Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

21 березня – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛІСІВ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

21 березня в усьому світі відзначається Міжнародний день лісу або Всесвітній день захисту лісів, який був заснований в 1971 році.

Проблема збереження лісу та його багатств стоїть сьогодні в ряді найважливіших екологічних завдань для всіх країн світу.  У зв’язку з цим, основним завданням Міжнародного дня лісу є привернення уваги жителів планети до проблеми збереження лісів, основні заходи їх захисту та відновлення.Group 42345

Відомо, що ліси займають третину суші планети та виконують життєво важливі екосистемні функції. У світі налічується близько 1,6 млрд чоловік, включаючи понад 2000 корінних народів і народностей, які залежать від лісів в плані отримання засобів до існування. Ліси є найбільш біологічно різноманітними екосистемами суші, де мешкає та виростає більше половини наземних видів тварин, комах та рослин. Ліси – це також житло, робота та безпека для залежного від них населення. Вони відіграють ключову роль у боротьбі зі зміною клімату. Ліси сприяють підтриманню збалансованого вмісту кисню, вуглекислого газу та вологи в повітрі. Захищають вододіли, які забезпечують приплив прісної води в річках.

Однак, незважаючи на екологічні, економічні, соціальні та медичні властивості глобальна вирубка лісів продовжується загрозливими темпами по 15 мільйонів гектарів лісу щороку.

А ось як Бог в Старому Завіті наказував Своєму народу берегти екосистему: «Коли будеш облягати місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати…» (П.Зак.20:19).

Тобто, у Второзаконні дається повеління не вирубувати фруктових дерев; однак навіть вирубування неплодових дерев мало погані наслідки. В Біблії Земля Обітована описується як родюча, вкрита деревами країна, однак безперервне вирубування лісів, врешті-решт призвело до обезліснення майже усієї території. І з плином часу в Палестині майже не залишилося лісів. Відсутність дерев викликала ерозію ґрунту, внаслідок чого земля в багатьох місцях стала пустелею. Нині цей процес намагаються призупинити, насаджуючи ліси.

Принципи екології, принципи взаємозалежності усього на Землі викладені в Біблії. Бог давно попереджав, що все у цьому світі взаємопов’язане: «Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора» (Пс. 103:10-23).

Дослідження екології відкрило людям, що в житті усе взаємопов’язане. Якщо зруйнувати, або пошкодити один елемент навколишнього середовища, це обов’язково відіб’ється на всій екосистемі.

«Усе на небі і на землі проголошує, що найбільшим законом життя є закон служіння. Вічний Отець утримує кожне життя… Той же закон записаний на всьому в природі. Небесні птахи, польові звірі, лісові дерева, листя, трава, квіти, сонце і зорі на небі – усе має своє призначення. Озеро й океан, річка і джерело – усі приймають, аби віддавати» (Е. Уайт. «Виховання», с.103).

Бачимо, що ліс віддає своє життя людині, а через те, що людина не оновлює лісові масиви, відбуваються екологічні катастрофи (зокрема як на Закарпатті). Буквально в усьому Божому творінні діє великий закон служіння й варто задуматись, яким чином цей закон виявляється у моєму житті?

 

Коли полінезійці зрубали на острові усі реліктові пальми, то самі того не усвідомлюючи, прирекли себе на вимирання. Без деревини не можна було будувати каное. Без каное неможливо ловити рибу. Вчасно не зупинившись, вони втратили шанс вижити. Тропічні ліси на острові змінились степом, а ґрунт став настільки розмитим, що не можливо стало займатись землеробством. Ну а далі голод і вимирання населення.

Усе це здається неймовірним, але подібна неймовірність відбувається доволі часто, бо колись в Палестині й Албанії теж були суцільні кедрові ліси, але їх винищили. Тисячу років тому на них (як і в наш час на карпатських лісах) незле заробляли.

Разом з тим, дерево, це справжнє Боже чудо. Наприклад, багато років людей мучила загадка, яка порушувала закони земного тяжіння. Яким чином живильна вода, з розчиненими в ній органічними речовинами, добирається з коріння дерева до його верхівки? Навіть сьогодні, коли вчені розгадали цю таємницю, мудрість нашого Творця просто вражає.

Ми, як християни, також постійно ділимось з ближніми водою життя. Саме так починається ланцюгова реакція, завдяки якій від Ісуса до людей тече нескінчений потік живої води. «І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» (Пс. 1:3).

Один сільський хлопчик кожного дня потайки втікав у ліс на кілька хвилин. Його батько почав хвилюватися. Що хлопчик міг там робити кожен день? Одного разу батько запитав його:

  • Навіщо ти проводиш так багато часу в лісі?

І хлопчик відповів:

  • Щоб бути ближче до Бога.
  • Ну, – сказав з полегшенням батько, – для цього тобі не потрібно йти в ліс. Бог всюди. У лісі Бог не інший, ніж в будь-якому іншому місці.
  • Так, тату, – посміхнувся хлопчик, – але в лісі я стаю іншим.

«Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані, посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір’ях нашого Бога, іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі» (Пс. 91:13-15).

Не дивно, що Псалмист порівнює праведних людей із квітучими деревами. Їхнє життя приносить плоди навіть у старості. Поки ми з’єднані з Ісусом Христом, наше життя буде нести світові велике благо. Ми прославляємо Бога і є благословенням одне для одного.

Прославимо ж Бога за можливість цвісти для Нього. Адже через кожного з нас Бог також може здійснити добрі діяння!

Біблійний письменник Єзекіїль пророчо уподібнив Месію до кедрової галузки, яку саджає Сам Бог (Єзекіїля 17:22). По суті, корінь єврейського слова, що перекладається як «кедр», означає «бути непохитним». Сьогодні послідовники Месії, Ісуса Христа, також повинні непохитно стояти у вірі й бути міцними немов високий, гнучкий кедр (1 Кор. 16:13). Як можна це здійснювати? Непохитно протистояти нехристиянським впливам і непорушно триматись непорочності й відданості Богові. Саме тих, хто це робить, Біблія й називає справедливими, «які виженуться, немов кедри на Ливані».

Андрій БІЛИК

ЩО Ж ТАКЕ ПІСТ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

11 березня, у православних християн розпочався 40-денний Великий піст. Він триватиме до Великодня, яке цього року припадає на 28 квітня і служить нагадуванням про те, як сатана спокушав Христа в пустелі 40 днів. Церква закликає людей протягом всього посту не вживати в їжу м’ясо, молоко, яйця і рибу, в тому числі і у складі різних страв.

2222

 

Дуже важливо, щоб ми пам’ятали не тільки дати, але й звертали увагу на події, які описані в Біблії. Взагалі, чи започаткував Ісус цим обряд, який нам слід щорічно наслідувати? Зовсім ні. Біблія жодного разу не говорить, що ранні християни дотримувалися такого посту. А Великий піст започаткували аж в четвертому столітті після Христа.

Якщо Великий піст є наслідуванням Ісусового посту в пустині після хрещення, чому ж його потрібно дотримуватися протягом декількох тижнів перед Великоднем, коли, як вважають, він воскрес? Сам же Ісус не постив перед своєю смертю. Євангелії вказують, що він та його учні відвідували доми і їли у Віфанії за кілька днів до його смерті. Він також спожив пасхальну вечерю вночі перед своєю смертю (Матвія 26:6, 7; Луки 22:15; Івана 12:2).

З Ісусового посту після хрещення можна багато чого навчитися. Він розпочинав важливе служіння. Йшлося про виправдання суверенітету Бога і майбутнє всього людського роду. Це був час для глибоких роздумів і молитов до Небесного Отця про допомогу й керівництво. Це був слушний час для Ісуса постити. З цього видно, що піст може бути корисним, коли він проводиться з правильних спонукань, бо ще апостол Павло навчав: «Отже, якщо ви з Христом померли для стихій світу, то навіщо, як ті, що живуть у світі, дотримуєте приписів: не рухай, не їж, не дотикайся? Адже все це нищиться, коли вживається, – згідно з людськими заповідями й навчаннями. Воно має вигляд мудрости в самовільній службі, в покорі, в умертвінні тіла, але не має якогось значення, крім хіба насичення тіла» (Кол. 2:20-23).

Що ж таке піст згідно Біблії і яке його значення для духовності людини? Розгляньмо деякі випадки, коли християнин міг би постити. Наприклад, людина, що вчинила гріх, може на деякий час втратити бажання їсти. Це не для того, щоб справити враження на інших, а тому що мучить совість. І звичайно, сам по собі піст не привів би справи в порядок з Богом. Однак людина, яка справді кається, почуває глибокий смуток за те, що завдала болю своєму Творцю, друзям чи родичам. Саме в цей час страждання й палкі молитви можуть приглушити апетит.

Ізраїльський цар Давид був у подібній ситуації. Коли він дізнався, що втратить свого сина від Вірсавії, то всі сили зосередив на тому, щоб у молитві просити милосердя для дитини. Цілком поглинутий молитвою, він постив. «І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло. А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю. І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом» (2Сам. 12:15-17).

 Отже, бачимо що під час біди цар Давид хоче стати ближче до Бога. У наш час також у певних стресових ситуаціях може видатися недоречним приймати їжу.

Розглянемо ще декілька біблійних текстів. «Коли ж постите, не будьте такі, як лицеміри, що сумують, виснажують свої обличчя, щоб показатися людям, що постять; щиру правду кажу вам, що вони вже одержують свою винагороду. Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, щоб не показувати людям, що постиш, але таємно – твоєму Батькові; і твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:16-18).

Ці вірші показують, що не потрібно постити заради уваги людей та робити піст самоціллю; відноситись до посту як до часу особливого та радісного духовного переживання. Необхідно пам’ятати, що піст – це час особистого, духовного пошуку Бога.

«Сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, як тільки молитвою [і постом]» (Мр. 9:29). Тут розповідається історія про те, як учні не змогли вигнати демона з людини. Христос пояснює що це можливо тільки постом і молитвою. Отже, бачимо що піст підсилює молитву, яка є інструментом проти духовних ворожих сил.

Дії Святих Апостолів, 13 розділ, 2, 3 вірші показують нам, що питання вибору та призначення церковних служителів (священнослужителі, диякони, пресвітери, церковні вчителі та ін.) має супроводжуватись постом.

І ще один цікавий текст: «Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» (1 Кор. 7:5). Ми звикли думати, що піст передбачає утримання тільки від їжі. Але апостол рекомендує утримуватись під час посту від статевих відносин. На основі цього ми можемо зробити висновок, що під час посту важливо утримуватись від всього, що може нас відволікати від основної цілі – пошук волі Божої, молитва та дослідження Біблії.

А що може нас відволікати? Наприклад робота, телевізор, комп’ютер… Тобто все що може вкрасти нашу увагу і сконцентрувати на собі. Кожна людина самостійно визначає що для неї може бути таким відволікаючим фактором. А тому підхід до посту має бути виключно індивідуальним. Взагалі, піст може призначатися у зв’язку з певними обставинами і має бути особистою справою, коли людина сама вирішує, постити їй чи ні. Навіть якщо вирішується питання усієї громади.

Важливо зрозуміти, що піст – це не голодування і не лікування дієтою. Він має набагато глибше значення і виходить за рамки питання вживання їжі. Якщо коротко охарактеризувати піст, то – це певний духовний стан людини, коли вона впокорює себе перед Богом, молиться, досліджує своє серце, читає Слово Боже, намагається зрозуміти волю Божу по відношенню до свого життя. Без цих моментів піст, як просте утримання від їжі, просто втрачає всякий сенс.

Отже, піст – це інструмент, який допомагає нам впокорювати своє тіло, свої бажання, свій егоїзм і налаштуватись на близьке та особисте спілкування з Богом. Він завжди є особистим рішенням і нікому не слід судити у цьому свого ближнього.

Історія свята 8 БЕРЕЗНЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

unnamed

8 Березня, сучасне жіноче свято, день весни і краси, не завжди було таким романтичним. Ця дата мас давню історію. Вітати жінок саме 8 березня почали ще стародавні римляни. У цей день матрони — вільні заміжні жінки — отримували від своїх чоловіків подарунки та були оточені увагою і турботою. Крім того, 8 березня навіть рабині звільнялися від своїх обов’язків. Одягнені в найкращий одяг, із запашними вінками на голові, римлянки приходили в храм богині Вести — берегині домашнього вогнища.
Історію святкування Міжнародного жіночого дня часто пов’язують з іменем революціонерки Клари Цеткін. Саме вона на міжнародній конференції жінок у 1910 році в Копенгагені запропонувала щорічно відзначати 8 березня як день народження жіночого пролетаріату. Вибір Цеткін саме 8 березня як дати святкування Міжнародного жіночого дня має суперечливі пояснення. Згідно з офіційною, широко відомою версією, Жіночий день був присвячений подіям 1857 року, коли 8 березня швачки нью-йоркських фабрик пройшли маршем вулицями міста. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, заробітну плату нарівні з чоловіками. У той час жінки працювали по 16 годин на добу, отримуючи за це копійки. Чоловікам після рішучих виступів вдалося домогтися введення 10-годинного робочого дня. На багатьох підприємствах у США створили профспілкові організації. Того історичного 8 березня у багатьох кварталах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права.
Проте деякі історики називають іншу — релігійну — причину виникнення свята, згідно з якою Цеткін мала намір зв’язати історію жіночого соціалістичного руху з історією її народу — євреїв. А саме з тією сторінкою цієї історії, яка розповідає про Естер, дружину царя Ахашвероша. Цариця Естер попередила заплановані «єврейські погроми». Вона спрямувала царський наказ проти самих ворогів, які бажали винищити юдеїв. На честь цього порятунку день 13 Адара (цей місяць єврейського календаря припадає на кінець лютого — початок березня) став святкуватися як свято Пурім. Дата святкування Пуріма в юдейському релігійному календарі є непостійною. Однак святкування Пуріма, яке в 1910 році припало на 8 березня, закріпилося-і прижилося.
У 1911 році Жіночий день вперше відзначався 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати й обіймати керівні посади, жінки вимагали рівних виборчих прав із чоловіками. Пізніше в багатьох країнах Європи 8 березня жінки організували марші на знак протесту проти війни.
Міжнародний жіночий день 8 Березня з перших років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став вихідним. У цей день на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики щодо ставлення до жінок. Поступово Міжнародний жіночий день у країні втрачав своє політичне забарвлення. У 1977 році Організація Об’єднаних Націй оголосила 8 березня Міжнародним жіночим днем. Слово «боротьба» зникло з назви свята, а 8 Березня стало святом жінок, весни і любові.
З того часу залишилася, напевно, лише дата і бажання хоча б раз на рік зробити щось приємне тим, які часто в круговороті буденності залишаються непоміченими: нашим матерям, нашим сестрам і просто жінкам — символу материнства, сімейного затишку й ніжності. Нехай не окремий день, а повага до жіночої статі буде в основі життя чоловіка.

«Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф. 5:25).

Даруйте красиві квіти коханим, і не тільки 8 Березня, говоріть їм про любов щодня!

З ПЕРШИМ ДНЕМ ВЕСНИ !

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4112

Про весняну пору у Святому Письмі сказано: «Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали» (П. Пісень 2:11-13).

 Бог створив нашу планету й усе, що на ній, досконалим. В Едемі не було нічого, що могло б затьмарити життя людини. Уся земля омивалася росою, і не було кліматичних змін. Бог поселив людину на прекрасній землі, щоб вона піклувалася про неї й панувала над усім Його творінням. Щодня життя приносило людині нові радісні почуття, які задовольняли її потреби. Квіти не в’януть, листя не блідне, а плоди на рослинах оновлюються й не псуються.
Ніякої причини для невдоволення не могло бути, ні зла, ні скорботи, ні страждання, ні суму й хворіб ніхто й ніколи не знав. Такий стан ми сьогодні могли б назвати вічною весною для Адама та Єви, якби вони не порушили волі Бога.

Ось і тепер: не встигнеш насолодитися весняним теплом, ароматним повітрям, квітами й співом птахів, як приходить літня спека і вже шукаєш тіні. Так відбувається тому, що гріх – порушення волі Божої – є наслідком горя й скорботи. На землі відбулися глобальні зміни. Написано: «Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима… не припиняться!» (Бут. 8:22). Ми змушені змиритися з контрастними змінами в природі й очікуємо Нового неба та  Нової землі, на якій буде Вічна весна. Апостол Павло так говорив: «Все творіння разом стогне і страждає аж донині… Самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла» (Римл. 8:22, 23). Віримо, що настане Вічна весна та здійсняться слова пророків: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда… І Господні викупленці вернуться та до Сіону зійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть» (Ісаї 35:1, 10).
Апостол Павло казав: «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Кор. 2:9). Ісус Христос пообіцяв: «І зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас» (Івана 16:22).

 У цих словах в мініатюрі представлена Вічна весна для спасенних народів. Багато про неї писала християнська письменниця Е. Уайт: «Перед відкупленим народом Божим відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не відчуваючи втоми, літатимуть у далекі світи, які з глибоким сумом спостерігали за людським горем і радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот. Вони поділяться скарбами знань, набутими через осягнення творчої сили Божої впродовж багатьох віків. Незатьмарений погляд спасенних охопить всю славу творіння – сонця, зір і галактик, які в установленому порядку обертаються навколо Божественного престолу. На всьому творінні – від найменшого до найбільшого – викарбуване Ім’я Творця, і в усьому відкривається багатство Його сили. …Велика боротьба закінчена. Гріха й грішників більше нема. Всесвіт – чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії і радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик-усе живе й неживе в своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що: БОГ Є ЛЮБОВ!» (Е.Уайт. Велика боротьба, с. 678).

17 ЛЮТОГО – ДЕНЬ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Немає значення, хто ви за національністю, в якій країні живете і які у вас релігійні погляди. В цей День доброти ви маєте право робити стільки добра, скільки захочете! Це тільки схвалюється і підтримується іншими людьми, адже суть цього свята в тому, щоб навчитися бути добрим, чуйним і безкорисливим до інших людей та їхніх проблем.

Group 42

ТАВІТА

У дев’ятому  розділі „Діянь святих апостолів”  Біблія  розповідає  нам  про  жінку,  в  якої  було  дуже  добре  серце. Вона  була  такою  співчутливою  і  чуйною, так  щедро  роздавала  свої  дари,  що  і  сьогодні,  коли  минуло  вже  дві  тисячі років,  її  ім’я  залишається   синонімом  милосердя.

Отже, в  Діях святих апостолів  читаємо: „А  в Йоппії була одна учениця,  на  ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.  І трапилося тими днями, що вона занедужала  й  умерла. Обмили ж  її  й  поклали  в  горниці . А  що  Лідда  лежить недалеко Йоппії, то  учні, прочувши, що  в  ній  пробуває  Петро, послали  до  нього двох  мужів,  що  благали: Не  гайся  прибути до нас! І, вставши Петро, пішов  із ними. А  коли  він  прибув, то  ввели  його  в  горницю. І  обступили  його всі вдовиці , плачучи  та  показуючи  йому сукні й плащі, що їх Сарна  робила, як  із ними  була.  Петро  ж  із  кімнати  всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила  і  сіла,  уздрівши Петра… Він  же  руку  подав  їй,  і  підвів  її,  і закликав  святих  і  вдовиць,  та  й  поставив  живою  її.  А  це  стало  відоме  по  цілій  Йоппії,  і  багато-хто  в  Господа  ввірували” (Дії 9:36-42). 

Ім’я Тавіта, як свідчить процитований вище текст, означає „сарна”. Це було не  прізвище,  а власне ім’я, яке зустрічається в євреїв і греків. Своєю красою, граціозністю та виразними очима сарна у східних народів символізувала  жіночу красу і чарівність, тому то й вживалось це слова як жіноче ім’я, подібно як чоловіче ім’я Лев. Швидше за все це ім’я відображало і зовнішній, і внутрішній стан Тавіти – жінки, яка сильно любила Господа.

Тавіта – єдина жінка, яку у Святому Письмі названо ученицею. Вона була доброю християнкою і  достойною ученицею Ісуса Христа. Це рідкісна якість, достойна наслідування багатьма молодими християнками нашого часу. В ті часи зло було так само розповсюджене,  як і сьогодні. Нелегко було сповідувати віру в Господа в перші віки християнства. Але Тавіта знайшла в собі сили, мужність,  і ревність посвятити себе Господу і навчатися в Нього благочестя і життєвої мудрості, щоб зберегти себе в чистоті для Неба.

Тавіта не мала чоловіка. Своє одиноке життя вона присвятила служінню Богові і людям. Багато одиноких жінок, які не вийшли заміж і не мають власної сім’ї, вважають себе обділеними долею і нікому не потрібними. Вони постійно оплакують свою долю і завжди незадоволені своїм життям. Але серед них є й інші, які, навпаки, вважають своє дівоцтво благословенням і використовують свободу одинокого життя так, щоб усі свої сили присвятити вищій меті – служінню людям, будучи святими тілом і духом (1 Кор.7:34)…

Основні  життєві  принципи  Тавіти  висловлені  всього  в  дев’яти  словах, які записані в 36 вірші: „Вона  повна була добрих вчинків та милостині, що чинила”.  Дев’ять  слів,  і  яка  характеристика!

Слово „повна” означає внутрішню глибину, завдяки якій добрі діла невимушено витікали з її милосердя. Вона чинила добро постійно та щедро. Тим, хто „повний добрих вчинків та милостині”, Господь скаже в день суду: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.  Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене” (Мт. 25:34-36).

Описуючи Тавіту, євангеліст Лука підкреслює, що вона творила багато милостині і допомагала бідним. Багато не тому, що була матеріально багатою,  а тому, що була збагачена духовно. Грецьке слово „агатос”, використане ним для опису Сарни, апостол Павло використовує у своєму посланні до Тита (2:1, 3-5) для змалювання духовно зрілої християнки; воно означає „бути прекрасною в усіх відношеннях, бути відомою своєю доброчинністю”. Слово „агатос” стосується людини, яка є великодушною, доброю, щедрою і милосердною.

Саме такою  і була Тавіта. За допомогою єдиного інструменту – голки – Тавіта   поклала початок певній лінії  благочинності,  яке пізніше  досягла найвіддаленіших куточків  нашої  планети. Крім  власних  грошей,  вона  віддавала  людям  плоди своєї  праці, тобто  шила  і  безплатно  роздавала  людям  одяг…

Тавіта  відчувала  глибоке  співчуття  і   любов   не  лише  до  вдів  і  сиріт,  але й  до всіх людей. А  любов, згідно Біблії, – це не  тільки почуття, а й принципи та  дія. Любов  віддається з радістю, вона є основою вчення  Біблії  та  християнства.

Згадаємо  вірш  з  Євангелія  від  Івана: „Так  бо  Бог  полюбив  світ,  що дав  Сина  Свого  Однородженого,  щоб  кожен,  хто  вірує  в  Нього,  не  загинув, але  мав  життя  вічне” (Ів. 3:16).

Господня любов  віддає,  жертвує собою  для   ближнього…

Коли  Тавита  захворіла  і  раптово  померла,  то християни  і  вдови,  яким   вона постійно допомагала, прийшли й обмили її тіло та поклали в горниці.  Приблизно  в 10 кілометрах від Йоппії на  плодовитій рівнині  Шарон стояло місто  Лідда,  де  в  той  час перебував апостол Петро. Учні послали до нього  двох  людей  з  проханням  якнайшвидше  прийти  в  Йоппію.

Можливо, Петро знав про добрі діла цієї християнки і, залишивши свої проповіді, прийшов  до дому, де лежала мертва  Тавіта.

У момент смерті не мають значення ні соціальний стан, ні раса, ні національність, ні культурний рівень, ні багатство. Смерть рівняє всіх. Перед її обличчям  усі рівні.

Живі люди, щоб зберегти і підкреслити свою індивідуальність, можуть прикрашати  себе  золотом,  сріблом,  діамантами та іншими дорогоцінними речами.  Під  цим  зовнішнім блиском  залишається  те,  чим  людина насправді  є  –  кістки  і  порох.

А  яка  користь  від  того,  чого  ми  навчились  і  що  зробили  своїми  руками  протягом  життя? Премудрий  Соломон,  будучи  найбагатшою  людиною, отримав  славу, владу  і  всі принади світу. Отримавши  все  це,  він зрозумів, що без Бога ніщо не може зробити людську неміч  щасливою: „Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем? Покоління відходить, й покоління  приходить,  а  земля  віковічно  стоїть” (Екл. 1:3-4).

Цей  текст  ще раз говорить нам,  що в житті все має  свій  сенс  лише  тоді,  коли  на  першому  місці  стоїть Ісус. З  Ним  набуває  змісту  наша  культура  і  виховання,  гроші   стають  не метою,  а  засобом   допомоги нужденним і розповсюдженням вістки Святого Євангелія…

Серед усіх воскреслих, про яких написано в Біблії, Тавіта мала  добре  серце, любила  та співчувала людям. Любов та співчуття до  ближніх  надають  силу для допомоги.

Багатьом відома історія  про  одного  короля, в  якого  була  дуже гарна  і добра  донечка.  На жаль, королівна  хворіла  на  дуже  дивну  хворобу.  З  кожним днем тіло,   руки  і  ноги  слабшали, дівчина  втрачала  зір  і  слух.  Багато  лікарів  намагалися  вилікувати  принцесу,  та  спроби  були  марними – вона поволі   помирала.

Якось  до  королівського  двору  прибув  старець. Люди  говорили,  що  йому  відома  таємниця  життя. Усі  придворні зійшлися і почали просили, щоб  він  допоміг  хворій.

Погодившись,  старець  приніс  дівчині   сплетений   з   лози  кошик,  зверху  закритий, і  промовив : „Візьми  свої  ліки – вони  тебе  зцілять”.  Сповнена   радості   і   надії, принцеса відкрила   кошик,  і  те, що побачила, боляче вразило.  На  дні  кошика  лежала  дитина, виснажена  хворобою. Нещасне дитя  зазнавало  більших  страждань,  ніж  вона   сама.

Серце  дівчини  наповнилося  співчуттям.  Незважаючи  на  свій біль,  вона  взяла  дитину  на  руки  і  стала  нею  опікуватись.  Минали  дні,  місяці,  а королівна,  крім  дитини,  нічого  не  бачила.  Годувала,  пестила, лагідно  розмовляла    з  нею  ночами,  хоча  саму діймала хвороба – постійні втома та біль.

Минуло  майже  три  роки  і  сталося  неймовірне:  одного  ранку  дитя  усміхнулося  і  звелося  на  ноги.  Дівчина  з  радістю  підхопила  дитину  на  руки  і  побігла   показати людям.  Королівна  не  відчувала  слабості  і  болю. Вона  й  не  помітила,  як  сама  одужала…

Американський письменник К. Боува зауважив: «Доброта – це мова, якою можуть говорити німі і яку можуть чути глухі». І це правильно.

А відомий композитор Бетховен залишив нам такий чудовий афоризм: „Я не знаю інших ознак переваги над людьми, окрім доброти”, що прямо стосується постаті Тавіти та всіх жінок, які з такою ж щирістю служать Богу і людям. Саме дієвої доброти, яка так потрібна всім і якої не вистачає у геть спрагматизованому сьогоденні.

По  суті, Бог  через  смерть  і  воскресіння  Тавіти  відкриває   нам  таємницю  життя  вічного. У нас багато  буденних  справ, завжди  потрібні  гроші, ми  хворіємо  фізично  і  духовно.  Але  від  цих  життєвих  проблем  є  тільки  одні  ліки – любов  і  співчуття  до  ближніх.  І  якщо  хочемо  вилікуватись, якщо  хочемо  бути  здоровими, то  повинні  мати  до  Бога  десять  основних  прохань.

Ось  ці  прохання:

  1. Господи, коли  я  голодний, пришли  мені  когось, кого  треба  нагодувати.
  2. Господи, коли спраглий я, пришли  мені  когось, хто  хоче  пити.
  3. Господи, коли мені  холодно, пришли  мені  когось, хто  прагне  тепла.
  4. Господи, коли страждаю, пришли  мені  когось, хто  прагне моєї уваги.
  5. Господи, коли мій  хрест  стає  тяжким, дозволь  мені   допомогти  нести  хрест  іншим.
  6. Господи, коли не маю   часу, пришли  мені  когось, хто  потребує моєї негайної  допомоги.
  7. Господи, коли падаю  на  дусі, пришли  мені  когось, кого мені необхідно  підбадьорити.
  8. Господи, коли я  хочу,  щоб   мене  зрозуміли, дай когось, кому  потрібне моє розуміння.
  9. Господи, коли прагну  чийогось  піклування, пришли когось, хто  потребує моєї опіки.
  10. Господи, коли  думаю  лише  про  себе,  зверни  мої  думки  до   інших.

(Андрій БІЛИК. «Біблійні жінки Нового Завіту»).

9 лютого – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТОМАТОЛОГА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4345

Без насіння виростає

І міцне коріння має –

Ним їмо і хліб, і суп –

Що це буде, друзі?

 Зуб!

В Україні День стоматолога відзначається не так давно, та його популярність набирає обертів з року в рік. А так як більшість з нас знайомиться зі стоматологом ще в ранньому дитинстві, то просто не можемо обійти увагою людей такої поважної професії.

Відомо, що зуб – найміцніша частина людського скелету, а міцні зуби – це візитка не лише здорового тіла, але й здорового духу. Лікареві-стоматологу наша посмішка розповість про спосіб життя, улюблені звички та систему харчування.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 96% людей земної кулі мають запломбовані зуби, а саме слово «карієс» – латинського походження, що означає «гниття».

Якщо згадати давні часи, виявляється, що в Древньому Єгипті й Фінікії стоматологія була непогано розвинена. «Стоматологи» цих країн вміли бурувати і протезувати зуби. Про це розповідають дані археологічних досліджень. Знайдені вставні «мости» із золотих дротиків й пластин, якими древні лікарі кріпили видалені зуби пацієнтів до здорових зубів. Знайдені навіть свердла, яким древні єгиптяни свердлили зуби.

Звичайно, що такі методи лікування зубів частіше були доступні багатим вельможам, а бідні чекали коли зуби самі випадуть, або виривали їх простими способами. Наприклад, прив’язували хворий зуб до коня й пускали його в галоп. Ще одним способом було прив’язати зуб до каменя і кинути його зі скелі.

А ось лікарі Середньовіччя вигадали зовсім екзотичні методи лікування. Тоді всюди стверджували, що карієс з’являється через «зубних хробаків». Неіснуючих паразитів виводили жорстко й радикально. Наприклад, заливали в зубні отвори отруту, або засовували розпечене і навіть розплавлене залізо. Важко уявити собі муки хворих при подібних операціях, тим більше, що вони не давали жодного ефекту.

Однак, були й достатньо прості методи знімати зубний біль. Просто потрібно було просидіти усю ніч, відкривши рот в бік місяця. Вважалось, що місячне світло могло вилікувати зуби.

Цікавий факт: зуби в середньовічній Європі лікували не в лікарні, а в перукарні (перукар), а в Україні це робив навіть коваль в простій кузні. Окремо потрібно згадати людей, які зовсім залишились буз зубів. Як вони жили? Ну, ті що були бідними, так і жили без зубів, а багаті замовляли собі вставні щелепи з різних матеріалів. Їх виготовляли зі слонової кістки, кісток, або зубів інших тварин чи навіть золота. Але особливим «шиком» була натуральна людська щелепа. Як би огидно це не звучало, але був налагоджений навіть тіньовий бізнес з працівниками кладовищ, катами чи просто бандитами, які розкопували могили.

Так продовжувалось до середини 19 століття, коли стоматологія справді почала входити в наукове русло. Люди зрозуміли, що за своїми зубами потрібно слідкувати і стали їх чистити. Тоді ж почали застосовувати винайдену Джеймсом Беалл Моррісоном бормашину.

Нажаль, дуже часто причина псування зубів криється не лише у ротовій порожнині, а десь значно глибше. Причина – у наших думках, у ставленні до себе та до світу, у стосунках зі Всевишнім.

Наприклад, про спілкування людей, чиї стосунки напружені, кажуть «мати на когось зуб», «цідити крізь зуби». Відомо, що слова сповнені зневаги й неприязні, проходячи через мовний апарат, автоматично його руйнують.

А ще є приказка «зуб за зуб». Наступна історія допоможе прояснити це питання.

Один африканський король мав близького друга, з яким він ріс з раннього дитинства. Друг мав чудову рису характеру – ніколи ні на кого не ображатися. Коли щось йшло не так він мав звичку повторювати: «Все гаразд».

Одного разу, заряджаючи рушницю короля на полюванні, друг зробив щось не так, пролунав постріл – король залишився без великого пальця на руці.

Оглянувши рану, друг сказав: «Все гаразд, головне, що рука на місці»

  • Ні, не все гаразд, – заперечив король, – за таку неуважність я накажу вкинути тебе до темниці. Так і було зроблено.

Минув рік. Король знову був на полюванні. Захопившись переслідуванням дикого звіра, не помітив, як разом з усією свитою опинився на території ворожого племені канібалів. Короля спіймали, прив’язали до стовпа, і вже мало запалати вогнище, як раптом, хтось помітив, що у короля немає великого пальця. У канібалів було повір’я: не їсти тих, хто мав якусь ваду.

Повернувшись додому, король згадав про свого друга: виходить, що той випадок з каліцтвом пальця врятував йому життя. Король пішов до в’язниці, наказав його відпустити і розповів все, що сталося.

  • Все гаразд», – сказав друг.
  • Чому ти так кажеш, – заперечив король, – адже через мене ти втратив цілий рік життя?
  • Так, – відповів друг, – але, якби я не сидів у в’язниці, то був би з тобою на полюванні…

Ця притча радить не ображатись на кривдника, не віддавати злом за зло (зуб за зуб). Якою б незвичною не була ця порада для сучасної людини, той, хто зважився застосувати її в житті, зумів перетворити ворогів на друзів, заручитися підтримкою колишніх кривдників, зберегти здоров’я, та продовжити собі віку. Адже Біблія навчає: «Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей» (Прип. 14:30).

Потрібно сказати, що не лише заздрість, але й злість, зненависть, осуд, образа, хронічне невдоволення та банальне роздратування. Взагалі, усі негативні емоції викликають «гнилизну кісток». А лікувати цю хворобу може лагідне серце.

Отже, якщо зуби псуються незалежно від того, на скільки ретельно ми за ними доглядаємо, якщо людина не запускає хворобу і своєчасно звертається до стоматолога, а зуби псуються один за одним – треба почати лікувати душу.

Чому наші негативні почуття та емоції є причиною руйнування кісток? Справа в тому, що організм викидає у кров чималу дозу адреналіну, який у свою чергу бере активну участь у обміні кальцію. Цей обмін порушується, якщо адреналін знаходиться постійно в крові, та ще й у великих дозах. Інші вчені стверджують, що це гормон стресу, який називається кортизол. Ось чому в результаті хронічного невдоволення, агресії чи стресу, руйнуються не лише зуби, але й весь кістяк.

Отже, якщо стрес псує нам зуби й кістки, то що може запобігти цьому явищу? Бог дає на це питання однозначну відповідь: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Прип. 17:22).

Цікаво, що відомий американський психолог і публіцист Дейл Карнегі, описує своїх підопічних, які після важких випробувань чи стресових ситуацій, наступного дня виявляли у себе вражені карієсом зуби. Просто при стресі люди сильно зціплюють зуби, а це викликає мікротріщини зубної емалі. Натомість, радісне серце, зі слів Соломона, має лікувальні властивості.  Медики знають: від м’язів, які задіяні в посмішці, до головного мозку надходять імпульси, і мозок у відповідь виділяє гормон радості – серотонін, який є природнім знеболювальним, стимулятором імунної системи. Отож, «радісне серце добре лікує» – це не просто приказка чи метафора, а порада нашого Творця.

А як можна назвати людину, яка має радісне серце? Безумовно, що це оптиміст, християнин, який не лише читає чи слухає про Бога, але й знає Його особисто.

Кажуть, що немає більш ввічливих і більш побожних людей, як в черзі до стоматолога: усі дивляться співчутливо й звертаються до Бога по допомогу. А хто ж помолиться про самого стоматолога? Сьогодні якраз той день, коли маємо можливість виправити цю несправедливість і помолитись за усіх працівників стоматологічних відділень, які день і ніч стоять на варті наших сяючих посмішок. Просимо в Бога для них сил, терпіння, здоров’я й наснаги.

Андрій БІЛИК

23 жовтня – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ РЕКЛАМИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4111

(На правах антиреклами)

«Реклама – двигун прогресу», — так говорив незабутній Остап Бендер. А значить, 23 жовтня — професійне свято найпрогресивніших людей.

«Ну скільки вже можна?!» — хто з нас не вигукував подібні слова, коли цікава передача чи любимий фільм переривались рекламним блоком. «Ось раніше було добре — ніякої реклами!» – думаємо ми і… помиляємось. Достатньо лише переглянути газети XIX – XX століття і переконаємось в тому, що «двигун торгівлі» дуже затишно почувався на сторінках журналів і газет.

Хоча в Радянському Союзі реклами було мало, але й та викликала лише посмішку, бо державні підприємства всюди тримали монополію. Наприклад, єдина авіакомпанія в СРСР закликала «Летайте самолётами Аэрофлота», а реклама монопольного «Сбербанка» запрошувала «Храните деньги в сберегательных кассах».

Взагалі, слово «реклама» латинського походження і означає «викрик». Це тому, що продавці вихваляли свій товар, голосно вигукуючи його назву. А першим покупцем, який попався на вудочку реклами була Єва і якраз через те, що побачила красивий товар. Давайте пригадаємо як це сталось.

«Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв» (Буття 3:1-6).

Тут досить цікава послідовність, якою до тепер користуються рекламні агенти. Потрібно просто заговорити клієнта так, щоб він звернув увагу на товар і зацікавився ним. Вирішальним фактором у випадку з Євою зіграла краса плоду (хоча, на той час усе було досконалим), який прихвалив диявол. Ось що поставило крапку в її сумнівах: «І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей». Не даремно сучасні виробники платять величезні гроші супермаркетам за те, щоб ті розташовували їхні товари на рівні очей. Іноді людина думає, що йде в супермаркет, щоб зробити вибір, але стає об’єктом психологічних маніпуляцій – про це піклуються маркетологи, рекламщики й психологи. В результаті покупець може купляти лише те, що йому нав’язують.

Існує ціла галузь — психологія реклами, з допомогою якої приваблюють покупців. Наприклад, щоб купити в супермаркеті пакет молока чи буханку хліба, людина зазвичай повинна пройти через усі відділи магазину. Планування приміщення зроблено таким чином, що дорогою до каси покупцю доведеться обійти все приміщення, зазирнути в кожний відділ аби наткнутися на стенди з «недорогими» дрібничками. На шляху до каси клієнтів чекають різноманітні перешкоди у вигляді пакунків з заключними надписами: «Розпродаж! Все по 10 грн.!». Багатьом людям просто неможливо утриматися від спокуси.

Інший вид реклами «два за ціною одного», це просто ілюзія виграшу. Наприклад: продають вермішель і майонез за 9 гривень. А в сусідньому магазині це разом коштує 8. 80.

Це як в тому анекдоті:

* Купиш слона?

* Навіщо мені слон; великий і годувати треба.

* А за ту ж ціну два?

* Ведіть!

Колись читав, що в часи інквізиції була акція — приведи трьох відьм і отримаєш в подарунок хрестик.

Цікаво, що у фільмі «Основний інстинкт» відома актриса Шарон Стоун питає Майкла Дугласа: «Що ти будеш пити?» Він відповідає: «Jack Daniel’s».

І тільки за цю фразу автори фільму отримали 1,2 мільйона доларів.

Взагалі, є такий термін, як «стимулювання до покупки». Наприклад, приходить мама в магазин і бачить сирок «Тотошка», «Чебурашка» чи ім´я героя мультика, або казки. І ось вона купує цей сирок, або йогурт, думаючи, що він дитячий.  Дитина їсть і потрапляє в лікарню. На скаргу, виробник спокійно відповість: «А чому ви давали дитині? Це просто назва дитяча, а виріб для дорослих». І буде формально правий, бо хитрує. Щоб виготовляти дитяче харчування, виробник мусить мати різні дозволи, а це велика відповідальність та витрати на експертизи й фахівців. А так просто вигадав дитячу назву, яка стимулює до покупки і все! Майже ніхто не дивиться чи цей продукт має сертифікат дитячої продукції.

Цікаво, що в сучасному світі, виробництво продуктів вже майже немає відношення до фермерства, а більше до бізнесу. Виробництво і торгівля продуктами належить відносно невеликій кількості корпорацій. Супермаркети цілком домінують в розповсюдженні продуктів харчування. Там звучить приємна фонова музика, спеціальні пропозиції, наклеєні етикетки, які часто вводять в оману й ще багато хитрих прийомів реклами, які заставляють покупця вибирати продукти що шкодять нам чи нашому гаманцю.

Взагалі, потрібно пам’ятати, що все, що робиться в супермаркетах (не тільки сумнівні акції), а взагалі все, від розташування товарів, які потрібно продати до фонової музики, яку ми чуємо, це все повинно діяти на нашу підсвідомість. Хтось може здивуватись: «А до чого тут музика?» Дуже просто: коли в супермаркеті мало людей, тоді рекомендовано включати повільну музику, щоб люди нікуди не поспішали і прогулюючись по магазину набирали побільше товару. А ось коли людей багато, то вмикають швидку музику, щоб швидше рухались і виходили даючи можливість іншим зробити закупи.

Аби з’явилася реклама, мають поєднатися різноманітні фактори. По-перше, товарів має бути більше, ніж зацікавлених у них покупців, — пропозиція має перевищувати попит. Крім того, між різними виробниками має бути конкуренція і висока купівельна спроможність населення, тобто достатня кількість грошей у більшості людей, а не у невеликого прошарку багатих. І насамкінець, необхідний так званий «носій» реклами, тобто той, хто повідомляє покупцю про товар. Наймолодша і найприхованіша форма реклами — це введення товарів у телепередачі, фільми, телешоу. Річ у тім, що цей вид реклами власне, рекламою не вважається. Фірми платять гроші за те, щоб їхня продукція — від машин до сигарет — з‘явилась у фільмах і телевізійних шоу, причому так, щоб її можна було добре роздивитись. Якщо, наприклад, чарівний герой фільму постійно їздить в автомобілі певної марки або весь час п‘є одні й ті ж коктейлі, це справляє на покупця сильніше враження, ніж звичайна реклама.

Наприклад, за останні п`ять років продаж знеболюючого наркотичного препарату вікодін, який приймає доктор Хаус, герой культового телесеріалу зріс на 19 мільйонів рецептів, лише в минулому році американці купили 131 мільйон упаковок цих ліків.

Смертність в зв’язку з передозуванням вікодіну перевищила кількість смертей від креку (ерзац кокаїну, популярний серед молоді). На сьоднішній день кількість жертв вікодіну перевищила кількість жертв автокатастроф у 17 американських штатах.

Генрі Форд став найбагатшою людиною у світі завдяки реформації автомобільного виробництва. Його успіхи надихнули багатьох талановитих підприємців на створення величезних брендів: Cadillac, Chevrolet, Buick, Dodge. Нові автомобілі буквально заполонили Америку. Через деякий час настав момент, коли продаж автомобілів різко впав. Ринок наситився.

І справді, навіщо комусь потрібне нове авто, якщо чудово їздить старе? Навіщо купляти всюдихід, якщо ти живеш в місті? Навіщо купляти швидкісну, з потужним мотором машину, якщо ця швидкість в місті не використовується? Люди не хотіли витрачати гроші. І зіткнувшись з цією проблемою збуту, геніальні маркетологи придумали нове хитромудре рішення: вони почали навіювати власнику старих автомобілів почуття неповноцінності.

Виробники автомобілів почали щороку випускати все нові й нові моделі. Їх успіх надихнув підприємців інших галузей: одягу, косметики, взуття… І, як бачимо, що й до цього часу люди легко клюють на нові моделі автомобілів і не тільки заздрісно поглядають на них, а й витрачають величезні гроші, лише, щоб потішити своє «Я».

Взагалі, вважається, що реклама – це мистецтво скувати розум покупця на час, достатній для того, щоб виманити у нього гроші. На перший погляд, це не шкідливі елементи впливу, але так відбувається маніпулювання свідомістю людей, а це вже метод диявола.

Наприклад, колись в тюбиках з зубною пастою отвір був дуже маленьким, щоб економити цю пасту. Але потім виробники зрозуміли, що покупець економить, а вони втрачають великі прибутки. Після цього отвір в тюбику був зроблений ширший. Більше того, вони зняли телевізійний рекламний ролик, в якому покривалась пастою вся зубна щітка, що насправді не потрібно робити, бо більша частина пасти все одно пропадає. І зрозуміло, що використання зубної пасти сильно збільшилось й відповідно збільшився продаж.

Так само в рекламі молоді люди кладуть не одну пластинку жувальної гумки, а дві, і з цієї ж причини радять намилювати шампунем голову декілька разів.

Апостол Павло писав: «Злі люди й шахраї стануть ще гіршими, та, обманюючи інших, дуритимуть самих себе» (2 Тим. 3:13). Сьогодні люди такі самі, якими були в той час, коли Мойсей писав своє П’ятикнижжя або Павло свої послання. Хтось, однак, може заперечити, що в сучасному суспільстві легше згрішити, оскільки воно майже заохочує гріх. Інакше кажучи, наше оточення стає дедалі більш поступливими гріху, і наша порочна людська природа користується цим. Постійно заохочується егоїзм. Реклама спонукає нас до самодогоджання: навіщо відмовляти собі, навіщо жертвувати, чому б не йти в ногу з усіма іншими? Ми постійно чуємо: «Зробіть собі приємність, адже ви цього заслуговуєте».

Хоч не можна сказати, що сьогоднішнє покоління — це перше покоління егоїстів. Унікальним є те, що егоїзм рекомендується і схвалюється: «Стань першим», «Люби себе», «Ти найкращий». Егоїзм породжує ще одне явище — безвідповідальність. Нинішнє покоління точно характеризують слова: «Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите» (Прип. 30:11-12).

Вчені довели, що є чотири основні сили, які управляють нашою поведінкою. Це — голод, спрага, продовження роду і страх смерті. Це й використовується рекламою, яка заставляє нас підкорятись чужим командам. Мозок сприймає ці команди на рівні підсвідомості.

Цікаво, що усю інформацію, яка поступає, контролює свідомість і підсвідомість. Вони діють незалежно один від одного, але головну роль відіграє підсвідомість. Свідомість може спати, а підсвідомість – ніколи. Свідомість не має доступу до підсвідомості, а ось підсвідомість знає все, що відбувається в свідомості. Свідомість «фільтрує» отриману інформацію, і якщо щось виходить за рамки розуміння, вона її відсіює. А ось підсвідомість сприймає дані на рівні образів, не розділяючи це на правду і обман, добре і погане, безпечне і небезпечне. Постійно чуючи, або дивлячись на будь-яке рекламне оголошення, ми до нього звикаємо, а закладений в ньому заклик починає проникати у нашу підсвідомість. З часом ми навіть не усвідомлюємо, що щось чули чи бачили, але в потрібний момент підсвідомість нагадує, що цей товар потрібний.

Роздумуючи над тим як ми іноді свідомо попадаємось на гачок реклами, згадується історія про одного ассирійця, який вигадав мудрий спосіб, як захищати свої пасіки від ведмедів. Він просто прив’язував на дереві біля вуликів велику колоду. І ось як спрацьовує ця хитрість. Коли ведмідь підходить до пасіки, то бачить колоду, яка хитається прив’язаною за мотузку до гілки. Вона йому заважає і не подобається, тому він відштовхує її від себе. Колода захитається і боляче вдаряє ведмедя в бік.

Тоді ведмідь сильніше відштовхує колоду і вона маятником обрушується на його голову. Звір ще більше розлючується й знову відштовхує колоду, а вона знову боляче вдарила його у бік. Ведмідь від злості кидається битись з колодою. Він довго відкидає колоду, то в один, то в другий бік, а колода б’є його до того часу, доки не розтрощить голову й звір не втече.

Нажаль, багато людей також вперто попадаються на гачок реклами, доки не побачать, що давно потрібно було зупинитись.

«За доброго дня користай із добра, за злого ж зрозважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!» (Еккл. 7:14).

Звичайно, бувають об’єктивні причини для розпродажу — не ходовий товар, не сезон, зміна моди і т.п. Але нерідко таким чином продавці намагаються позбутися більшої кількості товару, а «фінальні розпродажі», «повні ліквідації» та знижки у зв’язку з відкриттям магазину» — не більше, ніж спроба позбутися залежаних речей. Купуючи річ таким чином люди зазвичай звертають увагу на сам факт знижки, а не на якість товару та потребу в ньому: такі спонтанні покупки під впливом імпульсу згодом приносять розчарування.

Взагалі, реклама — це як симптоми при захворюванні, за якими можна визначити, що і де в пацієнта болить. Можливо когось здивує, але в основному усі рекламні ролики присвячені тілу людини і говорять виключно про одне — про комфорт людського життя, про те, як життя тіла на землі зробити ще «безпроблемнішим» і «комфортнішим».

Звичайно, що саме бажання жити в більш-менш комфортних умовах не є гріхом, але якщо людина у своєму прагненні до комфорту переступає межу розумного, якщо тіло для неї стає важливішим за душу, тоді розуміємо наскільки тонка межа по якій «ходить» реклама. Однак, дивлячись на яскраву рекламу, складається враження, що ця межа давно безповоротно перейдена. Рівень комфорту виріс настільки, що навряд чи люди здатні від нього відмовитись. А комфорт виростає із культу людського тіла.

Можна помітити дивну тенденцію: чим більше цей світ забуває про Бога, чим менше звертає увагу на християнські цінності, тим більше зростає турбота про тіло. Відриваючись від Бога як джерела любові, людина починає втрачати розуміння істинної любові, яка полягає в служінні ближньому. Її любов стає егоїстичною і замикається на собі. Ось тому стільки реклами, яка говорить про молодість — «у свої п’ятдесят, я виглядаю на тридцять». І тут випливає логічне питання: а навіщо тобі виглядати на тридцять? Щоб приваблювати молодих чоловіків?

Безперечно, про тіло потрібно турбуватися, і Біблія говорить про це, але турбота про красу тіла і його засмагу, починає вбивати душу. Вона деформує особистість. Звідси такий сексуально-хтивий ухил в сучасній рекламі, коли, наприклад, напівоголені дівчина рекламує… питну воду.

Найбільше від реклами страждають саме жінки. Реклама розрахована на середньостатистичного глядача, котрим, як відомо, є жінка середніх літ. Та й, як відомо, жінка — істота більш вразлива і емоційна, а тому більш залежна від сформульованого, в тому числі і рекламою, суспільного фону. І якщо цей фон говорить, що жінка повинна бути неодмінно стрункою, намальованою, без ламкого волосся, та ще й обов‘язково виглядати молодшою за свої роки, то починають докладатися неймовірні зусилля, щоб досягнути цього. І дуже часто всупереч будь-якому здоровому глузду, завдаючи чималої шкоди здоров‘ю.

Висновок із цих міркувань простий: друзі, не вірте рекламі! Тіло — це лише частина людини, а не сама людина. Збагачуючи своє тіло, ми, непомітно для себе самих, можемо зубожіти в душі, втратити її для вічності. Як би ми не турбувалися про тіло, воно все одно стане поживою для хробаків. Тому важливо не перейти межу і, турбуючись про тіло, не забувати про вічну душу.

Часто можна побачити, з яким презирством зодягнені в модну одежу підлітки дивляться на дитину, яка не може дозволити собі таку розкіш. Зверніть увагу, двічі на рік виробники одягу випускають нові колекції. Експерти, дизайнери щоразу повторюють нам: «У цьому сезоні буде зелений колір».

Для чого це робиться? Цей хитрий прийом створений для збільшення збуту. Бо гордовиті люди, що придбали минулого року такий самий одяг, але іншого кольору, почуватимуться дискомфортно.

Тобто, транснаціональні корпорації маніпулюють свідомістю простодушного споживача, випускаючи постійно нові колекції одягу. Вони витрачають на рекламу 500 млрд. доларів на рік. Цих грошей достатньо, аби зробити людство щасливим. Це величезна кількість грошей! Скажімо, для вирішення проблеми голоду на землі необхідно витратити всього 50 млрд. на рік (а вони витрачають на рекламу 500).

Головна біда полягає в тому, що людям постійно треба викидати хороші речі, тому що вони виходять з моди. Трагедія людства — невиправдані очікування. Купивши новий автомобіль, людина тішиться дуже короткий час. Якщо наступного дня її друзі придбають авто «крутіше» ніж у неї, — ця втіха обмежиться лише одним днем. Багато з нас тягнуться до нових модних речей і, самі того не зауважуючи, стають нещасними. Щурячі перегони перетворили життя на суцільне пекло, на абсурдне безглуздя.

Чи не найбільший вплив реклама має на дітей. І ось чому. В рекламі не йдеться про ціну, якість продукту чи його користь. Вона створена, щоб впливати на емоції. І ось усі ці цікаві, кольорові й смачні дрібнички розташовують на рівні дитячих очей, варто лише простягнути ручку і взяти (як взяла наша праматір Єва). Взагалі, діти не аналізують того, про що розповідається в рекламі і не порівнюють цю інформацію з тим, що знають про світ.

Проте найкращі поради щодо цієї проблеми містяться в Біблії. Дітям потрібно пояснювати, що в житті немає нічого, що було б безкоштовним. Усе має свою ціну. Навіть за спасіння, яке кожному пропонується безкоштовно, Ісус заплатив дуже високу ціну на Голгофському хресті. Апостол Іван писав: «Все в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу» (1 Йоана 2:16). Погодьтесь, що реклама розвиває «пожадливість очей».

Як же захистити дітей від впливу реклами? По-перше, батьки повинні пам’ятати наскільки сильно реклама впливає на дитячий розум і не дозволяти, щоб вона диктувала, що для ваших дітей є добрим чи корисним. По-друге, пояснюйте дітям, що цінність людини не залежить від назви фірми її одягу (чи взуття). Допоможіть дитині зрозуміти що вона може бути щасливою і без найсучасніших іграшок.

Коли навкруги нас звучать голоси, які пропонують підробки й відверту неправду, дуже важливо мати чистий розум і мудрість. Потрібно додати, що батьки, які регулярно виділяють час на змістовне спілкування з дітьми, можуть навчити їх біблійних принципів та прищепити їм справжні цінності. Тоді реклама цього світу не матиме на дітей впливу і вони не вимагатимуть від батьків все, що рекламується.

Звичайно, що є сумлінні працівники рекламних агенств, які чесно виконують свої обов’язки й ми сьогодні радо вітаємо їх з професфйним святом. Наприклад, недавно такі люди в одному німецькому містечку додумались продавати дірки в асфальті. Вартість однієї дірки складає 50 євро. В обмін на це, влада міста обіцяє заасфальтувати куплену вибоїну, а поверх неї помістити рекламу покупця. Таку як «продам корову» чи «найму робітників для збору ягід». Багато ям уже розкуплено і зображена поверх них реклама приносить прибутки.

Але дивлячись чи слухаючи любу рекламу, ми повинні старатись завжди залишатись з чистим розумом, якою б хитрою рекламою нас не оточували.

Це стосується навіть нашого спасіння, бо в останні дні у диявола буде лише одна важлива ціль і мета – представити світу іншого Христа. Взагалі, слово «антихрист» не завжди означає «проти Христа». Давньогрецьке слово «анти» може означати і «замість» Христа. Інший, підроблений Христос може рекламуватись у вигідному світлі, щоб в усьому подобатись людям. Щоб легше виконувались Його вказівки чи навіть рекламувались різні церковні вчення, а не Слово Бога про Спасителя. Але Біблія каже однозначно: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Йоана 14:6).

Нам дуже важко, але коли мова заходить про спасіння душі, то повинні старатись з Божою допомогою не піддаватись на брудну рекламу ворога людства й перевіряти усе Писанням. Коли розум буде перебувати в спілкуванні з Ісусом, то Спаситель буде його очищати.

Науковці давно стараються розгадати секрет листка лотоса. На поверхні листка лотоса є мікроскопічні опуклості, які вкриті восковими кришталами. Коли краплини води попадають на листок, то потрапляють на ці волосинки, які відштовхують їх. Оскільки краплинки змивають порох і залишки бруду, то листок лотоса залишається не лише сухим, але й завжди чистим.

Ще раз потрібно нагадати, що ми повинні також намагатись залишатись завжди чистими, якою б брудною рекламою нас не оточували. В кінцевому результаті кожна людина (хоче вона цього, чи ні), повинна зробити свідомий вибір: продати (дияволу душу), чи купити (безкоштовно прийняти Ісусове спасіння).

Перший раз реклама сатани перемогла (в Едемі), а другий раз він в пустелі показав Ісусу рекламний ролик: «Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» (Матв. 4:8,9). І тільки знання Слова Божого допомогло Спасителю встояти перед спокусником: «Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матв. 4:8-10).

Люди вигадали нав’язливу, багаторазово повторювану рекламу, але Творець через Своє Слово навчає не піддавати зовнішньому впливу наш розум. Він радить придбати інший товар. В Приповістях Соломона (23:23) написано: «Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум».

На цьому життєвому ринку диявол займаючись своєю чорною справою, пропонує нам «продати розум», а ось Господь дає мудрість кожному бажаючому: «А якщо кому з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, що всім дає просто та не докоряє, – і буде вона йому дана» (Якова 1:5).

Через випробування Бог вчить нас істинної мудрості. Мудра людина та, яка бачить, як Бог працює у кожній ситуації. Тому ми повинні мати повну радість у випробуваннях, бути впевненими в Божій любові і в тому, що зараз Він працює, щоб ростити нас у Христі. Божі тренування вчать нас терпеливості. Терпеливість означає “продовжуй”, “не здавайся”.

Ми можемо терпіти, коли довіряємо Божій любові. Коли ми покладаємось на Бога і вірою терпимо серед усіх страждань, то будемо рости у вірі і станемо дорослими християнами. Якщо кому не вистачає мудрості, він має просити Бога. Творець хоче, щоб ми приходили до Нього у повній довірі, як діти, і просили в Нього поради по кожному питанню. Слава й велика подяка Йому за це.

Андрій БІЛИК

 

30 вересня – ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ І МУДРІСТЬ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

 «А тепер залишаються

віра, надія, любов, оці три.

А найбільша між ними любов!»

 (1 Кор. 13:13).

Group 41

30 вересня люди відзначають свято Віри, Надії, Любові.

Ось що повідомляє про цю визначну дату Вікіпедія.

«За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія (ім´я Софія означає «мудрість») з трьома доньками, яким побожна мати дала імена трьох богословських чеснот — Віра, Надія і Любов. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Коли у 137 році почалося переслідування християн, матір з доньками ув’язнили та відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив знатній жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося. Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу».

Наше життя стає дедалі буденнішим і звичним. Робота, відпочинок, церква, свята, город, робота, церква, робота… і лише думки про вічні духовні цінності допомагають пройти цей земний шлях.

ВІРА

Учені стверджують, що віра — це упевненість людини в існуванні будь-якого «неявища», а Біблія дає на це питання однозначну відповідь: «Віра то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євр. 11:1).

Часто віра закінчується тоді, коли люди лише сподіваються і моляться, а не прикладають зусиль. В одній історії розповідається, як під час пожежі батько вивів дітей з дому, але вже на дворі виявилось, що одна дитина залишилася в будинку. Здійнявши очі вгору, батьки побачили синочка, ув᾽язненого серед полум᾽я, у вікні на другому поверсі.

Батько, вельми побожний християнин, упав навколішки і став благати Бога, щоб урятував його дитину. Мати теж вирізнялась глибокою вірою, але, водночас, була особою дуже практичною. Не гаючи часу, вона помчала до сусідського гаража, зняла зі стіни драбину, приставила до вікна і так урятувала сина з охопленого полум᾽ям будинку.

Бувають хвилини, коли найкращим проявом віри є звестися з колін, мерщій принести драбину й рішуче зробити те, чого вимагає ситуація, що склалася. Недаремно Бог сказав, що: «… віра без діл мертва!» (Як. 2:26).

«Найбільша потреба цього світу – це потреба в людях, яких не можна ані продати, ані купити; в людях, які до глибини душі чесні та справедливі, які не бояться назвати гріх його ім’ям і чиє сумління настільки вірне обов’язкові, наскільки стрілка компаса вірна полюсу. Маємо потребу в людях, які стоятимуть за правду, навіть якщо впали б небеса» (Е. Уайт. «Виховання», с.57).

«Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1).

НАДІЯ — це почуття й усвідомлення людиною необхідності змін.

В серпні 1846 року відбулась дуже дивна морська битва між флотами Уругваю і Аргентини. Уругвайським флотом командував американський капітан Джон Ко, а аргентинським – британський адмірал Уільям Браун. У розпалі битви уругвайський головнокомандувач дізнався, що закінчується запас артилерійських снарядів. Офіцери радили оголосити капітуляцію, але капітан ніколи не втрачав надії й наказав шукати вихід. І тут йому доповіли, що на кораблі є великий запас… голандського сиру. Виявилось, що голови сиру такого ж калібру, що й снаряди. Тим більше, що цей сир так довго зберігався, що зробився дуже твердим. Капітан Ко одразу наказав зарядити ним усі гармати і зробити пробний залп. І тут у ворога почалась паніка, бо аргентинці подумали що проти них застосували нову секретну зброю. Вони налякалися і командувач дав наказ відступати.

Ця історія навчає, що коли в житті настала темна полоса, то придивись уважніше – можливо вона біла, але в шоколаді.

Взагалі, надія – головна тема Біблії. Тільки в Новому Завіті це слово зустрічається 318 разів. Проте ми часто визначаємо її як бажання або мрію. Але для нас надія – це впевненість, і християни повинні бути людьми, які найбільше в світі наповнені нею, адже наша надія ґрунтується на впевненості в Другий прихід Спасителя.

У Сахарі, найбільшій пустелі на нашій планеті, площа якої займає близько 9 млн.кв.км., температура повітря більше 50 градусів по Цельсію. А недавно американський космічний корабель «Колумбія» надіслав дані й виявилось, що під пустелею Сахара знаходяться 26 озер і багато підземних рік.

Як сумно думати про людей, які страждають і вмирають від спраги, у той час як підземні озера й ріки залишаються недоторканими. Так само й люди, що живуть навколо нас, опиняються, як в пустелі, в полоні обставин свого життя. Вони хочуть животворної Надії для своїх змучених душ і якщо не отримають її, то помруть «від спраги». Чи не схожі ми на ті підземні озера, невидимі ріки, повні живої води, що течуть в усі сторони, але недоступні тим, кому ми найбільше потрібні?

Кожен, хто читає Біблію і пізнав любов Ісуса, має щедро ділитися надією про те, що Ісус повернеться у світ, щоб забрати нас з цього хаосу. Ось як апостол Павло в Посланні до Тита пояснює мету християнської надії: «… і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (Тита 2:13).

Отже, надія ніколи не може прийти сама по собі. Її потрібно не лише принести людині, але й зуміти дати, зуміти так запропонувати, щоб вона її взяла і мала можливість нею ділитись. І Дух Святий допомагає нам, коли несемо людям надію про те, що існує краще життя, ніж тут, на землі, і воно вічне лише з Ісусом Христом.

ЛЮБОВ

Ласка і любов потрібні не лише нам, але й усім хто нас оточує. Чому чоловіки соромляться обдаровувати сім´ю любов´ю та ласкою? Не потрібно шкодувати поцілунків, обіймів та виявляти тепло. Не правильно вважати, що дружина й діти і так знають про вашу любов до них.

Дотики настільки ж важливі для розвитку й росту дитини, як правильне харчування і фізичні вправи. Ласка позитивно впливає як на тих до кого її виявляють, так і до тих хто її виявляє. Недарма Ісус Христос говорив: «Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати» (Дії. 20:35).

Особливо любов і ласка потрібні й тим, хто пригнічений чи має серйозні проблеми. У Біблії описано чимало історій про те, як таким людям виявляти ніжні почуття.

Одного разу Ісус, зціляючи чоловіка, всього вкритого проказою, доторкнувся до нього. Уявіть собі наскільки приємно було цьому знедоленому відчути співчуття Самого Ісуса Христа! (Луки 5:12,13; Матвія 8:1-3).

Або пригадайте, як Божий ангел зміцнив літнього пророка Даниїла. Цей могутній ангел тричі доторкнувся до нього і підбадьорився теплими словами. Завдяки такому вияву любові Даниїл зміг відновити емоційні та фізичні сили (Дан. 10:9-11,15,16,18,19).

Якось друзі апостола Павла, щоб зустрітися з ним, подолали приблизно 50 кілометрів з Ефеса до Мілета. Павло сказав їм, що вони вже більше можуть не побачитися. Як же підбадьорився апостол, коли друзі «кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його» (Дії 20:37).

Отже, Боже Слово спонукає нас виявляти любов та ласку до ближніх. Адже щирі доречні вирази любові потрібні не лише дітям, а й дорослим, оскільки це позитивно впливає на наш фізичний і емоційний стан.

Є цікава історія про чоловіка, який завершував служіння місіонера в Індії. Якось він зустрів жінку, яка йшла до річки і несла на руках дитинку-інваліда. Поряд з нею, ледве встигаючи, йшла ще одна дитина. Невідомо, що заставило зупинити увагу місіонера на цих людях, але потім вони розминулися і кожен пішов своєю дорогою.

За годину вони знову зустрілися на тій же вулиці, тільки тепер кожен йшов у зворотньому напрямку. Жінка все ж так само несла дитинку-інваліда, тільки цього разу нікого більше поряд з нею вже не було. «Я одразу все зрозумів – сказав місіонер. – Я підійшов до неї і не приховуючи свого обурення запитав:

  • Де твій син?

Вона підняла свої очі і спокійно відповіла:

  • Я присвятила його богові, і Ганг прийняв його.
  • Чому ти не віддала цього? – показав він на інваліда.
  • Богові потрібно віддавати найкраще, – сказала вона.

Почувши ці слова, місіонер почервонів:

  • Боже мій, – подумав він, – простий язичник розуміється в жертві краще, ніж більшість християн, і так любить своіх ідолів, що віддає їм найкраще.

Цей урок я запам’ятав на все життя. І мені стає соромно, коли ворог навіює думку – чи не занадто багато вимагає від тебе Бог? Любов нашого Небесного Батька безмежна: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Йоана 3:16).

Звичайно, що кожен з нас, християн, може сміливо сказати що має в серці ВІРУ, НАДІЮ й ЛЮБОВ, але чи маємо МУДРІСТЬ, щоб ділитись цими чеснотами з іншими?

МУДРІСТЬ

Колись праведник Йов задавав собі питання: «А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?» (Йов. 28:20). І тут же отримав відповідь: «І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!» (Йов. 28:28).

У XIX сторіччі в одному англійському містечку, пропрацювавши кілька місяців, бригада будівельників звела дуже високий фабричний димар. Коли розібрали риштування, зненацька всі побачили на димарі голову робітника, який завершив роботу в середині труби. Усі були приголомшені, бо потрібно було багато днів аби звести нове риштування. А тим часом цей будівельник помре на верху димаря від холоду, спраги й голоду…

Серед скупчених людей була його мати. Вона стала під димарем і крикнула синові: «Іване, зніми шкарпетки!» Люди почали перешіптуватись: «Нещасна від горя втратила розум…».

Однак жінка наполягала, і щоби не засмучувати її син зняв одну шкарпетку. Жінка крикнула:

  • Виверни її, знайди вузол, розв᾽яжи його і спори шкарпетку.

Син послухав і невдовзі тримав у руках великий клубок вовняних ниток.

  • Вчини так само з другою шкарпеткою, відтак зв᾽яжи нитки в одну і спусти вниз один кінець.

Іван виконав наказ матері, а люди внизу прив᾽язали до вовняної нитки бавовняну, яку Іван підтягнув до себе. Потім до бавовняної нитки прив᾽язали шнурок, а до шнурка – грубий мотузок і врешті-решт – тонкий канат. Іван прив᾽язав канат до димаря і спустився по ньому під радісні вигуки натовпу.

Ця історія навчає, що наше земне життя й порятунок залежить не від «великої мудрості», а від малих і слабких речей. А ось для того, щоб отримати найголовніше – життя вічне, достатньо лише повірити в те, що говорить Біблія: «Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки – мудрості. Ми ж проповідуємо про розіп᾽ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган – безглуздям. І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос – сила і мудрість Божа» (1 Кор. 1:22-24).

Тож несімо віру, надію й любов у цей світ обману і жорстокості, бо навкруги ще багато людей яким просто необхідно повідомити про скорий Прихід Спасителя.

Андрій БІЛИК

1 вересня – ДЕНЬ ЗНАНЬ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4

Кожна людина звикла вимірювати своє життя певними етапами чи періодами. А ось сім’ї, в яких є діти шкільного віку ще рахують час від вересня – до вересня. Для дітей – це великий стимул; вони відчувають, як ростуть. А для батьків – це велике занепокоєння, переживання. Батьки, приводячи дитину в школу, хочуть дати їй найкращу освіту, найкращих вчителів, записують до найрізноманітніших гуртків, наймають репетиторів. Вони бажають своїй дитині щасливого життя. Однак згодом шкільне життя для дітей чомусь перестає бути щасливим.

Які труднощі можуть чекати дитину в школі? А труднощі в різних дітей можуть бути зовсім різними!

Послухаємо, що на цю тему говорять науковці.

1.Небажання вчитися! Це може бути викликане різними причинами, але найчастіше – неготовність дитини до школи. Ми іноді формально оцінюємо: вміє читати, рахувати до десяти, вивчила напам’ять віршик, отже дитина готова до школи.

Психологи ж визначають небажання вчитися неготовністю до школи, тобто недостатньо мотивації (недогрався). Більшість дітей готові до школи десь в сім років, деякі – в вісім, а деякі і в п’ять. (Державний підхід – «шестирічки», тому 1-й клас для дітей складний, стресовий).

Чому ж в середніх і старших класах діти не дуже хочуть вчитися?

Психологи поділяють дітей на три групи:

А. «Здібний, але лінивий».

Ці діти націлені на пізнання, на отримання нової інформації – і отримують її з задоволенням. Це, швидше всього, вроджена риса.

Така дитина відправляється в школу, сподіваючись найти там невичерпне джерело інформації. І часто буває розчарованою. Виявляється, що школа – сумне місце, де потрібно робити багато чого нецікавого й неприємного (каліграфічно писати, повторювати і закріплювати пройдений матеріал; терпляче слухати відповіді інших дітей). Часто ці діти, не дивлячись на гарні розумові здібності, вчаться посередньо, або навіть можуть потрапити до числа невстигаючих. А спрагу нового вони поповнюють в інших місцях – читання, комп’ютер, різноманітні гуртки.

Б. Соціально орієнтований учень. Це зовсім інша група дітей. Якщо першого учня цікавить зміст навчання і мало цікавлять оцінки, то ці діти працюють на оцінки та похвалу. Вони йдуть до школи, щоб бути гарними учнями. Незалежно від рівня інтелекту, вони успішно справляються з програмою, все виконують і нічого не пропускають.

В молодших класах – це благополучна категорія дітей, батьки на яких не скаржаться. Однак настає час, коли схвалення батьків і вчителів перестає бути пріоритетним. На перший план виходить схвалення однолітків. А в них можуть бути зовсім інші цінності, якості. З практики знаю, що може бути цілий клас, в якому діти не налаштовані на навчання, тому того, хто ще тягнеться до науки, зацьковують. Краще забрати дитину з такого середовища, привести туди, де колектив налаштований на науку.

Обидві описані групи дітей не можна назвати лінивими. Вони багато і з задоволенням працюють, але не роблять те, що ми від них вимагаємо.

В. Діти, до яких визначення «лінивий», підходить якнайкраще. Це діти, яким нічого непотрібно. Вроджена чи набута ця риса, важко сказати. Можливо, і одне, і друге. Рушійною силою розвитку дитини стає потреба в нових враженнях. Така ситуація виникає, коли дитиною надмірно опікуються і обмежують її ініціативу. Дитина з сильною волею бунтує, а смирніша звикає, стає пасивною, вчиться отримувати задоволення від своєї безпечності, спокою і комфорту. Вона вибирає заняття, яке не вимагає зусиль, але не пов’язане з ризиком. Це дуже «зручна» дитина, яка цілком задовольняє дорослих. До цього призводить так зване «тепличне виховання». Крім того, якщо дитина всім забезпечена, отримує все раніше, ніж встигла захотіти, то вона не тільки не здатна добитись чогось, а навіть не відчула сильного прагнення. До уроків у цієї дитини немає ніякої мотивації. Хіба що залишається робити з такою дитиною уроки від 1 – до 11 класів, або наймати репетитора.

Як боротись з лінивством?

Насамперед не треба боротись із ним за допомогою паска, позбавленням прогулянок й іншими каральними методами. «Читати нотації» також нема змісту, бо небажання робити уроки переросте у відразу до школи, до праці, а також особисто до вас.

«На метод пряника» є різні думки. І пряники також можуть бути різними.

Для деяких дітей найкраща нагорода – «зробив – вільний».

Щодо спільного виконання домашніх завдань, то це ще можливо у 1-му класі, а далі роль батьків повинна зводитись до перевірки і допомоги у випадку труднощів. Отже, кожен з нас, батьків, може сам визначити до якої групи віднести своїх дітей і знати, що вимагати, який підхід здійснювати, щоб допомогти їм.

Наші діти навчаються в складний час, коли в них немає мотивації! Вони часто запитують:

  • Для чого мені вчитися?
  • Тільки для того, щоб вчитися в університеті?
  • Чи це дає мені гарантію на хороший заробіток?
  • Чи не краще влаштовуються ті, чиї батьки фінансово спроможніші допомогти, хоча діти гірше вчилися?

Щоб бути добрим християнином, не обов’язково вчитись на «відмінно». Знання просто дають можливість вибрати професію і досягнути певних успіхів у

кар’єрі.  Адже в Старому і Новому Завітах Бог ніде не закликає досконало вивчати всі науки. Він говорить: «І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив’яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов’язкою між вашими очима. І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш. І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх, щоб дні ваші та дні синів ваших на землі, яку Господь присягнув був батькам вашим дати їм, були такі довгі, як дні неба над землею». (Пов.Закону 11:18-21); «А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Ефесян 6:4). Пам’ятаймо, що головне для батьків, – це показати дітям люблячого й чудового Бога, навчити їх жити з Господом, а все інше – другорядне. Однак прагнення дати дитині якусь освіту не повинно ставати другорядним. Отже: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Матвія 6:33).

Істинна освіта має починатися не в школі, а – сім’ї. Саме батьки є першими педагогами, які закладають основи істинної освіти у свідомість дитини. Без цих уроків дитина не виживе серед спокус шкільного світу.

В усьому, що стосується благополуччя дитини, батькам і вчителям потрібно прагнути до співпраці. Нехай вони довіряться Богу, попросивши в Нього допомоги для підтримки один одного.

Підкріпляючими є слова з Біблії, які записані в 127-у Псалмі першим і другим віршем: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!»

У цьому тексті є слово, яке повторюється три рази: «даремно». Біблія тут не говорить, що Бог буде менше допомагати, чи Він не буде керувати, радити, чи підтримувати тощо. Але якщо людина не будує свій будинок так, як каже Господь, якщо Господь не є будівником, то все, що не робить людина, як говорить Біблія, – даремно.

Ми повинні якнайчастіше звертатись за  допомогою до Бога не тільки в будівництві, але й в усіх справах, зокрема й у вихованні дітей. Надаремно працюють мама з татом, якщо вони не довіряють Йому своїх дітей.

Сучасна система освіти (як і все на цій грішній землі) не є досконалою: багато різноманітних уроків (серед них і нецікавих); на кожному уроці вчителі задають багато домашніх завдань, наче їхній урок є єдиним; підручники складні і не завжди зрозумілі.

Як в такій ситуації вчитись дитині? Щоб мати гарні оцінки, деякі діти ставлять собі за мету виконати всі завдання, зробити все якнайкраще. Часто цим вони підривають своє здоров’я; переживають стрес, якщо чогось не встигли.

Не виконувати завдання і берегти своє здоров’я? Але Бог сказав: «Шість днів працюй…» Навчання – це свого роду підготовка до дорослого життя.

Завдяки самодисципліні й само організованості можна уникнути зайвого стресу. Якщо дитина систематично готується до уроків, починаючи з неділі; коли вчиться вдома і на уроці, то може уникнути зайвого стресу.

А ще вчителі особливо довіряють і допомагають учню, який старанний, доброзичливий, працьовитий і на уроці не бачить в учителеві свого опонента, а – партнера. Така дитина завжди здобуде прихильність у вчителя. Взірцем для наших дітей є приклад Божого служителя Даниїла, який завжди старанно виконував свої обов’язки і тому здобув прихильність та довіру царя. Даниїл «був вірний і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього» (Дан. 6:5).

Дуже часто батьки бажають дати своїм дітям якнайбільше, тому завантажують їх післяурочний час музичною, художньою школами, спортивними секціями тощо. Для одних дітей – це користь; вони мають, де витрачати свою енергію, для інших – зайве навантаження, стрес. Такий активний спосіб життя веде до перевтоми, а це послаблює імунну систему.

Заради гідних цілей варто наполегливо працювати. Але хоч би яким ти був сильним, за день всього не встигнеш. Тому Біблія радить: «Ваша лагідність хай буде відома всім людям» (Филипян 4:5). Лагідність – це здатність керуватися у своїх ділах, поглядах і думках здоровим глуздом. Тобто, вмійте відмовитись від менш важливих справ.

  1. Які ще труднощі очікують наших дітей в школі?

Школа – це спілкування нашої дитини-християнина зі світом, і в цьому криється велика небезпека. Щоб нічого поганого не трапилося, потрібно мати чіткий план роботи, що зробить дитину несприятливою до згубного зовнішнього впливу.

   Першу пораду можна сформулювати дуже просто, вона може звучати приблизно так: «Найбільше надійся не на школу чи вчителів, а на Бога».

Іноді, віддавши дітей до школи, батьки вважають, що вчителі й вихователі навчатимуть їхніх дітей, як потрібно жити. А ось який закон передав Бог ізраїльському народу в пустелі, коли той вийшов з Єгипетської землі. Бог сказав: «І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі, і щоб ви сильно розмножились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, дати Край, що тече молоком та медом. Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх» (Повт.Зак.6:3-9).

Щоб передати дітям цю небесну науку батьки самі повинні старатись жити таким життям. Один християнський письменник сказав: «Як би ви не вчили дітей, вони все одно виростуть такими, як їхні батьки». Діти більше навчаються не на словах, а на нашій поведінці, жестах, тоні голосу і ставленні до інших людей. Діти все це фіксують на підсвідомому рівні, а потім відображають в своїх словах і вчинках.

Коли Наполеона Бонапарта запитали, як, на його думку, можна відвернути розпущеність серед молоді, він відповів: «Це треба починати за 21 рік до народження дитини, навчаючи її бабусю того, як навчити її дочку бути справжньою мамою».

Навіть Зиґмунд Фрейд визнавав, що батько і мати – це перші прообрази           Бога для дитини. Уявляєте, яка відповідальність! Батьки – найголовніші вчителі для дитини. Саме вони відповідають за те, що відбувається з їхніми чадами. Дитина не чекає першого дня школи, щоб йти навчатися: вона починає вчитися з першого дня свого приходу в світ. Саме батьки є першими педагогами, котрі закладають основу істинної освіти у свідомість дитини. Без цих уроків дитина не виживе серед спокус шкільного світу. Оберігаючи дітей від світського впливу, виховуйте їх в атмосфері цінностей християнського способу життя. Якщо дитина, скільки себе пам’ятає, бачить, що тато й мама завжди моляться перед їдою і допомагають їй висловити вдячність Ісусові за їжу, молитва стане частиною міцного фундаменту духовного життя цієї дитини і матиме велике значення в майбутньому.

Повернімося до тексту (Повт. Зак. 6:7):  «І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш». Цей вірш починається  словами «пильно навчиш». В оригіналі ці слова звучать приблизно так: «На мармуровій дошці роби насічки, які залишаться там назавжди». Тобто, говори, залишай в житті свій слід, «внушай» своїм прикладом!

Ми часто думаємо, що навчати – це посадити дитину, заставити слухати батьківські настанови, послушно киваючи головою, і тоді дитина буде «золотою». Це зовсім не так! Не читайте дітям нотацій! Цим потрібно жити. Слово «навчай» має на увазі робити це не один раз, як на мармуровій дошці, а вчити постійно.

Ось в сьомому вірші Біблія і навчає, як потрібно це робити: «як сидітимеш удома» – тобто, коли відпочиваєш. Діти спостерігають за нами, навіть коли ми стомлені після роботи приходимо додому. Все під контролем дитячих очей.

Однак не забуваймо, що кожна дитина особлива. І батькам ніколи не потрібно порівнювати свою дитину з іншими. Порівняння викликає заздрість, невгамовне бажання бути подібним або кращим, воно розпалює образи й конфлікти.

Наприклад, мама каже своєму сину: «Ти подивись, як твій друг це робить, а ти так не можеш!», або: «Подивись, яка в нього гарна іграшка. Будеш послушний – я тобі також куплю!» В дитини від таких слів закладається поняття, що вона чимось гірша від інших. Однак Господь говорить кожному з нас: «Ти – особливий. Я створив тебе за образом і подобою Своєю. Такого, як ти, більше нема!»

І якщо ми знаємо, що Бог – наш Творець, Він нас любить і приймає такими, які є, то не потрібно порівнювати себе з кимсь іншим. Апостол Павло запевняв, що для нього важливішою була думка Христа, а не те, що про нього думали інші люди. Псалмист Давид говорив: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Псал. 139:14).

Кожен з нас – творіння Боже. Скажіть своїй дитині, що вона особлива, що їй не обов’язково мати дорогий одяг, чи мобільний телефон, який викликає в усіх захоплення. Від цього вона не стане ліпшою. Дитина стане кращою, якщо буде знати, що Бог любить її. Господь навчає нас не порівнювати себе з іншими людьми, тому що Він для нас – Єдиний Приклад.

Друга порада: пам’ятай про найбільшу потребу кожної дитини.

Одні батьки вважають, що найбільшою потребою дитини є те, щоб влаштувати її у престижний вищий навчальний заклад. Інші – вдало одружити.

А що говорить Біблія? В чому найбільша потреба не тільки кожної дитини, але й дорослого?

Кожна людина успадкувала від Адама гріховну, егоїстичну тілесну природу. «В гріху зачала мене мати моя» (Пс.51:7). Це означає, що дитина найчастіше буває найбільшим в світі егоїстом.

А Христос сказав Никодиму: «Поправді, поправді кажу Я тобі: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Йоан. 3:3).

Це означає, що кожна дитина має потребу в новому серці. Якщо батьки вважають, що їхня дитина досконала, тоді вони не бачать потреби в новому серці, тобто в спілкуванні з Богом.

Нам варто сконцентрувати свою увагу на тому, що кожному батькові й матері потрібно повністю перебувати під впливом Святого Духа. Секрет успіху в усіх питаннях полягає в тому, щоби поєднати Його силу з нашими зусиллями. Ми повинні перебувати у цьому союзі, а Він завжди готовий дарувати Свою силу, якщо тільки ми будемо просити про це з вірою!

Третя порада або батьківська заповідь: – не критикуйте вчителів чи священиків в присутності дітей.

Кожен з нас може сказати: «А чому?» Адже не секрет, що є вчителі, які просто не відповідають цьому високому покликанню. То чому ж ми в присутності дитини не можемо говорити правду, а вимушені мовчати, якщо вчителі в школі не викликають довіри? Що поганого, якщо дитина буде знати про це?

Справа в тому, що ми живемо в світі, в якому існують певні авторитети. І якщо з дитинства знищити повагу до будь-якого авторитету (батьківського, вчительського чи Божого служителя), то підліток виросте без будь-яких авторитетів, або гірше – він сам для себе стане авторитетом. Батьки покликані бути представниками Бога в дитячому віці, щоб дитина вчилася будувати взаємовідносини спочатку з батьками й ближніми, а потім, коли виросте, ці взаємини поваги перенесла на Христа. Якщо вона навчена поважати батька і матір з дитинства, то потім зможе поважати і Господа.

Батьки, які так виховують своїх дітей, напевно, не опиняться серед тих, хто критикує вчителя. Вони зрозуміють, що вимоги школи в інтересах їхніх дітей.

Багато батьків, чиї діти зіпсовані домашнім впливом, ставлять вчителя перед важким завданням – виправити помилки їхнього виховання і своїми критичними зауваженнями роблять це завдання майже неможливим.

Якщо виникає зауваження щодо роботи вчителя, це потрібно робити тактовно, до того ж сказати вчителю особисто. В крайньому випадку, нехай це вирішує той, хто відповідає за репутацію школи. Нічого не потрібно робити чи говорити на шкоду вчителеві, щоб знизити повагу дітей до нього.

Батьки, які добре знають своїх дітей, можуть розповісти вчителю про особливості їхнього характеру, що допоможе налагодити йому контакт з дітьми. Нажаль, багато батьків не розуміють цього і виявляють мало зацікавленості як до особи вчителя, так і до співпраці з ним.

Четверта порада: ставтесь до дітей, як до дорослих, але не вимагайте від них бути дорослими.

Знайома фраза, коли батьки говорять дитині: «Тобі вже 10 років! А як ти себе поводиш?! Ти повинен бути дорослою людиною!»

Буває інакше, коли батьки ставляться до підлітка як до маленької дитини, роблячи його інфантильним. Шукайте «золоту середину» у ваших взаємовідносинах. Ставтесь  до дітей, як до дорослих, тоді вони також будуть відчувати себе дорослими. Підліток буде поводити себе, як дитина, якщо ви не будете звертатись до нього, як до дорослого. Сьогодні багато дорослих поводять себе, як діти, через те, що їх неправильно виховували в юності…

Дайте дитині можливість самій відчути, що вона доросла. В усьому їй довіряйте. Не бійтесь довіряти важливі справи. Спочатку вона це зробить погано, але потім вийде краще.

Також потрібно бути обережними, щоб не проявляти надтурботу, надконтроль і надсвободу. Взагалі, обережніше зі словом «над». Що воно означає? Дитина росте, а батьки над ним просто «трясуться». Надтурботою і надконтролем вони принижують особистість. Дитина відчуває себе пригніченою.

Також дуже небезпечна надсвобода. Наприклад, коли дитина цілим днями гуляє на вулиці, а батьки не запитують, де вона була.

В усьому потрібно знати міру.

В багатьох сім’ях батьки, коли їхні діти досягають підліткового віку, говорять: «Я вже зі своїми непослушними дітьми впоратися не можу». Справа в тому, що нам просто потрібно будувати з ними нормальні взаємини!

З дітьми потрібно дружити і спілкуватись! І чим раніше ці мости дружби збудовані, тим міцнішими вони будуть в підлітковому віці. Коли підліток починає жити самостійно, то залишається лише міст дружби, який ви могли побудувати з дитиною, коли вона була ще маленькою. Коли цього моста нема, тоді наша дитина стає чужою, самостійною і замикається в собі.

Як стати другом? Потрібно проявити зацікавленість до того, чим живе людина. Якщо батьків не цікавить чим живе і з ким дружить дитина, то «надаремно працюють будівничі».

Бог велів використовувати дім як школу, де діти оволодівали би  основними життєвими принципами. Господь через Мойсея дав народові  Десять Заповідей – духовне і моральне керівництво для всіх людей. «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (П.Зак. 6:6-7). Як бачите, Біблія підтверджує, що виховання – постійний процес.

І остання, п’ята порада: нехай наш дім буде найзатишнішим місцем для дитини! Найкращим місцем в усьому світі. Не двір, школа чи інститут, а саме рідний дім. Нехай діти завжди поспішають додому знаючи, що тут їх чекають найкращі друзі – батьки.

Як цього досягнути? Напевно, нам потрібно вчитись у батька блудного сина, в якого молодший син пішов з дому (Луки 15:11-32). Він пішов жити по-своєму. Але потім зрозумів, що нема кращого місця, ніж будинок батька. І коли він повернувся, то не до сусідів, чи компанії, але до свого дому. В батька було мистецтво – зробити свій дім найголовнішим місцем. Мабуть, це тільки тому, що сама притча не стільки про блудного сина, скільки про люблячого батька. Це притча про Небесного Батька, Який любить і розуміє, і дім Якого – найкращий з усіх, які можуть бути. Це дім, в якому  Він нас чекає.

Всі ми зробили багато помилок у вихованні дітей, і продовжуємо їх робити. Ми з вами не досконалі батьки. І тому звертаємось до Люблячого Небесного Батька за допомогою, щоб Він нас вчив і підтримував у падіннях.

Усіх цікавить, як зробити свій дім найкращим і найзатишнішим місцем у світі? Є лише один спосіб: якщо Господь буде будувати наш дім разом з нами! Якщо вдома постійно звучить критика, то діти добре навчаться осуджувати інших. Якщо вони живуть серед ворожнечі, то потім будуть битись і воювати. Якщо перебувають серед насмішок, де осміюють інших, то будуть робити те ж саме. Якщо живуть серед людей, які несуть тягар вини, то виростуть, почуваючи себе завжди винними…

Якщо ж діти будуть завжди жити в домі, де є терпіння, вони навчаться бути терпеливими. Якщо будуть чути потрібні заохочення – стануть впевненими в собі, але не самовпевненими. Якщо житимуть серед вдячності і ласки, то навчаться бути вдячними тощо.

Лише своїм способом життя, прикладом і розумними настановами, що основані на біблійних заповідях, ми переконаємо дитину як треба чинити, виробляючи від народження правильне ставлення до головних життєвих цінностей.

Допоможіть вашій дитині набути почуття власної гідності й упевненість у своїх силах. Дитина, яка поважає себе, найменше здатна потрапити під вплив своїх однолітків. Самоповага має на увазі таке: ви настільки поважаєте себе, що просто не здатні на вчинок, не гідний вас. Ця особливість характеру розвивається в дитини поступово, протягом усього періоду дитинства та юності. Не принижуйте дітей, бо це формує в їхніх серцях негативну думку про себе.

Господи! Зроби нас кращими батьками. Допоможи розуміти своїх дітей, слухати те, що вони говорять і завжди відповідати на їхні питання. Стримуй нас від необдуманих відповідей і суперечок з ними. Зроби нас такими ввічливими, якими б ми хотіли бачити наших дітей щодо нас. Дай нам сміливість визнавати свої помилки і просити в них прощення.

   Допоможи даремно не ранити почуття дітей. Заборони нам сміятись над їхніми помилками, не соромити їх , чи насміхатись, караючи таким чином. Допоможи не підштовхувати їх до обману і злодійства. Для цього веди нас, щоб ми могли демонструвати своїми словами і вчинками принцип: чесність призводить до щастя.

   Молимо, знищ у наших серцях дух приниження. Навчи не прискіпуватися, не  виходити з себе і стримувати свій язик. Допоможи не зауважувати дрібних помилок наших дітей і бачити все добре, що вони роблять. Нехай в нас завжди буде готове слово щирої вдячності.

   Допоможи нам спілкуватись зі своїми дітьми, враховуючи їхній вік, і не вимагати від них розсудливості дорослих людей. Навчи нас не забирати в них можливості думати, вибирати і вирішувати.

   Заборони нам карати їх, якщо зачіплений наш егоїзм. Допоможи виконувати їхні розумні бажання і мати сили завжди відмовляти в тому, що може їм нашкодити. Зроби нас чесними, справедливими і турботливими до наших дітей, щоб вони мали істинну повагу до нас. Зроби нас такими,  щоб  наші діти любили і шанували нас. Господи, дай нам спокійне серце, рівновагу й самоконтроль.

 

О. Й. Білик, вчитель-методист НВК «ЗОШ-ліцей №23 Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника» м. Івано-Франківськ.

 

Використана література:

  1. Газета «Протестант» №127, 8/2008. Ю.Вдовіна, «Погоня за школой».
  2. Адвентистський вісник,№4, 2005, В. Нестерук, «10 заповідей для батьків, відправляють своїх дітей в школу».

В статті також використаний матеріал з журналу «Відкриття і гіпотези» № 1. 2008р.

 

19 серпня – ДЕНЬ ПАСІЧНИКА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 42

Перше, що спадає на думку, коли ми говоримо про пасічників, це, безумовно, мед – солодка, тягуча рідина, яку зробила з квіткового нектару робоча бджола.

Бджолярі – це особливі люди, які стверджують, що мають близькі взаємини з особливими комахами. Такі взаємини корисні для обох сторін. З одного боку медоносні бджоли є, мабуть, матеріально найціннішими комахами, котрі виробляють мед і віск, а також запилюють різноманітні види сільськогосподарських культур. З іншого – люди, які живуть з бджільництва, чи просто аматори, люблять цих комах і (як стверджує бджоляр Василь Сикіш) «розуміють їхню поведінку». Бджільництво ж у народі вважається святим заняттям, пасіка — святим місцем, а пасічник — Божою людиною.

Підраховано, що кожна сьома тонна світового меду – українська. На пасіках України сьогодні «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей.

Взагалі, про бджіл писали ще задовго до Різдва Христового; про бджіл та мед згадується у Священних книгах Старого й Нового Завітів. Мед завжди був символом здоров’я, бадьорості, довголіття, а віск – м’якості характеру, доброти серця, поступливості. Штучне розведення бджіл стало відоме за часів Соломона. Відтоді життя бджіл почали ретельно вивчати, що й стало приводом для різних повчань самої людини. Отож, познайомимося ближче з цими комахами.

Наші предки збирали мед, руйнуючи бджолині гнізда в дуплах дерев або інших порожнинах. Однак 1851 року Лоренцо Лорейн Лангстрот, американський бджолознавець, виявив, що між восковими стільниками бджоли залишають приблизно шести міліметрову відстань. Так стали виготовляти саморобні дерев’яні вулики, в яких залишали таку ж відстань між стільниковими рамками. Тепер люди могли виймати з вуликів окремі рамки й збирати мед і віск, не знищуючи бджолиної сім’ї.

Здається, що стати бджолярем дуже легко: треба придбати вулики з бджоло-сім’ями, розташувати їх у місцевості з рослинами-медоносами й через кілька місяців повернутися, щоб зібрати продукти діяльності бджіл. Насправді ж це далеко не так. Щоб мати успіх у бджільництві, насамперед треба дуже любити своїх бджіл, по-батьківськи ставитися  до них, якщо потрібно, бути їхнім лікарем й годувальником у тяжкі зимові часи.

Що ж повчального у житті бджіл? Насамперед – це їхня працелюбність. Бджола живе недовго, проте від дня виходу з комірки наполегливо працює. Спочатку в вулику як нянька біля личинок, потім – вуликовою робітницею, а після цього в групі льотних бджіл збирає нектар, пилок та охороняє „льоток”.

Людство дуже подібне на бджолину сім’ю; йому просто потрібно почути благу вістку. Усі ми – християнські розвідники, яким Ісус дав доручення повідомити людському вулику найкращу вістку усіх часів – Євангеліє Ісуса Христа.

Бджоли – це високоорганізовані комахи, які спільно працюють та захищаються від ворогів. У вулику вони разом будують стільники, доглядають потомство.

Відомо, що навіть молоді бджоли-матки, які вперше вилітають з вулика на парування, ідеально запам’ятовують і місце, і рідне гніздо, і навіть пасічників. До речі, надзвичайно тонко вони запам’ятовують усі запахи, за ними розпізнають подібних до себе, інших тварин і людей.

Саме тому в пасічників є правило: до вулика не можна підходити напідпитку, адже необережні рухи, як і запах алкоголю, бджіл дратують. А ще слід діяти дуже делікатно, щоб випадково не задушити якусь бджолу, бо вона відразу відправить своїм родичам сигнал про напад: особливі легкі речовини (феромони), сліди від яких залишаться на тілі ”кривдника”, спонукають комах атакувати його. Тож адаптаційним та організаційним можливостям бджіл можна лише позаздрити.

Декілька років тому в Татарстані сталася трагічна історія. Шофер вантажівки, заїхавши на пасіку, випадково зачепив вулик. Розлючені бджоли облетіли машину і хоча водій щільно закрив дверці й підняв скло, одна з бджіл знайшла шпаринку біля педалі. Услід за нею кинулись решта. Водій загинув від численних укусів.

Серед фахівців тоді почалась суперечка: що це було – помста, коли бджоли зрозуміли, що винна не залізна вантажівка, а людина, що сиділа у ній? Чи вони просто відчули якесь випромінювання людини, що знаходилась у кабіні, наприклад, хвилю страху? Інші аналогічні випадки свідчать на користь першого варіанту: це була свідома й цілеспрямована помста, що саме по собі дивує, адже мова йде про комах, які володіють лише зачатковими мозковими структурами. А взяти хоча б носорога: потривожений цікавими туристами, він буде до знесилення трощити їхню машину, хоча шофер і пасажири давно вискочили з авто й залізли на дерево.

Однак повернемось до цих розумних комах.

На початку 80-тих рр. XX ст німецький капітан Т. Тріпп з дружиною і двома синами йшов на яхті біля бразильського берега. Під час обіду в каюту залетіло декілька бджіл. Яхтсмени рушниками розправились з надокучливими відвідувачками, але 2-3 бджоли вціліли й вирвались на волю. Через пів години над яхтою почувся наростаючий гул, і величезний, як хмара, рій накинувся на судно. Людям пощастило: двері на яхті були герметичними, люди встигли закритись у каюті, а мільйони бджіл протягом 6 годин безрезультатно намагались знайти лазівки, щоб добратись до вбивць своїх товаришок. Несподівано рій, як по команді, піднявся і щез. Коли капітан виглянув у ілюмінатор, то побачив, що некеровану яхту несе на скелі, до яких залишилось усього 30 метрів. Виходить, що бджоли покинули яхту в ту мить, коли їй через лічені секунди загрожувала неминуча загибель. Тоді, хто ж ними керував?

Бджоли, як гарні господині, регулярно викидають з вулика сміття. Зимою згромаджуються, щоб зігрітись, а літом провітрюючи і розприскуючи воду, вони стежать за кліматом у вулику. Коли в їхньому будинку стає тіснувато, у бджіл вистачає тямовитості зрозуміти, що деяким потрібно переселитися. Тому вони вирощують нову бджолину матку для старого вулика, а стара матка і багато робочих бджіл створюють нову сім’ю. Тут також спочатку посилаються бджоли-розвідники на пошуки нового місця для житла. Після того, як вони повертаються і звіряють дані, так звані бджоли-провідниці направляють рій до нового гнізда. Цікаво, що з вулика вони забирають частину меду, щоб мали що їсти на перших порах.

Тепер задумаймось: як звичайні комахи можуть робити усе це без чиєї-небудь допомоги або керівництва? Для суперкомп’ютерів потрібно багато програмістів, інженерів і техніків, але порівняно з однією комахою це просто дитячі іграшки.

Варто також відзначити ощадливість і бережливість бджіл. Ці властивості виявляються під час розподілу робочого часу, споживання та заготівлі корму. Праця та її розумний розподіл є для бджіл вищою насолодою життя, тому вони ні на хвилинку не можуть перестати працювати. Коли бджола повертається у вулик, завантажена нектаром і пилком, біля входу її зустрічають бджоли-вартові. Як вони дізнаються чи вона своя, адже їх у вулику тисячі? Кожному вулику притаманний специфічний запах, який людина не вловлює. Походить він з особливого заглиблення у тілі бджоли – «кишені»; перед вуликом вона відкриває «кишеню», ніби показуючи своє «посвідчення».

Щодо любові цих комах до своїх сестер, то вона доходить у них до самопожертви. Захищаючи вулик від ворогів, бджоли особливо ретельно оберігають молодь – майбутніх бджіл. Вони годують і зігрівають їх своїм теплом. І погано буде тому, хто холодної пори відкриє вулик.

Як з’ясувалося, бджоли здатні запам’ятовувати не лише запах, обличчя, а й відчувають навіть біополе й емоційний стан пасічника. Французькі й австрійські біологи стверджують, що ці комахи вміють відрізняти фото людини від інших зображень.  Для крихітного за розміром мозку таку здатність до аналізу зображень, на думку вчених, можна також вважати чудом.

Не дивно, що люди беруть приклад з цього Божого творіння. Древній муж віри Йов колись сказав: «Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість… Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?» (Йов. 12:7-9).

Недавно стало відомо, що розвідку мінних полів, можуть звершувати не тільки собаки й гризуни, але й ці дивні комахи. Пасічники стверджують, що їхні вихованці чують запахи не гірше за собак. За декілька годин (!) можна привчити до запаху цілий рій, до того ж достатньо попрацювати лише з однією бджілкою, а вона передасть «отримані знання» усьому вулику. І це не фантастика, тому що з цими комахами зараз працюють службовці секретної науково-дослідної лабораторії ВПС США, яка розташована на території бази Брукс в Техасі. Пентагон виділив на ці дослідження $50 млн.

«Вихованці» бази спроможні шукати наркотики на великих територіях. Спеціально для бджілок учені розробили мікропередавачі величиною як крупинка цукру; за їхньою допомогою комахи зможуть розвідувати таємні плантації гашишу, підпільні заводи й лабораторії з перероблення наркотиків, склади тощо.

Однак сьогодні ми говоримо про пасічників, які не тільки забезпечують нас медом, але й рятують землю від страшної біди. Про це ще попереджав Альберт Ейнштейн. Він говорив, що якщо на землі вимруть бджоли, людство не проживе більше чотирьох років. Бачимо, що він не досліджував Біблію, тому що усе залежить від Бога, але над словами генія XX століття учені задумались, коли масове зникнення бджіл почало загрожувати економічною кризою. На теренах США та Західної Європи, цей процес отримав назву Синдром руйнування колоній. Правдоподібною причиною вимирання є використання пестицидів під час цвітіння рослин.

До чого тут бджоли?

Яблука, помідори, огірки, кабачки, перець, квасоля, дині, цибуля, багато видів ягід… Це лише невеликий список культур, які ми втратимо разом із зникненням бджіл. Адже саме завдяки цим продуктам наш організм отримує більшість мінералів, вітамінів, антиоксидантів, а також 35% калорій. Перераховані рослини, як і багато інших, не можуть залишатись без обпилення. Звичайно, цим займаються й інші комахи, але вони не здатні покривати надто великі площі. Більшу частину роботи (80-90%) виконують саме бджоли. Фахівці підрахували, що з 1960-тих років об’єми виробництва сільськогосподарських продуктів, що залежать від бджіл, збільшились в чотири рази, а кількість цих комах зменшилася вдвоє. Відтоді співвідношення чисельності бджіл на гектар знизилось на 90%.

А ось тепер можемо усвідомити, якою важливою є праця пасічника.  Дякуємо цим людям, що приносять до нашого столу неповторний дар землі і сонця. Велика вдячність вам за наполегливість, ласку, любов до бджіл та до нашої землі. Нехай добрий Господь допомагає вам у такій нелегкій, але почесній праці.

                                                                                    Андрій БІЛИК

 

Новини по дням

Березень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист