Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

Не кожну релігійність визнає Христос

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

У суспільстві, в якому ми живемо багато релігій і кожна з них стверджує, що вона правдива і веде до Бога. Популярною є й така думка: «Кожна релігія навчає лише добра і своєю особливою дорогою веде людину до Бога». Або схожа думка: «Не важливо, якою дорогою йде людина, – у кінцевому варіанті всі дороги приведуть її до Бога». Багатьом людям вигідна така позиція та служить вагомою мотивацією їхніх думок, намірів та вчинків. Проте нас християн цікавить, що про це думає Христос?

У житті нашого Спасителя часто траплялися випадки, коли слід було пояснити людям Свою позицію у цьому питанні. Про один з таких моментів ми читаємо у Євангелії від Матвія: «Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт.7:21-23)

На що звертає увагу Христос?

Релігійні люди моляться до Бога і це природно, бо молитва до Бога є виявом їхньої релігійності. Окрім молитви є й такі особливі люди, які Божим ім’ям пророкують, навіть злих духів виганяють та творять чудеса! Самі ці люди та навіть їхнє оточення переконані, що їхня релігійність є правдивою, бо творяться чудеса. Але Христос своїми словами доводить, що пророцтва, виганяння злих духів та чуда ще не є показниками справжньої віри! Він звертає нашу увагу на найголовніше – те, що може свідчити про істинну віру у Нього.

Нашу увагу Христос звертає на два важливі моменти. Своїми словами: «Я ніколи не знав вас…» Христос дає зрозуміти таким людям, що не визнає їх своїми послідовниками, бо вони не знають Його! Не кожна християнська релігія, навіть така, що визнає своїм Спасителем і Богом Ісуса Христа, – знає самого Христа! Бо, знати Христа – це набагато більше, ніж просто визнавати Його своїм Господом та Спасителем. Апостол Іван пише: «Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. Оце перемога, що світ перемогла, – віра наша!»(Ів.5:4). Духовне народження відбувається лише з тим, хто пізнав Христа, Його характер, Його любов до людей та вдячно прийняв Його у своє серце і таким чином через Хрещення, водою та Духом «народився від Бога!» Далі апостол та євангеліст Іван твердить: «Хто має Сина, той має життя; хто ж не має Сина Божого, той не має життя»(Ів.5:12). Отож «мати Сина», за словами Івана, – означає прийняти у своє серце Христа, жити Ним та мати вічне життя. Коли людина щиро приймає Христа у своє серце, то разом з цим приймає Його вчення, – Його віру! Про основні прикмети цієї Ісусової віри написано в Об’явленні 14:12 «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!»

Другий момент, на який звертає нашу увагу Христос, словами: «Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» – це докір людям за їхні беззаконня. Очевидно, що істинність віри та її живучість доводять діла, за словами апостола Якова: «Так само й віра, коли діл не має – мертва в собі!»(Як.2:17). Зайвим було б доводити мертвість віри тих людей, що чинять беззаконня!

Загальне розуміння беззаконня, – це гріхи, порушення Заповідей Божих (див.1Ів.3:4). В житті це – ненависть, гордість, помста, «перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужІння, чари, ворожнечі, сварка, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього»(Гал.5:19-21).

Отже, неморальне життя тих, хто твердить, що має Христа свідчить про протилежне, – релігійність таких Христос не визнає та до них каже: «Відійдіть від Мене…»

Підсумовуючи написане, апостол Іван, робить такий висновок: «Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина» (2Ів.9).

Як діє цей принцип помітно в житті апостола Павла. Савл – фарисей, «юдеянин, горливець Божий»(Дії 22:3), був переконаний, що правдиво вірить у Господа. Цей самим Бог, що вів юдеїв пустелею, що годував їх манною та подарував їм обітовану землю, перебував з його народом у єрусалимському храмі. У цього Бога вірив Савл та керований своєю ревнивість «дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму»(Дії 9:1,2). Савл був переконаний у своїй правоті, але «дишучи грізьбою», бажав в’язати та вбити Христових учнів, яких вважав сектою. Він не знав Христа! Він застосовував злість та насилля та у своїй ревнивості вважав їх оправданими. Але згодом виявилося, що в особі Христових учнів, гонив самого Христа! Адже Савлові були відомі слова Господа: «Умийтесь, очистіть себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Я не слухаю вас, – ваші руки наповнені кров’ю!» (Іс.1:15,16). Бог ненавидить насилля, ненависть та злість! Знаючи це, Савл продовжував це чинити, тому Бог у своїй великій милості зупинив його в дорозі до Дамаску де, покаявшись, Савл став іншою людиною – Павлом ревнивим учнем того Христа, якого спочатку гонив…

З історії відомо про ревнивість хрестоносців, що у ХI-XII ст. відправлялися у святу землю «звільняти гріб Господній від сарацинів». У липні 1099 року вони спочатку переправилися до Константинополя, а потім подалися в напрямку до Єрусалима та, розпочавши його облогу, невдовзі захопили місто… Скільки руйнувань, смертей, горя та плачу принесли ці походи! Місцеві жителі казали: «Не може бути правильним та добрим християнство, що насаджується вогнем та мечем». Методи насилля, злоби та помсти свідчили про протилежне – не мали хрестоносці ні істинної віри, ні Христа у свої серцях!

Наші реалії в Україні теж підтверджують наступне – наявність чуд та оздоровлень, дивна поява хрестів на зрізах дерев та різних пророчих видінь, – ще не є доводом істинності такої релігії!

Сьогодні Україна – у фокусі уваги всього світу. У суспільному житті нашої держави ми помічаємо, що Бог засуджує ті самі речі, які Він засуджував колись, бо вони й сьогодні несуть моральний і духовний розклад нашому суспільству.

Автори книг як Старого, так і Нового Завітів часто виступали проти економічних зловживань, неправедних судів, соціальної несправедливості і попереджували про наслідки таких злодіянь. Прикладом цього може служити  такий текст: «Вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. Бо Я знаю які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних» (Амоса 5:10-12).

Для можновладців, які чинять беззаконня (соціальне і моральне), але думають задобрити Бога показними відвідинами храмів та зустрічами з духовенством, щедрими пожертвами з багатства, вкраденого в народу, оточенням своїх домів і кабінетів зовнішніми атрибутами християнської віри (іконами, хрестами), актуальним є слово, сказане Богом через пророка Єремію:«Ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити… а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім’ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці?»(Єр.7:8-10).

Іван Хреститель в часи Нового Завіту відважно звертався до тодішніх державних службовців (митників):«Не стягайте нічого над те, що вам звелено» (Лк.3:13), а також до представників силових структур (воїнів):«Нікого не кривдьте, ані не оскаржуйте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Лк.3:14). Всіх, незалежно від рангу, він закликав до покаяння у конкретних злочинах. Саме за відкрите засудження правителя Галілеї та Перії Ірода Антипи у гріхах Іван Хреститель був кинений до в’язниці та потім був страчений(Мт.14:3-4). Євангеліст Лука зазначає, що «Іван докоряв йому за ..все зло, яке заподіяв був Ірод»(Лк.3:19). Апостол Яків підносить голос проти економічних зловживань свого часу: «Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!»(Як.5:4).

Апостол Павло неодноразово висловлював своє обурення незаконними діями представників римської судової системи. У Филипах він осуджує беззаконні дії місцевої влади:«Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в’язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!» (Дії 16:37). У Єрусалимі Павло відстоює своє право на справедливе слідство: «Хіба бичувати дозволено вам римського громадянина та ще й незасудженого?»(Дії 22:25). Більше того, будучи незаконно осудженим, Павло організував своєрідний «сидячий протест» у в’язниці, аж поки римські начальники вибачились за свої протиправні дії (Дії 16:37-40). Цікаво, що в кожному з цих випадків римська влада і силові структури у відповідь на протест Павла виправляли свої помилки і далі чинили справедливо, згідно із тодішним законом.

Згідно Конституції України, найвища влада належить народу, який обирає президента, парламентарів та інших представників влади, щоб ті виконували делеговані їм функції. Таким чином, влада має не лише відповідальність перед Богом служити на добро людям і карати злочинців, а й відповідальність перед народом, який її обрав. Народ має право оцінювати діяльність представників влади і змінювати їх, якщо вони не виконують належним чином надані їм повноваження. Така громадянська позиція не тільки не суперечить Біблії та законам України, а навпаки — знаходить у них свою підтримку. Саме таку позицію вийшли висловити християни на усіх майданах України…

Тому у сучасних драматичних та водночас доленосних суспільних подіях будьмо толерантними один до одного та до тих, хто нас оточує, незалежно від ідеологічних, політичних чи релігійних поглядів. Як християни, ми повинні закликати людей до розв’язання цього конфлікту тільки мирним шляхом, адже насильство ніколи не було розумною підставою для побудови нового майбутнього як у суспільно-політичному, так і в особистому житті. Маючи вільне право на вираження своєї громадянської позиції, реалізуймо його у контексті Божих Заповідей, в любові до Бога та наших ближніх.

Отож, сподіваюсь, відповідь на запитання: Яку ж релігійність визнає Христос?, – тепер не важко буде дати кожному із нас; щиросердечно, у глибині свого серця, перед лицем справедливого Господа Бога.

Богдан ГЛУХОВЕЦЬКИЙ

Коментарі відсутні

Новини по дням

Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лип    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист