Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

З ПЕРШИМ ДНЕМ ВЕСНИ !

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4112

Про весняну пору у Святому Письмі сказано: «Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали» (П. Пісень 2:11-13).

 Бог створив нашу планету й усе, що на ній, досконалим. В Едемі не було нічого, що могло б затьмарити життя людини. Уся земля омивалася росою, і не було кліматичних змін. Бог поселив людину на прекрасній землі, щоб вона піклувалася про неї й панувала над усім Його творінням. Щодня життя приносило людині нові радісні почуття, які задовольняли її потреби. Квіти не в’януть, листя не блідне, а плоди на рослинах оновлюються й не псуються.
Ніякої причини для невдоволення не могло бути, ні зла, ні скорботи, ні страждання, ні суму й хворіб ніхто й ніколи не знав. Такий стан ми сьогодні могли б назвати вічною весною для Адама та Єви, якби вони не порушили волі Бога.

Ось і тепер: не встигнеш насолодитися весняним теплом, ароматним повітрям, квітами й співом птахів, як приходить літня спека і вже шукаєш тіні. Так відбувається тому, що гріх – порушення волі Божої – є наслідком горя й скорботи. На землі відбулися глобальні зміни. Написано: «Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима… не припиняться!» (Бут. 8:22). Ми змушені змиритися з контрастними змінами в природі й очікуємо Нового неба та  Нової землі, на якій буде Вічна весна. Апостол Павло так говорив: «Все творіння разом стогне і страждає аж донині… Самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла» (Римл. 8:22, 23). Віримо, що настане Вічна весна та здійсняться слова пророків: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда… І Господні викупленці вернуться та до Сіону зійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть» (Ісаї 35:1, 10).
Апостол Павло казав: «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Кор. 2:9). Ісус Христос пообіцяв: «І зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас» (Івана 16:22).

 У цих словах в мініатюрі представлена Вічна весна для спасенних народів. Багато про неї писала християнська письменниця Е. Уайт: «Перед відкупленим народом Божим відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не відчуваючи втоми, літатимуть у далекі світи, які з глибоким сумом спостерігали за людським горем і радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот. Вони поділяться скарбами знань, набутими через осягнення творчої сили Божої впродовж багатьох віків. Незатьмарений погляд спасенних охопить всю славу творіння – сонця, зір і галактик, які в установленому порядку обертаються навколо Божественного престолу. На всьому творінні – від найменшого до найбільшого – викарбуване Ім’я Творця, і в усьому відкривається багатство Його сили. …Велика боротьба закінчена. Гріха й грішників більше нема. Всесвіт – чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії і радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик-усе живе й неживе в своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що: БОГ Є ЛЮБОВ!» (Е.Уайт. Велика боротьба, с. 678).

ПЕРО І ЧОРНИЛЬНИЦЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Мовою притчі
Хтось якось сказав одного разу, дивлячись на чорнильницю, що стояла на письмовому столі в кабінеті поета: «Дивно, що тільки не виходить з цієї чорнильниці! А що ж то вийде з неї цього разу?.. Так, справді дивно!»
Group 47

— Саме так! Це просто незбагненно! Я сама завжди про це казала! — Звернулася чорнильниця до гусячого пера та інших предметів на столі, які могли її чути. — Чудово, що тільки не виходить з мене! Просто неймовірно навіть! Я й сама, справді, не знаю, що вийде, коли людина знову почне черпати з мене! Однієї моєї краплі достатньо, щоб списати півсторінки, і що тільки не вміщається на ній! Так, я — щось чудове! З мене виходять різні поетичні твори! Всі ці живі люди, яких упізнають читачі, ці щирі почуття, гумор, чудові описи природи! Я й сама не збагну — я ж зовсім не знаю природи — як все це вміщається в мені? Але, це так! З мене вийшли і виходять всі ці легкі, граціозні дівочі образи, відважні лицарі на красенях-конях і багато іншого? Запевняю вас, усе це виходить цілком несвідомо!
— Правильно! — сказало гусяче перо. —Якщо б ви поставилися до справи свідомо, ви б зрозуміли, що ви тільки посудина з рідиною. Ви змочуєте мене, щоб я могло висловити і викласти на папір те, що ношу в собі! Пише перо! У цьому не сумнівається жодна людина, а я вважаю, що більшість людей тямлять в поезії не більше за стару чорнильницю!
— Ви надто недосвідчені! — Заперечила чорнильниця. — Скільки ви служите? І тижня навіть немає, а вже майже зовсім зносилися. То думаєте, що це ви творите? Ви тільки слуга, і багато вас у мені перебувало — і гусячих, і англійських сталевих! Так, я добре знайома і з гусячими перами й зі сталевими! І ще багато вас побуває в мені, служачи, поки людина буде записувати почерпнуте з мене!
— Чорнильна бочка! — Сказало перо.
Пізно ввечері повернувся додому поет, а він прийшов з концерту скрипаля-віртуоза і перебував ще під враженням його незрівнянної гри. У скрипці, здавалося, сховане невичерпне джерело звуків, які то котилися, дзвенячи, немов перлини чи краплі води, то щебетали пташками, то ревіли бурею в сосновому бору. Поетові здавалося, що він чує плач власного серця, що виливається в мелодії, схожі на гармонійний жіночий голос. Звучали, здавалося, не тільки струни скрипки, але і всі її складові частини. Дивно, надзвичайно! Важким було завдання скрипаля, і все ж мистецтво його виглядало грою, смичок немов сам пурхав по струнах, кожен, здавалося, міг зробити те ж саме. Скрипка співала сама, смичок грав сам, вся суть наче була в них, про майстра ж, який керував ними, вклавши в них життя і душу, просто забули. Забули всі, але не забув про нього поет і написав ось що:
«Як нерозважливо було б з боку смичка та скрипки хизуватися своїм мистецтвом. А як часто робимо це ми, люди, — поети, художники, вчені, винахідники, полководці! Ми задираємо ніс, але ж всі ми — тільки інструменти в руках Творця. Йому одному честь і хвала! А нам нема чим пишатися!»
Ось що написав поет і назвав свою притчу «Майстер та інструменти».
— Що, дочекалися, пані? — Сказало перо чорнильниці, коли вони залишилися самі. — Чули, як він прочитав вголос те, що я написало?
— Тобто те, що ви витягли з мене! — Сказала чорнильниця. — Ви цілком заслужили цей щиголь своєю пихою! Ви навіть не розумієте, що над вами посміялися! Я дала вам його з власного нутра. Дозвольте мені знати свою власну сатиру!
— Чорнильна душа! — сказало перо.
— Гусак лапчастий! — відповіла чорнильниця.
І кожен вирішив, що відповів добре, а усвідомлювати це приємно; з таким усвідомленням можна спати спокійно, тож вони і заснули. Але поет не спав; думки хвилювалися в ньому, як звуки скрипки, котилися перлинами, шуміли, як буря в лісі, і він чув у них голос власного серця, відчував подих Великого Майстра…
Йому одному честь і хвала!

Ганс Христиан АНДЕРСЕН

БУТИ ЛЮДИНОЮ

Автор SDA.if.ua. Категорія Дияконське служіння

Group 46

Одного разу мені довелося розшукувати одну людину, що приїхала в Київ і потрапила у лікарню. Після моїх невдалих пошуків вирішила зайти в приймальне відділення й звернулася з проханням допомогти її знайти. Разом із медсестрою приймального відділення ми перевірили списки всіх новоприбулих. Потрібної людини не було. Трохи засмутившись, я зібралася йти, але медсестра виявилася наполегливою: «Нам потрібно докласти зусилля, щоб її знайти», – сказала вона.

У приймальному відділенні був довідник міських телефонів медичних установ. Медсестра порадила мені знайти номери телефонів деяких лікарень, куди б приблизно могла потрапити потрібна мені людина. І знову разом з нею ми дзвонили то в одну, то в іншу лікарню. І все це вона робила з такою любов’ю й умінням, що я подумала: «Напевно, їй не раз доводилося зустрічатися з такою ситуацією». Я відчула себе якось ніяково, адже стільки часу відняла у цієї доброї людини. Раптом згадала про шоколадки, які взяла для людини, яку хотіла відвідати, вирішила віддати їх їй, говорячи: «Візьміть, це за вашу доброту». Однак, медсестра відповіла: «Будь ласка, не вбивайте в мені людину». Після цих слів я не наважилася залишити мій презент і сказала на прощання: «Нехай Бог вас благословить!»

Дорогою додому я довго думала над словами: «Не вбивайте в мені людину». Що вона мала на увазі під словом «убити»? Якою в її розумінні є «людина»? Спілкуючись з нею, я зробила висновок, що «людина» – це той, хто проявляє любов, милосердя, терпіння, співчуття, хто готовий надати допомогу, чесний, відкритий. Усе: її погляд, вираз обличчя, мова, манера поведінки говорили про це. Я уявила, що весь свій внутрішній світ ця жінка відгородила великою огорожею. Вона ретельно оберігала сад своєї душі. Це – її багатство, її мета, її життя. Вона боялася черствості, жорстокості, легкої наживи, лестощів, егоїзму, які з усіх боків у сучасному суспільстві прагнуть «убити» людину і сплюндрувати її внутрішній світ.

Я подумала тоді: який сад моєї душі? Які якості характеру зрощую я? Чи легко «зруйнувати» мій внутрішній світ? У світі спокуси, розчарувань, бажання наживи, заздрості, незадоволення чи міцна моя огорожа? Роздумуючи про це, у думках пронісся вірш: «Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку нагороду від цього маєте? Чи не те саме й митники роблять?… Чи не так і язичники роблять?» (Матв. 5:46).

…Я так і не знайшла тієї людини, яку шукала в лікарні. Але знайшла іншу – ту, що показала мені, якою можна бути людиною в сучасному суспільстві. Я не знаю імені тієї жінки. Можливо, у цій ситуації це не так вже і важливо. Цікаво: хто ж все-таки мав більшу потребу у відвідуванні – та людина, яку я так хотіла знайти в лікарні, чи я, щоб зустріти таку дивовижну людину? Бог знає…

Лілія Крупська

“Надія є для кожного”

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

Друзі,

запрошуємо вас долучитись до соціально – благодійного проекту “Надія є для кожного”, який буде відбуватись щодня з 2 по 16 березня 2019 року об 11.30 та повтор об 18.30 за адресою вул. Івасюка, 76, м.Івано-Франківськ.

Вхід вільний

1-4 ст 2-3 ст

17 ЛЮТОГО – ДЕНЬ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Немає значення, хто ви за національністю, в якій країні живете і які у вас релігійні погляди. В цей День доброти ви маєте право робити стільки добра, скільки захочете! Це тільки схвалюється і підтримується іншими людьми, адже суть цього свята в тому, щоб навчитися бути добрим, чуйним і безкорисливим до інших людей та їхніх проблем.

Group 42

ТАВІТА

У дев’ятому  розділі „Діянь святих апостолів”  Біблія  розповідає  нам  про  жінку,  в  якої  було  дуже  добре  серце. Вона  була  такою  співчутливою  і  чуйною, так  щедро  роздавала  свої  дари,  що  і  сьогодні,  коли  минуло  вже  дві  тисячі років,  її  ім’я  залишається   синонімом  милосердя.

Отже, в  Діях святих апостолів  читаємо: „А  в Йоппії була одна учениця,  на  ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.  І трапилося тими днями, що вона занедужала  й  умерла. Обмили ж  її  й  поклали  в  горниці . А  що  Лідда  лежить недалеко Йоппії, то  учні, прочувши, що  в  ній  пробуває  Петро, послали  до  нього двох  мужів,  що  благали: Не  гайся  прибути до нас! І, вставши Петро, пішов  із ними. А  коли  він  прибув, то  ввели  його  в  горницю. І  обступили  його всі вдовиці , плачучи  та  показуючи  йому сукні й плащі, що їх Сарна  робила, як  із ними  була.  Петро  ж  із  кімнати  всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила  і  сіла,  уздрівши Петра… Він  же  руку  подав  їй,  і  підвів  її,  і закликав  святих  і  вдовиць,  та  й  поставив  живою  її.  А  це  стало  відоме  по  цілій  Йоппії,  і  багато-хто  в  Господа  ввірували” (Дії 9:36-42). 

Ім’я Тавіта, як свідчить процитований вище текст, означає „сарна”. Це було не  прізвище,  а власне ім’я, яке зустрічається в євреїв і греків. Своєю красою, граціозністю та виразними очима сарна у східних народів символізувала  жіночу красу і чарівність, тому то й вживалось це слова як жіноче ім’я, подібно як чоловіче ім’я Лев. Швидше за все це ім’я відображало і зовнішній, і внутрішній стан Тавіти – жінки, яка сильно любила Господа.

Тавіта – єдина жінка, яку у Святому Письмі названо ученицею. Вона була доброю християнкою і  достойною ученицею Ісуса Христа. Це рідкісна якість, достойна наслідування багатьма молодими християнками нашого часу. В ті часи зло було так само розповсюджене,  як і сьогодні. Нелегко було сповідувати віру в Господа в перші віки християнства. Але Тавіта знайшла в собі сили, мужність,  і ревність посвятити себе Господу і навчатися в Нього благочестя і життєвої мудрості, щоб зберегти себе в чистоті для Неба.

Тавіта не мала чоловіка. Своє одиноке життя вона присвятила служінню Богові і людям. Багато одиноких жінок, які не вийшли заміж і не мають власної сім’ї, вважають себе обділеними долею і нікому не потрібними. Вони постійно оплакують свою долю і завжди незадоволені своїм життям. Але серед них є й інші, які, навпаки, вважають своє дівоцтво благословенням і використовують свободу одинокого життя так, щоб усі свої сили присвятити вищій меті – служінню людям, будучи святими тілом і духом (1 Кор.7:34)…

Основні  життєві  принципи  Тавіти  висловлені  всього  в  дев’яти  словах, які записані в 36 вірші: „Вона  повна була добрих вчинків та милостині, що чинила”.  Дев’ять  слів,  і  яка  характеристика!

Слово „повна” означає внутрішню глибину, завдяки якій добрі діла невимушено витікали з її милосердя. Вона чинила добро постійно та щедро. Тим, хто „повний добрих вчинків та милостині”, Господь скаже в день суду: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.  Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене” (Мт. 25:34-36).

Описуючи Тавіту, євангеліст Лука підкреслює, що вона творила багато милостині і допомагала бідним. Багато не тому, що була матеріально багатою,  а тому, що була збагачена духовно. Грецьке слово „агатос”, використане ним для опису Сарни, апостол Павло використовує у своєму посланні до Тита (2:1, 3-5) для змалювання духовно зрілої християнки; воно означає „бути прекрасною в усіх відношеннях, бути відомою своєю доброчинністю”. Слово „агатос” стосується людини, яка є великодушною, доброю, щедрою і милосердною.

Саме такою  і була Тавіта. За допомогою єдиного інструменту – голки – Тавіта   поклала початок певній лінії  благочинності,  яке пізніше  досягла найвіддаленіших куточків  нашої  планети. Крім  власних  грошей,  вона  віддавала  людям  плоди своєї  праці, тобто  шила  і  безплатно  роздавала  людям  одяг…

Тавіта  відчувала  глибоке  співчуття  і   любов   не  лише  до  вдів  і  сиріт,  але й  до всіх людей. А  любов, згідно Біблії, – це не  тільки почуття, а й принципи та  дія. Любов  віддається з радістю, вона є основою вчення  Біблії  та  християнства.

Згадаємо  вірш  з  Євангелія  від  Івана: „Так  бо  Бог  полюбив  світ,  що дав  Сина  Свого  Однородженого,  щоб  кожен,  хто  вірує  в  Нього,  не  загинув, але  мав  життя  вічне” (Ів. 3:16).

Господня любов  віддає,  жертвує собою  для   ближнього…

Коли  Тавита  захворіла  і  раптово  померла,  то християни  і  вдови,  яким   вона постійно допомагала, прийшли й обмили її тіло та поклали в горниці.  Приблизно  в 10 кілометрах від Йоппії на  плодовитій рівнині  Шарон стояло місто  Лідда,  де  в  той  час перебував апостол Петро. Учні послали до нього  двох  людей  з  проханням  якнайшвидше  прийти  в  Йоппію.

Можливо, Петро знав про добрі діла цієї християнки і, залишивши свої проповіді, прийшов  до дому, де лежала мертва  Тавіта.

У момент смерті не мають значення ні соціальний стан, ні раса, ні національність, ні культурний рівень, ні багатство. Смерть рівняє всіх. Перед її обличчям  усі рівні.

Живі люди, щоб зберегти і підкреслити свою індивідуальність, можуть прикрашати  себе  золотом,  сріблом,  діамантами та іншими дорогоцінними речами.  Під  цим  зовнішнім блиском  залишається  те,  чим  людина насправді  є  –  кістки  і  порох.

А  яка  користь  від  того,  чого  ми  навчились  і  що  зробили  своїми  руками  протягом  життя? Премудрий  Соломон,  будучи  найбагатшою  людиною, отримав  славу, владу  і  всі принади світу. Отримавши  все  це,  він зрозумів, що без Бога ніщо не може зробити людську неміч  щасливою: „Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем? Покоління відходить, й покоління  приходить,  а  земля  віковічно  стоїть” (Екл. 1:3-4).

Цей  текст  ще раз говорить нам,  що в житті все має  свій  сенс  лише  тоді,  коли  на  першому  місці  стоїть Ісус. З  Ним  набуває  змісту  наша  культура  і  виховання,  гроші   стають  не метою,  а  засобом   допомоги нужденним і розповсюдженням вістки Святого Євангелія…

Серед усіх воскреслих, про яких написано в Біблії, Тавіта мала  добре  серце, любила  та співчувала людям. Любов та співчуття до  ближніх  надають  силу для допомоги.

Багатьом відома історія  про  одного  короля, в  якого  була  дуже гарна  і добра  донечка.  На жаль, королівна  хворіла  на  дуже  дивну  хворобу.  З  кожним днем тіло,   руки  і  ноги  слабшали, дівчина  втрачала  зір  і  слух.  Багато  лікарів  намагалися  вилікувати  принцесу,  та  спроби  були  марними – вона поволі   помирала.

Якось  до  королівського  двору  прибув  старець. Люди  говорили,  що  йому  відома  таємниця  життя. Усі  придворні зійшлися і почали просили, щоб  він  допоміг  хворій.

Погодившись,  старець  приніс  дівчині   сплетений   з   лози  кошик,  зверху  закритий, і  промовив : „Візьми  свої  ліки – вони  тебе  зцілять”.  Сповнена   радості   і   надії, принцеса відкрила   кошик,  і  те, що побачила, боляче вразило.  На  дні  кошика  лежала  дитина, виснажена  хворобою. Нещасне дитя  зазнавало  більших  страждань,  ніж  вона   сама.

Серце  дівчини  наповнилося  співчуттям.  Незважаючи  на  свій біль,  вона  взяла  дитину  на  руки  і  стала  нею  опікуватись.  Минали  дні,  місяці,  а королівна,  крім  дитини,  нічого  не  бачила.  Годувала,  пестила, лагідно  розмовляла    з  нею  ночами,  хоча  саму діймала хвороба – постійні втома та біль.

Минуло  майже  три  роки  і  сталося  неймовірне:  одного  ранку  дитя  усміхнулося  і  звелося  на  ноги.  Дівчина  з  радістю  підхопила  дитину  на  руки  і  побігла   показати людям.  Королівна  не  відчувала  слабості  і  болю. Вона  й  не  помітила,  як  сама  одужала…

Американський письменник К. Боува зауважив: «Доброта – це мова, якою можуть говорити німі і яку можуть чути глухі». І це правильно.

А відомий композитор Бетховен залишив нам такий чудовий афоризм: „Я не знаю інших ознак переваги над людьми, окрім доброти”, що прямо стосується постаті Тавіти та всіх жінок, які з такою ж щирістю служать Богу і людям. Саме дієвої доброти, яка так потрібна всім і якої не вистачає у геть спрагматизованому сьогоденні.

По  суті, Бог  через  смерть  і  воскресіння  Тавіти  відкриває   нам  таємницю  життя  вічного. У нас багато  буденних  справ, завжди  потрібні  гроші, ми  хворіємо  фізично  і  духовно.  Але  від  цих  життєвих  проблем  є  тільки  одні  ліки – любов  і  співчуття  до  ближніх.  І  якщо  хочемо  вилікуватись, якщо  хочемо  бути  здоровими, то  повинні  мати  до  Бога  десять  основних  прохань.

Ось  ці  прохання:

  1. Господи, коли  я  голодний, пришли  мені  когось, кого  треба  нагодувати.
  2. Господи, коли спраглий я, пришли  мені  когось, хто  хоче  пити.
  3. Господи, коли мені  холодно, пришли  мені  когось, хто  прагне  тепла.
  4. Господи, коли страждаю, пришли  мені  когось, хто  прагне моєї уваги.
  5. Господи, коли мій  хрест  стає  тяжким, дозволь  мені   допомогти  нести  хрест  іншим.
  6. Господи, коли не маю   часу, пришли  мені  когось, хто  потребує моєї негайної  допомоги.
  7. Господи, коли падаю  на  дусі, пришли  мені  когось, кого мені необхідно  підбадьорити.
  8. Господи, коли я  хочу,  щоб   мене  зрозуміли, дай когось, кому  потрібне моє розуміння.
  9. Господи, коли прагну  чийогось  піклування, пришли когось, хто  потребує моєї опіки.
  10. Господи, коли  думаю  лише  про  себе,  зверни  мої  думки  до   інших.

(Андрій БІЛИК. «Біблійні жінки Нового Завіту»).

СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ ПРОБЛЕМА?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group2 4

Учитель узяв у руки чашку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів:
— Як ви думаєте, скільки важить ця чашка?
Усі жваво зашепотіли.
— Приблизно півкіло! Триста грамів! Ні, чотириста! — Стали лунати відповіді.
— Я насправді не знатиму точно, доки не зважу її. Але зараз це не важливо. У мене питання: що трапиться, якщо я буду так тримати чашку протягом декількох хвилин?
— Нічого!
— Справді, нічого страшного не трапитися, — відповів учитель. — А що буде, якщо я потримаю цю чашку у витягнутій руці, наприклад, години дві?
— Ви втомитеся, а ваша рука почне боліти.
— А якщо цілий день?
— Ви дуже сильно втомитеся. А рука оніміє — і її паралізує, якщо ви не опустите її, — сказав один з учнів.
— Як по-вашому, вага чашки зміниться від того, що я її цілий день буду просто тримати?
— Ні! — Розгублено відповіли учні.
— А що потрібно зробити, щоб усе це виправити?
— Просто поставте чашку на стіл! — Весело сказав один учень.
— Точно! — Радісно відповів учитель. — Те ж саме відбувається з усіма життєвими труднощами. Варто подумати про яку-небудь проблему кілька хвилин — і вона вже поруч. Якщо думати про неї кілька годин, вона почне нас засмоктувати. Якщо думати про неї цілий день, вона нас паралізує.

Можна думати про проблему, але, як правило, це ні до чого не призводить. Її «вага» не зменшується. Справитися з проблемою дозволяє тільки дія. Потрібно вирішити її, або відкласти. І найкраще допоможе в цьому лише Бог, Який сказав: «Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Iсаї 41:10).

Свято для людей з вадами слуху

Автор SDA.if.ua. Категорія Дитяче служіння, Місійне служіння, Новини

В зимову неділю , 27січня Церква Адвентистів Сьомого Дня в м. Івано – Франківську відвідала Будинок культури глухонімих. .
Члени місцевої громади підготували подарунки і привезли сюди для дорослих та дітей з вадами слуху.
А в свою чергу діти церкви завітали до цих людей зі святковою програмою та дитячими подарунковими наборами.
Малюки і старші віком дути розповідали вірші , співали пісні, славили Господа псалмами.
Пастор Церкви Адвентистів Сьомого Дня в м. Івано-Франківську – Заверюха Іван Миколайович звернувся до присутніх словом зі Святого Писання та провів духовні роздуми на тему: “Як ми дорожимо часом.”
Керівник місійного відділу Пасечник Богдана, продовжуючи тему часу, зачитала цікаві вислови..”У кожного з нас є рахунок в небесному банку, і цей рахунок називається –час. Управляє цим банком Господь Бог.
Кожен ранок Він видає кожному з нас 86400 секунд. І кожен вечір Господь підводить підсумок…цього ж вечора вони пропадають. Дарма чи ні-залежить від тебе?! Задумайся…як ти витрачаєш свій дорогий час!? “
На завершення зустрічі всім присутнім роздавали солодощі , а керівник дитячого відділу Марченко Наталя вручила батькам та хворим діткам подарункові набори в красиво оформленим коробках.
Керівник Івано-Франківської ООУТГ – Пашник Марія Максимівна та службовий персонал були особливо раді та щиро вдячні Богові та Церкві за Боже Слово, подарунки і підтримку .
Алла Мовсесян

Изображение 410

Изображение 427
Изображение 432Изображение 374Изображение 392Изображение 383Изображение 402
Изображение 368Изображение 371

9 лютого – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТОМАТОЛОГА

Автор SDA.if.ua. Категорія Теми до визначних дат

Group 4345

Без насіння виростає

І міцне коріння має –

Ним їмо і хліб, і суп –

Що це буде, друзі?

 Зуб!

В Україні День стоматолога відзначається не так давно, та його популярність набирає обертів з року в рік. А так як більшість з нас знайомиться зі стоматологом ще в ранньому дитинстві, то просто не можемо обійти увагою людей такої поважної професії.

Відомо, що зуб – найміцніша частина людського скелету, а міцні зуби – це візитка не лише здорового тіла, але й здорового духу. Лікареві-стоматологу наша посмішка розповість про спосіб життя, улюблені звички та систему харчування.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 96% людей земної кулі мають запломбовані зуби, а саме слово «карієс» – латинського походження, що означає «гниття».

Якщо згадати давні часи, виявляється, що в Древньому Єгипті й Фінікії стоматологія була непогано розвинена. «Стоматологи» цих країн вміли бурувати і протезувати зуби. Про це розповідають дані археологічних досліджень. Знайдені вставні «мости» із золотих дротиків й пластин, якими древні лікарі кріпили видалені зуби пацієнтів до здорових зубів. Знайдені навіть свердла, яким древні єгиптяни свердлили зуби.

Звичайно, що такі методи лікування зубів частіше були доступні багатим вельможам, а бідні чекали коли зуби самі випадуть, або виривали їх простими способами. Наприклад, прив’язували хворий зуб до коня й пускали його в галоп. Ще одним способом було прив’язати зуб до каменя і кинути його зі скелі.

А ось лікарі Середньовіччя вигадали зовсім екзотичні методи лікування. Тоді всюди стверджували, що карієс з’являється через «зубних хробаків». Неіснуючих паразитів виводили жорстко й радикально. Наприклад, заливали в зубні отвори отруту, або засовували розпечене і навіть розплавлене залізо. Важко уявити собі муки хворих при подібних операціях, тим більше, що вони не давали жодного ефекту.

Однак, були й достатньо прості методи знімати зубний біль. Просто потрібно було просидіти усю ніч, відкривши рот в бік місяця. Вважалось, що місячне світло могло вилікувати зуби.

Цікавий факт: зуби в середньовічній Європі лікували не в лікарні, а в перукарні (перукар), а в Україні це робив навіть коваль в простій кузні. Окремо потрібно згадати людей, які зовсім залишились буз зубів. Як вони жили? Ну, ті що були бідними, так і жили без зубів, а багаті замовляли собі вставні щелепи з різних матеріалів. Їх виготовляли зі слонової кістки, кісток, або зубів інших тварин чи навіть золота. Але особливим «шиком» була натуральна людська щелепа. Як би огидно це не звучало, але був налагоджений навіть тіньовий бізнес з працівниками кладовищ, катами чи просто бандитами, які розкопували могили.

Так продовжувалось до середини 19 століття, коли стоматологія справді почала входити в наукове русло. Люди зрозуміли, що за своїми зубами потрібно слідкувати і стали їх чистити. Тоді ж почали застосовувати винайдену Джеймсом Беалл Моррісоном бормашину.

Нажаль, дуже часто причина псування зубів криється не лише у ротовій порожнині, а десь значно глибше. Причина – у наших думках, у ставленні до себе та до світу, у стосунках зі Всевишнім.

Наприклад, про спілкування людей, чиї стосунки напружені, кажуть «мати на когось зуб», «цідити крізь зуби». Відомо, що слова сповнені зневаги й неприязні, проходячи через мовний апарат, автоматично його руйнують.

А ще є приказка «зуб за зуб». Наступна історія допоможе прояснити це питання.

Один африканський король мав близького друга, з яким він ріс з раннього дитинства. Друг мав чудову рису характеру – ніколи ні на кого не ображатися. Коли щось йшло не так він мав звичку повторювати: «Все гаразд».

Одного разу, заряджаючи рушницю короля на полюванні, друг зробив щось не так, пролунав постріл – король залишився без великого пальця на руці.

Оглянувши рану, друг сказав: «Все гаразд, головне, що рука на місці»

  • Ні, не все гаразд, – заперечив король, – за таку неуважність я накажу вкинути тебе до темниці. Так і було зроблено.

Минув рік. Король знову був на полюванні. Захопившись переслідуванням дикого звіра, не помітив, як разом з усією свитою опинився на території ворожого племені канібалів. Короля спіймали, прив’язали до стовпа, і вже мало запалати вогнище, як раптом, хтось помітив, що у короля немає великого пальця. У канібалів було повір’я: не їсти тих, хто мав якусь ваду.

Повернувшись додому, король згадав про свого друга: виходить, що той випадок з каліцтвом пальця врятував йому життя. Король пішов до в’язниці, наказав його відпустити і розповів все, що сталося.

  • Все гаразд», – сказав друг.
  • Чому ти так кажеш, – заперечив король, – адже через мене ти втратив цілий рік життя?
  • Так, – відповів друг, – але, якби я не сидів у в’язниці, то був би з тобою на полюванні…

Ця притча радить не ображатись на кривдника, не віддавати злом за зло (зуб за зуб). Якою б незвичною не була ця порада для сучасної людини, той, хто зважився застосувати її в житті, зумів перетворити ворогів на друзів, заручитися підтримкою колишніх кривдників, зберегти здоров’я, та продовжити собі віку. Адже Біблія навчає: «Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей» (Прип. 14:30).

Потрібно сказати, що не лише заздрість, але й злість, зненависть, осуд, образа, хронічне невдоволення та банальне роздратування. Взагалі, усі негативні емоції викликають «гнилизну кісток». А лікувати цю хворобу може лагідне серце.

Отже, якщо зуби псуються незалежно від того, на скільки ретельно ми за ними доглядаємо, якщо людина не запускає хворобу і своєчасно звертається до стоматолога, а зуби псуються один за одним – треба почати лікувати душу.

Чому наші негативні почуття та емоції є причиною руйнування кісток? Справа в тому, що організм викидає у кров чималу дозу адреналіну, який у свою чергу бере активну участь у обміні кальцію. Цей обмін порушується, якщо адреналін знаходиться постійно в крові, та ще й у великих дозах. Інші вчені стверджують, що це гормон стресу, який називається кортизол. Ось чому в результаті хронічного невдоволення, агресії чи стресу, руйнуються не лише зуби, але й весь кістяк.

Отже, якщо стрес псує нам зуби й кістки, то що може запобігти цьому явищу? Бог дає на це питання однозначну відповідь: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Прип. 17:22).

Цікаво, що відомий американський психолог і публіцист Дейл Карнегі, описує своїх підопічних, які після важких випробувань чи стресових ситуацій, наступного дня виявляли у себе вражені карієсом зуби. Просто при стресі люди сильно зціплюють зуби, а це викликає мікротріщини зубної емалі. Натомість, радісне серце, зі слів Соломона, має лікувальні властивості.  Медики знають: від м’язів, які задіяні в посмішці, до головного мозку надходять імпульси, і мозок у відповідь виділяє гормон радості – серотонін, який є природнім знеболювальним, стимулятором імунної системи. Отож, «радісне серце добре лікує» – це не просто приказка чи метафора, а порада нашого Творця.

А як можна назвати людину, яка має радісне серце? Безумовно, що це оптиміст, християнин, який не лише читає чи слухає про Бога, але й знає Його особисто.

Кажуть, що немає більш ввічливих і більш побожних людей, як в черзі до стоматолога: усі дивляться співчутливо й звертаються до Бога по допомогу. А хто ж помолиться про самого стоматолога? Сьогодні якраз той день, коли маємо можливість виправити цю несправедливість і помолитись за усіх працівників стоматологічних відділень, які день і ніч стоять на варті наших сяючих посмішок. Просимо в Бога для них сил, терпіння, здоров’я й наснаги.

Андрій БІЛИК

НАСКІЛЬКИ БЛИЗЬКИЙ ОСТАННІЙ ДЕНЬ?

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 413

Наскільки «близько» є «насправді близько»? Можливо, це запитання викликане бажанням побачити за розвитком конкретних подій близькість приходу Христа. А може, за ним приховується інший сценарій. Молодим людям так хочеться побачити і відмітити якусь конкретну лінію, межу, край. Ну хоча б умовно відзначити для себе «один кілометр» чи «двісті метрів», після чого починається близькість приходу Христа. І в такому разі можна ще «один кілометр» чи «двісті метрів» пожити в своє задоволення, беручи від життя все, що хочеш, смакуючи гріховні плоди в садку диявола, при цьому рахуючи кроки. І як тільки підійшов до краю, визначеної межі, яка відзначає близькість приходу Христа, почнеш різко змінювати свої пріоритети, задоволення, розкаєшся в гріхах і розпочнеш активно готуватися до зустрічі з Господом…

Але дуже часто трапляється так, і про це потрібно знати, що зайшовши «надто далеко», навіть усвідомлюючи, що не тільки наблизився, але і переступив межу «наскільки близько», не можеш зупинитися на дорогах гріха…

Я не збираюся перераховувати ознаки кінця світу чи близькості приходу Христа, які досить детально описані в 24 розділі Євангелія від Матвія. Ти можеш, шановний читачу, це зробити і сам. Береш Святе Письмо, знаходиш 24 розділ Матвія і читаєш, і як тільки прочитуєш одну ознаку, відразу ж дивишся в іншу книгу, книгу реального життя теперішнього світу, і цього, повір, вже буде достатньо, щоб зрозуміти, «наскільки близько?».

У Євангелії від Луки в 19 розділі з 29 по 40 вірші зображено славний в’їзд Христа до Єрусалиму. Це прообраз славної події Другого приходу Христа. І коли учні, радіючи, почали вигукувати: «Благословенний Цар, що йде в Ім’я Господнє!»…тоді «деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!» А Він їм промовив у відповідь: «Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння!»

Сьогодні Господь очікує від своїх послідовників не стільки запитання «наскільки близько», щоби заспокоїти себе на деякий часта віддатися потоку земної суєти, світськості, а гучної проповіді про повернення справжнього Господаря і Царя Землі в цей світ, яка приверне увагу її мешканців до цієї славної події через життя тих, хто насправді цього чекає.

Сьогодні, повір, вже і «каміння» кричить. Навіть ті, хто не мають безпосереднього відношення до християнства: світові діячі, вчені, суспільні організації, які пильно спостерігають за процесами, що відбуваються на нашій Землі. Якщо нам недостатньо ознак кінця світу з уст Христа та Його вісників, щоб зрозуміти що світ знаходиться в кінці світової історії, щоб прокинутись самим і допомогти прокинутись іншим навколо себе, тоді послухаймо ще проповідь «каміння».

«29 жовтня 2008 року в Римі на конференції Всесвітньої асоціації дикої природи (WWF) науковий керівник групи учених Джанфранко Болонья заявив про те, що запасів води на планеті вистачить в кращому разі на 30 років».

Згідно з дослідженням, проведеним під егідою Американського національного управління з океану і атмосфери (NOAA) визначено: «Рівень води в Світовому океані зростатиме, в окремих регіонах (зокрема в Європі і Азії) збільшиться ризик повеней, іншим частинам Землі нанесуть серйозні утрати тропічні шторми, а географія планети в цілому зазнає значних змін».

«Рівень моря підніматиметься, що є загрозою для жителів островів і приморських регіонів, але постраждають не лише вони: людству доведеться зіткнутися з недостачею прісної води, переживати засухи і бурі, а також багаточисельні епідемії». У Північній Америці відбувся Світовий форум ООН “Діалог цивілізацій”. Представники наукової і економічної еліти розвинених країн переконані, що світова економіка входить в тривалу і системну кризу. Дискусія про недієздатність глобальної фінансової архітектури продовжує наростати. Світ переживає переломний момент. Ми входимо в багатовимірну кризу. Глобальні інститути регулювання економіки, що діють, виявилися безпорадними перед новими викликами. ООН попереджає, що весь світ стоїть на порозі тотального голоду».

«За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН за 2008 рік число тих, що голодують, в світі зросло на 40 млн. чоловік і досягло 963 мільйонів. У 2009 році це число може перевищити мільярд . З голоду щодня вмирають 10 тисяч дітей і 25 тисяч дорослих».

Сучасна глобалістика є системою міждисциплінарних знань про загальнолюдські, глобальні проблеми нашого часу. Загострення цих проблем у другій половині XX століття зробило їх життєво важливими для всього людства і послужило імпульсом для всестороннього вивчення даного феномену. Дослідження багатьох учених-глобалістів показали, що «відсутність прогресу в подоланні проблем, про які йде мова, створює загрозу існування роду людському і може призвести, якщо не буде знайдено їх вирішення, до смерті людства. Вірогідність самознищення людства в глобальних катастрофах: етичною, ядерною, екологічною – як ніколи велика. Отже, потрібно визнати: події, що відбуваються в світі, не можуть бути нічим іншим, окрім як кризою цивілізації».

Згідно даних, опублікованих Євро-комісією в “Зеленій книзі” (“Gruenbuch”) – європейці страждають від сильних депресій, що є причиною 58.000 самогубств на рік, а 30% громадян Євросоюзу страждають розладом психіки. Загальна світова криза людства очевидна – депресія, наркотики, розпад сім’ї, терор, некерованість суспільних систем, небезпека застосування атомної зброї, екологічні удари.

Дослідники глобального потепління не втомлюються повторювати, що «планета нестримно нагрівається протягом останніх десятиліть і стоїть за крок від критичної межі, переступивши яку цей процес стане безповоротним».

Днями список апокаліптичних прогнозів поповнився ще одним, створеним в результаті дослідження, критикувати яке дуже складно. Воно було ініційоване не ким-небудь, а Американським аерокосмічним агентством (NASA). А провів його один із найкомпетентніших фахівців з питань зміни клімату і один з перших учених, хто заговорив про кліматичну загрозу Джеймс Хенсен. У рядках свого послання світу пан Хенсен, що вивчив сучасну ситуацію на Землі і порівняв її з історичними даними, відкрито заявив: «якщо температура планети підніметься ще на два-три градуси, то ми побачимо такі явища, які змінять Землю до невпізнання. Ми наближаємося до небезпечної межі», – стверджує вчений.

Багато провідних умів цього світу, спостерігаючи за процесами, що відбуваються на планеті, говорять: «Як ми дійшли до такого життя? Загальний висновок однозначний: ми в чомусь помиляємося і тому не можемо правильно організувати своє життя. А оскільки загрожуючий нам в майбутньому “кінець історії” є глобальним явищем, то шукати свої помилки і шляхи виходу з кризи доведеться в галузі фундаментальних проблем буття: як і коли виникло розумне життя на Землі, нинішня цивілізація, в чому сенс нашого життя, яке наше завдання і відповідальність у Всесвіті.

Криза повинна була статися. Але і люди повинні переглянути свої цінності».

Не потрібно бути великим богословом чи вченою людиною, а достатньо – щирим і слухняним дослідником Святого Письма, щоб зрозуміти, що ми живемо саме в той час, коли кінець усьому неминучий. Ми стоїмо на межі, на краю… Можливо, вже завтра Господь відкриє нову книгу нової історії, нового світу…Це обов’язково відбудеться… А сьогодні Він очікує від нас не стільки знань «наскільки близько», а того, щоб наближатися до Нього день за днем, щоб бути осяяним Його Істиною і випромінювати Його характер у щоденному житті, щоб сяйво надії від Господа в темряві й хаосі цього світу освітило ще не одне життя і привело до близьких взаємин з Джерелом Світла та Надії, Ісусом Христом.

Володимир ВЕЛЕЧУК

Займенник «МИ»

Автор SDA.if.ua. Категорія Сімейне служіння

Group 41231

Подружні пари, які майже завжди говорять про свої стосунки, вживаючи займенник «ми», мають більше шансів успішно впоратися з міжособистісними конфліктами, – помітили психологи. Експерти проаналізували розмови між 154 парами середнього та старшого віку й виявили, що ті, хто часто вживає займенники «ми», «наш», і «нас», позитивніше налаштовані на розв’язання конфліктів у взаєминах і відчувають менше стресу через сварки. А пари у яких партнери підкреслюють свою незалежність, частіше вживають займенник «я», «мені», й «ти», менш задоволені в шлюбі. Особливо це стосується чоловіків і жінок зрілого віку. Серед сімей пенсійного віку вживання таких займенників здебільшого пов’язане з нещасливим шлюбом.

Крім того, літні пари частіше говорять про свій шлюб, використовуючи займенник «ми», ніж пари середнього віку. Також було зафіксовано, що просте слово «ми» допомагає й молодим закоханим підтримувати більш щасливі та гармонійні взаємини. Коли в стосунках партнери не прагнуть випинати свою індивідуальність, а, навпаки, прагнуть показати спільність і неподільність цілей, це свідчить про взаєморозуміння, про кращу здатність налагоджувати розбіжності, про схожість емоцій та фізіологічних реакцій, які виражаються у звичайній розмові.

Займенник «ми» ніби проголошує, що сім’я – це передусім команда, де партнери впевнені одне в одному й здатні протистояти проблемам разом.

Новини по дням

Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист