Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

ІКОНОШАНУВАННЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Новини

“Не роби собі різьби і всякої подоби…” (Вихід 20:4-5).
Незважаючи на пряму заборону “створювати” зображення і “поклонятись” їм, яку ми знаходимо у другій заповіді, ця помилка розповсюдилася з неймовірною швидкістю. Причини такого нездорового нововведення зрозумілі. В міру того, як слабшала віра в невидиме, росла потреба в культі видимого. Усна проповідь почала змінюватись поясненням зображеного тієї чи іншої події Священної Історії. Відкривалась нова сфера для діячів живопису, скульптури і мозаїки, які зображали на свій лад і з волі власної фантазії, як окремі сцени біблійних подій, так і вигадані “випадки” з життя діви Марії та покійних святих.
Також великий вплив на виникнення зображень мали ті малюнки, якими перші християни намагались нагадати образну мову свого Божественного Учителя. Символи ягняти, лози, риби: креслення альфи і омеги; монограма імені Христа та ін. були свого роду ребусами, зміст яких був відкритий віруючим, але закритий для непосвячених. Поступово стався перехід від малюнків, що зображали земне життя Христа, до зображення християн, які прославилися своєю мученицькою смертю і подвигами.
Відомо, що спочатку ці зображення служили лише прикрасою церковних стін і тільки потім, коли предмет нагадування і прикраси перетворився на об’єкт поклоніння, їх почали виготовляти на окремих дошках або полотнах і поміщати уже не тільки в місцях богослужіння, але і в помешканнях
Не минуло багато часу, як з’явилась нова і до того ж більш сумна омана. Деяким зображенням Христа і святих, а особливо зображенням діви Марії, церква приписувала здійснення чудес та зцілень. Такі ікони (або статуї) урочисто оголошувались “чудотворними” і ставали джерелом постійних і досить значних прибутків церкви та кліру.
Таке нововведення в церкві було настільки очевидним порушенням Божої заповіді, що багато священнослужителів, незважаючи на всю небезпеку, на яку вони себе наражали, не підкоряючись папі, виступали з відкритим протестом. Так, наприклад, єпископ Марсельський в кінці VI століття заборонив використання всіх зображень у своїх парафіях.
Масова і багаторазова відмова прийняти зображення і поклонятись їм носить в історії церкви назву іконоборство. Ще задовго до виступу Марсельського єпископа це нововведення почало хвилювати істинних поборників Божої волі і викликало серед багатьох енергійні протести. Один із найраніших церковних соборів, що зібрався в м. Ельвірі (у 306 р. після Р.Х.), суворо заборонив іконопоклоніння, вбачаючи в ньому проникнення в церкву грубого поганства.
Але ось через 25 років після обнародування заборони Марсельського єпископа іконоборство вступає в нову фазу і приймає більш жорстокий характер. Імператор Лев (у 727 р.), а потім і 348 єпископів собору (в 754 р.), одноголосно засудили і своїми постановами заборонили іконопоклоніння. Проте, через 33 роки учасники 7-го вселенського собору (в 787 р), відмінили це рішення, “наказали” шляхом спеціального канону поклонятись іконам без належного пояснення, чому це необхідно. З того часу починається заохочення поклоніння зображенню хреста. Але з цим боротьба не закінчилась. Паризький собор (у 825 р.) знову заборонив іконошанування. Через 17 років (у 842 р.), за настійною вимогою імператриці Феодори, жінки розпусної та аморальної, культ поклоніння іконам був остаточно встановлений і обов’язковий у Західній та Східній церквах.
Але все-таки боротьба за ікону в Західній церкві не припинялась. У період безперестанних суперечок та розбрату “князів церкви”, при постійному втручанні в церковне життя державної влади і безвідповідальних двірських кіл, іконошанування то заборонялось то знову дозволялось, поки нарешті в Х столітті остаточно закріпилось і в Західній церкві.
І ось, як не дивно, завдяки невігластву темних мас, незнанню Святого Письма і повній байдужості до питань віри так званих “культурних людей”, культ іконошанування процвітає аж до наших днів.
Необхідно додати, що Західна церква не посоромилась другої заповіді, що каже: “ не роби собі різьби і всякої подоби… Не вклоняйся їм і не служи їм…” (Вихід 20:4-5), – зовсім викинути з Десятислів’я Закону Божого (в оригіналі закону Мойсея). Для збереження числа десяти Заповідей Західна церква розділила десяту заповідь на дві частини, зробила з неї дві окремі заповіді.
Східна церква зберегла десять Заповідей без змін, але ця обставина не заважає їй і досі боготворити цілий ряд “чудотворних ікон”, служити іконам акафісти і молебні, перевозити і переносити їх з місця на місце, оточувати їх урочистістю богослужінь, хресних походів, святкувань тощо. В силу того простого факту, що поклоніння іконам увійшло в церковну практику “з давніх-давен”, воно визнається правильним. Традиція давнини ніби відбирає у віруючих право сумніватись чи не вірити в законність такого шанування, хоча сучасна церква не має ніяких обґрунтувань для іконошанування, як і не мала їх давня апостольська церква.
В основу іконошанування церква поклала канон (тобто правило) про іконошанування, але вона і сьогодні не має загальновизнаного догмату (тобто вчення). Стверджуючи іконошанування на каноні, церква більше не займається цим питанням ні в церковних визначеннях, ні в богослов’ї, а тому повернення до істини для церкви важке і не бажане, а звертання за вирішенням питання до Божого Слова виявляється цілком не припустимим. Кожна зміна в цьому питанні і важка, і ризикована, і невигідна. Для тих небагатьох, хто не злякався зустрітися з фактами і вирішив це питання особисто для себе, безпідставність поклоніння іконам не підлягає ніякому сумніву, а відмова від нього є цілковито логічним, розумним актом. Звернімось до Божого Слова і подивимось, що воно каже.
Усе Святе Письмо Старого і Нового Завітів засуджує іконошанування (під цією загальною назвою мається на увазі всі види зображень), вказуючи на той факт, що Бог є невидимою істотою.
“Ніхто Бога ніколи не бачив” (Ів.1:18). Нам відомі деякі земні форми Його проявів, як: Три мандрівники, Кущ (Лук.12:26; 20:37), [18] Стовпи вогню та хмари (Вихід 14:24), Ангел Завіту (Мал.3:1), Вождь Господнього війська (Іс.Нав.5:14) та ін., але Своєю Божественною сутністю Він “Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може…” (Тим.6:15-16).
Бога з такими атрибутами зображувати не можливо.
Сам Бог запитує через пророка Ісаю, говорячи: “І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?” (Іс.40:18). І дійсно, де той художник, який би міг зобразити воскреслого Христа, Христа прославленого, і до того ж таким, яким показує Його Боже Слово? Прочитайте перший розділ Об’явлення Івана Богослова – і ви побачите, що зобразити Христа у всій Його небесній славі так само неможливо, як і неможливо зобразити Самого Бога нетлінного, незбагненного…
Усі зображення Христа, діви Марії і святих, які є в різноманітних варіаціях, не відповідають даним Святого Письма, яке закликає нас до духовного Богопоклоніння. Святе Письмо забороняє поклонятись не лише зображенням Божого творіння, але навіть зображенню Самого Творця, якби людині вдалося зобразити Його. Святе Письмо вчить: “Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та правді вклонятись”, “…бо Отець Собі прагне таких богомольців” (Ів.4:23-24). Бог – духовна істота… Поклоніння Богу має бути духовним… Таких духовних богомольців Бог шукає Собі. Як усе зрозуміло! Яка чарівна простота!
Такі поклонники до вподоби Богу і що тільки вони одні знайдуть в поклонінні Йому задоволення для своєї душі. Бог знав, що наше щастя ми можемо придбати тільки на шляху духовного поклоніння, а тому, піклуючись про наш добробут, Він сказав: “Не роби собі різьби і всілякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій…” (Вихід 20:4-5).
Історичні факти і наш власний духовний досвід підтверджують, що порушення другої заповіді спотворює справжнє уявлення про Бога, приводить людину до неправильного поклоніння, що творить хаос у душі, хаос у віросповіданні і хаос у житті (Римл.1:21-25).

Човен

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Коли я був молодим, мені дуже подобалось плавати на човні по великій річці. Одного разу, коли я вночі сидів у ньому з вудочкою, в мій човен вдарився інший, який просто плив за течією. Мною охопив сильний гнів! Я озирнувся й вже хотів зі злості вилаяти людину, але побачив що човен порожній. Моєму гніву не було куди вирватись. На кого мав його виплеснути? Мені нічого не залишалось як сісти, закрити очі, заспокоїтись і дякувати Богу що це був лише порожній човен, а не великий катер.

З того часу порожній човен став моїм вчителем. Коли хтось намагається мене свідомо образити і до серця підбирається гнів, звідкілясь чую лагідний голос Бога: «Цей човен також порожній. Не злись на нього».

«Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста» (Пр.16:32).

КОХАННЯ ЧИ ЗАКОХАНІСТЬ?


Автор SDA.if.ua. Категорія Сімейне служіння

Group 4

(Як перевірити свої почуття?)

  1. Кохання розвивається повільно, закоханість – швидко.
    2. Кохання бере до уваги сумісність, закоханість – бере до уваги тільки зовнішність.
    3. Кохання зосереджується на одній людині, закоханість може охоплювати кількох людей.
    4. Кохання викликає відчуття надійності, закоханість – ненадійності.
    5. Кохання дивиться реально, закоханість ігнорує це.
    6. Кохання мотивує позитивну поведінку, закоханість має деструктивну дію.
    7. Кохання бачить недоліки, закоханість ігнорує їх.
    8. Кохання контролює фізичну близькість, закоханість експлуатує її.
    9. Кохання не шукає свого, закоханість навпаки – егоїстична.
    10. Кохання отримує підтримку сім’ї та друзів, закоханість – неодобрення.
  2. Кохання здатне подолати розлуку, закоханість – ні.
    12. Кохання на ціле життя, закоханість – проходить швидко.
    По книзі Ненсі Ван-Пелт «Розумна любов»

МІЖ МИНУЛИМ І МАЙБУТНІМ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

«НАВЧИ НАС ЛІЧИТИ ОТАК НАШІ ДНІ, ЩОБ МИ НАБУЛИ СЕРЦЕ МУДРЕ» (ПСАЛ. 90:12).

Нескінченним потоком протікають миті нашого життя. Суєта породжує в людині звичку розтрачувати своє життя великими купюрами, такими, як дні, тижні, місяці, роки. Коли гаманець життєвого ліміту ще здається повним, на тимчасовий дріб’язок – секунди, хвилини/години – уваги звертається мало. Вони здаються такими незначними і несуттєвими, що можуть бути кинуті й розгублені без усякого жалю. Це потім, з роками, людина вчиться цінувати найдрібніші монети в гаманці свого життя, зі страхом спостерігаючи, як цей, колись повноводний потік висихає.

Однак позиція Святого Письма стосовно часу чітка і певна: «Отож, уважно слідкуйте, щоб поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Ефес. 5:15,16). Ми покликані цінувати час нашого життя, роздумуючи над найраціональнішим його використанням. Ми також покликані як Церква, як суспільство Божих дітей з такою ж пильністю ставитися до часу, відведеного нам Богом, щоб виконати доручену Ним місію…

Дорогі брати й сестри! Дозвольте без зайвого пафосу заявити про те, що ми дійсно живемо в той самий час, у ту саму мить, коли від нас у долі нашої Церкви залежить якщо не все, то дуже багато чого. Ми на жодну мить не забуваємо, що Головою Церкви є Христос. Насамкінець, Його велика мета – спасіння людства – буде досягнена. Це безперечний факт. Але, говорячи про важливість і значення кожного члена Церкви в житті громади, жодним чином не можна переоцінити цей вплив. Тому що з таких, як ми, – добрих або не дуже, що люблять людей або не всіх, співчуваючих або тих, що звеличуються, надійних або норовливих, смиренних або марнославних – складаються наші громади й Церква в цілому. Ми не можемо змінити світ, не прагнучи в першу чергу змінити себе. Кожному з нас, напевно, пригадуються слова Христа: «Лікарю, оздоров самого себе…» (Луки 4:23). Очевидці описаної події проявили глибоку недовіру до сказаного Спасителем. Хочеться, аби сьогодні кожен із нас збагнув глибокий зміст цієї проповіді Христа і зрозумів її мотивацію: прагнучи змінити світ, несучи йому вістку про Христа, чи не маємо ми самі потреби в кардинальній зміні, що може стати запорукою успішного служіння суспільству?

Проаналізуємо деякі моменти, які в сучасній Церкві Адвентистів Сьомого Дня потрібно переосмислити, оцінити, про які в молитвах нам варто просити безперестанку.

ОСОБИСТЕ ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
Перед тим, як звершити служіння заступництва за весь народ, первосвященик приносив жертву за гріх за себе й свою сім’ю (Левит 16). Сумно, але факт: царственому священству Нового Завіту (нам з вами, дорогі брати й сестри) дуже бракує молитовного щирого покаяння перед Господом. Нам варто шукати будь-якої можливості, щоб перебувати в атмосфері впливу Духа Святого. Щодня читаючи й вивчаючи Біблію та Дух Пророцтва, ми дозволяємо Богові звершувати над нами Його невидиму роботу. Поринаючи в духовні роздуми, молячись, уявляючи собі картини Неба, ми відкриваємо канали нашого серця й розуму для дії сили Господньої на нашу душу. Будемо ж постійно шукати Господа, адже Він обіцяв, що буде близько з нами!

ЛЮБОВ ДО ЦЕРКВИ. ЦІННІСТЬ ЦЕРКОВНОГО ЧЛЕНСТВА
Сучасний світ усе більше розмиває межі моральних підвалин. Свобода людини й задоволення бажань посідають перше місце в системі цінностей як дорослих, так і дітей. Заради зручності, догоди своїм примхам або становища в суспільстві багато зневажає принципами, свято збереженими попередніми поколіннями, вважаючи ці принципи застарілою моделлю поведінки, старомодністю й архаїчністю. Така ситуація в суспільстві мимоволі впливає й на Церкву. Біблійна позиція стосовно тих або інших питань часом здається твердим обмеженням прав і свободи. Керуючись таким переконанням, член Церкви приймає рішення на користь власних намірів і цілей, при цьому, якщо його позиція не збігається з можливістю залишатися членом Церкви, він з легкістю відмовляється від приналежності до неї. У такі хвилини, можливо, забувається, що Церква є Тіло Христове, і бездумно зневажається не хто інший, як Сам Господь. Трапляються ситуації, коли член Церкви будує план: звичайно, мене Церква виключить за мою провину, дію й т.д., але через рік я знову прийму хрещення й усе знову стане на своє місце.

«ЦЕЙ БОГ-ТО НАШ БОГ І НАВІЧНІ ВІКИ, ВІН БУДЕ ПРОВАДИТИ НАС АЖ ДО СМЕРТИ!» (ПСАЛ. 48:15).
Нещодавно довелося зіштовхнутися із сумним фактом безвідповідального ставлення до членства в Церкві. Протягом 10 років член Церкви був чотири рази виключений і стільки ж разів прийнятий назад. Вибудовувалася ціла схема: виключений в одній громаді, приймав хрещення в іншій, а ставав членом у третій. Мимоволі задаєшся питанням: що ми робимо з Господнім Тілом? Чи не має наш Спаситель права бути шанованим нами, тими, що шукають Його благодаті не лицемірно, від чистого серця? Бути частиною Його Тіла – це найбільша перевага, цінувати яке – найвищий обов’язок.

ЗМІЦНЕННЯ ПОЗИЦІЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ
Давній світ був знищений потопом. Причину такого рішення Бога ми знаходимо в Бут. 6:5: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно». Ці слова записані в контексті інтимних відносин, які набули серед людей тієї епохи, хаотичного, глибоко розпусного характеру. Чи варто проводити якісь порівняння світу, знищеного водою, зі світом, що очікує винищування вогнем? Святе Письмо вказує: якщо різниця якась і існує, то не на користь сучасного світу. Він стає ще більш розбещеним через свої великі можливості. Християнська родина з усіх боків стиснута найнебезпечнішими проявами. На жаль, коли перебуваєш у таких обставинах, дуже легко піддатися світському впливові, що непомітно проникає в саме серце сім’ї через телебачення, Інтернет та інші джерела інформації. Коли, як не тепер, нам варто було б бити тривогу, зміцнюючи й підтримуючи інститут християнського шлюбу! Руйнуючи сім’ю, диявол досягає величезних успіхів у руйнуванні самої особистості. За порадою Йова, зараз час укласти завіт з очима, вухами, з усім своїм єством, щоб не думати про гріховне й заборонене, про те, що руйнує розум і знищує всі спроби духовного зростання. Без «чистого» сьогодення неможливо сподіватися на благословенне майбутнє.

Таким чином, живучи між минулим із багатьма його причинами для натхнення й майбутнім із його надіями, дозвольте, дорогі брати й сестри, звернути вашу увагу на слова, що не старіють, зігрівають серце і сьогодні: «Цей Бог – то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерті!» (Псал. 48:15).

Будемо ж разом шукати, стукати й просити, роблячи все це й покладаючись на великі обітниці Того, Хто допоможе знайти, при необхідності відчинить і, звичайно ж, відповість, показавши при цьому «велике та незрозуміле, чого ми не знали». А ми у свою чергу пам’ятатимемо, що час, присвячений проханням, вимагає також часу, присвяченого подякам.

Приємних вам спогадів про минуле, найблагословенніших вражень від сьогодення та щасливого майбутнього!

Віктор АЛЄКСЄЄНКО

 

НЕХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ’Я ТВОЄ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

 

«Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єcu на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє» (Луки 11:2).

Святити Ім’я Господнє — значить говорити про Бога з благоговінням, бо «святе та грізне Його Ймення» (Псал. 111:9). У жодному випадку не потрібно промовляти Ім’я Бога надаремно та не закликати Його легковажно. Молячись, ми приходимо до Всевишнього, тому повинні стати перед Ним із благоговінням. Ангели закривають свої обличчя в Його присутності. Херувими та святі світлі серафими наближаються до Його престолу з урочистою шанобливістю. Хіба не з більшою пошаною і благоговінням повинні приходити до Господа, свого Творця, і грішні людські істоти?

Проте святити Ім’я Господнє означає не тільки це. Нажаль, подібно до юдеїв за часів Христа, християни також іноді можуть зовні виявляти велику пошану до Бога, але водночас ганьбити Його Ім’я. Ім’я Господнє — «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий… що вибачає провину й переступ та гріх» (Вих. 34:6,7). Ім’я отримує кожен послідовник Христа. Це — спадщина Божих дітей. Коли велике лихо спіткало Ізраїль, пророк Єремія молився: «Ймення ж Твої на нас кличеться, не залишай нас!» (Єрем. 14:9).

Якщо ж ми молимось: «Нехай святиться Ім’я Твоє», то цим просимо, щоб воно святилося по цілому світі й у нашому житті. Перед ангелами і людьми Бог визнав нас Своїми дітьми; тож молімось, щоб через нас не знеславилося «те добре ім’я, що ви ним називаєтесь» (Якова 2:7). Бог посилає нас у світ Своїми представниками,  тож в першу чергу повинні старатись виробляти в собі христоцентричний характер. Ми не можемо святити Боже Ім’я, якщо власним життям не відкриємо світові люблячий характер нашого Творця.

ДРУЖИНА

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми, Сімейне служіння

mceclip0 (1)

У цей важкий для нашої країни час, коли в багатьох серцях панує тривога й невизначеність, хочеться звернутись до берегинь сімейного вогнища, до тих, від кого в значній мірі залежить затишок в наших оселях.

«Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перел: довіряє їй серце її чоловіка… жінка ж богобоязна – вона буде хвалена! Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах. (Прип. 31:10, 11, 30, 31)
Безіменна жінка з книги Приповістей є прикладом чеснотної дружини. Чого ми можемо навчитися у неї?
• Бути надійною
Мудра жінка володіє собою і здатна керувати іншими. Це — рішуча жінка, яка одного разу обравши шлях праведності, вже не звертає з нього і залишається вірною своїм принципам. У чоловіка такої дружини є всі підстави довіряти їй, не побоюючись, що вона буде вести себе в суспільстві неналежним чином. Чоловік знає, що вона завжди буде вірною йому і ніколи не зрадить. Він знає, що вона добре розбирається у всіх домашніх справах. Вона не буде скаржитися своїй мамі чи подрузі, як боляче образив її чоловік, не буде насміхатися, перераховуючи його недоліки. Надійна дружина присвятила життя тому, щоб робити добро і вірно любити чоловіка в усі дні життя його. Вона спочатку обмірковує кожне своє слово, вчинок і тільки потім каже або робить те, що могло б внутрішньо зміцнити чоловіка і допомогти йому.
• Бути працьовитою
Чеснотна дружина любить працювати і з радістю робить багато справ своїми руками. її старанність проявляється в усьому, що знаходиться під її контролем. «Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть» (Прип. 31:27). Мудра дружина завжди позитивно ставиться до праці, бо виконує її для своїх улюблених дітей.
• Бути організованою
Мудра жінка вирізняється організованістю. Чеснотна дружина вставала рано не тільки для того, щоб розподілити обов’язки між усіма служницями, але й щоб підготуватися духовно до турбот нового дня. Вона була здатна так організувати свій день, що у неї залишався час для ведення торгових справ. Передбачлива дружина, перш ніж взяти на себе нове зобов’язання, ретельно зважує кожне рішення.
• Бути люблячою
У всіх словах і справах доброчесної жінки проявляється її любляче серце: «Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці» (Прип. 31:26). Тут мудрість прирівнюється до мистецтва: у цієї жінки знайдеться для інших і розумна порада, і мудре повчання. її руки були постійно готові зробити добро іншим, вони були простягнені до нужденних.
• Бути богобоязливою
Джерелом успіху чеснотної жінки був страх перед Богом. Справжньою чарівністю та привабливістю володіють ті, хто шанує Бога. Але щоб стати схожою на таку жінку, потрібно примиритися з Богом, встановити з Ним тісні, живі взаємини і підпорядкуватися Його волі.
Згідно Біблії відповідальність за щастя родини несе чоловік. Але чого вартує чоловік без мудрої дружини? Тому  кожна українська жінка в своєму щоденному житті має намагалась застосовувати все, про що говориться в цих віршах, бо лише завдяки цим якостям ми можемо створити таку атмосферу в своїй сім’ї, яка стане благословенням не лише для нас, але й для усієї країни.

РОБИ, ЩО В СИЛІ…

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

mceclip0

Одна жінка дуже любила годувати в парку голубів. Кожного ранку вона приходила туди з великим буханцем свіжого хліба і розкришивши його на крихти, розкидала навколо себе. Так продовжувалось доволі довго. Це помітив один свідомий громадянин і сказав:

  • Як ви можете розкидати шматки безцінного хліба, годувати цих диких птахів, коли в Африці голодують люди?!

Жінка сором’язливо поглянула на нього і відповіла:

  • Але ж я не зможу докинути до Африки!

«Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екл. 9:10).

ДЛЯ РОЗДУМІВ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

Group 4

Заходячи одного разу у вагон, Ганді упустив з ноги туфлю яка впала на залізничне полотно. Підняти він її вже не зміг, тому що поїзд рушив. На превелике здивування оточуючих його міністрів, Ганді спокійно зняв другу туфлю і кинув її на шпали поближче до першої. Коли ж його спитали, навіщо він це зробив, Ганді посміхнувся й відповів: «У людини, яка знайде першу туфлю, буде до неї пара».

ПОРАДА СХІДНОГО МУДРЕЦЯ

Якщо ти хочеш навести порядок в країні, то спочатку наведи порядок в провінції (області). Якщо ти хочеш навести порядок в провінції, ти спочатку наведи порядок в містах. Щоб навести порядок в містах, ти повинен навести порядок в сім’ях. Якщо ти хочеш навести порядок в сім’ях, то спочатку наведи порядок в своїй сім’ї. Якщо ти хочеш навести порядок в своїй сім’ї, то спочатку ти повинен навести порядок в собі.

5 СЕКРЕТІВ ЩАСЛИВОГО ШЛЮБУ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми, Сімейне служіння

Group 4

Сімейні відносини не завжди бувають гладкими, рівними і стабільними, як би це не здавалося при першому погляді на сімейну пару з боку. У відносинах між подружжям іноді виникають проблеми, і подружжя повинні шукати шляхи вирішення цих проблем. Існує багато методів і різних підходів у вирішенні проблем взаємовідносин у шлюбі. Найчастіше подружжя не може знайти правильне рішення самостійно. Не завжди допомагають і поради. Сімейні стосунки є глибоко особистими і суб’єктивними, і те, що діє в одних людей, практично не підходить іншим.
Але існують універсальні шляхи вирішення протиріч і конфліктів в сім’ї:
1. Якщо виникає суперечка, то спід уникати звинувачень на адресу партнера, таких, як: «Ти ніколи…» або «Ти завжди…». Подібні твердження однобічні і несправедливі, і ви ніколи не знайдете спільної мови з партнером. Ви повинні думати про позитивні шляхи розв’язання суперечки та використовувати твердження від свого імені: «Я думаю…».
2. Ніколи не забувайте, що успішні відносини вимагають зусиль обох партнерів. Відносини — це завжди спільна робота.
3. Існує один чудовий метод. Запишіть на папері все, що вам подобається в партнері, і перечитуйте, коли у ваших стосунках з’являється напруженість. Це психологічно налаштує вас на позитивне рішення проблеми, яка виникла.
4. Скористайтеся електронною поштою або надішліть СМС-повідомлення партнерові з простим текстом: «Я тебе люблю». Цей маленький жест може зробити дуже багато.
5. Якщо ви зважилися на серйозну розмову з партнером, то вибирайте для цього найбільш вдалий час. Не потрібно починати важку розмову, якщо партнер втомився, роздратований або погано себе почуває.
Подивитися, що є позитивного в їхніх взаєминах. І, найголовніше, пам’ятайте: якщо ви дійсно любите свого партнера, то необхідно обом йти на поступки, підлаштовуватися під нього. І якщо ваш партнер поводитиметься так само, то це і буде основою щасливого шлюбу.

ЧОМУ ПОДРУЖЖЯ СВАРИТЬСЯ ЧЕРЕЗ ДРІБНИЦІ?
Ми будуємо свої взаємини з іншими людьми на основі певних уявлень про них як про особистості. Отже, усі ми в якійсь мірі психологи. Особливо важливо бути хорошим психологом-практиком у подружніх стосунках — у сім’ї люди роками, десятиріччями живуть пліч-о-пліч, їм доводиться вирішувати багато спільних проблем.
Від атмосфери тут залежать і здоров’я кожного, і успіхи в роботі, і те, якими виростуть діти. Але чому іноді так складно знаходити спільну мову з найближчою людиною? Чому подружжя сваряться через дрібниці і не хочуть поступатися один одному? Про це та інше піде мова.
Психологи підкреслюють, що багато конфліктів і негативні емоції, які виникають між чоловіком і дружиною, пов’язані з тим, що вони погано вивчили один одного. Крім того, встановлено, що психологічна сумісність подружжя залежить, у першу чергу, від узгодженості їх уявлень про права та обов’язки кожного в сімейному союзі. В одному з досліджень 100 розлучених і 100 подружніх пар опитували якраз з цієї теми. Були виявлені явні відмінності. Пари, які зуміли зберегти шлюб, проявили більший відсоток схожості в питанні розуміння сімейних ролей у порівнянні з тими, які розпалися. Звідси висновок: щоб молоді люди зуміли будувати міцні, гармонійні сім’ї, слід подбати про те, щоб вони отримували правильні уявлення про соціальні ролі людей протилежної статі, про психологічні відмінності чоловіків і жінок.
Відомо, що жінки більш чутливі, більш емоційні, саме вони створюють загальний настрій у сім’ї. Дружини, як правило, є ініціаторами всіх змін у родині, чи стосується це нових покупок, перестановки меблів, сімейного відпочинку і т.д. На жаль, саме жінки найчастіше стають і ініціаторами розлучень… А чоловік споконвіку був годувальником. Чоловіки більш стримані в емоціях і більше замкнуті з домашніми щодо своїх службових та інших проблем. У відносинах з дітьми частіше займають протилежну дружині «заборонну» (обмежувальну) позицію. Схильні до реакції протесту, стримування у відповідь на новаційні ідеї дружини. Це нормально! Саме протилежності притягують одна одну, що повинні знати і приймати обоє з подружжя. Однак саме через ці протилежні погляди багато сімей свариться через дрібниці.
Конфлікти в сім’ях нерідко виникають і через те, що подружжя не розуміють, не беруть до уваги реальності того, що кожному з них у повсякденному житті доводиться виконувати й безліч інших, значущих для них соціальних ролей.

Правильно кажуть, що розумна дружина знає свого чоловіка краще, ніж він сам себе знає. Це стосується чуйного, розумного, уважного чоловіка. Якщо подружжя не прагнуть глибоко пізнати один одного, живучи довгі роки поруч, поступово накопичується взаємне невдоволення, охолодження почуттів — тут вже недалеко до зрад і розлучення.
Подружжю не можна не враховувати й того, що в них можуть бути різні темпераменти. Про це чув кожен: є холерики, сангвініки, флегматики, меланхоліки. І хоча «чисті» темпераменти майже не зустрічаються, зазвичай у людини є риси різних типів, але переважають усе ж властивості основного темпераменту. Темперамент багато в чому визначає особливості спілкування людини з оточуючими. Приміром, сангвініки легко йдуть на контакт, товариські, легко зав’язують нові знайомства, а флегматики, навпаки, контакти встановлюють дуже повільно, воліють оточення старих друзів і знайомих. Потрібно пам’ятати, що, крім темпераменту, є ще риси характеру. Доброю чи злою, м’якою чи грубою людина може бути при будь-якому темпераменті. Усе залежить від нашого бажання.

І найголовніше: запросіть Ісуса бути господарем у вашому домі й тоді не будуть страшні жодні проблеми. «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як належить то в Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» (Кол. 3:18-19).

Новини по дням

Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лип    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист