Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

ДЕНЬ МАТЕРІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

БІБЛІЯ ПРО МАТЕРІВ

 

Роль матері в Біблії найбільш почесна і відповідальна.

Найпоширеніша фраза – „Ім’я  його матері” – багаторазово зустрічається в Старому Заповіті і завжди несе важливу інформацію стосовно царів Ізраїлю. Мати царя часто займає більш почесне становище, ніж дружина царя. Безпосередньо після згадування імені матері царя в Старому Завіті часто в наступній фразі робиться підсумок духовності і моральності цього царя: „І робив він угодне в Господніх очах” або „І робив він неугодне в Господніх очах”.  Цими словами автор ніби  намагається  підкреслити безпосередній вплив матері на характер сина. Наприклад, у другій книзі Царів читаємо: „… А ім’я його матері Єгоаддан…”, і далі, в 3-му вірші: „І робив він угодне в Господніх очах” (2 Цар. 14:2).

Важливість материнського впливу підкреслено також у книзі пророка Єзекіїля, де ми зустрічаємо фразу: „Яка мати – така її донька!” (Єзек. 16:44).

У серцях єврейських жінок жила глибока любов до дітей, а діти ставились до матерів з не менш глибокою повагою. В одному із законів, де говориться про повагу до батьків, мати навіть поставлена на перше місце, перед батьком: Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я – Господь, Бог ваш!” (Лев.19:3).

Серед  Божих заповідей зустрічаємо закон про те, що матір слід поважати нарівні з батьком: „Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!” (Вих.20:12).

Слово „мама” або „матір” згадується в Біблії більше 300 разів, а слово „свекруха” – більше 10-ти.

Іноді матір’ю називають ізраїльську націю, а ізраїльтян – її дітьми (Іс.50:1; Єрем.50:12; Ос.4:5). Навіть велике місто також може порівнюватися з матір’ю: „Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля…” (2 Сам. 20:19).

 

 

ЕВНІКІЯ І ЛОЇДА

(Мама і бабуся Тимофія)

 

Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син  прийшов до кухні з карткою в руці.

З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об   запаску руки і прочитала:

– «Очищення стежки від бур’янів – 1 грн;

– прибирання кімнати – 2 грн;

– купівля молока – 50 коп;

– догляд за сестричкою (3  вечори) – 3 грн;

– отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 5 грн;

– викидання сміття щовечора – 2 грн;

Разом – 13 грн. 50 к».

Зворушено поглянула мати синові у вічі. У пам’яті зринули спомини.  Жінка взяла ручку і на зворотному боці картки написала:

  • «За те, що носила  тебе  під  серцем  9  місяців – 0  грн;
  • за ночі, проведені біля твого ліжка, коли ти хворів – 0 грн;
  • за хвилини, коли потішала тебе у смутку – 0 грн;
  • за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 грн;
  • за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 грн;
  • за всі сніданки, обіди, вечері, полуденки, канапки до школи – 0 грн;
  • за все, що даю тобі щоднини – 0 грн;

Разом – 0 грн».

Закінчивши писати, мати, посміхаючись, дала картку синові. Той прочитав написане, і на його очах виступили дві великі сльозини.

Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку: «Оплачено». Потім кинувся мамі на шию і розцілував.

Неможливо нічим виміряти безкорисливу мамину любов і виховання, яке  оселяється в дитині.

«Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перш оселилася в  бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона  оселилась» (2 Посл.  Тим.  1:5).

Це вся інформація, яку відкриває Біблія про цих двох великих жінок Нового  Заповіту. І хоча слово „баба” зустрічається в Біблії тільки один раз, коли згадується  Лоіда, можемо не сумніватись, що вона була віруючою жінкою і люблячою бабусею.

Апостол Павло тактовно згадує ім’я баби першим, тому що християни  поважали старість.

Імена цих двох жінок згадуються у Біблії мигцем, але як багато вони нам говорять! Про важливе для нас – щиру, нелицемірну віру в Бога, яка передається з покоління в покоління не тільки по роду але й по духу.

Дуже важливо знати з Писання, що віра може передаватись у спадок так само, як талант, завдяки праведному способу життя. І саме завдяки цим жінкам, ми дізнаємось, як це відбувається.

Хоч це не єдине місце в Святого Письма, яке прямо і красномовно підтверджує думку, що віра, яка зароджується в жіночому серці, може бути глибшою і сильнішою, ніж у багатьох чоловіків.

Біблія показує нам три покоління: бабку Лоїду, мати Евніку, і їхнього внука і сина Тимофія, в яких так чудово проявився дух істинної віри.

Ім’я Лоїда в перекладі з грецького означає «краща», «вища», а ім’я             Евнікія – «богоподібна». Які чудові імена давались в давнину! Вибір імені, як вважають єврейські богослови, «справа виключно важлива і відповідальна, тому – що життєва сила і благословення, які людина отримує з вищих світів, ніби проходять по каналах, по буквах єврейського імені ” (М.М. Шнеєрсон). І дійсно, Евнікія і Лоїда брали цю силу і благословення з Вищого світу і все своє життя віддавали на служіння Богові.

Ці дві жінки – Лоїда і Евнікія стали для нас чудовим прикладом чистої, нелицемірної віри, на чому наголошує апостол Павло у своєму другому посланні до Тимофія. Нелицемірну віру вони з радістю передали Тимофієві, а він разом з апостолом Павлом поніс її далі до серця багатьох, повіривши в Ісуса Христа.

Лоїда і Евнікія вже були навернені в християнство, коли апостол Павло під час своєї другої місійної подорожі прибув до Дервії, а потім до Лістри, де на той час вони проживали. Апостол Павло схотів взяти Тимофія співпрацівником, помітивши в ньому особливий дух віри та готовність на служіння в ім’я Ісуса Христа (Дії 16:1-3).

Нелицемірна  віра  мами  і  бабусі  зробила  Тимофія  достойним  найвеличнішої  з  похвал,  яку  виніс  апостол Павло,  називаючи  його  „Сином  улюбленим” (2 Тим. 1:2).  Тільки  завдяки  вихованню,  отриманому  від  матері  та бабусі,  Тимофій  зміг  почути  такі  слова  від  бездітного  і  нежонатого  Павла.  Апостол  любив  Тимофія,  як  рідного  сина,  і  завжди  говорив  про  нього  з  гордістю. Коли в Евнікії народився син, вона назвала його Тимофій «той, хто шанує Бога», «той, хто боїться Бога». Це ім’я говорить про той дух, який панував в цій сім’ї.

Зауважимо, що віра у родинній сім᾽ї має величезне значення для нащадків і, насамперед найвпливовіша віра бабці. Місіонери розповідають, що в деяких країнах, особливо в Індії, Євангеліє не може проникнути в життя народу до того часу, доки не відкриється воно старшим людям, в основному бабцям, тому якщо старенька вороже ставиться до усього нового, непохитно притримуючись язичницьких звичаїв, дуже складно навернути родину, сім᾽ю. А людям похилого віку ще й притаманно всіма силами триматись того, що ввійшло у їхню плоть і кров з раннього дитинства. Вони вперто противляться новій вірі. Доки не навернеться бабця, стверджують місіонери, сім’я не відкриється Євангелію. В Лістрі бачимо навернену до Христа бабцю, віру і принципи якої прийняли дочка і внук.

Вибір старшої людини може привести як до доброго, так до поганого. В тих родинах, де бабці прилучені до окультизму, знахарства, ворожіння, членам родини дуже тяжко вирватись з під впливу лукавого. Такі бабці навпаки стараються залучати нащадків до поклоління чорній силі. Членам такої родини важко стати християнами та повірити в другий прихід Спасителя.

Щасливі ті, хто має таких матерів як Евнікія, і таких бабусь, як Лоїда. У їхніх сім’ях міцна християнська атмосфера, а в дітей тверда істинна віра. Від таких сімей багато людей може дізнатись про Євангелію. Якщо ж в таких родинах є ненавернені чоловіки, через поведінку віруючих жінок – дружин чи тещ – вони приводяться до Христа «без слів», як про це написано в 1-му Посланні Петра (3:1-3), якщо ж цього не стається, то плоди їхнього благодатнього життя неодмінно позначаться на дітях. Про це повинні пам’ятати матері – християнки, виховуючи своїх дітей для Господа.

На прикладі Лоїди і Евнікії Господь відкриває, що є головним при вихованні дітей в християнському дусі. Це, перш за все, Боже Слово, молитва і власний приклад.

Згадаймо, як благотворно впливають на дитячі душі розповіді з біблійних історій про Йосипа, Самуїла, Давида, Йонатана, Даниїла, його трьох друзів і про багатьох інших чоловіків і жінок віри. А як уважно дітки слухають і як радісно сприймають їхні серденька просту і доступну розповідь про Ісуса Христа.

Звичайно, що свідчення про Христа підтверджується чистим і святим життям батьків. Для юного Тимофія життя матері Євнікії і бабці Лоїди стало справжнім прикладом, високим духовним зразком.

Потім їхнє місце зайняв апостол Павло. Він по-батьківськи і по-братськи спілкувався зі своїм юним учнем під час їхніх місійних подорожей. Для апостола Тимофія це був найкращий приклад істинного християнства.

Павло  доручав юнакові найделікатніші  і  найвідповідальніші  завдання.  Тимофій  був  підготовлений  Евнікією  і  Лоїдою  до  такого  служіння.  Їхній  син  і  внук  зробив  безсмертними  їхні  імена,  працюючи  на  Божій  ниві  разом  з  Павлом  довше, ніж будь-який з його супутників,  що  розділяли  його  щоденні  турботи.

Евнікія  і  Лоїда  жили в Лістрі.  Батько  Тимофія  був  греком, а  мати – єврейкою.  Тимофій  з  дитинства  знав  Святе Письмо.  У  своїй  сім’ї  він  бачив  щире  глибоке  благочестя. Віра його матері і бабусі у Господа постійно нагадувала про  благословення,  пов’язані  з  виконанням  Божої  волі.

Нам не відомо, чому так сталось, що, дочка Лоїди вийшла заміж за геллена. Але цей шлюб не пошкодив Евнікії зберегти благочестя й дух поклоніння Богові у своєму характері, у вірі та поведінці протягом усього їхнього життя.

Про це свідчить той факт, що її сина апостол полюбив, як власного.

Ці  дві  побожні  жінки  наставляли  Тимофія  у  Слові  Божому.  Духовна  сила  отриманих  повчань  допомагала  юнакові  зберегти  чистоту  мови  та  протистояти шкідливому  впливу  оточення. Ось таким чином  його  домашні  наставниці,  співпрацювали  з  Богом,  готували  його  до  служіння.

Складається  враження,  що  Евнікія  і  Лоїда  зійшли  просто  зі   сторінок  Біблії,  щоб сказати,  що  нема  нічого  важливішого  в   житті  матері  за  виховання  дитини. Важко  уявити,  що  було  б,  якби  Тимофій  не  отримав  належного  домашнього  виховання  до  15  років,  коли  апостол Павло  прибув  до  Лістри  і  навернув  його  в  християнство, близько  45  року по  народженні  Христа.

Це  було  друге  відвідування  апостолом Павлом  Лістри,  коли після  розлучення  з  Варнавою  зустрів він Тимофія.  Юнак, залишивши  рідних, пішов з  апостолом Павлом  і Силою проповідувати Христову науку.

Можна  не  сумніватись,  що  Лоїда  та  Евнікія  добре  знали  книгу Старого  Завіту,  яка  тоді  називалась  Книгами  Закону і Пророків, і що вони передали  Тимофію  мудрість  усіх  великих  суддів і  пророків,  а  також  мудрість  Псалмів  і  Приповістей.  Можливо, вони не раз  повторювали: «Привчай  юнака  до  дороги  його  і  він, як  постаріється, не  вступиться з неї» (Пр. 22:6), або „Хай  радіє  твій  батько, та  мати  твоя, хай потішиться та,  що  тебе  породила” (Пр. 23:25),  чи  «Дороги  премудрості  вчу  я  тебе,  стежками  прямими  проваджу  тебе» (Пр. 4:11).

Евнікія  і  Лоїда  виховали  Тимофія  самовідданою  людиною,  яка  здібна  на  самопожертву. Ніжним, терпеливим і завжди готовим посвятити себе справі Христа. А  закласти  в  дитину  такі  якості  могли  тільки  віддані  і  люблячі  бабуся  та  мама.

Апостол Павло  більше  за  всіх  розумів,  що  нелицемірна  віра  Лоїди  і  Евнікії  в  повною  мірою  передасться  Тимофію.  Цю  думку він підтверджує такими словами: «І  ти  знаєш  з  дитинства  Писання  Святе,  що  може  зробити  тебе  мудрим  на  спасіння  вірою  в  Христа  Ісуса» (2 Тим. 3:15).  Цими словами  великий  апостол   залишив   самий  довговічний  пам’ятник  матері  і  бабусі  Тимофія.

Павло  також  писав  Тимофію: «А  ти  в  тім  пробувай,  чого  тебе  навчено  і  що  тобі  звірено,  відаючи  тих,  від  кого  навчився  був  ти» (2 Тим. 3:14). Цими словами великий апостол залишив довговічний пам᾽ятник матері і бабусі Тимофія.

У  посланнях  апостола Павла  до  Тимофія  є  тексти,   які  характеризують  самого  Тимофія,  наприклад: «Але  ти,  о  Божа  людино,  утікай  від  такого,  але  женися  за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю» (1 Тим. 6:11)

Немає  жодного  сумніву,  що  ці  якості виховані  в  ньому  бабусею  і  мамою.   Завдяки  їхній  науці  він  міг  зрозуміти  слова   Павла: «Бо  корінь  усього  лихого – то  грошолюбство,  якому  віддавшись  дехто  відбились  від  віри й  поклали  на  себе  великі  страждання» (1 Тим. 6:10).

Ці  слова апостола Павла  стали  для  Тимофія  як  ковток  чистої  води.  Він  сприйняв   їх   чутливим   серцем,  тому що  з   дитячих  років утвердився  в  істинній   вірі.

Відомо, що Тимофій, як співпрацівник Павла, виконував своє важке й відповідальне служіння. Згодом він став єпископом Ефеської церкви, про яку так багато сказано в Писанні та історичних документах. Пізніше апостол Павло писав про нього такі похвальні слова: «… діло Господнє він робить, як і я» (1 Кор. 16:10).

Тимофій звершував служіння єпископа до того часу, доки (в період правління жорстокого Доміціанта) не помер мученицькою смертю: був побитий камінням під час одного з язичницьких свят, влаштованих на честь богині Діани                              (Бібл. енциклопедія).

Таким був Тимофій, воїн Христа, чия віра та вірність Богу були виховані благочестям і  працею двох жінок – Евнікії і Лоїди.

 

Андрій БІЛИК

(Біблійні жінки «Нового Завіту». Тернопіль. Навчальна книга – Богдан. 2011).

 

 

 

 

Коментарі відсутні

Новини по дням

Липень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист