Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

АНТИРАК

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини, ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ

Шановні друзі!

Останнім часом відбуваються потужні прориви в лікуванні онкологічних захворювань. Але багато лікарів стають свідками незвичайного зцілення від раку навіть в його самих запущених формах. Медики  стверджують, що це можна пояснити нічим іншим, як Божим чудесним втручанням у життя людини.

Наша сторінка запроваджує рубрику

«ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ»

Якщо ви знаєте людей які вилікувались (лікуються) від цієї хвороби, або самі з Божою допомогою вже перемогли онкологічний недуг, то будемо вдячні якщо поділитесь цим досвідом. Адже написано: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Пс. 49:15).

 З нетерпінням чекаємо ваші листи, які можете відправляти в приватні повідомлення на нашу сторінку у ФБ.

Дякуємо за підтримку і допомогу!

——————————————————————————————————————————-

«ЧУДЕСНІ ЗЦІЛЕННЯ ВІД РАКУ»


mceclip0 (3)

Вилікувати рак допомогли прості рецепти

Після операції в листопаді 2011 року було встановлено, що у мене рак – карцинома. Так як мій стан був дуже поганий, то наступну операцію призначили на лютий, щоб був час для відновлення. Пролежавши до січня, я вирішила, щоб не обтяжувати чоловіка, поїхати куди-небудь, щоб там за мною доглядали. Я поїхала в пансіонат «Наш дім», який знаходиться в с. Нові Обіходи Вінницькій області. Що і як там лікують, я не знала. Я поїхала полежати спокійно, щоб відновитися перед наступною операцією. Мене супроводжувала рідна сестра.

У пансіонаті мене прийняла лікар Тетяна Остапенко. Мила дівчина обстежила мене, подивилася виписки і сказала: «Прописую вам часник, куркуму, виноградний сік, грейпфрут і побільше ходити». У мене був тихий шок… Я її запитала: «Ви уважно прочитали мій діагноз?», на що вона так само непохитно відповіла, що так, і по-російськи, і по-англійськи. Я вийшла з кабінету в стані шоку і вирішила їй нашкодити. Сама думаю: «Я ледве ходжу, приїхала, щоб за мною доглядали … Ну, тримайся, зараз виконаю все, що ти прописала, а якщо десь упаду, будеш за мене відповідати». Пішла і не впала, а на 4 – 5 день пішла на довгу дистанцію і усім, кого знала, дзвонила і кричала: «Я жива, живу, і хочу жити!» (А до цього не хотіла).

Лікар дала мені виписку і сказала, що якщо я буду дотримуватися того харчування, яке було тут, і більше ходити, то операція не знадобиться. Я приїхала додому, ми з чоловіком так і стали харчуватися і ходили і на роботу і з роботи (5 км). Чоловікові повинні були робити операцію на коліні – міняти колінний суглоб. Уявіть картину: я ходжу тримаючись за живіт, а чоловік на одну ногу шкутильгає. Ось такі «красиві» ми ходили по місту.

Коли я в лютому приїхала в лікарню, лікар сказав, що операція мені не потрібна, бо сталося диво – всі аналізи і стан рани говорять про те, що раку немає. Мені навіть не робили хіміотерапію. А чоловікові досі колінний суглоб не замінювали, він перестав кульгати і став активно займатися спортом.

Так що, коли мені тепер стає погано фізично чи духовно, я їду на підзарядку туди, де мене фактично «воскресили». Якщо ми не вміємо чи не можемо дати людині того, в чому вона має потребу, тоді везіть, відправляйте її туди, де спеціалізуються на цьому, де Сам Бог зцілює. Я потім в Обіходи привезла дітей, чоловіка, родичів і деяких жителів нашого міста. Я не знаю на землі іншого такого місця, де вже на 3-5 день хочеться жити, літати, любити і всім допомагати з відкритим серцем. Так що, якщо ви хочете врятувати якусь душу фізично, або духовно, без роздумів відправляйте в пансіонати, санаторії або центри здорового способу життя.

 

Маргарита Григоращенко,

м Вознесенськ, Миколаївська обл., Україна

Газета «Ваши ключи к здоровью».

День матері в церкві адвентистів сьомого дня.

Автор SDA.if.ua. Категорія Дитяче служіння, Новини

Щороку другої неділі травня в Україні відзначається День матері. Цього року свято вшанування материнської любові припало на 11 травня, а 15 травня в Україні відзначатиметься День Сім’ї.
Дитячий відділ та слідопити церкви адвентистів сьомого дня підготували ,з нагоди цих пов’язаних дат , святкову програму для своїх мам .
З уст дітей звучали щирі слова подяки , адже в такий день кожному з нас є що сказати..
Співали пісні : «Мамо,я щаслива що тебе маю», «Мама», «Мамо,моя рідна мамо», «Щасливий дім». Малюки та підлітки читали вірші на ці теми. Ось один уривок твору «В хвилини ці вам щиро вдячні,
за материнське серце й батьківську любов!

За всі старання й молитви сердечні,
За рідний погляд і підтримку знов!»
Проводилися цікаві конкурси та несподівані запитання для батьків. Цікаве відео відтворило внутрішній світ дітей , їхню любов до матерів, незважаючи на всілякі заборони та виховні моменти у житті їхніх сімей.
Через матерів Бог звершує Свій задум. В Нього є задум для кожної матері.. Доля дітей залежить від їх матерів. Щоб заслужити милість від Бога, треба знати і правильно виконувати Писання. Це допоможе втішитись і сповнитися Духом Святим, зберігати все у своєму серці та жити по Божим принципам.
Пастор громади,Завірюха Іван Миколаєвич, здійснив молитву благословення за матерів та сімї.
Нехай Бог благословить нас любити, цінувати і шанувати своїх матерів!

По закінченню кожній матусі були вручені квіти та медалі з цінними словами.

Мовсесян Алла

Що в житті головне?

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

1557043830659_mceclip0
«Я пройшов біля двох свіжих мерців, бо тіла висіли на тих же мотузках, на яких підіймався Nadav Ben Yehuda. Розуміючи що помирають і не маючи сил рухатись, люди не відповзали в бік, а пристебнувшись впадали в кому й помирали. Ті, хто продовжував підйом, переступали через них.
Коли побачив його – одразу впізнав. Це був Aydin Irmak (Туреччина), з яким ми познайомились в таборі. Він був без свідомості, у нього не було рукавиць і шолому. Він чекав кінця. Інші альпіністи проходили повз нього, не поворухнувши й пальцем, але я зрозумів, що коли і я пройду, він замерзне. Я знав, що повинен хоча б спробувати врятувати його».
Ben Yehuda підняв Aydin Irmak і почав спуск, який продовжувався 9 годин. «Було дуже важко його нести на собі, бо він важкий. Час від часу він приходив до тями і сильно кричав від болю, а це робило наш повільний спуск ще важчим. І тут ще й зламалась моя киснева маска. Ще через декілька годин зустріли альпініста з Малазії, який також помирав. Стало ясно, що далі йти неможливо».
Ben Yehuda почав кричати й вимагав у альпіністів, які підіймались вгору, хоч трохи кисню для поранених. Деякі альпіністи поділились і це допомогло їм вижити.
Коли ж вони добрались до табору, їх відправили гелікоптером в Катманду, аби вилікувати в госпіталі. Обморозились усі, але сам Ben Yehuda сильно обморозив пальці, тому що був змушений під час рятувальної операції часто знімати рукавиці. Але він сподівається що пальці йому все таки врятують від ампутації.
«Я був перед вибором – бути наймолодшим ізраїльтянином, який піднявся на Еверест, що було б чудово для моєї кар’єри, чи спробувати зняти альпініста з гори – я вибрав другий варіант і мені вдалось це зробити».
Головне в житті – врятувати того, хто гине, а не піднятись вище всіх.

Найкращий майстер

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини


mceclip0

Це було дуже давно… Батько подарував дочці на 18-річчя дорогий та ексклюзивний годинник, який був виготовлений відомим майстром.
Пройшли роки, дівчина стала мамою, а її батька вже не було в живих. Залишилася лише пам’ять про нього – годинник, який все ще вів відлік часу. Але раптом годинник зупинився… Жінка була дуже засмучена, адже це був не просто годинник, а пам’ять про батька, тому віднесла його до майстерні. Але фахівець розвів руками і сказав:
– Нажаль, нічим не можу допомогти, цей годинник більше ніколи не зможе показувати яка година.
Засмучена жінка взяла годинник у руки й помітила напис на зворотному боці: там було ім’я майстра, який його виготовив. Це була остання надія!
З великими труднощами вона відшукала адресу цього майстра, який, на її щастя, був ще живий. Прийшовши до нього, жінка простягнула йому годинник, не кажучи ні слова…
– Приходьте завтра в цей же час, – сказав він, впізнавши свою роботу.
Наступного дня жінка дійсно отримала годинник, який справно відміряв час.
– Як ви його полагодили? Адже мені сказали, що вже ніколи не буде показувати час! – сказала жінка зі сльозами на очах.
– Я зробив цей годинник, і я знаю, як його можна полагодити!
Мораль цієї притчі проста: навіть якщо усі навколо говорять що нічого зробити не можна (невиліковна хвороба, не можете створити сім’ю, немає роботи, розлучення… ), то Бог каже: «Я – Творець усього, і Я знаю, як все можна виправити!»
Ми – ті годинники, які, можливо з часом «поламалися» через труднощі життя. Але у нас є Майстер – Господь, в руках Якого можемо придбати своє первісне призначення і знову справно працювати!

 

Ми і Пасха

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

У світі є безліч чудових, радісних, веселих свят, коли ми можемо трохи розслабитися, відпочити від розумового та фізичного навантаження, від сірих, монотонних буднів. Взагалі, усі свята, мабуть, можна умовно розділити на великі й маленькі. Великими ми, зазвичай, вважаємо ті, які нам ближчі за все, які охоплюють значну частину населення, відзначаються практично на всій території країни або навіть декількох країн, а то й в усьому світі. Які це свята? Насамперед, згадуються Новий рік і Різдво, а також Пасха, що має не менше значення для кожного християнина, до якої б церкви він не належав.
Свято Пасхи своїм корінням сягає глибокої давнини. Християни відзначають його сторіччями, і не кожне свято може порівнятися з Пасхою за строком давності. Взагалі, Пасха є одним з найулюбленіших свят у християнському світі. Однак часто буває так, що коли якась подія святкується рік у рік, зі сторіччя в сторіччя, з’являється деяка формальність. Інакше кажучи, ми відзначаємо свято, радіємо разом з усіма, але можливо забули доступно пояснити його значення дітям, або й самі добре не знаємо. Ось і виходить, що можемо щось втратити духовне, і наша радість не зможе виявитися в усій повноті. Давайте за допомогою Святого Письма спробуємо з’ясувати що означає свято Пасхи.
У Писанні ми читаємо, що понад 3450 років тому народ Божий перебував у рабстві в єгиптян. Юдеї зазнали жорстокого ставлення з боку керівників Єгипту, й тому вдень і вночі кликали до Господа про визволення з рабства. Коли Господь з’явився Мойсеєві в охопленому полум’ям кущі, Він сказав: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом, до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. А тепер – ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть. А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!» (Вих. 3:7-10).
Далі Писання розповідає, що після деяких сумнівів Мойсей погодився виконати доручення Господа. Однак єгипетський фараон був язичником і не слухав голосу Бога і Його пророків. «А потім прийшли Мойсей і Аарон, та й сказали до фараона: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, – і нехай вони святкують Мені на пустині!” А фараон відказав: ‘Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!”» (Вих. 5:1, 2). Тобто, фараон кинув Богові виклик, стверджуючи таким чином, що його боги сильніші й він буде чинити так, як вважатиме за потрібне. Саме тоді Господь наслав на єгиптян десять кар, які стали наочним уроком смиренності для всіх самовпевнених, непокірливих єгиптян. Перед кожною карою Мойсей пропонував фараонові відпустити Божий народ, але той щоразу відмовляв у проханні й уперто тримався своєї гордині.
Останньою карою для непокірливого Єгипту стало вбивство первістків: «І промовив Мойсей: “Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту. І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. А в усіх синів Ізраїлевих – від людини й аж до худоби – навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділяє Господь між Єгиптом і між Ізраїлем» (Вих. 11:4-7). Фараон був попереджений, і в нього була можливість запобігти цій карі, але він не відпустив народ Божий з полону й цього разу.
Саме під час останньої кари й було встановлено свято Пасхи (від євр. «песах» – проходити повз). Господь наказав взяти в дім агнця, заколоти його, спекти й з’їсти (див. Вих. 12:1-10). А кров’ю агнця потрібно було помазати одвірки: «І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них» (Вих. 12:7). І далі Господь пояснює, чому було важливо це зробити: «І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я – Господь! І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, – і побачу ту кров і обмину вас. І не буде між вами згубної поразки, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!» (Вих. 12:12-14). Як Бог сказав, так усе й відбулося. У книзі Вихід можна прочитати, як фараон після загибелі усіх первістків все-таки змирився з поразкою й відпустив Божий народ.
Цікаво, що в ту пам’ятну ніч серед Божого народу справді ніхто не загинув. Більше того, усі первістки єгиптян, котрі повірили в пророчі слова Мойсея й заховалися в домах, одвірки яких були помазані кров’ю агнця, також були врятовані. Кров агнця вказувала на кров Ісуса Христа, справжнього Агнця, Який зазнає кари за всіх людей. У такий спосіб Бог хотів показати Своєму народу, що тільки завдяки пролитій крові Ісуса Христа людина може спастися від вічної смерті.
Коли Ісус був на землі, перед Своєю хресною смертю, перед святом Пасхи Він влаштував пам’ятну Вечерю. Спочатку Він, як слуга, обмив Своїм учням ноги, показавши їм приклад смиренності, і сказав: «Царі народів панують над ними, а ті, що володіють ними, звуться доброчинцями. Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга. Хто більший: той, що сидить, чи той, що обслуговує? Чи не той, що сидить? Я ж серед вас як Той, що обслуговує» (Луки 22:25-27). Потім Ісус роздав учням переломлений хліб як символ Свого тіла, що за наші гріхи віддається, а також виноградний сік як символ Своєї чистої, безгрішної крові, що проливається за нас на хресті.
Юда ж, прийнявши хліб від Ісуса, не покаявся у своєму таємному гріху й не захотів зізнатися в тому, що хоче зрадити свого Вчителя. «І тоді, після цього шматка хліба, ввійшов у нього сатана… Отже, взявши той шматок хліба, він відразу вийшов. Була ніч» (Івана 13:27, ЗО). Юда не прийняв милість і Божий захист, і тому залишився безпомічним перед сатаною. Бог нікому не нав’язує Свою любов. Господь звершив наше спасіння і пропонує кожній людині зробити вибір. Він і сьогодні закликає нас заховатися за дверима, одвірки яких помазані кров’ю Ісуса Христа.
Юдеї були грішними людьми, але вони повірили Божому Слову й помазали одвірки своїх дверей кров’ю агнця, який став прообразом Христа. Апостоли, учні Ісуса, також були грішними, амбіційними людьми, що сварилися за право першості. Однак на тій пам’ятній Вечері вони все-таки залишилися з Ісусом, і сатана не зміг увійти в них, як у гордого Юду.
Сьогодні на кожного з нас, мої друзі-християни, також чатує небезпека, аби в буденному житі чи за різними святковими приготуваннями ми не випустили з уваги, або не ставити на перше місце Того, Хто взяв на Себе наші гріхи і дав можливість підготуватись до вічного життя. Апостол Павло радить нам: «Позбудьтеся старої розчини, щоб були ви новим тістом, бо ви прісні, бо й наша Пасха, Христос, [за нас] принесений у жертву» (1 Кор. 5:7).
Ось чому кожному з нас варто було б насамперед замислитися: чи помазані одвірки дверей мого серця кров’ю Агнця Ісуса Христа? Чи перебуваю я на Вечері з Ним? Як сказав одного разу цар Давид: «Випробуй, Боже, мене! – і пізнай моє серце, досліди Ти мене, – і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Псал. 139:23, 24).
Підготував А. Білик

ІКОНОШАНУВАННЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

“Не роби собі різьби і всякої подоби…” (Вихід 20:4-5).
Незважаючи на пряму заборону “створювати” зображення і “поклонятись” їм, яку ми знаходимо у другій заповіді, ця помилка розповсюдилася з неймовірною швидкістю. Причини такого нездорового нововведення зрозумілі. В міру того, як слабшала віра в невидиме, росла потреба в культі видимого. Усна проповідь почала змінюватись поясненням зображеного тієї чи іншої події Священної Історії. Відкривалась нова сфера для діячів живопису, скульптури і мозаїки, які зображали на свій лад і з волі власної фантазії, як окремі сцени біблійних подій, так і вигадані “випадки” з життя діви Марії та покійних святих.
Також великий вплив на виникнення зображень мали ті малюнки, якими перші християни намагались нагадати образну мову свого Божественного Учителя. Символи ягняти, лози, риби: креслення альфи і омеги; монограма імені Христа та ін. були свого роду ребусами, зміст яких був відкритий віруючим, але закритий для непосвячених. Поступово стався перехід від малюнків, що зображали земне життя Христа, до зображення християн, які прославилися своєю мученицькою смертю і подвигами.
Відомо, що спочатку ці зображення служили лише прикрасою церковних стін і тільки потім, коли предмет нагадування і прикраси перетворився на об’єкт поклоніння, їх почали виготовляти на окремих дошках або полотнах і поміщати уже не тільки в місцях богослужіння, але і в помешканнях
Не минуло багато часу, як з’явилась нова і до того ж більш сумна омана. Деяким зображенням Христа і святих, а особливо зображенням діви Марії, церква приписувала здійснення чудес та зцілень. Такі ікони (або статуї) урочисто оголошувались “чудотворними” і ставали джерелом постійних і досить значних прибутків церкви та кліру.
Таке нововведення в церкві було настільки очевидним порушенням Божої заповіді, що багато священнослужителів, незважаючи на всю небезпеку, на яку вони себе наражали, не підкоряючись папі, виступали з відкритим протестом. Так, наприклад, єпископ Марсельський в кінці VI століття заборонив використання всіх зображень у своїх парафіях.
Масова і багаторазова відмова прийняти зображення і поклонятись їм носить в історії церкви назву іконоборство. Ще задовго до виступу Марсельського єпископа це нововведення почало хвилювати істинних поборників Божої волі і викликало серед багатьох енергійні протести. Один із найраніших церковних соборів, що зібрався в м. Ельвірі (у 306 р. після Р.Х.), суворо заборонив іконопоклоніння, вбачаючи в ньому проникнення в церкву грубого поганства.
Але ось через 25 років після обнародування заборони Марсельського єпископа іконоборство вступає в нову фазу і приймає більш жорстокий характер. Імператор Лев (у 727 р.), а потім і 348 єпископів собору (в 754 р.), одноголосно засудили і своїми постановами заборонили іконопоклоніння. Проте, через 33 роки учасники 7-го вселенського собору (в 787 р), відмінили це рішення, “наказали” шляхом спеціального канону поклонятись іконам без належного пояснення, чому це необхідно. З того часу починається заохочення поклоніння зображенню хреста. Але з цим боротьба не закінчилась. Паризький собор (у 825 р.) знову заборонив іконошанування. Через 17 років (у 842 р.), за настійною вимогою імператриці Феодори, жінки розпусної та аморальної, культ поклоніння іконам був остаточно встановлений і обов’язковий у Західній та Східній церквах.
Але все-таки боротьба за ікону в Західній церкві не припинялась. У період безперестанних суперечок та розбрату “князів церкви”, при постійному втручанні в церковне життя державної влади і безвідповідальних двірських кіл, іконошанування то заборонялось то знову дозволялось, поки нарешті в Х столітті остаточно закріпилось і в Західній церкві.
І ось, як не дивно, завдяки невігластву темних мас, незнанню Святого Письма і повній байдужості до питань віри так званих “культурних людей”, культ іконошанування процвітає аж до наших днів.
Необхідно додати, що Західна церква не посоромилась другої заповіді, що каже: “ не роби собі різьби і всякої подоби… Не вклоняйся їм і не служи їм…” (Вихід 20:4-5), – зовсім викинути з Десятислів’я Закону Божого (в оригіналі закону Мойсея). Для збереження числа десяти Заповідей Західна церква розділила десяту заповідь на дві частини, зробила з неї дві окремі заповіді.
Східна церква зберегла десять Заповідей без змін, але ця обставина не заважає їй і досі боготворити цілий ряд “чудотворних ікон”, служити іконам акафісти і молебні, перевозити і переносити їх з місця на місце, оточувати їх урочистістю богослужінь, хресних походів, святкувань тощо. В силу того простого факту, що поклоніння іконам увійшло в церковну практику “з давніх-давен”, воно визнається правильним. Традиція давнини ніби відбирає у віруючих право сумніватись чи не вірити в законність такого шанування, хоча сучасна церква не має ніяких обґрунтувань для іконошанування, як і не мала їх давня апостольська церква.
В основу іконошанування церква поклала канон (тобто правило) про іконошанування, але вона і сьогодні не має загальновизнаного догмату (тобто вчення). Стверджуючи іконошанування на каноні, церква більше не займається цим питанням ні в церковних визначеннях, ні в богослов’ї, а тому повернення до істини для церкви важке і не бажане, а звертання за вирішенням питання до Божого Слова виявляється цілком не припустимим. Кожна зміна в цьому питанні і важка, і ризикована, і невигідна. Для тих небагатьох, хто не злякався зустрітися з фактами і вирішив це питання особисто для себе, безпідставність поклоніння іконам не підлягає ніякому сумніву, а відмова від нього є цілковито логічним, розумним актом. Звернімось до Божого Слова і подивимось, що воно каже.
Усе Святе Письмо Старого і Нового Завітів засуджує іконошанування (під цією загальною назвою мається на увазі всі види зображень), вказуючи на той факт, що Бог є невидимою істотою.
“Ніхто Бога ніколи не бачив” (Ів.1:18). Нам відомі деякі земні форми Його проявів, як: Три мандрівники, Кущ (Лук.12:26; 20:37), [18] Стовпи вогню та хмари (Вихід 14:24), Ангел Завіту (Мал.3:1), Вождь Господнього війська (Іс.Нав.5:14) та ін., але Своєю Божественною сутністю Він “Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може…” (Тим.6:15-16).
Бога з такими атрибутами зображувати не можливо.
Сам Бог запитує через пророка Ісаю, говорячи: “І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?” (Іс.40:18). І дійсно, де той художник, який би міг зобразити воскреслого Христа, Христа прославленого, і до того ж таким, яким показує Його Боже Слово? Прочитайте перший розділ Об’явлення Івана Богослова – і ви побачите, що зобразити Христа у всій Його небесній славі так само неможливо, як і неможливо зобразити Самого Бога нетлінного, незбагненного…
Усі зображення Христа, діви Марії і святих, які є в різноманітних варіаціях, не відповідають даним Святого Письма, яке закликає нас до духовного Богопоклоніння. Святе Письмо забороняє поклонятись не лише зображенням Божого творіння, але навіть зображенню Самого Творця, якби людині вдалося зобразити Його. Святе Письмо вчить: “Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та правді вклонятись”, “…бо Отець Собі прагне таких богомольців” (Ів.4:23-24). Бог – духовна істота… Поклоніння Богу має бути духовним… Таких духовних богомольців Бог шукає Собі. Як усе зрозуміло! Яка чарівна простота!
Такі поклонники до вподоби Богу і що тільки вони одні знайдуть в поклонінні Йому задоволення для своєї душі. Бог знав, що наше щастя ми можемо придбати тільки на шляху духовного поклоніння, а тому, піклуючись про наш добробут, Він сказав: “Не роби собі різьби і всілякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій…” (Вихід 20:4-5).
Історичні факти і наш власний духовний досвід підтверджують, що порушення другої заповіді спотворює справжнє уявлення про Бога, приводить людину до неправильного поклоніння, що творить хаос у душі, хаос у віросповіданні і хаос у житті (Римл.1:21-25).

Соціально – благодійний проект здійснений адвентистами для жителів м.Івано- Франківськ

Автор SDA.if.ua. Категорія Місійне служіння, Новини

       З 2-16 березня у місті Івано-Франківськ проходив
соціально-благодійний проект «Надія є для кожного».
Для того щоб про цей проект знали жителі міста
було розміщено декілька стендів, силами місцевої громади
роздано запрошення людям в центральних частинах міста і
рознесено по домівках.

     Програма проводилася в духовному центрі по
вулиці Івасюка,76 у дві зміни: об 11-30 та о 18-30 годин.
Духовно просвітницькі лекції проводив магістр
теології, священнослужитель Володимир Степанович
Велечук. Протягом двох тижнів Володимир Степанович з
ревним завзяттям відкривав людям тема за темою:
«Найкраща інструкція для життя», «Глобальна криза землі.
Прогнози вчених та Біблії», «П’ять підстав довіряти Богу!»,
«Кінець світу чи щасливий початок?» і т.д.

Изображение 058

 

 

 

 

 

 

 

Всі захоплюючі промови були із супроводом слайдових презентацій .
Медичні лекції «Здоровим бути просто» проводив
магістр громадського здоров’я Сергій Константинович
Луцький

Изображение 027

Наводилися приклади, демонструвалися слайди
по серцево-судинним захворюванням, діабету,
онкозахворюванню, депресії та інші.
Щодня за півгодини до початку програми бажаючі
мали можливість пройти медичні виміри: вага та ріст,
біологічний вік, вік легень, процентний вміст жиру, вміст
глюкози в крові.

Изображение 006

 

 

 

 

 

 

 

Всі лекції були цікавими не тільки для людей , які
вперше переступили поріг молитовного будинку, а й тим ,
хто вже десятки років відвідує церкву.
Щодня неповторну атмосферу у залі створювали
музичні оформлення солістами, місцевим хором, молоддю
та виступами дітей.

Изображение 020

 

 

 

 

 

 

Изображение 291

Напочатку програми розігрувалися християнські
книги , а тим , хто не мав Біблії отримували її в дарунок.
У програмі велику увагу було приділено усім присутнім
дітям, де вони могли разом співати, виготовляти різні
аплікації із паперу і грати в різні ігри , слухати Біблійні
історії та отримувати призи.

Изображение 047

 

 

 

 

 

 

 

В перший же день програми за дві зміни було близько
100 людей з них 15 глухонімих. За всю програму в загальній
кількості зареєстрованих нараховувалось 112 чоловік .
Заповнений людьми зал свідчив про зацікавленість
присутніх до вістки здоров`я і спрагу до Божого Слова.
По закінченні програми жоден з постійних
відвідувачів не залишився без подарунка. Як було обіцяно,
розіграно і вручено супер приз – дві путівки в Природничо-
оздоровчий комплекс «Буковинська Черешенька»,
сертифікат на продукти з магазину «Здорового харчування»
та п’ять безкоштовних масажів в медичному центрі .

Изображение 241

 

 

 

 

 

 

 

Кульмінаційним моментом було урочисте свято-водне
хрещення. Пастор церкви Іван Миколаєвич Заверюха та
Володимир Степенович Велечук здійснили священний
обряд водного хрещення .

Изображение 182

 

 

 

 

 

 

 

Изображение 166

 

 

 

 

 

 

 

Изображение 148

 

 

 

 

 

 

 

15 дорогих душ відгукнулися на заклик Божий і уклали
завіт з Господом. Дивлячись на цю подію неможливо
стримати емоції …тут і радість і сльози і безмежна подяка
Величному і Живому Богу , який так полюбив нас , що дав
Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього,
не згинув, але мав життя вічне!

Алла Мовсесян

 

 

“Надія є для кожного”

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

Друзі,

запрошуємо вас долучитись до соціально – благодійного проекту “Надія є для кожного”, який буде відбуватись щодня з 2 по 16 березня 2019 року об 11.30 та повтор об 18.30 за адресою вул. Івасюка, 76, м.Івано-Франківськ.

Вхід вільний

1-4 ст 2-3 ст

Свято для людей з вадами слуху

Автор SDA.if.ua. Категорія Дитяче служіння, Місійне служіння, Новини

В зимову неділю , 27січня Церква Адвентистів Сьомого Дня в м. Івано – Франківську відвідала Будинок культури глухонімих. .
Члени місцевої громади підготували подарунки і привезли сюди для дорослих та дітей з вадами слуху.
А в свою чергу діти церкви завітали до цих людей зі святковою програмою та дитячими подарунковими наборами.
Малюки і старші віком дути розповідали вірші , співали пісні, славили Господа псалмами.
Пастор Церкви Адвентистів Сьомого Дня в м. Івано-Франківську – Заверюха Іван Миколайович звернувся до присутніх словом зі Святого Писання та провів духовні роздуми на тему: “Як ми дорожимо часом.”
Керівник місійного відділу Пасечник Богдана, продовжуючи тему часу, зачитала цікаві вислови..”У кожного з нас є рахунок в небесному банку, і цей рахунок називається –час. Управляє цим банком Господь Бог.
Кожен ранок Він видає кожному з нас 86400 секунд. І кожен вечір Господь підводить підсумок…цього ж вечора вони пропадають. Дарма чи ні-залежить від тебе?! Задумайся…як ти витрачаєш свій дорогий час!? “
На завершення зустрічі всім присутнім роздавали солодощі , а керівник дитячого відділу Марченко Наталя вручила батькам та хворим діткам подарункові набори в красиво оформленим коробках.
Керівник Івано-Франківської ООУТГ – Пашник Марія Максимівна та службовий персонал були особливо раді та щиро вдячні Богові та Церкві за Боже Слово, подарунки і підтримку .
Алла Мовсесян

Изображение 410

Изображение 427
Изображение 432Изображение 374Изображение 392Изображение 383Изображение 402
Изображение 368Изображение 371

ДОРОГА ДО ХРИСТА

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

Group 4123

Небагато книг видається такими великими тиражами і перекладено на стільки мов, як невелика книга – «Дорога до Христа». Дослідники запевняють, що за перекладом, виданням і поширенням вона займає друге місце, після суперкниги – Біблії. Така популярність пояснюється тим, що кожен щирий читач зі сторінок цієї книги чує звернення Ісуса до своєї душі. Мільйони людей на всіх континентах близько познайомилися з Богом і Його Сином саме через цю працю.

Автор книги «Дорога до Христа» – Е.Уайт (1827-1915рр.), відома у релігійному світі як письменниця і проповідниця. Вона народилась і виросла в північно-східній частині США, в штаті Мейн. З 1885 по 1887 р. вона жила і працювала в деяких державах Західної Європи, де часто виступала з промовами на релігійно-моральну тематику перед великою кількістю слухачів, а також провела сім років в Австралії та Новій Зеландії.

Уже сама назва цієї книги свідчить про її зміст і призначення. На її сторінках просто і чітко показано кроки, які ведуть в дім Небесного Отця. Вона відкриває читачеві у всій приваблюючій красі Ісуса, Котрий єдиний може задовольнити всі потреби страдаючої у пошуках щастя душі. Вона направляє на вірний шлях тих, які сумніваються і вагаються. Вона веде кожного, хто шукає правду, шляхом християнського життя до повноти благословень. В доступній формі в ній розкривається секрет перемоги над гріхом через спасаючу благодать і силу великого Друга грішників…

З питань придбання книги ви можете проконсультуватися за телефонами: (050) 131 94 56; (0342) 75 58 06.

Також є можливість замовити цю та інші книги в бібліотеці за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка,76.

А для тих, хто має бажання безкоштовно скачати електронний варіант, чи читати книгу онлайн, пропонуємо сторінку:

https://www.rulit.me/books/doroga-do-hrista-download-free-422845.html

 

Новини по дням

Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лип    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист