Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

ПРИТЧА ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4

У одного селянина перестав працювати трактор. Він з сусідами пробував  його полагодити, але усі старання були даремними. Помучившись, селянин покликав механіка. Той оглянув трактор, випробував як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив. Потім узяв молоток, прицілився, один раз вдарив по мотору і той заторохтів ніби він і не був зіпсований. Коли майстер подав селянинові рахунок, той, здивовано глянувши на нього, обурився:

– Ти хочеш сто монет тільки за один удар молотком ?!

– Дорогий друже, – відповів майстер, – за удар молотком я запросив тільки одну монету, а інші дев’яносто дев’ять монет я беру з тебе за мої знання, завдяки яким я виправив поломку, вдаривши лише один раз по потрібному місцю.

ВИСНОВОК: У наш час далеко не кожен випускник школи чи ліцею хоче нести на собі тягар знань. Не йдіть вчитись заради диплому, а помолившись, виберіть професію до душі, інвестуйте у знання і ви будете дорого коштувати як фахівець. Лише так ви зможете досягти у житті бажаного результату, і будете точно знати куди «ударити молотком».

«Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!» (Єремії 33:3).

12 травня – ДЕНЬ МАТЕРІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4

Перше слово, яке вимовляє дитина: «мама». Як ласкаво й подібно воно звучить на усіх мовах: матер (латинь), мазер (англ.), мер (франц.), муттер (німецька), омма (кор.), ма (кит)… Взагалі, вважається, що звук „ма” – найбільш зручний для вимовляння малюка.

Християнська мати є партнером Творця у вихованні дітей. Як рослина не може зростати без сонця, так і жінка не може бути справжньою матір’ю без Бога. Лише жінку Він наділив здатністю виношувати дитину. В книзі пророка Ісаї 44:2 говориться про Бога і його працю: «Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе сформував від утроби, і тобі помагає…». Хіба це не диво – Бог формує людину ще з утроби жінки?!

Відомо що саме матір несе чи не найбільшу відповідальність за виховання дітей, яких неможливо виховувати від випадку до випадку чи перекладати свою відповідальність на інших, тому що ніхто не може відноситись до дітей краще за батьків. «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Прип. 1:8).

Чи задумувався хтось, скільки коштували б послуги матері, якщо скласти платню за всю працю, яку вона виконує протягом року? Ще у 2000 році газета «Вашингтон пост» провела подібне дослідження і повідомила, що за рік вона б отримала 508 700 американських доларів! Цю цифру одержано на основі підрахування середньої платні за види діяльності, якими найчастіше займаються американські матері. Але потрібно нагадати що ці підрахунки проводились ще двадцять років тому і в одній з найрозвиненіших країн світу. Там буквально все автоматизовано. А дивлячись як важко багатьом матерям працювати у нас, можна стверджувати, що праця української матері за рік складала б близько 1 000 000 доларів. І це лише за послуги по вихованню дитини! А як вирахувати хвилювання, любов, недоспані ночі, жертовність…? Як вирахувати вчинок матері яка віддає дитині усе найсмачніше, найкорисніше й найкалорійніше, а сама не встигає (можливо й не має чим) поснідати?
Ось чому, з усього, що є на землі, материнство найбільш зрозуміло відображає взаємовідносини людини з Богом. Що стосується важливості обов’язків, то у царя, який сидить на престолі, вони не вищі, за непомітну жіночу працю. Мати – цариця свого дому, яка формує характер дітей і готує їх до життя вічного.
Сфера діяльності матері може бути скромною, але її вплив, в поєднанні з впливом батька, є настільки ж глибоким, як сама вічність. Крім Божої сили, сила матері на добро є найбільшою силою на землі.

Впливу матері немає кінця й меж, і якщо цей вплив є завжди впливом на добро, характери її дітей свідчитимуть про її високу моральність і гідність. Але в наш час небагато матерів усвідомлюють, що вплив мудрого виховання дітей дається взнаки і то з великою силою не тільки в цьому, сповненому мінливості житті, а й сягатиме у майбутнє, вічне життя. Формування характеру за небесним Зразком потребує великої, серйозної і наполегливої праці, але вона не даремна, тому що всяку цілеспрямовану працю задля спасіння душ нагороджує Сам Бог.
Кажуть, що кожна матір сподівається, що її донька буде щасливішою в шлюбі ніж вона, але жодна матір не вважає, що її син одружиться вдаліше за свого батька.

В наш час багато людей також вважають, що рано чи пізно люба дівчина стане практично точною копією своєї мами (стосується не стільки зовнішності, скільки характеру). Американські учені провели дослідження і вияснили, що так воно і є! Причому процес «перепрофілювання» дочки буде відбуватись незалежно від того, проживають вони разом чи досягнувши повноліття дочка живе окремо від батьків.

У дослідженні прийняли участь тисяча дорослих представниць прекрасної половини, і по закінченні експерименту вияснилось, що в 32 роки жінки починають говорити словами і навіть цілими фразами своїх матерів; у них проявляються відповідні звички, манери поведінки й інтереси. Учені також заявили, що з цим процесом марно боротись. Для них це велике відкриття, але для християн це не новина, тому що ще пророк Єзекіїль (16:44) написав: «Яка мати така її донька!».

Взагалі Святе Письмо часто повертає нас до теми материнства. Наприклад, в першому посланні до Солунян 2:7 апостоли Павло, Силуан та Тимофій звертаються до церкви як апостоли Ісуса Христа і у своєму зверненні викладають принципи материнства: «Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх».
Ось приклад дітям, які не завжди шанують своїх батьків. А що скажуть про таку жертовну матір ті жінки, які вбивають власну дитину у своїй утробі? Дитину, яка не народилася на світ, а життя якій вже дав Сам Бог.

Відомий проповідник Джон Уеслі, згадуючи своє дитинство, завжди говорив про матір. У їхній сім’ї було дев’ятнадцять дітей, десять пізніше померло. Їхня мама була жінкою молитви, але жили усі в одній кімнаті. Тому щоб помолитись, жінка просто накривала голову фартушком. Усі діти, від маленького до великого одразу затихали, бо розуміли що зараз мама розмовляє з Богом.

У приповістях Соломона у 23 розділі 22 тексті знаходимо слова про те, як ми повинні ставитися до наших батьків: «Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя». З плином часу наші матері старіють, але наша повага і любов до них тільки збільшуються. Адже усе своє життя вони робили все можливе, а інколи і неможливе, щоб зростити нас, обігріти своїм теплом і привити любов до Господа, щоб ми пізнали Його, а пізнавши, прославили своїм життям.
Маленька Іринка часто здивовано дивилась на руки своєї мами. Вони були зморщеними, покриті шрамами і в якихось темних плямах… Порівнюючи їх з білими й доглянутими руками інших жінок, Іринка відчувала іноді навіть неприємне відчуття. Щиро кажучи, – просто соромилась маминих рук.

Вона питала в мами, чому у неї такі некрасиві руки, але та відмовчувалась, відповідаючи яким-небудь жартом. Коли Іра підросла, мати одного разу розповіла їй: «Ти була зовсім маленькою. Одного вечора я поклала тебе спати у ліжечко, поцілувала й пішла в іншу кімнату, сподіваючись, що ти зараз заснеш. Незабаром я почула твій наляканий крик. Забігши у спальню, я побачила, що твоє ліжечко охопило полум’я… Виявилось, що ти тайкома сховала сірники, а потім, коли залишилась одна, стала бавитись ними. Я загасила полум’я і раділа, що ти не постраждала, а ось мої руки…».

Тепер вже доросла Ірина ніжно поцілувала знівечені материнські руки.
Так само було колись і з Ісусом, Чиї руки і ноги були прибиті до хреста, Чиє чоло було зранене шипами тернового вінця. Він пішов на ці муки, щоб викупити гріхи людства і врятувати його від загибелі.  Ох, недаремно Ісус Христос нагадав фарисеям: «Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре» (Марка 7:10).

А чи цінуємо й поважаємо ми свою матір, коли вона ще жива; чи готові залишити погану звичку і змінити своє життя, коли просить МАМА?
ЩИРА ПОДЯКА ВАМ, ДОРОГІ НАШІ МАМИ, ЗА ТЕ, ЩО ВИ ЛЮБИТЕ НАС!

Підготував А. Білик

1 квітня – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ДОЛАРА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

У 1778 році в цей день нью-йоркський бізнесмен Олівер Поллок придумав знак, що став сьогодні найпопулярнішим у світі символом грошової валюти.

А як зразок для знаку долара Олівер Поллок взяв символ іспанської песети: буква S із двома рисками, що символізує Геркулесові стовпи і державний герб Іспанії. Не виключено, що символ S з’явився не випадково, оскільки на цю букву закінчуються слова dolares і pesos. Сьогодні немає єдиної думки щодо того, як з’явився цей знак. Самі американці більше схильні вважати, що знак утворився шляхом з’єднання перших літер назви самої держави United States. Можливо, автор грошового знаку наклав один на одного U і S, але через деякий час нижня частина букви U перестала вживатися. Але існують й інші версії походження долара.

Звичайно, що роздумуючи про сам банківський знак долар, ми не можемо минути увагою Джона Рокфеллера, який до цього часу вважається найбагатшою людиною за всю історію планети Земля. Перерахувавши еквівалент станом на 2007 року, журнал Fordes оцінював його статки  в $318 млрд., тоді як найбагатшою людиною того часу був Білл Гейтс з $50 млрд. але на відміну від багатьох сучасних мільярдерів, він намагався не афішувати своє багатство.

Group 4

В 1917 році Рокфеллер міг легко фінансувати навіть державу, бо його статки становили 2,5% від усього валового продукту США. Звичайно, що на такого відомого бізнесмена було  багато звинувачень, але поганий чи гарний він був – не нам тепер судити. Сам же Рокфеллер вважав, що веде бізнес чесно, постійно порівнював себе й своїх помічників з першими християнами, яких переслідують язичники.

Народився майбутній мільярдер в багатодітній сім’ї. Мама Джона була баптисткою і з дитинства прививала йому любов до Біблії й праці. Ось чому він вважав гордість смертним гріхом, а все що навкруги – сімейне життя, торгівлю нафтою чи допомогу бідним, намагався довести до досконалості.

Але потрібно нагадати, що цей чоловік, який заробив в 35 років свій перший мільйон, через хвилювання й постійне нервове напруження, у свої 53 роки вже був схожий на мумію. Саме тоді Джон Рокфеллер захворів на таємничу хворобу, пов’язану з травленням їжі. У результаті в нього випало не тільки волосся на голові, а й навіть вії, і тільки залишилися рідкі брови. Він був у настільки жахливому стані, що лікарі не дозволяли нічого їсти, крім молока.

Ось так, найбагатша людина в світі, була змушена харчуватись гірше від найбіднішого жебрака. Заробляючи мільйон доларів на тиждень, він витрачав на їжу не більше двох доларів, оскільки лікарі дозволяли йому  тільки ацидофільне молоко й кілька сухариків. Сьогодні, в день народження долара, Джон Рокфеллер сказав би нам, що постійне бажання стати багатшим, постійне хвилювання, безперервна робота, безсонні ночі і брак відпочинку, зробили його нещасним мультимільйонером. І це в 53 роки!

Мимоволі згадуються Слова Біблії: «Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?» (Лк. 9:25).

Коли лікарі повідомили Рокфеллеру жорстоку правду, у нього був вибір: або долари і, як наслідок хвилювання й смерть, або життя. Тобто, вони попередили, що він або відійде від справ, або помре. Рокфеллер обрав перше.

І ось взявшись за спасіння найбагатшої людини планети, лікарі наказали йому жити згідно трьох правил, і решту свого життя він справді дотримувався цих трьох правил:

  1. Уникай хвилювання. Ніколи ні про що не хвилюйся.
  2. Розслабляйся й роби вправи на свіжому повітрі.
  3. Дотримуйся дієти. Завжди припиняй їсти, коли ти ще трохи голодний.

Джон Д. Рокфеллер послухався лікарів, і ці правила, мабуть, і врятували йому життя. Він відійшов від справ, навчився грати в гольф, почав займатись садівництвом, спілкуватися з сусідами і співати пісні. Але в житті Рокфеллера трапилася ще одна важлива зміна, – він почав думати про інших. Він припинив думати про те, скільки доларів він заробить, а почав міркувати про те, чого ті долари варті в системі людських цінностей. Іншими словами, він почав віддавати свої гроші!

Ніколи в історії людства не існувало організації, подібної до фундації Рокфеллера. Ця фундація унікальна, бо він віддавав мільйони на коледжі, лікарні й медичні дослідження. Сьогодні ми з вами завдячуємо Джону Рокфеллеру за чудо пеніциліну й десятки інших відкриттів, які він фінансував. Ми можемо йому подякувати також за те, що наші діти більше не вмирають від менінгіту – хвороби, яка колись убивала чотирьох дітей з п’яти. Розробки в галузі лікування туберкульозу й малярії, грипу й дифтерії теж велися завдяки коштам Рокфеллера.

А як почувався у зв’язку з усім цим сам Рокфеллер? Чи отримав він спокій душі? Так, нарешті він був заспокоєний і став щасливою людиною. Дивно, але він «умирав» у віці п’ятдесяти трьох, але помер тільки в дев’яносто вісім років!

Доброчинність Рокфеллера врятувала багатьох людей, але, оскільки він щиро вірив у Бога, то намагався не афішувати свою діяльність. До того ж мова йде не лише про благодійність, бо він усе своє життя віддавав Богу (як сказано в Біблії) 10 % від свого місячного доходу.

Цікаво, що саме мама навчила його віддавати Богу десятину. Перша зарплата Джона складала усього 1 долар 15 центів за тиждень. Коли він показав ці гроші мамі, вона сказала, що дуже зраділа б якби він віддав з них десяту частину Господу. Він послухався її поради і з того дня віддавав десятину з кожного долара, який Бог довіряв йому. А вже ставши мультимільйонером, він одного разу сказав: «Якби я не віддав десятину з першого заробленого мною долара, я б ніколи не віддав десятину зі свого першого заробленого мільйону». Потім від додав: «Навчайте дітей віддавати десятину, бо коли вони виростуть, то стануть вірними слугами Творця». Бачимо, що найбагатша людина планети ніколи не забувала Того, Хто дав їй це багатство. А якщо уважно переглянути, що про нього «розповідає» Інтернет, то просто викликає захоплення від того, скільки він побудував церков, коледжів, музеїв та університетів. В той же час, своїм дітям мільйонер оплачував лише дві речі, – освіту і лікування, а на все інше вони заробляли самі.

Будучи вже на вершині слави, хоча жив з комфортом, але їздив на роботу в метро, а коли дружина запропонувала купити нову коляску для прогулянок, заявив, що вони не можуть дозволити собі цього, доки не продадуть стару. Звичайно, що багато людей ненавиділи мільярдера, але усі знали Рокфеллера як трудолюбивого, цілеспрямованого й побожного християнина, за що партнери називали його «Дияконом». Він завжди проповідував здоровий спосіб життя і цілковиту відмову від спиртного й тютюнопаління. А про свою віруючу дружину він сказав: «Без її порад, я б так і залишився бідняком».

І ось людина, у якої було найбільше в світі доларів, перший розділ своєї книги називає «мистецтво брати», а один з останніх – «мистецтво давати». В його книзі немає розділу «мистецтво жити», але скромним життям автор сам показував як має жити християнин.

Але якби чоловік (ім’я якого стало символом багатства) не змінив своє життя в 53 роки, то не прожив би свої 98, і не пережив би 37 домашніх лікарів.

Найбагатший чоловік світу написав для себе скромну епітафію: «Тут спочиває чоловік, який знав, як зібрати навколо себе людей, що були розумнішими за нього».

Звичайно, що й християнам потрібні долари й бажано побільше. І тут немає нічого дивного, бо це нормальні людські бажання. Слово Боже не засуджує те, що людина хоче нормально жити, їздити на гарній машині чи мати гарний будинок. Біда тоді, коли усі ці бажання стають самоціллю життя: «Бо корінням усього зла є грошолюбство, віддавшись якому деякі відбилися від віри й поклали на себе великі страждання» (1Тим. 6:10).

Якось цар вирішив зробити бенкет для всіх своїх підданих. Та не простий, а на багато днів, щоб велич царства і незліченні його багатства зміг кожен оцінити. Сам правитель сидів на золотому троні, під балдахином з найтоншого шовку. Найдорожчі вина у неміряній кількості розливалися в дорогоцінні посудини. А наїдків було стільки, що ніколи ще ні в одному царстві такої розкоші не бачив ніхто. Розвеселило вино царя, і мовив він до своїм вельмож:

– Бажаю почути від вас, чого я вартую з усіма моїми величезними багатствами.

Тиша запанувала в залі. Всі розмірковували, що навіть ангели не поможуть оцінити царя. І раптом один мудрий старець мовив тихим і смиренним голосом:

– Ти, правителю, не вартуєш і тридцяти срібників.

Страшним був гнів царя. Лють запалала в ньому, і він закричав:

– Та, як ти смієш говорити таке?! З розуму, чи що, вижив? Одна золота нитка на моїй порфірі скільки коштує!

Але праведник спокійно продовжував:

– Бог, Який сотворив землю, був проданий за тридцять срібних монет. Чи ти більший за Нього? Затихла царська лютість, засоромився правитель своєю гордістю і марнославством. Бідний старець відкрив перед ним неперевершену істину: всі багатства світу є прахом. Бо тільки один Бог зможе гідно оцінити кожного, коли проб’є його година.

Сьогодні, у День народження долара, ми розуміємо що гроші – це не стільки питання багатства, скільки проблема між духовним світом і матеріальним, побутовим боком життя християнина. І кожному з нас потрібно знайти золоту середину цього питання самостійно. Наймудріша людина Землі – Соломон, просив про це у Бога наступними словами: «Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога» (Прип. 30:7-9).

Підготував Андрій БІЛИК

ЧОМУ ІСУС ОБМИВ ЇМ НОГИ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

В останню суботу кожного кварталу члени Церкви АСД приймають «Господню вечерю». Але перед тим як прийняти святі символи Тіла й Крові Ісуса Христа, звершується обряд обмивання ніг.

Чому це робиться? Чи не втратило тепер сенс служіння, започатковане Спасителем? Про це дізнаємось, прочитавши цікаве дослідження проповідника Гарольда Харкера.Group 4

«Отже, якщо Я, Господь і Учитель, помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам» (Івана 13:14, 15).

Щороку у четвер, перед настанням Страсної п’ятниці, папа римський обмиває ноги своїм трьом наближеним – це ритуал, заповіданий на віки. Про це говорив Ісус у верхній світлиці за день до своєї смерті на Голгофі.

Через роки багато художників зображували Ісуса, що обмиває ноги Своїм учням. Принаймні одна картина зображує Петра, що сперечається з Ісусом, відмовляючись дозволити Йому зробити це.

Те ж саме через роки відбувається сьогодні й у більшості церков. Практика обмивання ніг не одержала свого продовження – була відкинута як анахронізм, у силу культурного підтексту (усі ми воліємо зберігати нашу особисту територію для себе) або зніяковілості (незручності). Наші традиції значно відрізняються від традицій за днів Христа, коли після прогулянки курними шляхами у сандаліях, обмивання ніг уважалося необхідністю. Чи має зміст цей обряд у нашому сучасному, чистому й добре одягненому суспільстві? Хороше запитання. Щоб відповісти на нього, ми повинні простежити, що зробив Ісус тоді й чому Він це зробив?

У верхній світлиці
Давайте подивимося, що зробив Христос у верхній світлиці й послухаємо, що Він сказав про важливість і значення обмивання ніг. Знаходимо запис про це в тринадцятому розділі Євангелія від Івана. (Зауважте, що Іван не включив до свого оповідання інші аспекти Святої Вечері, як це зробили Матвій, Марко і Лука (див. Матв. 26:17-30; Марка 14:12-26; Луки 22:7-20). У першому вірші Іван указує на причину такого підходу: «Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти з цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, – тих, що в світі, – до кінця полюбив їх». Прийнявши на Себе роль відсутнього слуги, який повинен був би надати цю послугу, Ісус показав учням, наскільки сильно Він насправді їх любить. Він, Господь Неба, узяв на себе принизливу роль слуги. Його любов і смиренність демонстрували глибину, з якої Він незабаром повинен був піти на хрест, щоб урятувати людство. Неможливо осмислити обряд обмивання ніг без зв’язку його з любов’ю Спасителя.

«Ісус, знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався. Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, котрим був підперезаний» (Івана 13:3-5).

У своєму невір’ї учні бачили у Вчителі виконавця ролі слуги. Він показав, що в Його послідовників не повинно бути місця для гордості. Смиренність – особлива риса християнина. Ісус показав це, закінчивши обмивати ноги учням. Він сказав: «Знову й знову запевняю вас, що раб не більший від свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте» (Івана 13:16, 17). Це мало стати сильним докором для Його учнів, які незадовго до цього прагнули бути більшими у Божому царстві.

Переходячи від одного до іншого, Ісус підійшов і до Петра. Завжди діючи без зволікання й не зовсім розуміючи, що відбувається, Петро вигукує, що Ісус повіки не помиє його ніг (див. Івана 13:8).

Христос не міг залишити без уваги це самовпевнене твердження. Він звертається до серця Петра і пояснює, що значить мати стосунки з Ним: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною» (Івана 13:8).

Обряд обмивання ніг показав усьому людству, що вічна безмірна любов Ісуса веде людину до очищення, і що очищення можливе лише через Христа. Він також приводить нас до усвідомлення необхідності перемогти будь-яку гордість і зарозумілість, яким немає місця в житті щирого послідовника Ісуса Христа.

Коли Ісус указав Петрові на це, Петро кинувся в іншу крайність, благаючи Ісуса обмити не тільки його ноги, але також і руки, і голову (див. 13:9). Ісус відповідає, нагадуючи про значення обмивання ніг. Крім того, що воно видаляє бруд від курних доріг, обмивання ніг нагадує нам про Його велику жертву на хресті й закарбовує у наших серцях назавжди те, Хто Він і що Він зробив для нас.

А ЯК ЩОДО СЬОГОДНІ?
Але чи існує сьогодні необхідність обмивати ноги один одному? Яким би значущим він не був, чи не є цей обряд лише пережитком минулого з гарною повчальною вісткою для нас?

Слова Ісуса звучать виразно: «Чи ви знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам» (Івана 13:13-15). Очевидно, що це – повеління, дане самим Ісусом, хоча багато хто й ігнорують його сьогодні, виправдовуючи це обставинами, що змінилися, і часом. Як би там не було, ці слова Ісуса продовжують звучати для нас і сьогодні.

Церкви, в яких зберігають даний обряд, звичайно ставляться до нього як до невід’ємної частини служіння Причастя. Ісус не залишив нам повелінь, коли саме ми повинні проводити це служіння. Але щоразу, коли ми беремо участь в обмиванні ніг, ми усвідомлюємо нашу потребу у смиренні та згадуємо про велику любов Ісуса до Своїх учнів і до нас. Чому ж ми повинні ігнорувати Слова Ісуса і Його благословення, які одержуємо, наслідуючи Його приклад?

Давній обряд
Обряд обмивання ніг був установлений набагато раніше двадцятого сторіччя, у якому папа римський уперше обмив ноги своїм наближеним. Августин згадував про цей звичай приблизно в 400 році н.е., а Тертулліан, християнський письменник другого сторіччя, писав про нього у своїх творах. Учні Христа виконували його ще в першому сторіччі.

Пізніше, у середні віки, обмивання ніг практикувалося в альбігойців у Південній Франції і вальденсів в Італії. У часи Реформації меноніти, хусити і деякі громади баптистів додержувалися цього звичаю. Деякі протестантські групи, включаючи адвентистів сьомого дня, виконують обряд обмивання ніг і сьогодні під час служіння Причастя.

Служіння обмивання ніг учить нас, що ми повинні піклуватися про наших ближніх. Однак Святе Письмо підкреслює, що це не просто турбота про ближніх й акт смиренності. Ми маємо чітку вказівку Ісуса, а всі Його настанови приносять благословення тим, хто їх виконує. Коли ми беремо участь в обряді обмивання ніг, ми показуємо наше бажання беззаперечно слідувати за Ісусом.

Я краще відкладу вбік свої суєтні думки про труднощі, проігнорую культурні звичаї й обряди і виконаю повеління, що його дав Сам Ісус. Служіння обмивання ніг принесло мені безліч благословень. Воно може стати благословенням і для вас.

21 березня – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛІСІВ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

21 березня в усьому світі відзначається Міжнародний день лісу або Всесвітній день захисту лісів, який був заснований в 1971 році.

Проблема збереження лісу та його багатств стоїть сьогодні в ряді найважливіших екологічних завдань для всіх країн світу.  У зв’язку з цим, основним завданням Міжнародного дня лісу є привернення уваги жителів планети до проблеми збереження лісів, основні заходи їх захисту та відновлення.Group 42345

Відомо, що ліси займають третину суші планети та виконують життєво важливі екосистемні функції. У світі налічується близько 1,6 млрд чоловік, включаючи понад 2000 корінних народів і народностей, які залежать від лісів в плані отримання засобів до існування. Ліси є найбільш біологічно різноманітними екосистемами суші, де мешкає та виростає більше половини наземних видів тварин, комах та рослин. Ліси – це також житло, робота та безпека для залежного від них населення. Вони відіграють ключову роль у боротьбі зі зміною клімату. Ліси сприяють підтриманню збалансованого вмісту кисню, вуглекислого газу та вологи в повітрі. Захищають вододіли, які забезпечують приплив прісної води в річках.

Однак, незважаючи на екологічні, економічні, соціальні та медичні властивості глобальна вирубка лісів продовжується загрозливими темпами по 15 мільйонів гектарів лісу щороку.

А ось як Бог в Старому Завіті наказував Своєму народу берегти екосистему: «Коли будеш облягати місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати…» (П.Зак.20:19).

Тобто, у Второзаконні дається повеління не вирубувати фруктових дерев; однак навіть вирубування неплодових дерев мало погані наслідки. В Біблії Земля Обітована описується як родюча, вкрита деревами країна, однак безперервне вирубування лісів, врешті-решт призвело до обезліснення майже усієї території. І з плином часу в Палестині майже не залишилося лісів. Відсутність дерев викликала ерозію ґрунту, внаслідок чого земля в багатьох місцях стала пустелею. Нині цей процес намагаються призупинити, насаджуючи ліси.

Принципи екології, принципи взаємозалежності усього на Землі викладені в Біблії. Бог давно попереджав, що все у цьому світі взаємопов’язане: «Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора» (Пс. 103:10-23).

Дослідження екології відкрило людям, що в житті усе взаємопов’язане. Якщо зруйнувати, або пошкодити один елемент навколишнього середовища, це обов’язково відіб’ється на всій екосистемі.

«Усе на небі і на землі проголошує, що найбільшим законом життя є закон служіння. Вічний Отець утримує кожне життя… Той же закон записаний на всьому в природі. Небесні птахи, польові звірі, лісові дерева, листя, трава, квіти, сонце і зорі на небі – усе має своє призначення. Озеро й океан, річка і джерело – усі приймають, аби віддавати» (Е. Уайт. «Виховання», с.103).

Бачимо, що ліс віддає своє життя людині, а через те, що людина не оновлює лісові масиви, відбуваються екологічні катастрофи (зокрема як на Закарпатті). Буквально в усьому Божому творінні діє великий закон служіння й варто задуматись, яким чином цей закон виявляється у моєму житті?

 

Коли полінезійці зрубали на острові усі реліктові пальми, то самі того не усвідомлюючи, прирекли себе на вимирання. Без деревини не можна було будувати каное. Без каное неможливо ловити рибу. Вчасно не зупинившись, вони втратили шанс вижити. Тропічні ліси на острові змінились степом, а ґрунт став настільки розмитим, що не можливо стало займатись землеробством. Ну а далі голод і вимирання населення.

Усе це здається неймовірним, але подібна неймовірність відбувається доволі часто, бо колись в Палестині й Албанії теж були суцільні кедрові ліси, але їх винищили. Тисячу років тому на них (як і в наш час на карпатських лісах) незле заробляли.

Разом з тим, дерево, це справжнє Боже чудо. Наприклад, багато років людей мучила загадка, яка порушувала закони земного тяжіння. Яким чином живильна вода, з розчиненими в ній органічними речовинами, добирається з коріння дерева до його верхівки? Навіть сьогодні, коли вчені розгадали цю таємницю, мудрість нашого Творця просто вражає.

Ми, як християни, також постійно ділимось з ближніми водою життя. Саме так починається ланцюгова реакція, завдяки якій від Ісуса до людей тече нескінчений потік живої води. «І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» (Пс. 1:3).

Один сільський хлопчик кожного дня потайки втікав у ліс на кілька хвилин. Його батько почав хвилюватися. Що хлопчик міг там робити кожен день? Одного разу батько запитав його:

  • Навіщо ти проводиш так багато часу в лісі?

І хлопчик відповів:

  • Щоб бути ближче до Бога.
  • Ну, – сказав з полегшенням батько, – для цього тобі не потрібно йти в ліс. Бог всюди. У лісі Бог не інший, ніж в будь-якому іншому місці.
  • Так, тату, – посміхнувся хлопчик, – але в лісі я стаю іншим.

«Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані, посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір’ях нашого Бога, іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі» (Пс. 91:13-15).

Не дивно, що Псалмист порівнює праведних людей із квітучими деревами. Їхнє життя приносить плоди навіть у старості. Поки ми з’єднані з Ісусом Христом, наше життя буде нести світові велике благо. Ми прославляємо Бога і є благословенням одне для одного.

Прославимо ж Бога за можливість цвісти для Нього. Адже через кожного з нас Бог також може здійснити добрі діяння!

Біблійний письменник Єзекіїль пророчо уподібнив Месію до кедрової галузки, яку саджає Сам Бог (Єзекіїля 17:22). По суті, корінь єврейського слова, що перекладається як «кедр», означає «бути непохитним». Сьогодні послідовники Месії, Ісуса Христа, також повинні непохитно стояти у вірі й бути міцними немов високий, гнучкий кедр (1 Кор. 16:13). Як можна це здійснювати? Непохитно протистояти нехристиянським впливам і непорушно триматись непорочності й відданості Богові. Саме тих, хто це робить, Біблія й називає справедливими, «які виженуться, немов кедри на Ливані».

Андрій БІЛИК

ЩО Ж ТАКЕ ПІСТ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

11 березня, у православних християн розпочався 40-денний Великий піст. Він триватиме до Великодня, яке цього року припадає на 28 квітня і служить нагадуванням про те, як сатана спокушав Христа в пустелі 40 днів. Церква закликає людей протягом всього посту не вживати в їжу м’ясо, молоко, яйця і рибу, в тому числі і у складі різних страв.

2222

 

Дуже важливо, щоб ми пам’ятали не тільки дати, але й звертали увагу на події, які описані в Біблії. Взагалі, чи започаткував Ісус цим обряд, який нам слід щорічно наслідувати? Зовсім ні. Біблія жодного разу не говорить, що ранні християни дотримувалися такого посту. А Великий піст започаткували аж в четвертому столітті після Христа.

Якщо Великий піст є наслідуванням Ісусового посту в пустині після хрещення, чому ж його потрібно дотримуватися протягом декількох тижнів перед Великоднем, коли, як вважають, він воскрес? Сам же Ісус не постив перед своєю смертю. Євангелії вказують, що він та його учні відвідували доми і їли у Віфанії за кілька днів до його смерті. Він також спожив пасхальну вечерю вночі перед своєю смертю (Матвія 26:6, 7; Луки 22:15; Івана 12:2).

З Ісусового посту після хрещення можна багато чого навчитися. Він розпочинав важливе служіння. Йшлося про виправдання суверенітету Бога і майбутнє всього людського роду. Це був час для глибоких роздумів і молитов до Небесного Отця про допомогу й керівництво. Це був слушний час для Ісуса постити. З цього видно, що піст може бути корисним, коли він проводиться з правильних спонукань, бо ще апостол Павло навчав: «Отже, якщо ви з Христом померли для стихій світу, то навіщо, як ті, що живуть у світі, дотримуєте приписів: не рухай, не їж, не дотикайся? Адже все це нищиться, коли вживається, – згідно з людськими заповідями й навчаннями. Воно має вигляд мудрости в самовільній службі, в покорі, в умертвінні тіла, але не має якогось значення, крім хіба насичення тіла» (Кол. 2:20-23).

Що ж таке піст згідно Біблії і яке його значення для духовності людини? Розгляньмо деякі випадки, коли християнин міг би постити. Наприклад, людина, що вчинила гріх, може на деякий час втратити бажання їсти. Це не для того, щоб справити враження на інших, а тому що мучить совість. І звичайно, сам по собі піст не привів би справи в порядок з Богом. Однак людина, яка справді кається, почуває глибокий смуток за те, що завдала болю своєму Творцю, друзям чи родичам. Саме в цей час страждання й палкі молитви можуть приглушити апетит.

Ізраїльський цар Давид був у подібній ситуації. Коли він дізнався, що втратить свого сина від Вірсавії, то всі сили зосередив на тому, щоб у молитві просити милосердя для дитини. Цілком поглинутий молитвою, він постив. «І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло. А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю. І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом» (2Сам. 12:15-17).

 Отже, бачимо що під час біди цар Давид хоче стати ближче до Бога. У наш час також у певних стресових ситуаціях може видатися недоречним приймати їжу.

Розглянемо ще декілька біблійних текстів. «Коли ж постите, не будьте такі, як лицеміри, що сумують, виснажують свої обличчя, щоб показатися людям, що постять; щиру правду кажу вам, що вони вже одержують свою винагороду. Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, щоб не показувати людям, що постиш, але таємно – твоєму Батькові; і твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:16-18).

Ці вірші показують, що не потрібно постити заради уваги людей та робити піст самоціллю; відноситись до посту як до часу особливого та радісного духовного переживання. Необхідно пам’ятати, що піст – це час особистого, духовного пошуку Бога.

«Сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, як тільки молитвою [і постом]» (Мр. 9:29). Тут розповідається історія про те, як учні не змогли вигнати демона з людини. Христос пояснює що це можливо тільки постом і молитвою. Отже, бачимо що піст підсилює молитву, яка є інструментом проти духовних ворожих сил.

Дії Святих Апостолів, 13 розділ, 2, 3 вірші показують нам, що питання вибору та призначення церковних служителів (священнослужителі, диякони, пресвітери, церковні вчителі та ін.) має супроводжуватись постом.

І ще один цікавий текст: «Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» (1 Кор. 7:5). Ми звикли думати, що піст передбачає утримання тільки від їжі. Але апостол рекомендує утримуватись під час посту від статевих відносин. На основі цього ми можемо зробити висновок, що під час посту важливо утримуватись від всього, що може нас відволікати від основної цілі – пошук волі Божої, молитва та дослідження Біблії.

А що може нас відволікати? Наприклад робота, телевізор, комп’ютер… Тобто все що може вкрасти нашу увагу і сконцентрувати на собі. Кожна людина самостійно визначає що для неї може бути таким відволікаючим фактором. А тому підхід до посту має бути виключно індивідуальним. Взагалі, піст може призначатися у зв’язку з певними обставинами і має бути особистою справою, коли людина сама вирішує, постити їй чи ні. Навіть якщо вирішується питання усієї громади.

Важливо зрозуміти, що піст – це не голодування і не лікування дієтою. Він має набагато глибше значення і виходить за рамки питання вживання їжі. Якщо коротко охарактеризувати піст, то – це певний духовний стан людини, коли вона впокорює себе перед Богом, молиться, досліджує своє серце, читає Слово Боже, намагається зрозуміти волю Божу по відношенню до свого життя. Без цих моментів піст, як просте утримання від їжі, просто втрачає всякий сенс.

Отже, піст – це інструмент, який допомагає нам впокорювати своє тіло, свої бажання, свій егоїзм і налаштуватись на близьке та особисте спілкування з Богом. Він завжди є особистим рішенням і нікому не слід судити у цьому свого ближнього.

Історія свята 8 БЕРЕЗНЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

unnamed

8 Березня, сучасне жіноче свято, день весни і краси, не завжди було таким романтичним. Ця дата мас давню історію. Вітати жінок саме 8 березня почали ще стародавні римляни. У цей день матрони — вільні заміжні жінки — отримували від своїх чоловіків подарунки та були оточені увагою і турботою. Крім того, 8 березня навіть рабині звільнялися від своїх обов’язків. Одягнені в найкращий одяг, із запашними вінками на голові, римлянки приходили в храм богині Вести — берегині домашнього вогнища.
Історію святкування Міжнародного жіночого дня часто пов’язують з іменем революціонерки Клари Цеткін. Саме вона на міжнародній конференції жінок у 1910 році в Копенгагені запропонувала щорічно відзначати 8 березня як день народження жіночого пролетаріату. Вибір Цеткін саме 8 березня як дати святкування Міжнародного жіночого дня має суперечливі пояснення. Згідно з офіційною, широко відомою версією, Жіночий день був присвячений подіям 1857 року, коли 8 березня швачки нью-йоркських фабрик пройшли маршем вулицями міста. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, заробітну плату нарівні з чоловіками. У той час жінки працювали по 16 годин на добу, отримуючи за це копійки. Чоловікам після рішучих виступів вдалося домогтися введення 10-годинного робочого дня. На багатьох підприємствах у США створили профспілкові організації. Того історичного 8 березня у багатьох кварталах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права.
Проте деякі історики називають іншу — релігійну — причину виникнення свята, згідно з якою Цеткін мала намір зв’язати історію жіночого соціалістичного руху з історією її народу — євреїв. А саме з тією сторінкою цієї історії, яка розповідає про Естер, дружину царя Ахашвероша. Цариця Естер попередила заплановані «єврейські погроми». Вона спрямувала царський наказ проти самих ворогів, які бажали винищити юдеїв. На честь цього порятунку день 13 Адара (цей місяць єврейського календаря припадає на кінець лютого — початок березня) став святкуватися як свято Пурім. Дата святкування Пуріма в юдейському релігійному календарі є непостійною. Однак святкування Пуріма, яке в 1910 році припало на 8 березня, закріпилося-і прижилося.
У 1911 році Жіночий день вперше відзначався 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати й обіймати керівні посади, жінки вимагали рівних виборчих прав із чоловіками. Пізніше в багатьох країнах Європи 8 березня жінки організували марші на знак протесту проти війни.
Міжнародний жіночий день 8 Березня з перших років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став вихідним. У цей день на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики щодо ставлення до жінок. Поступово Міжнародний жіночий день у країні втрачав своє політичне забарвлення. У 1977 році Організація Об’єднаних Націй оголосила 8 березня Міжнародним жіночим днем. Слово «боротьба» зникло з назви свята, а 8 Березня стало святом жінок, весни і любові.
З того часу залишилася, напевно, лише дата і бажання хоча б раз на рік зробити щось приємне тим, які часто в круговороті буденності залишаються непоміченими: нашим матерям, нашим сестрам і просто жінкам — символу материнства, сімейного затишку й ніжності. Нехай не окремий день, а повага до жіночої статі буде в основі життя чоловіка.

«Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф. 5:25).

Даруйте красиві квіти коханим, і не тільки 8 Березня, говоріть їм про любов щодня!

З ПЕРШИМ ДНЕМ ВЕСНИ !

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4112

Про весняну пору у Святому Письмі сказано: «Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали» (П. Пісень 2:11-13).

 Бог створив нашу планету й усе, що на ній, досконалим. В Едемі не було нічого, що могло б затьмарити життя людини. Уся земля омивалася росою, і не було кліматичних змін. Бог поселив людину на прекрасній землі, щоб вона піклувалася про неї й панувала над усім Його творінням. Щодня життя приносило людині нові радісні почуття, які задовольняли її потреби. Квіти не в’януть, листя не блідне, а плоди на рослинах оновлюються й не псуються.
Ніякої причини для невдоволення не могло бути, ні зла, ні скорботи, ні страждання, ні суму й хворіб ніхто й ніколи не знав. Такий стан ми сьогодні могли б назвати вічною весною для Адама та Єви, якби вони не порушили волі Бога.

Ось і тепер: не встигнеш насолодитися весняним теплом, ароматним повітрям, квітами й співом птахів, як приходить літня спека і вже шукаєш тіні. Так відбувається тому, що гріх – порушення волі Божої – є наслідком горя й скорботи. На землі відбулися глобальні зміни. Написано: «Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима… не припиняться!» (Бут. 8:22). Ми змушені змиритися з контрастними змінами в природі й очікуємо Нового неба та  Нової землі, на якій буде Вічна весна. Апостол Павло так говорив: «Все творіння разом стогне і страждає аж донині… Самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла» (Римл. 8:22, 23). Віримо, що настане Вічна весна та здійсняться слова пророків: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда… І Господні викупленці вернуться та до Сіону зійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть» (Ісаї 35:1, 10).
Апостол Павло казав: «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Кор. 2:9). Ісус Христос пообіцяв: «І зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас» (Івана 16:22).

 У цих словах в мініатюрі представлена Вічна весна для спасенних народів. Багато про неї писала християнська письменниця Е. Уайт: «Перед відкупленим народом Божим відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не відчуваючи втоми, літатимуть у далекі світи, які з глибоким сумом спостерігали за людським горем і радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот. Вони поділяться скарбами знань, набутими через осягнення творчої сили Божої впродовж багатьох віків. Незатьмарений погляд спасенних охопить всю славу творіння – сонця, зір і галактик, які в установленому порядку обертаються навколо Божественного престолу. На всьому творінні – від найменшого до найбільшого – викарбуване Ім’я Творця, і в усьому відкривається багатство Його сили. …Велика боротьба закінчена. Гріха й грішників більше нема. Всесвіт – чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії і радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик-усе живе й неживе в своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що: БОГ Є ЛЮБОВ!» (Е.Уайт. Велика боротьба, с. 678).

17 ЛЮТОГО – ДЕНЬ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Немає значення, хто ви за національністю, в якій країні живете і які у вас релігійні погляди. В цей День доброти ви маєте право робити стільки добра, скільки захочете! Це тільки схвалюється і підтримується іншими людьми, адже суть цього свята в тому, щоб навчитися бути добрим, чуйним і безкорисливим до інших людей та їхніх проблем.

Group 42

ТАВІТА

У дев’ятому  розділі „Діянь святих апостолів”  Біблія  розповідає  нам  про  жінку,  в  якої  було  дуже  добре  серце. Вона  була  такою  співчутливою  і  чуйною, так  щедро  роздавала  свої  дари,  що  і  сьогодні,  коли  минуло  вже  дві  тисячі років,  її  ім’я  залишається   синонімом  милосердя.

Отже, в  Діях святих апостолів  читаємо: „А  в Йоппії була одна учениця,  на  ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.  І трапилося тими днями, що вона занедужала  й  умерла. Обмили ж  її  й  поклали  в  горниці . А  що  Лідда  лежить недалеко Йоппії, то  учні, прочувши, що  в  ній  пробуває  Петро, послали  до  нього двох  мужів,  що  благали: Не  гайся  прибути до нас! І, вставши Петро, пішов  із ними. А  коли  він  прибув, то  ввели  його  в  горницю. І  обступили  його всі вдовиці , плачучи  та  показуючи  йому сукні й плащі, що їх Сарна  робила, як  із ними  була.  Петро  ж  із  кімнати  всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила  і  сіла,  уздрівши Петра… Він  же  руку  подав  їй,  і  підвів  її,  і закликав  святих  і  вдовиць,  та  й  поставив  живою  її.  А  це  стало  відоме  по  цілій  Йоппії,  і  багато-хто  в  Господа  ввірували” (Дії 9:36-42). 

Ім’я Тавіта, як свідчить процитований вище текст, означає „сарна”. Це було не  прізвище,  а власне ім’я, яке зустрічається в євреїв і греків. Своєю красою, граціозністю та виразними очима сарна у східних народів символізувала  жіночу красу і чарівність, тому то й вживалось це слова як жіноче ім’я, подібно як чоловіче ім’я Лев. Швидше за все це ім’я відображало і зовнішній, і внутрішній стан Тавіти – жінки, яка сильно любила Господа.

Тавіта – єдина жінка, яку у Святому Письмі названо ученицею. Вона була доброю християнкою і  достойною ученицею Ісуса Христа. Це рідкісна якість, достойна наслідування багатьма молодими християнками нашого часу. В ті часи зло було так само розповсюджене,  як і сьогодні. Нелегко було сповідувати віру в Господа в перші віки християнства. Але Тавіта знайшла в собі сили, мужність,  і ревність посвятити себе Господу і навчатися в Нього благочестя і життєвої мудрості, щоб зберегти себе в чистоті для Неба.

Тавіта не мала чоловіка. Своє одиноке життя вона присвятила служінню Богові і людям. Багато одиноких жінок, які не вийшли заміж і не мають власної сім’ї, вважають себе обділеними долею і нікому не потрібними. Вони постійно оплакують свою долю і завжди незадоволені своїм життям. Але серед них є й інші, які, навпаки, вважають своє дівоцтво благословенням і використовують свободу одинокого життя так, щоб усі свої сили присвятити вищій меті – служінню людям, будучи святими тілом і духом (1 Кор.7:34)…

Основні  життєві  принципи  Тавіти  висловлені  всього  в  дев’яти  словах, які записані в 36 вірші: „Вона  повна була добрих вчинків та милостині, що чинила”.  Дев’ять  слів,  і  яка  характеристика!

Слово „повна” означає внутрішню глибину, завдяки якій добрі діла невимушено витікали з її милосердя. Вона чинила добро постійно та щедро. Тим, хто „повний добрих вчинків та милостині”, Господь скаже в день суду: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.  Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене” (Мт. 25:34-36).

Описуючи Тавіту, євангеліст Лука підкреслює, що вона творила багато милостині і допомагала бідним. Багато не тому, що була матеріально багатою,  а тому, що була збагачена духовно. Грецьке слово „агатос”, використане ним для опису Сарни, апостол Павло використовує у своєму посланні до Тита (2:1, 3-5) для змалювання духовно зрілої християнки; воно означає „бути прекрасною в усіх відношеннях, бути відомою своєю доброчинністю”. Слово „агатос” стосується людини, яка є великодушною, доброю, щедрою і милосердною.

Саме такою  і була Тавіта. За допомогою єдиного інструменту – голки – Тавіта   поклала початок певній лінії  благочинності,  яке пізніше  досягла найвіддаленіших куточків  нашої  планети. Крім  власних  грошей,  вона  віддавала  людям  плоди своєї  праці, тобто  шила  і  безплатно  роздавала  людям  одяг…

Тавіта  відчувала  глибоке  співчуття  і   любов   не  лише  до  вдів  і  сиріт,  але й  до всіх людей. А  любов, згідно Біблії, – це не  тільки почуття, а й принципи та  дія. Любов  віддається з радістю, вона є основою вчення  Біблії  та  християнства.

Згадаємо  вірш  з  Євангелія  від  Івана: „Так  бо  Бог  полюбив  світ,  що дав  Сина  Свого  Однородженого,  щоб  кожен,  хто  вірує  в  Нього,  не  загинув, але  мав  життя  вічне” (Ів. 3:16).

Господня любов  віддає,  жертвує собою  для   ближнього…

Коли  Тавита  захворіла  і  раптово  померла,  то християни  і  вдови,  яким   вона постійно допомагала, прийшли й обмили її тіло та поклали в горниці.  Приблизно  в 10 кілометрах від Йоппії на  плодовитій рівнині  Шарон стояло місто  Лідда,  де  в  той  час перебував апостол Петро. Учні послали до нього  двох  людей  з  проханням  якнайшвидше  прийти  в  Йоппію.

Можливо, Петро знав про добрі діла цієї християнки і, залишивши свої проповіді, прийшов  до дому, де лежала мертва  Тавіта.

У момент смерті не мають значення ні соціальний стан, ні раса, ні національність, ні культурний рівень, ні багатство. Смерть рівняє всіх. Перед її обличчям  усі рівні.

Живі люди, щоб зберегти і підкреслити свою індивідуальність, можуть прикрашати  себе  золотом,  сріблом,  діамантами та іншими дорогоцінними речами.  Під  цим  зовнішнім блиском  залишається  те,  чим  людина насправді  є  –  кістки  і  порох.

А  яка  користь  від  того,  чого  ми  навчились  і  що  зробили  своїми  руками  протягом  життя? Премудрий  Соломон,  будучи  найбагатшою  людиною, отримав  славу, владу  і  всі принади світу. Отримавши  все  це,  він зрозумів, що без Бога ніщо не може зробити людську неміч  щасливою: „Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем? Покоління відходить, й покоління  приходить,  а  земля  віковічно  стоїть” (Екл. 1:3-4).

Цей  текст  ще раз говорить нам,  що в житті все має  свій  сенс  лише  тоді,  коли  на  першому  місці  стоїть Ісус. З  Ним  набуває  змісту  наша  культура  і  виховання,  гроші   стають  не метою,  а  засобом   допомоги нужденним і розповсюдженням вістки Святого Євангелія…

Серед усіх воскреслих, про яких написано в Біблії, Тавіта мала  добре  серце, любила  та співчувала людям. Любов та співчуття до  ближніх  надають  силу для допомоги.

Багатьом відома історія  про  одного  короля, в  якого  була  дуже гарна  і добра  донечка.  На жаль, королівна  хворіла  на  дуже  дивну  хворобу.  З  кожним днем тіло,   руки  і  ноги  слабшали, дівчина  втрачала  зір  і  слух.  Багато  лікарів  намагалися  вилікувати  принцесу,  та  спроби  були  марними – вона поволі   помирала.

Якось  до  королівського  двору  прибув  старець. Люди  говорили,  що  йому  відома  таємниця  життя. Усі  придворні зійшлися і почали просили, щоб  він  допоміг  хворій.

Погодившись,  старець  приніс  дівчині   сплетений   з   лози  кошик,  зверху  закритий, і  промовив : „Візьми  свої  ліки – вони  тебе  зцілять”.  Сповнена   радості   і   надії, принцеса відкрила   кошик,  і  те, що побачила, боляче вразило.  На  дні  кошика  лежала  дитина, виснажена  хворобою. Нещасне дитя  зазнавало  більших  страждань,  ніж  вона   сама.

Серце  дівчини  наповнилося  співчуттям.  Незважаючи  на  свій біль,  вона  взяла  дитину  на  руки  і  стала  нею  опікуватись.  Минали  дні,  місяці,  а королівна,  крім  дитини,  нічого  не  бачила.  Годувала,  пестила, лагідно  розмовляла    з  нею  ночами,  хоча  саму діймала хвороба – постійні втома та біль.

Минуло  майже  три  роки  і  сталося  неймовірне:  одного  ранку  дитя  усміхнулося  і  звелося  на  ноги.  Дівчина  з  радістю  підхопила  дитину  на  руки  і  побігла   показати людям.  Королівна  не  відчувала  слабості  і  болю. Вона  й  не  помітила,  як  сама  одужала…

Американський письменник К. Боува зауважив: «Доброта – це мова, якою можуть говорити німі і яку можуть чути глухі». І це правильно.

А відомий композитор Бетховен залишив нам такий чудовий афоризм: „Я не знаю інших ознак переваги над людьми, окрім доброти”, що прямо стосується постаті Тавіти та всіх жінок, які з такою ж щирістю служать Богу і людям. Саме дієвої доброти, яка так потрібна всім і якої не вистачає у геть спрагматизованому сьогоденні.

По  суті, Бог  через  смерть  і  воскресіння  Тавіти  відкриває   нам  таємницю  життя  вічного. У нас багато  буденних  справ, завжди  потрібні  гроші, ми  хворіємо  фізично  і  духовно.  Але  від  цих  життєвих  проблем  є  тільки  одні  ліки – любов  і  співчуття  до  ближніх.  І  якщо  хочемо  вилікуватись, якщо  хочемо  бути  здоровими, то  повинні  мати  до  Бога  десять  основних  прохань.

Ось  ці  прохання:

  1. Господи, коли  я  голодний, пришли  мені  когось, кого  треба  нагодувати.
  2. Господи, коли спраглий я, пришли  мені  когось, хто  хоче  пити.
  3. Господи, коли мені  холодно, пришли  мені  когось, хто  прагне  тепла.
  4. Господи, коли страждаю, пришли  мені  когось, хто  прагне моєї уваги.
  5. Господи, коли мій  хрест  стає  тяжким, дозволь  мені   допомогти  нести  хрест  іншим.
  6. Господи, коли не маю   часу, пришли  мені  когось, хто  потребує моєї негайної  допомоги.
  7. Господи, коли падаю  на  дусі, пришли  мені  когось, кого мені необхідно  підбадьорити.
  8. Господи, коли я  хочу,  щоб   мене  зрозуміли, дай когось, кому  потрібне моє розуміння.
  9. Господи, коли прагну  чийогось  піклування, пришли когось, хто  потребує моєї опіки.
  10. Господи, коли  думаю  лише  про  себе,  зверни  мої  думки  до   інших.

(Андрій БІЛИК. «Біблійні жінки Нового Завіту»).

9 лютого – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТОМАТОЛОГА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4345

Без насіння виростає

І міцне коріння має –

Ним їмо і хліб, і суп –

Що це буде, друзі?

 Зуб!

В Україні День стоматолога відзначається не так давно, та його популярність набирає обертів з року в рік. А так як більшість з нас знайомиться зі стоматологом ще в ранньому дитинстві, то просто не можемо обійти увагою людей такої поважної професії.

Відомо, що зуб – найміцніша частина людського скелету, а міцні зуби – це візитка не лише здорового тіла, але й здорового духу. Лікареві-стоматологу наша посмішка розповість про спосіб життя, улюблені звички та систему харчування.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 96% людей земної кулі мають запломбовані зуби, а саме слово «карієс» – латинського походження, що означає «гниття».

Якщо згадати давні часи, виявляється, що в Древньому Єгипті й Фінікії стоматологія була непогано розвинена. «Стоматологи» цих країн вміли бурувати і протезувати зуби. Про це розповідають дані археологічних досліджень. Знайдені вставні «мости» із золотих дротиків й пластин, якими древні лікарі кріпили видалені зуби пацієнтів до здорових зубів. Знайдені навіть свердла, яким древні єгиптяни свердлили зуби.

Звичайно, що такі методи лікування зубів частіше були доступні багатим вельможам, а бідні чекали коли зуби самі випадуть, або виривали їх простими способами. Наприклад, прив’язували хворий зуб до коня й пускали його в галоп. Ще одним способом було прив’язати зуб до каменя і кинути його зі скелі.

А ось лікарі Середньовіччя вигадали зовсім екзотичні методи лікування. Тоді всюди стверджували, що карієс з’являється через «зубних хробаків». Неіснуючих паразитів виводили жорстко й радикально. Наприклад, заливали в зубні отвори отруту, або засовували розпечене і навіть розплавлене залізо. Важко уявити собі муки хворих при подібних операціях, тим більше, що вони не давали жодного ефекту.

Однак, були й достатньо прості методи знімати зубний біль. Просто потрібно було просидіти усю ніч, відкривши рот в бік місяця. Вважалось, що місячне світло могло вилікувати зуби.

Цікавий факт: зуби в середньовічній Європі лікували не в лікарні, а в перукарні (перукар), а в Україні це робив навіть коваль в простій кузні. Окремо потрібно згадати людей, які зовсім залишились буз зубів. Як вони жили? Ну, ті що були бідними, так і жили без зубів, а багаті замовляли собі вставні щелепи з різних матеріалів. Їх виготовляли зі слонової кістки, кісток, або зубів інших тварин чи навіть золота. Але особливим «шиком» була натуральна людська щелепа. Як би огидно це не звучало, але був налагоджений навіть тіньовий бізнес з працівниками кладовищ, катами чи просто бандитами, які розкопували могили.

Так продовжувалось до середини 19 століття, коли стоматологія справді почала входити в наукове русло. Люди зрозуміли, що за своїми зубами потрібно слідкувати і стали їх чистити. Тоді ж почали застосовувати винайдену Джеймсом Беалл Моррісоном бормашину.

Нажаль, дуже часто причина псування зубів криється не лише у ротовій порожнині, а десь значно глибше. Причина – у наших думках, у ставленні до себе та до світу, у стосунках зі Всевишнім.

Наприклад, про спілкування людей, чиї стосунки напружені, кажуть «мати на когось зуб», «цідити крізь зуби». Відомо, що слова сповнені зневаги й неприязні, проходячи через мовний апарат, автоматично його руйнують.

А ще є приказка «зуб за зуб». Наступна історія допоможе прояснити це питання.

Один африканський король мав близького друга, з яким він ріс з раннього дитинства. Друг мав чудову рису характеру – ніколи ні на кого не ображатися. Коли щось йшло не так він мав звичку повторювати: «Все гаразд».

Одного разу, заряджаючи рушницю короля на полюванні, друг зробив щось не так, пролунав постріл – король залишився без великого пальця на руці.

Оглянувши рану, друг сказав: «Все гаразд, головне, що рука на місці»

  • Ні, не все гаразд, – заперечив король, – за таку неуважність я накажу вкинути тебе до темниці. Так і було зроблено.

Минув рік. Король знову був на полюванні. Захопившись переслідуванням дикого звіра, не помітив, як разом з усією свитою опинився на території ворожого племені канібалів. Короля спіймали, прив’язали до стовпа, і вже мало запалати вогнище, як раптом, хтось помітив, що у короля немає великого пальця. У канібалів було повір’я: не їсти тих, хто мав якусь ваду.

Повернувшись додому, король згадав про свого друга: виходить, що той випадок з каліцтвом пальця врятував йому життя. Король пішов до в’язниці, наказав його відпустити і розповів все, що сталося.

  • Все гаразд», – сказав друг.
  • Чому ти так кажеш, – заперечив король, – адже через мене ти втратив цілий рік життя?
  • Так, – відповів друг, – але, якби я не сидів у в’язниці, то був би з тобою на полюванні…

Ця притча радить не ображатись на кривдника, не віддавати злом за зло (зуб за зуб). Якою б незвичною не була ця порада для сучасної людини, той, хто зважився застосувати її в житті, зумів перетворити ворогів на друзів, заручитися підтримкою колишніх кривдників, зберегти здоров’я, та продовжити собі віку. Адже Біблія навчає: «Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей» (Прип. 14:30).

Потрібно сказати, що не лише заздрість, але й злість, зненависть, осуд, образа, хронічне невдоволення та банальне роздратування. Взагалі, усі негативні емоції викликають «гнилизну кісток». А лікувати цю хворобу може лагідне серце.

Отже, якщо зуби псуються незалежно від того, на скільки ретельно ми за ними доглядаємо, якщо людина не запускає хворобу і своєчасно звертається до стоматолога, а зуби псуються один за одним – треба почати лікувати душу.

Чому наші негативні почуття та емоції є причиною руйнування кісток? Справа в тому, що організм викидає у кров чималу дозу адреналіну, який у свою чергу бере активну участь у обміні кальцію. Цей обмін порушується, якщо адреналін знаходиться постійно в крові, та ще й у великих дозах. Інші вчені стверджують, що це гормон стресу, який називається кортизол. Ось чому в результаті хронічного невдоволення, агресії чи стресу, руйнуються не лише зуби, але й весь кістяк.

Отже, якщо стрес псує нам зуби й кістки, то що може запобігти цьому явищу? Бог дає на це питання однозначну відповідь: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Прип. 17:22).

Цікаво, що відомий американський психолог і публіцист Дейл Карнегі, описує своїх підопічних, які після важких випробувань чи стресових ситуацій, наступного дня виявляли у себе вражені карієсом зуби. Просто при стресі люди сильно зціплюють зуби, а це викликає мікротріщини зубної емалі. Натомість, радісне серце, зі слів Соломона, має лікувальні властивості.  Медики знають: від м’язів, які задіяні в посмішці, до головного мозку надходять імпульси, і мозок у відповідь виділяє гормон радості – серотонін, який є природнім знеболювальним, стимулятором імунної системи. Отож, «радісне серце добре лікує» – це не просто приказка чи метафора, а порада нашого Творця.

А як можна назвати людину, яка має радісне серце? Безумовно, що це оптиміст, християнин, який не лише читає чи слухає про Бога, але й знає Його особисто.

Кажуть, що немає більш ввічливих і більш побожних людей, як в черзі до стоматолога: усі дивляться співчутливо й звертаються до Бога по допомогу. А хто ж помолиться про самого стоматолога? Сьогодні якраз той день, коли маємо можливість виправити цю несправедливість і помолитись за усіх працівників стоматологічних відділень, які день і ніч стоять на варті наших сяючих посмішок. Просимо в Бога для них сил, терпіння, здоров’я й наснаги.

Андрій БІЛИК

Новини по дням

Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лип    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист