Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

“І як людям призначено вмерти один раз. Потім же суд” (Євр.9:27).

Ідея молитви за душі померлих народилася вперше в церкві близько шостого століття і вже в сьомому столітті прийняла форму догмату. Думка про таку молитву була відкрито висловлена папою Григорієм Великим. Він написав з цього приводу цілу книгу, що містить наївні, а деколи безглузді історії, які не мають нічого спільного ні з Святим Письмом, ні з християнством.

Догмат про молитву за покійників увійшов у практику церкви при папі Іоанні XVIII-му, в 978 році. Пов’язане з цим догматом свято померлих (Fete des Morts) було встановлено в 1011 році. Приблизно через п’ятсот років Тридентський собор постановив зробити це звичай обов’язковим правилом віри для всіх церков Заходу.

Молитви за небіжчиків і заступництво за них йшли поруч з вченням про “чистилище” (Purgatoire). У чистилищі, за вченням Західної церкви, перебувають усі без винятку душі, очищаючись протягом наданого Богом часу і готуючись до вступу в Небесне Царство.

Про існування “чистилища” Святе Письмо рішуче нічого не говорить.

Істинні християни перших чотирьох століть не знали іншого шляху спасіння, крім Господнього шляху – виправдання через віру в спасаючу жертву Ісуса Христа, Який взяв на Себе провину всього світу і в усі віки рятує кожного, хто приходить до Нього.

Боже Слово ясно говорить, що Христос “тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево” і що “кров Ісуса Христа, Його Сина, очищає нас від усякого гріха” (1 Петра 2:24; 1 Ів.1:7).

Учення про чистилище зменшує силу і необхідність жертви Христа, а тому суперечить істині і духу апостольського благочестя. Вчення про чистилище ніби стверджує, що Голгофських страждань і пролитої за нас, грішників, крові Христа недостатньо для виправдання віруючого, і тому для повного спасіння людини необхідне ще одне очищення вогнем чистилища.

Учення про чистилище прямо суперечить Божому Слову…

Прочитайте послання апостолів. Ап. Павло ніколи не писав би з такою впевненістю про те, що спасіння доступне кожному грішникові вже тут, на землі, що “немає тепер жодного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі…” (Римл. 8:1). Ап. Іван ніколи не писав би: “Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі!” (Об’явл. 14:13).

Крім усього сказаного, не потрібно забувати, що вчення про чистилище, яке ввійшло в церкву близько 600 року після Р.Х. і отримало повне визначення майже через тисячу років (на Тридентському соборі), протягом усієї історії Західної церкви було легальним джерелом наживи і найбільш грубих зловживань кліру. До цього часу мільйони “правовірних” повинні платити за встановленою церквою таксою за молитви про покійних, за умиротворення душ, що знаходяться в чистилищі, за скорочення терміну перебування в чистилищі та за інші заступництва. Бідним людям, яким не доступна оплата заупокійних мес, не доводиться і розраховувати на яке б не було полегшення мук чистилища або скорочення терміну перебування в ньому. Яке спотворене уявлення про Христа! Він завжди був на стороні бідних. Але якщо в Західній церкві молитва за небіжчиків заснована на чистилищі, то в Східній церкві ця молитва знаходиться на ще більш крихкій основі.

Заперечуючи вчення про чистилище і визнаючи існування великої прірви між душами покійних, віруючих і невіруючих, православна церква вчить, що пекло переможене стражданнями Христа, що смертю Христа відкрито вільний перехід з пекла в рай, але цим переходом ті, що “хочуть перейти”, не можуть скористатись, ось чому відповідальність за їхню вічну долю покладена Богом на живих. Ті, хто ще на землі, повинні сприяти спасінню рідних та близьких молитвами за них. Але такого своєрідного “богословського тлумачення” недостатньо навіть для самої церкви, а тому вона марно намагається “підкріпити” своє тлумачення ще іншими міркуваннями, як: “поки не здійснений остаточний Страшний Суд над померлими, можлива переміна, потрібно лише, щоб хтось про цю переміну подбав… Душі мертвих “завжди живі” в Господа, а тому ту любов, яку ми відчуваємо до померлих, любов, яка “ніколи не припиниться”, ми повинні проявити в молитві за мертвих, за тих, хто чекає на свою вічну долю (де чекає – не говориться)… Наші покійні брати, – вчить православна церква, – майже всі згрішили “гріхом не на смерть”, а тому сказано: “Моліться один за одного”, і “Бог дасть йому життя” (Як. 5:16; 1 Ів. 5:16). Ось ми, православні християни, і молимося за них…”, – вчить церква.

А що говорить про це Святе Письмо?

Бог у Своєму Слові ніде і ніколи не покладав відповідальності за вічну долю нерозкаяного грішника на його родичів чи близьких друзів. У питанні спасіння кожна людина відповідає за себе.

Наших молитов, якими б сильними вони не були, недостатньо, щоб спасти самих себе. Як же можуть вони допомогти спасінню інших? Якби молитвами можна було спастись, тоді Христос даремно помер і без Його спасаючої жертви можна було б обійтись. Проте, Боже Слово каже, що “нема ні в кім іншим спасіння” (Дії 4:12).

Отже, вічна доля людини визначається лише тут, на землі…

 

ЯК ПОБУДУВАТИ МІСТ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі

Одного разу до берега бурхливої річки підійшла група людей.

Group 423

 

Їхній керівник сказав — Ми не зможемо перейти річку вбрід, тому потрібно побудувати міст.
— Правильно, правильно!!! – підтримало його люди. — Нам потрібен міст! Зводь же його!
— Але ж я сам із цим не впораюся, — відповів провідник. — Ця робота не під силу одному!
— Ну-у, не прибідняйся, – сказали йому у відповідь. —Ти ж у нас «той, що наводить мости» (з латині «священик» перекладається як «той, хто наводить мости»). – А хто ми? Тому ти працюй, а ми подивимося як це в тебе виходить. А якщо в тебе не вийде, то ти для нас не «той, що наводить мости»! Не знаю, що говорили далі, але вони всі ще досі на тому боці річки.
Колись апостол Павло написав до подібної громади людей: «Благаємо ж вас, брати, шануйте тих, що працюють між вами, наставлені над вами в Господі, і тих, що навчають вас, виявляйте до них велику любов за їхню працю. Майте мир у собі» (1 Сол. 5:12,13)

Наївно вважати, що одна людина може побудувати усі стосунки в церкві. Якою б обдарованою вона не була, у неї обов’язково є межа можливостей, за якою (якщо немає підтримки зі сторони) в проповіді Євангелія і в духовному зростанні починається глибокий застій. Ось чому Бог говорить до всієї громади: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, (1Петр. 2:9).

Звичайно, більша частина відповідальності лежить на пасторі й служителях церкви, але згадаймо як жив і навчав Ісус: «Якщо хто хоче між вами стати великим, той хай буде вам слугою, і хто лиш хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом; так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й дати свою душу як викуп за багатьох» (Матв. 20:26-28).

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ: На якому боці річки сьогодні моя громада, і як я допомагаю тому, «хто наводить мости»?

 

ЧИМ НАПОВНЕНЕ СЕРЦЕ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі

Group 4000

«І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?… Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Луки 12:15-21).

Наведена притча доречна в багатьох частинах світу, де життя майже цілком присвячене придбанню майна. Продавці всіх мастей перетворили торгівлю на справжнє масове мистецтво. Уся їхня маркетингова стратегія базується на тому, аби переконати нас: ми не можемо бути щасливими й задоволеними, доки не придбаємо запропонований ними товар. Незалежно від того, багаті ми чи бідні, бажання володіти речами може відвернути наш розум від справді важливих питань і зосередити думки на тому, що тимчасове, швидкоплинне та, безперечно, не варте втрати вічного життя.

Можливо, ми ніколи не поклонимося перед буквальним золотим чи срібним ідолом, проте нам загрожує небезпека поклонитися золоту і сріблу в іншій формі. Більше того, нинiшнi християни iнколи навiть не пiдозрюють, що стають iдолопоклонниками. Наприклад, для декого власне тiло перетворюється в iдола або ж таким iдолом стає iнтернет.

Ось чому кожен християнин має просити Бога аби відкрив йому тих ідолів, які можливо закривають дорогу до вічності й духовного зростання.

ПЕРО І ЧОРНИЛЬНИЦЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі
Хтось якось сказав одного разу, дивлячись на чорнильницю, що стояла на письмовому столі в кабінеті поета: «Дивно, що тільки не виходить з цієї чорнильниці! А що ж то вийде з неї цього разу?.. Так, справді дивно!»
Group 47

— Саме так! Це просто незбагненно! Я сама завжди про це казала! — Звернулася чорнильниця до гусячого пера та інших предметів на столі, які могли її чути. — Чудово, що тільки не виходить з мене! Просто неймовірно навіть! Я й сама, справді, не знаю, що вийде, коли людина знову почне черпати з мене! Однієї моєї краплі достатньо, щоб списати півсторінки, і що тільки не вміщається на ній! Так, я — щось чудове! З мене виходять різні поетичні твори! Всі ці живі люди, яких упізнають читачі, ці щирі почуття, гумор, чудові описи природи! Я й сама не збагну — я ж зовсім не знаю природи — як все це вміщається в мені? Але, це так! З мене вийшли і виходять всі ці легкі, граціозні дівочі образи, відважні лицарі на красенях-конях і багато іншого? Запевняю вас, усе це виходить цілком несвідомо!
— Правильно! — сказало гусяче перо. —Якщо б ви поставилися до справи свідомо, ви б зрозуміли, що ви тільки посудина з рідиною. Ви змочуєте мене, щоб я могло висловити і викласти на папір те, що ношу в собі! Пише перо! У цьому не сумнівається жодна людина, а я вважаю, що більшість людей тямлять в поезії не більше за стару чорнильницю!
— Ви надто недосвідчені! — Заперечила чорнильниця. — Скільки ви служите? І тижня навіть немає, а вже майже зовсім зносилися. То думаєте, що це ви творите? Ви тільки слуга, і багато вас у мені перебувало — і гусячих, і англійських сталевих! Так, я добре знайома і з гусячими перами й зі сталевими! І ще багато вас побуває в мені, служачи, поки людина буде записувати почерпнуте з мене!
— Чорнильна бочка! — Сказало перо.
Пізно ввечері повернувся додому поет, а він прийшов з концерту скрипаля-віртуоза і перебував ще під враженням його незрівнянної гри. У скрипці, здавалося, сховане невичерпне джерело звуків, які то котилися, дзвенячи, немов перлини чи краплі води, то щебетали пташками, то ревіли бурею в сосновому бору. Поетові здавалося, що він чує плач власного серця, що виливається в мелодії, схожі на гармонійний жіночий голос. Звучали, здавалося, не тільки струни скрипки, але і всі її складові частини. Дивно, надзвичайно! Важким було завдання скрипаля, і все ж мистецтво його виглядало грою, смичок немов сам пурхав по струнах, кожен, здавалося, міг зробити те ж саме. Скрипка співала сама, смичок грав сам, вся суть наче була в них, про майстра ж, який керував ними, вклавши в них життя і душу, просто забули. Забули всі, але не забув про нього поет і написав ось що:
«Як нерозважливо було б з боку смичка та скрипки хизуватися своїм мистецтвом. А як часто робимо це ми, люди, — поети, художники, вчені, винахідники, полководці! Ми задираємо ніс, але ж всі ми — тільки інструменти в руках Творця. Йому одному честь і хвала! А нам нема чим пишатися!»
Ось що написав поет і назвав свою притчу «Майстер та інструменти».
— Що, дочекалися, пані? — Сказало перо чорнильниці, коли вони залишилися самі. — Чули, як він прочитав вголос те, що я написало?
— Тобто те, що ви витягли з мене! — Сказала чорнильниця. — Ви цілком заслужили цей щиголь своєю пихою! Ви навіть не розумієте, що над вами посміялися! Я дала вам його з власного нутра. Дозвольте мені знати свою власну сатиру!
— Чорнильна душа! — сказало перо.
— Гусак лапчастий! — відповіла чорнильниця.
І кожен вирішив, що відповів добре, а усвідомлювати це приємно; з таким усвідомленням можна спати спокійно, тож вони і заснули. Але поет не спав; думки хвилювалися в ньому, як звуки скрипки, котилися перлинами, шуміли, як буря в лісі, і він чув у них голос власного серця, відчував подих Великого Майстра…
Йому одному честь і хвала!

Ганс Христиан АНДЕРСЕН

СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ ПРОБЛЕМА?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group2 4

Учитель узяв у руки чашку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів:
— Як ви думаєте, скільки важить ця чашка?
Усі жваво зашепотіли.
— Приблизно півкіло! Триста грамів! Ні, чотириста! — Стали лунати відповіді.
— Я насправді не знатиму точно, доки не зважу її. Але зараз це не важливо. У мене питання: що трапиться, якщо я буду так тримати чашку протягом декількох хвилин?
— Нічого!
— Справді, нічого страшного не трапитися, — відповів учитель. — А що буде, якщо я потримаю цю чашку у витягнутій руці, наприклад, години дві?
— Ви втомитеся, а ваша рука почне боліти.
— А якщо цілий день?
— Ви дуже сильно втомитеся. А рука оніміє — і її паралізує, якщо ви не опустите її, — сказав один з учнів.
— Як по-вашому, вага чашки зміниться від того, що я її цілий день буду просто тримати?
— Ні! — Розгублено відповіли учні.
— А що потрібно зробити, щоб усе це виправити?
— Просто поставте чашку на стіл! — Весело сказав один учень.
— Точно! — Радісно відповів учитель. — Те ж саме відбувається з усіма життєвими труднощами. Варто подумати про яку-небудь проблему кілька хвилин — і вона вже поруч. Якщо думати про неї кілька годин, вона почне нас засмоктувати. Якщо думати про неї цілий день, вона нас паралізує.

Можна думати про проблему, але, як правило, це ні до чого не призводить. Її «вага» не зменшується. Справитися з проблемою дозволяє тільки дія. Потрібно вирішити її, або відкласти. І найкраще допоможе в цьому лише Бог, Який сказав: «Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Iсаї 41:10).

НАСКІЛЬКИ БЛИЗЬКИЙ ОСТАННІЙ ДЕНЬ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 413

Наскільки «близько» є «насправді близько»? Можливо, це запитання викликане бажанням побачити за розвитком конкретних подій близькість приходу Христа. А може, за ним приховується інший сценарій. Молодим людям так хочеться побачити і відмітити якусь конкретну лінію, межу, край. Ну хоча б умовно відзначити для себе «один кілометр» чи «двісті метрів», після чого починається близькість приходу Христа. І в такому разі можна ще «один кілометр» чи «двісті метрів» пожити в своє задоволення, беручи від життя все, що хочеш, смакуючи гріховні плоди в садку диявола, при цьому рахуючи кроки. І як тільки підійшов до краю, визначеної межі, яка відзначає близькість приходу Христа, почнеш різко змінювати свої пріоритети, задоволення, розкаєшся в гріхах і розпочнеш активно готуватися до зустрічі з Господом…

Але дуже часто трапляється так, і про це потрібно знати, що зайшовши «надто далеко», навіть усвідомлюючи, що не тільки наблизився, але і переступив межу «наскільки близько», не можеш зупинитися на дорогах гріха…

Я не збираюся перераховувати ознаки кінця світу чи близькості приходу Христа, які досить детально описані в 24 розділі Євангелія від Матвія. Ти можеш, шановний читачу, це зробити і сам. Береш Святе Письмо, знаходиш 24 розділ Матвія і читаєш, і як тільки прочитуєш одну ознаку, відразу ж дивишся в іншу книгу, книгу реального життя теперішнього світу, і цього, повір, вже буде достатньо, щоб зрозуміти, «наскільки близько?».

У Євангелії від Луки в 19 розділі з 29 по 40 вірші зображено славний в’їзд Христа до Єрусалиму. Це прообраз славної події Другого приходу Христа. І коли учні, радіючи, почали вигукувати: «Благословенний Цар, що йде в Ім’я Господнє!»…тоді «деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!» А Він їм промовив у відповідь: «Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння!»

Сьогодні Господь очікує від своїх послідовників не стільки запитання «наскільки близько», щоби заспокоїти себе на деякий часта віддатися потоку земної суєти, світськості, а гучної проповіді про повернення справжнього Господаря і Царя Землі в цей світ, яка приверне увагу її мешканців до цієї славної події через життя тих, хто насправді цього чекає.

Сьогодні, повір, вже і «каміння» кричить. Навіть ті, хто не мають безпосереднього відношення до християнства: світові діячі, вчені, суспільні організації, які пильно спостерігають за процесами, що відбуваються на нашій Землі. Якщо нам недостатньо ознак кінця світу з уст Христа та Його вісників, щоб зрозуміти що світ знаходиться в кінці світової історії, щоб прокинутись самим і допомогти прокинутись іншим навколо себе, тоді послухаймо ще проповідь «каміння».

«29 жовтня 2008 року в Римі на конференції Всесвітньої асоціації дикої природи (WWF) науковий керівник групи учених Джанфранко Болонья заявив про те, що запасів води на планеті вистачить в кращому разі на 30 років».

Згідно з дослідженням, проведеним під егідою Американського національного управління з океану і атмосфери (NOAA) визначено: «Рівень води в Світовому океані зростатиме, в окремих регіонах (зокрема в Європі і Азії) збільшиться ризик повеней, іншим частинам Землі нанесуть серйозні утрати тропічні шторми, а географія планети в цілому зазнає значних змін».

«Рівень моря підніматиметься, що є загрозою для жителів островів і приморських регіонів, але постраждають не лише вони: людству доведеться зіткнутися з недостачею прісної води, переживати засухи і бурі, а також багаточисельні епідемії». У Північній Америці відбувся Світовий форум ООН “Діалог цивілізацій”. Представники наукової і економічної еліти розвинених країн переконані, що світова економіка входить в тривалу і системну кризу. Дискусія про недієздатність глобальної фінансової архітектури продовжує наростати. Світ переживає переломний момент. Ми входимо в багатовимірну кризу. Глобальні інститути регулювання економіки, що діють, виявилися безпорадними перед новими викликами. ООН попереджає, що весь світ стоїть на порозі тотального голоду».

«За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН за 2008 рік число тих, що голодують, в світі зросло на 40 млн. чоловік і досягло 963 мільйонів. У 2009 році це число може перевищити мільярд . З голоду щодня вмирають 10 тисяч дітей і 25 тисяч дорослих».

Сучасна глобалістика є системою міждисциплінарних знань про загальнолюдські, глобальні проблеми нашого часу. Загострення цих проблем у другій половині XX століття зробило їх життєво важливими для всього людства і послужило імпульсом для всестороннього вивчення даного феномену. Дослідження багатьох учених-глобалістів показали, що «відсутність прогресу в подоланні проблем, про які йде мова, створює загрозу існування роду людському і може призвести, якщо не буде знайдено їх вирішення, до смерті людства. Вірогідність самознищення людства в глобальних катастрофах: етичною, ядерною, екологічною – як ніколи велика. Отже, потрібно визнати: події, що відбуваються в світі, не можуть бути нічим іншим, окрім як кризою цивілізації».

Згідно даних, опублікованих Євро-комісією в “Зеленій книзі” (“Gruenbuch”) – європейці страждають від сильних депресій, що є причиною 58.000 самогубств на рік, а 30% громадян Євросоюзу страждають розладом психіки. Загальна світова криза людства очевидна – депресія, наркотики, розпад сім’ї, терор, некерованість суспільних систем, небезпека застосування атомної зброї, екологічні удари.

Дослідники глобального потепління не втомлюються повторювати, що «планета нестримно нагрівається протягом останніх десятиліть і стоїть за крок від критичної межі, переступивши яку цей процес стане безповоротним».

Днями список апокаліптичних прогнозів поповнився ще одним, створеним в результаті дослідження, критикувати яке дуже складно. Воно було ініційоване не ким-небудь, а Американським аерокосмічним агентством (NASA). А провів його один із найкомпетентніших фахівців з питань зміни клімату і один з перших учених, хто заговорив про кліматичну загрозу Джеймс Хенсен. У рядках свого послання світу пан Хенсен, що вивчив сучасну ситуацію на Землі і порівняв її з історичними даними, відкрито заявив: «якщо температура планети підніметься ще на два-три градуси, то ми побачимо такі явища, які змінять Землю до невпізнання. Ми наближаємося до небезпечної межі», – стверджує вчений.

Багато провідних умів цього світу, спостерігаючи за процесами, що відбуваються на планеті, говорять: «Як ми дійшли до такого життя? Загальний висновок однозначний: ми в чомусь помиляємося і тому не можемо правильно організувати своє життя. А оскільки загрожуючий нам в майбутньому “кінець історії” є глобальним явищем, то шукати свої помилки і шляхи виходу з кризи доведеться в галузі фундаментальних проблем буття: як і коли виникло розумне життя на Землі, нинішня цивілізація, в чому сенс нашого життя, яке наше завдання і відповідальність у Всесвіті.

Криза повинна була статися. Але і люди повинні переглянути свої цінності».

Не потрібно бути великим богословом чи вченою людиною, а достатньо – щирим і слухняним дослідником Святого Письма, щоб зрозуміти, що ми живемо саме в той час, коли кінець усьому неминучий. Ми стоїмо на межі, на краю… Можливо, вже завтра Господь відкриє нову книгу нової історії, нового світу…Це обов’язково відбудеться… А сьогодні Він очікує від нас не стільки знань «наскільки близько», а того, щоб наближатися до Нього день за днем, щоб бути осяяним Його Істиною і випромінювати Його характер у щоденному житті, щоб сяйво надії від Господа в темряві й хаосі цього світу освітило ще не одне життя і привело до близьких взаємин з Джерелом Світла та Надії, Ісусом Христом.

Володимир ВЕЛЕЧУК

КОЛИ «КОХАННЯ» НЕ ХОЧЕ ЧЕКАТИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 42

ДОШЛЮБНИЙ СЕКСЗАДОВОЛЕННЯ ЧИ ГРІХ? 
ТИ ПРАВИЛЬНО ЗРОЗУМІВ! ЦЕ ЗАПИТАННЯ ПОСТАВЛЕНЕ САМЕ ТОБІ!

У тебе вже є відповідь чи, можливо, кілька варіантів відповідей?

Чи можуть молоді люди дозволити собі такі стосунки до шлюбу?

Авжеж, можуть! Адже багато хто так і робить, а вік, коли молодь починає сексуальні стосунки, з кожним роком все молодший і молодший. Чи не так?

Думаю, ти погодишся зі мною. Але чи правильно це?

Чи завжди правильним є те, що роблять багато чи більшість?

Хто б ти не був, хлопець чи дівчина, дозволь мені бути відвертим і чесним з тобою цьому питанні. Я розумію, що важко дивитися на порушену тему під іншим кутом, коли твої однолітки давно вже не «хлопчики» і не «дівчатка» і для них такі стосунки стали нормою життя. Але все ж, ти, і я, кожен має право думати інакше, чинити інакше, має право на свою думку й на прийняття особисто рішення. А щоб бути особистістю, потрібно мати особисті переконання, в цьому та інших питаннях.

Якщо залежати від того, що думають або як роблять інші, так, можна просунутися вперед, досягти успіху, але, погодься, можна й перекреслити все своє майбутнє.

Давай разом подумаємо, адже ми нічого не втрачаємо, а може, навіть і здобуваємо!!!

Отож, хочу знову запитати тебе: коли можна починати статеві стосунки?

Можливо:

– коли ти дізнався, що твоя дівчина не має венеричних хворіб?

– після того, як він пообіцяв одружитися з тобою?

– після заручин?

– після реєстрації в РАГСІ?

– коли ви вирішили жити просто під одним дахом, у так званому цивільному шлюбі?

– коли ви просто кохаєте одне одного?

– з того часу, як усвідомив, що вже готовий до цього?

Коли?

Ти ж не хотіла б вийти заміж за хлопця, котрий, як кажуть у народі, «пройшов Крим і Рим» і потім дістався тобі за чоловіка, як вичавлений лимон?

Ти ж не хотів би одружитися з дівчиною, котра пройшла вже не через одні руки, а потім дісталася тобі за дружину, як викручена ганчірка для підлоги, після того, як багато хто витер об неї «ноги»?

Насправді:

– Ти хочеш красиве, чисте/свіже, те, що належало б тільки тобі.

– Ти хочеш бути першим для своєї дружини чи чоловіка.

Чи не так?

Тому запрошую тебе звернутися до першоджерела й послухати, що про це говорить Біблія, так-так, саме Біблія. Чую, як ти, можливо, запитуєш: «А до чого тут Біблія?» Відповім: саме Біблія відкриває коли, що й навіщо. І все, що не узгоджується з нею, варто піддати сумніву.

«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!..” І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею… І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, – і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: “Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом”» (Буття 1:27,28; 2:7; 2:21-24).

Яка ж послідовність простежується тут?

1.Бог створює людину: чоловіка та жінку.
2. Першим – чоловіка, Адама, другою – жінку, Єву.
3. Приводить жінку до чоловіка, як подарунок від Себе.
4. Поєднує їх у шлюбі, створює сім’ю.
5. Благословляє цей шлюб.
6. І лиш тоді промовляє слова, які передбачають право на інтимні стосунки: «Плодіться й розмножуйтеся».

Бог є Творцем людини, а також й інтимних стосунків. Але ці стосунки є законними й благословенними, коли мають місце не до шлюбу й не поза шлюбом, а тільки в шлюбі.

Шлюб – це двері до інтимного життя.

Якщо хтось все робить за іншим сценарієм, до шлюбу чи поза шлюбом, то Біблія називає таких людей «блудниками» (хто вступає в статеві стосунки до шлюбу) і «перелюбниками» (хто має статеві стосунки поза шлюбом).

І в Новому Заповіті цей принцип залишається непорушним: «Шлюб у всіх хай буде у великій пошані й може незаплямоване; а розпусників і перелюбників судитиме Бог» (Євреїв 13:4).

І хай світ, у якому ти живеш, і Голівуд зі своїми фільмами, і навіть твої однолітки визнають іншу мораль щодо інтимних стосунків, проте істина в цьому питанні залишається такою, якою її висвітлює Біблія і сам Творець цих стосунків.

Просто подумай: який відсоток щастя в житті тих, хто живе не за біблійним сценарієм щодо сексу? Суцільні розлучення, зміна партнерів, розпусне життя, венеричні хвороби, розбите серце, зрада, діти зі зламаним життям, які часом не знають ні батька, ні навіть матері тощо.

Ти за таке «кохання»? Ти за таке «щастя»?

Дуже мало сьогодні йдеться про зворотний бік медалі. А я не хочу, щоб ти плив за течією. Але щоб пережив справжнє кохання й щастя з тим, кого будеш любити все життя, з ким будеш ділити радість і насолоду в усьому, в тому числі й у сексуальному житті, бо те, що законне, те й благословенне і приємне.

На одній молодіжній зустрічі, де розглядалася ця тема, одна дівчина впевнено заявила: «Я хочу зберегти себе в чистоті й недоторканності для свого майбутнього чоловіка».

Бажаю й тобі прийняти таке рішення, і ти ніколи не пошкодуєш про це.

Та якщо ти став на той шлях, як усі, не пізно зупинитися, попросити в Бога прощення й жити по-іншому, як справжній чоловік і жінка, котрі поважають передусім самих себе та іншого, а також Бога, Котрий благословляє всіх, хто живе за Його Словом.

Будьте щасливі!

І пам’ятайте: справжнє кохання вміє чекати!

Володимир ВЕЛЕЧУК

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДИТИНИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4112

                                           I

   Мої ручки ще маленькі, тому не чекайте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю картину чи коли підкидую м’яч.

                                          II

   Мої очі ще не бачили світ так, як бачили його ви, так що дозвольте пізнавати мені його; не карайте мене за мою допитливість. І не обмежуйте мене без потреби.

                                          III

   Роботи завжди буде достатньо, а я недовго буду дитиною; тому прошу вас, виділіть час і для мене. Поясніть мені те, що ви знаєте про цей чудовий світ, і робіть це з радістю і любов’ю.

                                         IV

   Мої почуття ще дуже ніжні. Будьте будь ласка чуйними до моїх потреб, не чіпляйтесь до мене цілий день. Ставтесь до мене так, як би ви хотіли, щоб відносились до вас. 

                                          V

   Я особливий дар від Бога. Будь-ласка, піклуйтесь про мене так, як цього чекає від вас Бог; привчайте до відповідальності в усіх справах, які я виконую, даючи мені зрозумілі настанови, згідно яких я міг би жити, а якщо необхідно – карайте мене з любовю. 

                                         VI

   Для того, щоб рости я потребую вашого підбадьорення. Прошу вас утримуватись від критики. Майте на увазі: ви можете критикувати вчинки не критикуючи мою особистість.

                                         VII

   Прошу вас надавати мені свободу приймати рішення. Дозвольте мені зробити помилку, щоб отримати від неї  урок. Лишень таким чином я зможу коли-небудь правильно вирішувати проблеми на життєвому шляху.  

                                         VIII

   Не переробляйте будь-ласка роботу, яку я зробив. Це викликає в мене почуття, що я не оправдав ваших надій. І якщо це вам не важко, будь-ласка не порівнюйте мене з іншими дітьми.

                                          IX

   Не бійтесь одного разу в один з вихідних днів залишити нас з братиком чи сестричкою одних. Діти мають потребу в тому, щоб провести час без своїх батьків, так само, як і батьки хочуть іноді відпочити від дітей.

                                           X

   Благаю вас, беріть мене завжди з собою на молитву, богослужіння і суботню школу. Подавайте мені гарний приклад. Я радію кожного разу, коли маю можливість якомога більше дізнаватись про Бога і Його Слово.

У ПЕРЕДПОКОЇ ЖИТТЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

49658074_457621321437051_2379941137918984192_n

Один відомий актор розповідав, як на зорі своєї слави, в радянські часи, поїхав на перші закордонні гастролі. В гарному готелі нічний портьє протягнув йому ключ від номера. Він піднімається й відкриває його. Кімнатка маленька: ліжко, шафа, ванна…
Але вчорашній студент, який ще не відчуває себе «зіркою» дуже задоволений. Речей у нього майже нема, тому все в порядку. Засмучує лише те, що в номері немає вікон, але це не біда.
Гастролі тривали один тиждень. Актор виходив дуже рано, а коли повертався пізно ввечері, то персонал готелю дивився на нього з неабиякою цікавістю.
«Я б сказав, дивився ошелешено», – говорить актор.
Одного разу він зіткнувся на виході з покоївкою. Вона стала махати руками, говорити: «Біґ! Біґ!», але чоловік скромно потупивши очі, утік, сказавши «Сеньк’ю». Він ще не знав англійської.
У день від’їзду актор покликав портьє і покоївку аби прийняли номер, перевірили, що він не вкрав вішалки, рушник чи тапочки. Вони постукали і увійшли, як завжди привітно посміхаючись.
А далі сталося неймовірне: портьє відчинив двері шафи і… увійшов у неї. Виявилось, що актор цілий тиждень прожив у передпокої величезного люксового номеру з панорамними вікнами. І не знав!
Йому і в голову не могло прийти, що він достойний чогось більшого, ніж цей передпокій. Він спав на кушетці, призначеній для перевзування, а два своїх светри навіть не вішав у шафу. А навіщо? Вони ж не мнуться.
Актор розповідав, як він сів і розсміявся. А потім заплакав. Сміявся і плакав. Плакав, бо усе життя мріяв жити з комфортом, а тепер жалів що втратив таку можливість. А сміявся над своїми очікуваннями.
Він не знав, що заслуговує більшого. Він не знав, що потрібно завжди хотіти більше, ніж дає доля.
Коли я почув цю історію, то подумав: скільки ж з нас живуть у передпокої життя, і навіть не підозрюють, що поруч, ось тут, за дверима – цілий світ з величезними панорамними вікнами.
Чому ми так живемо?
Ми не шукаємо, не відкриваємо двері, а задоволені лише тим, що маємо. Не пробуємо шукати. Пасивно пливемо, приймаючи дари долі. Але можна ж гребти до своєї мрії, можна надувати вітрила й лапати попутний вітер.
Звичайно, що у кожного є звичайні людські бажання. Хочеться мати гарну квартиру, будинок, автомобіль… Але в гонитві за земним, чи помічаємо ми, як світить сонечко?
«Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї…» (Пс. 8:4,5).
Ми живемо біля гір…
Ми живемо біля гірських річок…
Ми живемо біля чудових лісів і джерел…
Чому часто не бачимо подібної краси, не цінуємо й не линемо туди?
Більше того, можливо, у нас на поличці припадає пилом Біблія, в якій секрет щастя, а ми, не відкриваючи її, щодня молимо Бога наділити нас щастям.
Відчиніть двері Біблії з молитвою, спробуйте. «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь…» (Пс. 33:9).
Звичайно, що можна бути вдячним Богу лише за те, що маємо, але все одно потрібно шукати своє «ще», шукати більшого, щоб змінювати життя на краще.
І для цього потрібно лише відчинити двері передпокою. Ісус говорить до кожного з нас: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об. 3:20).

Андрій БІЛИК

СЛЬОЗИ БОГА

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 411

Тепер важко прожити без проблем чи переживань не те що тиждень, а навіть один день. І доволі часто, коли стається якесь нещастя чи біда, люди задають питання «Де був Бог?» Більше того, навіть багатьом християнам, коли стикаються з важкими життєвими випробуваннями, здається, що Богові до них байдуже. Людей тривожить питання, чи особисто вони щось значать для Нього?

Праведний чоловік Йов, хоча вірив, що Бог є мудрим і має велику силу, але також боровся з подібними сумнівами. Зокрема, після того, як Йов зазнав підряд кількох страшних нещасть і вже не бачив виходу, він запитав Бога: «Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?» (Йова 13:24).

А безстрашний Давид не соромився навіть плакати, коли відчував своє безсилля перед бідою: «Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі?» (Пс. 56:9).

Ключове слово в цьому тексті (як і теми наших роздумів), це «сльози». Багато людей задаються питанням, чому так багато сліз, якщо «Бог є любов»? (1 Йоана 4:8). А якщо Бог не винен у наших стражданнях, то чому ж стільки людей вмирає від голоду, живе в бідності, просить грошей на лікування раку, гине…?

Відповідь на це питання допоможе зрозуміти історія, в якій розповідається, що коли в минулому столітті у морі розбився англійський корабель, то багато моряків загинуло, а уламки викинуло на берег якогось острова. Капітан, який врятувався, зайшов до убогої хатини на острові, де жили дикі племена.

На столі він побачив Біблію й почав насміхатися: «Нащо ви тримаєте цю фанатичну фантастику? Невже ви в неї вірите?»

Тоді господар дому відповів: «Якщо б не ця Свята Книга, ми б і до сьогодні залишилися дикунами, а тобою б ще й повечеряли. Але це Святе Письмо, яке привезли місіонери, навчило нас любити ближнього. Так що не насміхайся, а дякуй Богу за цю Книгу, бо Вона врятувала тобі життя».

Отже, що каже Біблія про людські сльози і чи винен Бог в наших бідах? Чи існують докази того, що Богові байдуже до проблем кожної людини зокрема? Чи справді Він помічає, розуміє кожного з нас, співчуває нам і допомагає у важку хвилину? Чи карає Бог нас за гріхи? Чи припинить Бог мої страждання і коли? І взагалі, хто винен що мільйони людей живуть в постійному страху перед смертю?

Безумовно, що Боже Слово розкриває причину усіх людських страждань. У ній говориться, що: «…Ввесь світ лежить у злі» (1 Iван. 5:19). А інший переклад каже однозначно: «Весь світ у владі диявола». Відомо, що сатана чи диявол, могутній ангел, який спочатку був вірний Богові, але загордився і «в правді не встояв» (Йоана 8:44). Багато ангелів також пішли на поводі своїх егоїстичних бажань, приєднались до бунту і стали демонами (Буття 6:1-5). Бог покарав їх, скинувши на нашу планету. Від тоді сатана і його жорстокі демони впливають на хід подій в людському суспільстві.

Особливо їх вплив відчувається в наш час, бо знають, що скоро буде Другий прихід Христа, який їх знищить. Диявол надзвичайно лютує і «ошукує весь світ», знаючи, «що має мало часу» (Об. 12:9,12). Бачимо, що не Бог винен в усіх наших бідах, а диявол, який отримує насолоду, коли люди страждають.

Але чим більше ми досліджуємо Біблію, чим більше дізнаємось про Божий характер, тим більше переконуємось, що Він переймається кожною нашою проблемою. Наприклад: «Покладіть на нього всю вашу журбу, бо він дбає про вас» (1 Петра 5:7). Тут не сказано, що дбає за частину проблем.

Більше того, Біблія запевняє, що: «Бог більший, ніж серце наше, і знає все» (1 Йоан. 3:20). Тобто, Йому відомі наші переживання і Він розуміє наш біль.

Можна навести сотні цікавих і дивних текстів про любов нашого Творця, але є один дуже цікавий вірш, який записаний в Євангелії від Івана: «Заплакав Ісус» (Йоан. 11:35). Це найкоротший, але в той же час, один з найцінніших віршів Біблії. Найкоротший, тому що складається лише з двох слів, а найцінніший тому, що стисло розкриває характер нашого Бога, Який також має проблеми, переживає і плаче.

Але зараз усіх цікавить питання, коли нарешті закінчяться наші переживання? Коли Він втрутиться? Дуже скоро! Ісус Христос пояснив, що люди побачить унікальну сукупність подій і явищ, які позначатимуть останні дні страждань і беззаконня:

«3 Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?

4 Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!

5 Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох.

6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.

7 Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.

8 А все це початок терпінь породільних.

9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.

10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.

11 Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.

12 І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.

13 А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матв. 24:3-14).

Пророцтво Ісуса виконується на наших очах, а це означає, що Бог от-от втрутиться у хід подій.

Повертаючись до найкоротшого вірша Біблії «Заплакав Ісус», потрібно сказати, що багато людей захоплюються цим текстом, але мало хто звертає уваги, що після того, як Бог заплакав, Він почав щось робити. І робити не Сам, а при допомозі людей. А саме, Ісус сказав: «Відваліть камінь…» (Йоана 11:39). А потім Він воскресив Лазаря. Тут наглядно показаний принцип роботи Бога. Те, що не може людина, робить Бог, а те, що можуть люди (в даному випадку відкотити камінь), Бог каже зробити людині.

В одній історії розповідається про християнина, у якого під час морської подорожі відкрилась виразка шлунку. Хворий був вимушений сидіти в каюті й притупляти жахливу біль ліками. Хоча ночами від різкого болю виступали сльози, але його засмучувало й те, що  не міг нічого робити для Господа. І ось коли він так страждав, почув вночі крик, що людина впала за борт. Чоловік спочатку налякався, а потім спитав в молитві що йому зробити, щоб врятувати цю людину. Йому одразу спало на думку взяти настільну лампу і тримати її в ілюмінаторі.

Людину врятували! Пізніше, той чоловік, який впав був за борт, розповідав що він два рази вже йшов на дно, але з останніх сил випливав на поверхню. А ось коли вже третій раз став погружатись, то попрощався із життям, бо знав, що не буде мати сили виплисти. Але коли він з останнім зусиллям змахнув рукою, то раптом світло з ілюмінатора освітило його руку. Матрос з рятувального човна помітив його, і таким чином людина була врятована.

Здавалось би, така маленька справа, коли у тебе біда, коли ти плачеш, коли болить тіло й душа — потримати лампу, але таке незначне врятувало життя людині. І якщо хтось не має можливості чи не може щось робити, то може просто тримати світильник Євангелія, щоб його світло освітило когось із заблудлих грішників і привело до Ісуса Христа.

Потрібно розповідати, що незабаром Господь усуне всі проблеми й звільнить нас від страждань і мук. Дуже скоро настане той день, коли: «… обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерти, ані скорботи, ані плачу, ані болю більше не буде, бо перше минулося. І сказав той, що сидить на престолі: Ось нове все творю. І каже: Напиши, бо ці слова правдиві й вірні» (Об. 21:4,5).

Андрій БІЛИК

Новини по дням

Березень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист