ХРИСТОС – НАША ЖЕРТВА
Католицький священик Максиміліан Колб був ув’язнений у концтаборі Освенцим за те, що переховував біженців з Польщі, зокрема близько двох тисяч євреїв. Коли з бараків зник один ув’язнений (можливо, він утік), нацисти обрали десятьох в’язнів, які мали померти з голоду. Такою була їхня відповідна дія на те, що сталося. Один з приречених чоловіків вигукнув: «О моя бідна дружина, мої бідні діти! Я більше ніколи їх не побачу». Тоді Колб попросив, щоб йому дозволили померти від голоду замість цього збожеволілого від горя сімейного чоловіка. Здивований нацистський офіцер погодився, і Колб приєднався до групи приречених, а та людина залишилася жити.
Якою б зворушливою не була ця історія, самопожертва Колба – лише тінь у порівнянні з жертвою Того, Хто добровільно зайняв наше місце.
«Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися» (1 Петр. 2:24).
А як ми з вами цінуємо даний нам шанс?
Коментарі відсутні