Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

ТЕ, ЩО КОЛИСЬ ЗНАЙДЕШ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Браєн їхав безлюдною дорогою, коли зауважив на узбіччі заглохлий «Мерседес». У ньому він побачив літню жінку, яка виглядала зовсім розгубленою. Він зупинився перед її машиною, вийшов зі свого старого «Понтіака» і попрямував до жінки. Дама була дуже перелякана. Весь час, поки вона сиділа в машині, ніхто не зупинився.

— Я вам допоможу, мадам, — сказав він. — Пересядьте в мій автомобіль, вам там буде трохи тепліше, моє ім’я Браєн Андерсон.
Він побачив, що в машини спустило колесо. Але старша жінка не могла впоратися з цим сама. Браєн присів навпочіпки, подивився куди підставити домкрат, потер руки, щоб зігріти пальці, і взявся за роботу. Помінявши колесо, Браєн посміхнувся. Дама запитала, скільки вона винна за роботу. Браєн відповів, що жінка йому нічого не винна, бо він просто допоміг їй у важку хвилину, і тільки Бог знає, скільки разів люди допомогли йому в минулому. Він сказав, що якщо їй дійсно хочеться заплатити, то наступного разу, коли вона побачить когось у біді, нехай допоможе цій людині і тоді згадає про нього.

Через кілька кілометрів жінка побачила ресторан. Вона увійшла туди, щоб обігрітись і перекусити перед дорогою. Дівчина, яка обслуговувала її, привітно усміхнулася, незважаючи на те, що цілий день була на ногах. Дама бачила, що ні робота, ні вагітність, ні старання не позбавили цю дівчину привітності! Коли вона закінчила свою вечерю, то заплатила за неї банкнотою в 100 доларів. Дівчина пішла по здачу. Але дама швидко вийшла з ресторану. Повернувшись, дівчина виявила, що жінка зникла. Тоді вона помітила на столі записку. Сльози бризнули з її очей, коли вона прочитала те, що написала їй дама: «Ви мені нічого не винні. Хтось допоміг сьогодні мені, а я це роблю для вас. Якщо ви хочете дійсно заплатити мені у відповідь, ось що потрібно зробити: не дозволяйте цьому ланцюжку любові закінчитися на вас». Під серветкою на столі лежали ще чотири банкноти по 100 доларів.
Як могла дама знати про особливу фінансову потребу, яку на той час мала вона і її чоловік?
Вдома дівчина, притулившись до чоловіка, ніжно поцілувала його і тихо сказала: «Все буде добре. Я кохаю тебе, Браєне Андерсоне».
Не знаю, чи ця історія була насправді, чи це просто притча. Але є старе прислів’я: «Добро ніколи не буває втраченим». Відкриті руки завжди щось отримають. Почувши цю історію, переповідаю її і прошу вас дати їй дорогу далі — до тих, хто страждає і кому просто потрібна допомога! Дозвольте своєму серцю випромінювати добро…

«Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його» (Екл. 11:1).

ЦІННІСТЬ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Одного разу викладач психології почав свій семінар незвичайним чином – він підняв вгору 50-доларову купюру і запитав, чи є бажаючі її отримати. Усі студенти в залі підняли руки.

– Ну добре, я віддам купюру, але перш ніж хтось із вас отримає її, я дещо з нею зроблю, – продовжив психолог.

Він зім’яв купюру і потім запитав, чи хоче хто-небудь все ще її отримати. І знову всі в залі підняли руки.

– Тоді я роблю наступне, – сказав він, – і, кинувши цю зім’яту купюру на підлогу, злегка повозив її черевиком по брудній підлозі. Він підняв купюру, – вона була пом’ята і брудна. – Ну, кому з вас вона потрібна в такому вигляді? – І всі знову підняли руки.

– Дорогі друзі, – сказав викладач психології, – тільки що ми отримали наочний урок. Незважаючи на все те, що я зробив з купюрою, ви всі хотіли її отримати, тому, що вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра номіналом в 50 доларів.

У нашому житті часто трапляється, що ми опиняємося викинутими з сідла, розтоптаними, що лежать на підлозі. Це реалії нашого життя. У таких ситуаціях ми відчуваємо себе нікчемними. Але, щоб з нами не сталося, чисті чи брудні, ми не втратимо своєї істинної цінності, тому що нас любить Бог.

«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iван. 3:16).

ЧИ ПОТРІБНО В ЦЕРКВІ ЖІНКАМ ПОКРИВАТИ ГОЛОВУ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

КОНТЕКСТ
Одинадцятий розділ Першого послання до коринтян розпочинається тим, що Павло хвалить церкву за дотримання його передань. Передання у перекладі з давньогрецької — парадоксів означає «передача», «вручення», «передання». На основі цих біблійних текстів ми можемо зробити висновки, що мова йде не про універсальний божественний закон. Це не загальний принцип, а звичай, елемент місцевої культури. У цій статті ми торкнемося лише деяких питань.

Якщо говорити про буквальне розуміння біблійних текстів, то чому би не звинуватити усіх європейців у зневазі до Бога, адже Сам Господь говорив: «Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, — земля це свята!» (Вих. 3:5). Подібне повеління було дане Мойсеєві та Ісусу Навину (І. Нав. 5:15). Хіба Дім молитви не є святим місцем? Чому ми дозволяємо собі взутими входити до храму? У нашій культурі повага до Бога виражається тим, що ми скидаємо при вході до святого місця не взуття, а капелюх. Але досі в багатьох азіатських країнах роззуваються при вході до місць, де звершуються богослужіння.

Уривок, що досліджуємо, акцентує увагу на тогочасних культурних особливостях. Наприклад, Павло говорить: «Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову» (1 Кор. 11:4), Павло це стверджує у Коринті, але він ніколи не сказав би це у Єрусалимі, тому що всі правовірні євреї при молитві та читанні Святого Письма покривали свої голови кипою. Наприклад, в енциклопедії «Єврейський світ» Р. І. Телушкіна ми читаємо: «За давних часів головний убір був знаком зв’язку з Богом – голову люди покривали під час служіння Всевишньому (під час молитви, промовляючи благословення, вивчаючи Тору і т. д.). Тора (Шмот 28) пропонує когенам, служителям у храмі, одягати кипу. Деякі євреї носили її постійно, щоб показати, що всі їхні вчинки постійно спрямовані на служіння. Значення цього звичаю-правила – показати, що єврей усвідомлює існування Всевишнього».

Ця яскрава ілюстрація культурних відмінностей, при яких одна й та сама дія (покривання голови чоловіком під час молитви), в одній культурі – зневага, в іншій – необхідність.

РИМСЬКА КУЛЬТУРА У КОРИНТІ
У першому столітті у Коринті переважав римський уклад життя. Дослідник Річард Остер указує на основне розходження між грецьким і римським ставленням до одягу. Вибір греків в одязі визначався їхнім витонченим сприйняттям канонів краси, у той час як одяг римлянина виражав його соціальний статус. Для римлян навіть вік людини передбачав певний стиль одягу. Якщо греки вважали прийнятним бути присутнім в одному і тому ж одязі на різних світських та релігійних заходах, то римляни вважали, що для кожного заходу необхідний особливий одяг.

Збереглося чимало зображень імператора з покритою головою, які демонстрували, що покривало не тільки виражало особливу побожність імператора, але і вказувало на його особливий статус серед присутніх. Увага була звернена не на ритуал жертвоприношень, а на особу, що проводить ритуал. Покривало стало символом відособленості, що поділяла суспільство на класи та касти. У цьому особливість релігійної свідомості греко-римського світу, який вважав, що особа, яка священнодіє, завжди займає панівне суспільне становище. Павло не міг допустити, щоб у християнській церкві люди ділилися на класи вищого й нижчого стану, а богослужіння стали місцем вираження соціальної переваги.

ПОКРИВАЛО У ДРЕВНЬОМУ СВІТІ (1Кор.11:5,6)
Грецьке слово катакалю’пто означає «покривати», «завішувати», «закривати завісою». Є ще одне слово, що вживається в оригіналі Павлом в 15 вірші — перібо лайон – покривало. Про що йде мова? «Зображення на катакомбах переконують нас, що чоловіки носили коротку стрижку, а жінки-християнки носили довге покривало на голові, що спадало на плечі й покривало їхнє обличчя» (А.П. Лопухін. Коментар, т. З, с 81). «Це частина одягу, що повністю закривала обличчя. Найбільші зневагу та приниження, які тільки можна було виявити до жінки, – це припідняти їй покривало (П.Пісень 5:7, Ісаї 3:22;47:2). Тільки жінки легковажної поведінки з’являлися в громадських місцях без покривала» (Біблійна енциклопедія Архим Никифора, с 572). У тому суспільстві жінок, що не покривали голову, зневажали.

Якщо сучасні християнки бажають виконати це повеління, то мають носити покривало, що має сягати аж до п’ят і покривати майже все обличчя, руки, тіло, залишивши тільки очі, а не покривати голову сучасними хустками. У даному тексті немає жодного слова чи натяку на хустку. Покривало відрізняється від хустки настільки, як хрещення через повне занурення у воду відрізняється від хрещення кропленням. Покривало для обличчя на Сході й сучасні жіночі головні убори – зовсім різні речі, як за виглядом, так і за призначенням. Покривало мало закрити саме обличчя від сторонніх поглядів. Воно свідчило про те, що людина одружена.

Цей факт підтверджує і археологія. Такий образ жінки виражає, на думку відомого богослова Д. Стронга, «ідеал подружньої вірності республіканського періоду». Тому покривало жінки було вираженням її честі й гідності, з якими всі в суспільстві повинні рахуватися.

Застереження апостола
У той час, коли апостол Павло писав це послання, у Коринті був жіночий язичницький монастир, у якому перебували феміністки. Вони стверджували, що Бог — жіночої статі, жінка – головніша за чоловіка і т.д. У Коринт з’їжджалися купці зі всіх кінців для торгівлі, а у вільний час вони відвідували цих жінок. Як ми зазначали раніше, у той час було прийнято, щоби всі заміжні жінки покривали собі обличчя покривалом. Ці ж язичницькі жриці демонстративно ходили скрізь без покривала, до того ж ще й оббривали собі голову. Ці звичаї поступово входили в моду, їх почали наслідувати і деякі коринтські заміжні жінки-християнки. Коли такі модні тенденції проникли в церкву, деякі із заміжніх сестер осміліли настільки, що стали приходити на богослужіння, не покриваючи голову. Вони, напевно, вважали, що в цьому немає нічого поганого. Павло ж відповідав: «Усе мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною» (1Кор.6:12).

У той час було чимало спотворених уявлень про звичаї християн. Ранні христяни переховувалися від гонінь, тому змушені були збиратися у нічний час та в безлюдних місцях. Така поведінка одразу породила неймовірну кількість чуток. Одні казали: «Вони займаються кровозмішанням», інші вважали, що канібалізмом, бо чули як Христос казав: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя». Треті, звинувачували християн у підпалі Риму на підставі їхньої віри у кінець світу через знищення Землі вогнем. Не бажаючи збільшувати кількість безпідставних звинувачень, апостол запитує: Коли бачимо жінку без покривала, як відрізнити, легкої поведінки вона чи порядна? І відповідає: Коли побачать вас в церкві у такому вигляді, то можуть подумати, що в християнському середовищі теж пророкують і проповідують розпусні жінки, і це послужить зневагою християнської церкви.

Християнське служіння відбувається в суспільстві й для суспільства, тому християнські цінності повинні бути виражені формами й символами, які відображають життєвий досвід і сприйняття того суспільства, в якому вони служать.

Не варто забувати, що для тогочасної жінки пострижене волосся чи обголена голова були знаком приниження або смиренності. Зокрема, постриг волосся жінки міг означати, що вона терпить приниження, як покарання за вчинений перелюб, або вона належить до певного класу сексуальних меншин. До речі, коли Павло згадує довге волосся у чоловіків, то дослідник Мерфі Коннор свідчить, що довге, гарно розчесане волосся чоловіків також часто асоціювалося з його приналежністю до сексуальних меншин. Тобто довге волосся стирало межі різниці між статями, і тим самим створювалось неправильне уявлення про церкву.

Дехто вважає, що ця проблема в Коринтській церкві була ще викликана і неправильним тлумаченням вислову Павла: «нема чоловічого роду, ні жіночого; бо в Ісусі Христі ви всі – одно» (Гал. 3:28). У даному тексті Павло підкреслює єдність та рівність усіх у Христі, але вона не означає заперечення індивідуальності кожної особистості.

Сучасна традиція у храмах покривати голову хусткою має не біблійне, а язичницьке походження. Про це пише православний богослов та перекладач Біблії Іван Огієнко: «Здавна всі шанують сонце. Жінки казали: «Не буду світити волоссям перед праведним сонцем». Так і зараз у Церкві жінки стоять з покритою головою» (Дохристиянські вірування українського народу, с 22). «Це один із уривків, який не має універсального значення» (Коментар У. Барклі на 1Кор. 11 розділ, с. 106).

ВИСНОВКИ 
При створенні Єви Господь не дав їй покривала. Після гріхопадіння Єва та Адам зробили собі шкіряний одяг, але Бог ніякого покриття для голови не дав (Бут.3:1б). У Бут. 24:65 вперше читаємо про носіння жінкою покривала тільки через 2000 років після створення людей… Це можна пояснити, як установлений людський звичай тогочасної культури. Враховуючи ці факти, сучасна Божа Церква не вважала за потрібне виразити це у пунктах віровчення. Це базувалося й на тому, і вісниці останнього часу, Е. Уайт, було показано понад 2000 видінь щодо християнського способу життя, з питань одягу, але ніде немає жодного свідчення стосовно того, що жінкам необхідно покривати голову хусткою на богослужіннях. На жодній фотографії вона не була зображена під час проповіді чи молитви у хустці.

Є людські закони й постанови, які за певних обставин потрібно виконувати, але це не означає, що їх безпосередньо дав Бог. Якщо совість комусь не дозволяє прийти до храму з непокритою головою, нехай одягає хустку. У цьому немає нічого неприйнятного. Але це ваше рішення та бажання, а не закон для всіх. Такими речами не спасаються. Потрібно звертати увагу в першу чергу на вдосконалення власного характеру, який диктуватиме норми пристойності.

Апостол Павло запитує: «Посудіть самі: чи годиться жінці молитися Богові непокритою?» (в.13). Грецьке слово прє’по — личити, відповідати, підходити. Поміркуйте, що є непристойним у вашій культурі? Можливо, це занадто відвертий одяг в храмі чи інші речі, що служать спокусою для інших? (Матв.18:7).

Служіння християн відбувається в суспільстві й для суспільства, тому християнські цінності повинні бути виражені формами й символами, які відображають життєвий досвід і сприйняття того суспільства, в якому вони служать (1 Кор. 9:22).

 

СИЛА ВІРИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Ця дивовижна історія, яка відбулася в реальному житті, ніколи не дасть вам опустити руки.

Лiкар Марк був дуже відомим фахівцем в області oнкoлoгії. Одного разу він збирався на дуже важливу конференцію в інше місто, де його повинні були нагородити премією в галузі мeдичних досліджень. Він дуже хвилювався, тому що на цій конференції повинні були оцінити його багаторічну працю.

Однак, через дві години після того, як літак злетів, через якісь технічні неполадки сталася aвaрійна посадка в найближчому аеропорту. Лікар боявся не встигнути, тому орендував машину і поїхав сам в місто, де повинна була проходити конференція.

Однак, незабаром після того як він виїхав, погода зіпсувалася і почався сильний шторм. Через сильний дощ він не туди завернув і заблукав.

Після двох годин безрезультатною їзди він зрозумів, що пропав. Чоловік відчував себе голодним і жaхливо втомленим, тому вирішив пошукати, де б зупинитися. Через деякий час, він нарешті натрапив на маленький старий будинок. Зневірившись, лікар вийшов з машини і постукав у двері.

Двері відчинила красива жінка. Він попросив її скористатися телефоном. Однак, жінка сказала йому, що у неї немає телефону, але він може зайти і почекати, поки погода не покращиться.

Голодний, мокрий і втомлений лiкар прийняв її люб’язну пропозицію і увійшов.

Дама дала йому гарячий чай і поїсти. Після вечері леді запропонувала приєднатися до її молитви, але Марк з посмішкою відмовився і сказав, що вірить тільки в працьовитість.

Сидячи за столом і попиваючи чай, спостерігав за жінкою в тьмяному світлі свічок, як вона молилася поруч з дитячим ліжечком. Лiкар зрозумів, що жінка потребує допомоги, тому коли вона закінчила молитися, запитав її, чого саме вона хоче від Бога і невже вона думає, що Бог коли-небудь почує її благання. А потім він запитав про маленьку дитину в ліжечку, біля якого вона молилася.

Леді сумно посміхнулася і сказала, що дитина в ліжечку це її син, який страждає від рідкісного типу paку і є тільки один лiкар, його звуть Марк, який може вилікувати його, але у неї немає грошей, щоб дозволити собі його, крім того, Марк живе в іншому місті. Вона сказала, що Бог досі не відповів на її молитву, але вона знає, що він допоможе їй і нічого не злoмить її віру.
Ошелешений Марк просто розплакався. Він прошепотів: «Бог великий» і згадав все, що з ним сьогодні відбулося: несправність в літаку, проливний дощ, через який він збився зі шляху; і все це сталося через те, що Бог не просто відповів на її молитву, а й дав йому шанс вийти з матеріального світу і допомогти бідним нещасним людям, у яких немає нічого, крім молитви.

Завжди будьте готові з вірою зробити те, що Бог приготував для вас. Не буває випадковостей у житті. «І до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Пс. 49:15).

 

МЕДАЛЬ ДЛЯ ПРИБИРАЛЬНИЦІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Розповідає Ганна Карпенко з Нємішаєвого Київської області.

Коли мені виповнилося 47 років, я знайшла роботу в управлінні Південно-Західної залізниці, де пропрацювала 34 роки. Щоранку я прокидалася о 3:30 і протягом години молилася та читала Святе Письмо. О 4:50 сідала на електричку до Києва.

Щодня я мала прибрати 14 кабінетів. І кожну восьму суботу необхідно було відпрацьовувати. Нічого кращого я не придумала, як просто не вийти на роботу. Прийшовши в понеділок опісля, я вирішила сходити до начальника, а їх у мене було аж три.

Зайшла до найголовнішого в кабінет і кажу: “Я віруюча людина, читаю Біблію, яка забороняє мені працювати в суботу. Я не проти відпрацьовувати в інший день”. Він посміхнувся і сказав: “Ганно Василівно, ідіть працюйте”. З того дня до мене ніколи не було запитань, де я була в суботу. Усім дуже подобалося, що після мого прибирання кабінет у прямому сенсі блищав.

Після 25 років праці вирішила піти на пенсію, але весь відділ разом із начальниками вмовили мене залишитися ще на 9 років. За час своєї роботи в залізничному управлінні Господь через мене привів до церкви одного чоловіка і двох жінок.

Цікавий досвід трапився саме з цим чоловіком. Він щодня палив так багато цигарок, що на тому місці, де він стояв на вікні залишався чорній слід від цигаркового диму. І одного разу, витираючи це вікно, я промовила до нього: “У вас на серці така ж чорна смола, як на цьому вікні”. Він був головним інженером у нашому управлінні. Й після того, як я подарувала йому книжку «Як кинути палити», він купив Біблію і став членом Адвентистської церкви.

Багато людей питали мене, чи не вважаю я роботу прибиральниці другорядною чи низькою. Кожному із них відповідаю: щоб ви не робили, робіть усе як для Бога та відкривайте людям найцінніше, що є в цьому житті – вістку про Його спасіння.

Одного разу нашій співробітниці збирали кошти на день народження. Я теж дала 50 грн. Запросили мене на бенкет. Я зайшла й побачила, що вони розливають самогон, який одразу запропонували й мені. Я встала і сказала: “Я віруюча людина”. Вони швидко заховали пляшки з горілкою під стіл, а я заспівала іменинниці християнську пісню і побажала їй Божих благословень. Це був той день, коли кожний співробітник почув про мої переконання.

Коли мені виповнилося 82 роки, я повідомила керівництво, що більше не буду працювати, так кожний із моїх начальників особисто просив мене залишитися ще на декілька років, бо вони не готові відпустити мене. Але я промовила, що дійсно іду на відпочинок.

В останній день моєї роботи шеф та усі співробітники Південно-Західного залізничного управління під гучні оплески вручили першу та останню в Україні медаль за доблесну працю прибиральниці, яка виконувала свою роботу як для Бога.

Щомісяця я ходжу в міську раду і розношу там газети. Особисто подарувала Біблію голові сільської ради.

Моїм життєвим девізом у 87 років залишаються слова, які я повторюю кожному: “Тільки з Богом, де б я не була і щоб я не робила”.

Підготувала Валентина Куриляк

Group 4

 

Не кожну релігійність визнає Христос

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

У суспільстві, в якому ми живемо багато релігій і кожна з них стверджує, що вона правдива і веде до Бога. Популярною є й така думка: «Кожна релігія навчає лише добра і своєю особливою дорогою веде людину до Бога». Або схожа думка: «Не важливо, якою дорогою йде людина, – у кінцевому варіанті всі дороги приведуть її до Бога». Багатьом людям вигідна така позиція та служить вагомою мотивацією їхніх думок, намірів та вчинків. Проте нас християн цікавить, що про це думає Христос?

У житті нашого Спасителя часто траплялися випадки, коли слід було пояснити людям Свою позицію у цьому питанні. Про один з таких моментів ми читаємо у Євангелії від Матвія: «Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт.7:21-23)

На що звертає увагу Христос?

Релігійні люди моляться до Бога і це природно, бо молитва до Бога є виявом їхньої релігійності. Окрім молитви є й такі особливі люди, які Божим ім’ям пророкують, навіть злих духів виганяють та творять чудеса! Самі ці люди та навіть їхнє оточення переконані, що їхня релігійність є правдивою, бо творяться чудеса. Але Христос своїми словами доводить, що пророцтва, виганяння злих духів та чуда ще не є показниками справжньої віри! Він звертає нашу увагу на найголовніше – те, що може свідчити про істинну віру у Нього.

Нашу увагу Христос звертає на два важливі моменти. Своїми словами: «Я ніколи не знав вас…» Христос дає зрозуміти таким людям, що не визнає їх своїми послідовниками, бо вони не знають Його! Не кожна християнська релігія, навіть така, що визнає своїм Спасителем і Богом Ісуса Христа, – знає самого Христа! Бо, знати Христа – це набагато більше, ніж просто визнавати Його своїм Господом та Спасителем. Апостол Іван пише: «Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. Оце перемога, що світ перемогла, – віра наша!»(Ів.5:4). Духовне народження відбувається лише з тим, хто пізнав Христа, Його характер, Його любов до людей та вдячно прийняв Його у своє серце і таким чином через Хрещення, водою та Духом «народився від Бога!» Далі апостол та євангеліст Іван твердить: «Хто має Сина, той має життя; хто ж не має Сина Божого, той не має життя»(Ів.5:12). Отож «мати Сина», за словами Івана, – означає прийняти у своє серце Христа, жити Ним та мати вічне життя. Коли людина щиро приймає Христа у своє серце, то разом з цим приймає Його вчення, – Його віру! Про основні прикмети цієї Ісусової віри написано в Об’явленні 14:12 «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!»

Другий момент, на який звертає нашу увагу Христос, словами: «Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» – це докір людям за їхні беззаконня. Очевидно, що істинність віри та її живучість доводять діла, за словами апостола Якова: «Так само й віра, коли діл не має – мертва в собі!»(Як.2:17). Зайвим було б доводити мертвість віри тих людей, що чинять беззаконня!

Загальне розуміння беззаконня, – це гріхи, порушення Заповідей Божих (див.1Ів.3:4). В житті це – ненависть, гордість, помста, «перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужІння, чари, ворожнечі, сварка, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього»(Гал.5:19-21).

Отже, неморальне життя тих, хто твердить, що має Христа свідчить про протилежне, – релігійність таких Христос не визнає та до них каже: «Відійдіть від Мене…»

Підсумовуючи написане, апостол Іван, робить такий висновок: «Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина» (2Ів.9).

Як діє цей принцип помітно в житті апостола Павла. Савл – фарисей, «юдеянин, горливець Божий»(Дії 22:3), був переконаний, що правдиво вірить у Господа. Цей самим Бог, що вів юдеїв пустелею, що годував їх манною та подарував їм обітовану землю, перебував з його народом у єрусалимському храмі. У цього Бога вірив Савл та керований своєю ревнивість «дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму»(Дії 9:1,2). Савл був переконаний у своїй правоті, але «дишучи грізьбою», бажав в’язати та вбити Христових учнів, яких вважав сектою. Він не знав Христа! Він застосовував злість та насилля та у своїй ревнивості вважав їх оправданими. Але згодом виявилося, що в особі Христових учнів, гонив самого Христа! Адже Савлові були відомі слова Господа: «Умийтесь, очистіть себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Я не слухаю вас, – ваші руки наповнені кров’ю!» (Іс.1:15,16). Бог ненавидить насилля, ненависть та злість! Знаючи це, Савл продовжував це чинити, тому Бог у своїй великій милості зупинив його в дорозі до Дамаску де, покаявшись, Савл став іншою людиною – Павлом ревнивим учнем того Христа, якого спочатку гонив…

З історії відомо про ревнивість хрестоносців, що у ХI-XII ст. відправлялися у святу землю «звільняти гріб Господній від сарацинів». У липні 1099 року вони спочатку переправилися до Константинополя, а потім подалися в напрямку до Єрусалима та, розпочавши його облогу, невдовзі захопили місто… Скільки руйнувань, смертей, горя та плачу принесли ці походи! Місцеві жителі казали: «Не може бути правильним та добрим християнство, що насаджується вогнем та мечем». Методи насилля, злоби та помсти свідчили про протилежне – не мали хрестоносці ні істинної віри, ні Христа у свої серцях!

Наші реалії в Україні теж підтверджують наступне – наявність чуд та оздоровлень, дивна поява хрестів на зрізах дерев та різних пророчих видінь, – ще не є доводом істинності такої релігії!

Сьогодні Україна – у фокусі уваги всього світу. У суспільному житті нашої держави ми помічаємо, що Бог засуджує ті самі речі, які Він засуджував колись, бо вони й сьогодні несуть моральний і духовний розклад нашому суспільству.

Автори книг як Старого, так і Нового Завітів часто виступали проти економічних зловживань, неправедних судів, соціальної несправедливості і попереджували про наслідки таких злодіянь. Прикладом цього може служити  такий текст: «Вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. Бо Я знаю які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних» (Амоса 5:10-12).

Для можновладців, які чинять беззаконня (соціальне і моральне), але думають задобрити Бога показними відвідинами храмів та зустрічами з духовенством, щедрими пожертвами з багатства, вкраденого в народу, оточенням своїх домів і кабінетів зовнішніми атрибутами християнської віри (іконами, хрестами), актуальним є слово, сказане Богом через пророка Єремію:«Ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити… а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім’ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці?»(Єр.7:8-10).

Іван Хреститель в часи Нового Завіту відважно звертався до тодішніх державних службовців (митників):«Не стягайте нічого над те, що вам звелено» (Лк.3:13), а також до представників силових структур (воїнів):«Нікого не кривдьте, ані не оскаржуйте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Лк.3:14). Всіх, незалежно від рангу, він закликав до покаяння у конкретних злочинах. Саме за відкрите засудження правителя Галілеї та Перії Ірода Антипи у гріхах Іван Хреститель був кинений до в’язниці та потім був страчений(Мт.14:3-4). Євангеліст Лука зазначає, що «Іван докоряв йому за ..все зло, яке заподіяв був Ірод»(Лк.3:19). Апостол Яків підносить голос проти економічних зловживань свого часу: «Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!»(Як.5:4).

Апостол Павло неодноразово висловлював своє обурення незаконними діями представників римської судової системи. У Филипах він осуджує беззаконні дії місцевої влади:«Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в’язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!» (Дії 16:37). У Єрусалимі Павло відстоює своє право на справедливе слідство: «Хіба бичувати дозволено вам римського громадянина та ще й незасудженого?»(Дії 22:25). Більше того, будучи незаконно осудженим, Павло організував своєрідний «сидячий протест» у в’язниці, аж поки римські начальники вибачились за свої протиправні дії (Дії 16:37-40). Цікаво, що в кожному з цих випадків римська влада і силові структури у відповідь на протест Павла виправляли свої помилки і далі чинили справедливо, згідно із тодішним законом.

Згідно Конституції України, найвища влада належить народу, який обирає президента, парламентарів та інших представників влади, щоб ті виконували делеговані їм функції. Таким чином, влада має не лише відповідальність перед Богом служити на добро людям і карати злочинців, а й відповідальність перед народом, який її обрав. Народ має право оцінювати діяльність представників влади і змінювати їх, якщо вони не виконують належним чином надані їм повноваження. Така громадянська позиція не тільки не суперечить Біблії та законам України, а навпаки — знаходить у них свою підтримку. Саме таку позицію вийшли висловити християни на усіх майданах України…

Тому у сучасних драматичних та водночас доленосних суспільних подіях будьмо толерантними один до одного та до тих, хто нас оточує, незалежно від ідеологічних, політичних чи релігійних поглядів. Як християни, ми повинні закликати людей до розв’язання цього конфлікту тільки мирним шляхом, адже насильство ніколи не було розумною підставою для побудови нового майбутнього як у суспільно-політичному, так і в особистому житті. Маючи вільне право на вираження своєї громадянської позиції, реалізуймо його у контексті Божих Заповідей, в любові до Бога та наших ближніх.

Отож, сподіваюсь, відповідь на запитання: Яку ж релігійність визнає Христос?, – тепер не важко буде дати кожному із нас; щиросердечно, у глибині свого серця, перед лицем справедливого Господа Бога.

Богдан ГЛУХОВЕЦЬКИЙ

ВИБИРАЮ РАДІСТЬ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

 

Один пастор все своє життя не просто був радісним і щасливим, але й з його обличчя дуже рідко сходила посмішка. Тобто, незважаючи на проблеми, все життя цієї людини було наповнене ароматом свята! Навіть вмираючи, він посміхався. Людям здавалося ніби він насолоджується приходом смерті. Друзі прийшли його провідати і один запитав:

– Чому ти посміхаєшся? Все своє життя ти радієш і ми все не наважувалися запитати, як тобі це вдається? І ось зараз, в останні хвилини, ти також посміхаєшся! Що тут смішного?

Старий пастор відповів:

– Багато років тому я прийшов до мого учителя молодим, сімнадцятирічним, але страждаючим хлопцем. Наставнику ж було сімдесят, проблем у нього було не менше, але він постійно досліджував Біблію і посміхався. Я запитав його: «Як вам це вдається?» І він відповів:

– Бог створив кожну людину вільною у своєму виборі. Щоранку, коли я відкриваю очі, то задаюся питанням, що вибрати на цей день – радість чи смуток? І так стається, що постійно вибираю радість.

Шановні  друзі, дякувати Богу що кожен з нас також може зробити такий вибір. То ж давайте не тільки самі виберемо радість, але й порадимо це ближнім, бо написано: «Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте: бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас» (1Сол. 5:16-18).

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ В ШЛЮБІ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми, Сімейне служіння

Group 4

«Вам ніколи не вдасться вирішити проблему, якщо ви залишите те ж саме мислення і той самий підхід, який привів вас до цієї проблеми»

(Альберт Ейнштейн)
Як і багато інших пар, ми з чоловіком були закохані один в одного, однак наше фінансове становище було складним. Перші фінансові труднощі очікували нас уже біля весільного вівтаря. Річард мав ще два роки навчатися в університеті, а ми вже витратили всі наші заощадження на організацію весільної церемонії, медовий місяць та облаштування скромної оселі. Я знайшла роботу.
Хоч у житті нашої нещодавно створеної сім’ї це був непростий період у фінансовому плані, проте грошей нам вистачало. Ми з чоловіком навчилися жити економно. Ми шукали в газетах оголошення про розпродаж та купували речі, які вже були у вжитку. Ми повинні були розсудливо ставитися до фінансового питання, що й намагалися робити.
Після закінчення навчання Річард отримав місце вчителя в одному з коледжів. Тим часом я продовжувала час від часу працювати. Нам стало простіше жити. І ось ми почали отримувати багато вигідних пропозицій від кредитних компаній і згодом погодилися приєднатися до числа їхніх клієнтів.
Здавалося, розпочалися зміни на краще. Ми дозволили собі купити невеликий дім на колесах та обставили його необхідними меблями. Нам здавалося, що прийшло довгоочікуване відчуття фінансової незалежності. Через деякий час ми взагалі перестали хвилюватися із цього приводу. Якщо нам подобалася якась річ, ми без вагань купували її. Нас не зупиняла нестача готівкових грошей, адже в нас була можливість купити будь-який товар у кредит.
Декілька років ми насолоджувалися життям, доки Річард не втратив роботу. Несподівано для себе ми зрозуміли, що на той момент ми вже потонули в боргах. Це було страшно. Той день поклав початок нашій 20-річній боротьбі за грамотне планування сімейного бюджету. Фінансові проблеми – одні з найбільш небезпечних труднощів, з якими стикається сучасна сім’я. Вони готують сприятливий ґрунт для виникнення конфліктів. Відчуваючи постійний тиск обставин, чоловік та дружина починають сваритися, звинувачувати один одного в тому, що трапилося. Часто такі сварки закінчуються остаточним розривом стосунків та розлученням.
Хоч вирішення фінансових питань було важким та тривалим процесом для нас, але, на щастя, наша сім’я не розпалася. Нижче ви зможете прочитати декілька порад щодо збереження сімейних стосунків у період, коли ви потрапили в скрутне становище.
Починайте з молитви
У Якова 5:13 сказано: «Як хтось між вами страждає, хай молиться!» Ми з чоловіком довгий час були занепокоєні своїм складним фінансове становищем. Якби ми присвятили цей час молитві, то могли б отримати значно більше користі.
Перше, що ми зробили, – це склали список усіх наших боргів і в молитві відкрили його Господові. Ми робили це щодня. Крім того, ми також молилися про те, щоб Господь звільнив нас від пригнобливого почуття страху за наше майбутнє. Ми просили в Бога мудрості для того, щоб домовитися з нашими кредиторами про відстрочення виплат. Ми щиро бажали, щоб Господь дарував нам можливість погасити термінові борги. Також ми просили Його вибачити нашу непередбачливість та допомогти зробити правильні висновки з нашої ситуації.
Щоразу, коли нам вдавалося виплатити борг, ми викреслювали його з нашого боргового й водночас молитовного списку та дякували Богові за Його милість.
Обговорюйте проблему відкрито
У Біблії в Якова 5:16 читаємо: «Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоб зцілитися. Бо має велику силу ревна молитва праведника».
Коли ми з Річардом перестали контролювати наші витрати, то довгий час не обговорювали між собою цієї проблеми. Ми уникали цієї теми – не проблеми з нашою заборгованістю, а причини, з якої вона виникла. Нарешті, не витримавши напруження, я сказала: «Знаєш, мені страшно». «Мені теж», – відповів мій чоловік. Я здивувалася, коли побачила, що після цієї фрази йому стало легше.
Ми зрозуміли, що більше немає потреби страждати поодинці. Ми разом створили цю проблему і на той момент уже були морально готові до того, щоб вирішувати її також разом. Можливість обговорити нашу складну ситуацію допомогла нам об’єктивно поглянути на причини, які призвели до того, що в нас назбиралася ціла низка несплачених рахунків при тому, що наші потреби, як і раніше, не були повністю задоволені.
Визначте проблемні зони
Коли фінансові проблеми завдають вам поразки, взаємні звинувачення руйнують ваші стосунки: «Якби ти не купувала те і те, то…» або «Якби ти заробляв більше…» Ми з Річардом дійшли висновку, що помилки, яких ми припустилися при розподілі грошей у сімейному бюджеті, сталися через нашу неуважність, незаплановані витрати, неправильні рішення нас обох. Тому не слід звинувачувати лише одного. Якщо винні двоє, то й відповідати доведеться також разом. Придбайте зошит або спеціальну книгу для запису сімейних витрат.
Я раджу розділити аркуш на три колонки:
Витрати Дохід Усього
Записуючи витрати своєї сім’ї в зошит, ви зможете бачити, на що витрачаються кошти, які ви заробили.
Не зайвим буде також поставити собі такі запитання: на що ви переважно витрачаєте кошти? Яким чином ваші батьки розпоряджалися грошима? Чи не повторюєте ви їхніх помилок у фінансовому плануванні вашого сімейного бюджету? Чи часто робите покупки з метою звільнитися від депресії, злості чи нудьги?
Плануйте 
Спеціалісти рекомендують уперше обговорити питання планування бюджету в приємній, невимушеній атмосфері, віддаленій від буденної метушні. Наприклад, ми з Річардом вирішили обговорити це питання під час поїздки на природу. Ми сиділи під деревом та розмовляли про те, на що зможемо витратити наш дохід після того, як навчимося розумно планувати витрати. Наші мрії були такі: усиновити дитину, придбати власне житло, виплатити кредит за автомобіль та зібрати певні кошти на майбутнє.
Тепер ми, як правило, кожні три місяці організовуємо «планувальний день». При цьому ми з Річардом аналізуємо, чи вдалося нам ефективно розподілити фінанси за цей період а також обговорюємо плани на найближче майбутнє. У цьому питанні дуже важливо бути чесними один з одним. Інколи, звичайно, виникають суперечливі питання, але кожній сім’ї потрібно розробити власну єдину фінансову стратегію. Потім ми з чоловіком помітили, що час, потрачений на планування бюджету, також сприяє покращенню взаємовідносин у сім’ї.
Розподіляйте відповідальність
Народна мудрість каже: «Одна голова – добре, а дві – краще». Найзручніше, коли чоловік контролює витрати дружини, і навпаки. Нехай це нікого не бентежить, адже це не тотальний контроль, але раціональний підхід.
Чоловік та дружина повинні нести однакову відповідальність за розподіл сімейних фінансів. Такий підхід дозволить обом бути в курсі ваших фінансових можливостей. Коли ви побачите, що один з вас краще планує витрати у певній сфері, можна закріпити цей обов’язок за ним. Наприклад, дружина краще планує витрати стосовно продуктів харчування, а чоловік – комунальні витрати. Можливо, один з вас схильний до бережливості, у такому випадку він стримуватиме запал менш організованого в цьому плані партнера.
Зверніться за допомогою
Якщо ваші фінансові труднощі набули занадто серйозного характеру і ви не в змозі вирішити їх самостійно або ж не можете дійти між собою згоди, як діяти далі, то в такому разі вам необхідно звернутися за допомогою. Залежно від складності ситуації, вам може знадобитися консультація досвідченого фінансиста або когось із кваліфікованих знайомих. Не слід соромитися просити про допомогу.
Сьогодні можна знайти чимало інформації на тему фінансового планування і порад стосовно того, як раціонально розрахуватися з боргами. За допомогою спеціальної літератури ви зможете розширити знання у сфері питань сімейного бюджету. У цей період особливо важливо зберігати гарні стосунки один з одним.
Рухайтеся вперед 
Сьогодні мені часто доводиться відповідати на запитання нашої доньки: «Мамо, чому я повинна відкладати кошти? Адже ти можеш зараз заплатити за це, а я буду поступово віддавати тобі борг». Потім я вислуховую її обурення: «Але ж це несправедливо, я хочу придбати це вже сьогодні!» Ми з чоловіком не піддаємося її емоційним сплескам і не потураємо її миттєвим бажанням!
Ми з Річардом почали пояснювати дитині те, що колись дізналися про фінансове планування. Навчати цього потрібно якомога раніше, однак краще зробити це пізніше, ніж зовсім не зробити. З віком ви починаєте глибше розуміти необхідність економити та відкладати свої заощадження.
Деякі сімейні пари вважають за краще не торкатися теми спільного фінансового планування. Однак їхні труднощі та конфлікти не зникають від того, що вони про це не говорять. Сьогодення – це найкращий час для того, щоб розпочати вирішувати свої проблеми. І це не залежить від того, маєте ви чоловіка або дружину чи ні, одружилися ви нещодавно чи одружені вже багато років.
За час нашого сімейного життя, яке сягає вже 22 років, ми з Річардом мали фінансові злети та падіння. Хоч ми вчилися на власних помилках, це не заважало нам набивати нові «гулі». Під час вирішення тимчасових труднощів ми навчилися основного – спілкуватися.
Фінанси – це сфера, яка кидає нам багато викликів. Вона здатна вплинути на життєвий побут сім’ї. Ми з чоловіком зазнали багато фінансових штормів, але все ж таки човен нашого шлюбу зберігся. Ми, як і раніше, продовжуємо молитися, радитися та навчатися.

Кетрін ЛЕЙ

Я БІЛЬШЕ НЕ ПРИЙДУ ДО ЦЕРКВИ !

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Молодий хлопець підійшов до пастора і сказав:

— Я більше не прийду до церкви!

– Чому? – спитав пастор

— Я бачив як люди під час проповіді дивляться на свій телефон, хтось виходить на вулицю посидіти на лавочці, інші говорять погано про служителів, жінки викликаючи одягаються, на перерві дуже шумно і це лише кілька неподобств які я помітив…

Пастор сказав:

— Добре, але перед тим як ти підеш, зроби мені послугу: візьми повний стакан води, пройди через зал і постав на кафедру. Але постарайся не пролити жодної краплі на підлогу. Тоді можеш не приходити до церкви, якщо цього хочеш.

Хлопець був певний, що це буде дуже легко. І він дійсно пройшов так як просив пастор, а коли закінчив, то сказав йому що все зроблено.

Тоді пастор запитав:

— Коли ти йшов через зал, ти чув, як люди говорять погано про інших?

Хлопець відповів:

— Ні.

— Ти бачив, як хтось дивився на свій телефон?

— Ні, не бачив.

— Знаєш, чому?

— Ні — відповів той.
— Твоя увага була сфокусована на тому, щоб не перечепитися і добре донести воду. Те саме відбувається в житті християн, бо коли наша увага спрямована на Господа Ісуса Христа, ми не маємо часу бачити чужі помилки!

«Промовляє до нього Ісус: …що до того тобі? Ти йди за Мною!» (Iван. 21:22).

ЯК ПЕРЕМІНИТИ ЖИТТЯ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

 

Задавши це питання християнину, часто можна почути стандартну відповідь «Віддай серце Ісусу». Але як це насправді зробити, невже варто лише промовити що віддаєш себе Богу і ти вже перемінюєшся? Чому ж після цього на відданому Богу серці залишається смуток, залишаються проблеми з характером, погані звички, скандали в сімї… І в кінцевому результаті сотні подібних «чому», коли не видно змін, викликають сумніви в силі Бога.

Слово Боже навчає: щоб отримати краще, обов’язково потрібно спочатку втратити, тобто потрібно не лише перестати триматися за старе, але й  відпустити застаріле мислення. «Вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті» (Еф. 4:22). Справа в тому, що недостатньо просто бажати змін. Для того, аби людині перемінитися, їй потрібно зробити чимало різних кроків. Немає росту без змін, немає змін без втрат, немає втрат без болю. У кожного з нас свої життєві проблеми і не тільки з характером, чи поганими звичками і тому ліки кожному Бог підбирає індивідуально. А на все це потрібний особистий підхід і час. Ніхто не підкаже як Ісус буде розмовляти з Вами: через дослідження Слова, проповіді, життєві обставини… чи можливо через усе одразу, але якщо ви дійсно повірите Лікарю душі й будете виконувати Його вказівки, то Він обов’язково перемінить ваше життя. Це Його робота – перемінювати життя і робить Він її тисячі років. Навіть те, що вас зацікавила ця тема і ви читаєте ці рядки, говорить про те, що ви уже перемінюєтесь.

Головне, що з’явилось бажання! «Бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням» (Фил. 2:13). Слава і подяка Йому за це!

 

 

Новини по дням

Липень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист