче  пити.
  3. Господи, коли мені  холодно, пришли  мені  когось, хто  прагне  тепла.
  4. Господи, коли страждаю, пришли  мені  когось, хто  прагне моєї уваги.
  5. Господи, коли мій  хрест  стає  тяжким, дозволь  мені   допомогти  нести  хрест  іншим.
  6. Господи, коли не маю   часу, пришли  мені  когось, хто  потребує моєї негайної  допомоги.
  7. Господи, коли падаю  на  дусі, пришли  мені  когось, кого мені необхідно  підбадьорити.
  8. Господи, коли я  хочу,  щоб   мене  зрозуміли, дай когось, кому  потрібне моє розуміння.
  9. Господи, коли прагну  чийогось  піклування, пришли когось, хто  потребує моєї опіки.
  10. Господи, коли  думаю  лише  про  себе,  зверни  мої  думки  до   інших.

(Андрій БІЛИК. «Біблійні жінки Нового Завіту»).

СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ ПРОБЛЕМА?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group2 4

Учитель узяв у руки чашку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів:
— Як ви думаєте, скільки важить ця чашка?
Усі жваво зашепотіли.
— Приблизно півкіло! Триста грамів! Ні, чотириста! — Стали лунати відповіді.
— Я насправді не знатиму точно, доки не зважу її. Але зараз це не важливо. У мене питання: що трапиться, якщо я буду так тримати чашку протягом декількох хвилин?
— Нічого!
— Справді, нічого страшного не трапитися, — відповів учитель. — А що буде, якщо я потримаю цю чашку у витягнутій руці, наприклад, години дві?
— Ви втомитеся, а ваша рука почне боліти.
— А якщо цілий день?
— Ви дуже сильно втомитеся. А рука оніміє — і її паралізує, якщо ви не опустите її, — сказав один з учнів.
— Як по-вашому, вага чашки зміниться від того, що я її цілий день буду просто тримати?
— Ні! — Розгублено відповіли учні.
— А що потрібно зробити, щоб усе це виправити?
— Просто поставте чашку на стіл! — Весело сказав один учень.
— Точно! — Радісно відповів учитель. — Те ж саме відбувається з усіма життєвими труднощами. Варто подумати про яку-небудь проблему кілька хвилин — і вона вже поруч. Якщо думати про неї кілька годин, вона почне нас засмоктувати. Якщо думати про неї цілий день, вона нас паралізує.

Можна думати про проблему, але, як правило, це ні до чого не призводить. Її «вага» не зменшується. Справитися з проблемою дозволяє тільки дія. Потрібно вирішити її, або відкласти. І найкраще допоможе в цьому лише Бог, Який сказав: «Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Iсаї 41:10).

Новини по дням

Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист