Вивчення Біблії

Щоденні читання

Суботня школа

Суботня школа

Ваше здоров’я

Ваше здоров'я

У ПЕРЕДПОКОЇ ЖИТТЯ

Автор SDA.if.ua. Категорія Духовні роздуми

49658074_457621321437051_2379941137918984192_n

Один відомий актор розповідав, як на зорі своєї слави, в радянські часи, поїхав на перші закордонні гастролі. В гарному готелі нічний портьє протягнув йому ключ від номера. Він піднімається й відкриває його. Кімнатка маленька: ліжко, шафа, ванна…
Але вчорашній студент, який ще не відчуває себе «зіркою» дуже задоволений. Речей у нього майже нема, тому все в порядку. Засмучує лише те, що в номері немає вікон, але це не біда.
Гастролі тривали один тиждень. Актор виходив дуже рано, а коли повертався пізно ввечері, то персонал готелю дивився на нього з неабиякою цікавістю.
«Я б сказав, дивився ошелешено», – говорить актор.
Одного разу він зіткнувся на виході з покоївкою. Вона стала махати руками, говорити: «Біґ! Біґ!», але чоловік скромно потупивши очі, утік, сказавши «Сеньк’ю». Він ще не знав англійської.
У день від’їзду актор покликав портьє і покоївку аби прийняли номер, перевірили, що він не вкрав вішалки, рушник чи тапочки. Вони постукали і увійшли, як завжди привітно посміхаючись.
А далі сталося неймовірне: портьє відчинив двері шафи і… увійшов у неї. Виявилось, що актор цілий тиждень прожив у передпокої величезного люксового номеру з панорамними вікнами. І не знав!
Йому і в голову не могло прийти, що він достойний чогось більшого, ніж цей передпокій. Він спав на кушетці, призначеній для перевзування, а два своїх светри навіть не вішав у шафу. А навіщо? Вони ж не мнуться.
Актор розповідав, як він сів і розсміявся. А потім заплакав. Сміявся і плакав. Плакав, бо усе життя мріяв жити з комфортом, а тепер жалів що втратив таку можливість. А сміявся над своїми очікуваннями.
Він не знав, що заслуговує більшого. Він не знав, що потрібно завжди хотіти більше, ніж дає доля.
Коли я почув цю історію, то подумав: скільки ж з нас живуть у передпокої життя, і навіть не підозрюють, що поруч, ось тут, за дверима – цілий світ з величезними панорамними вікнами.
Чому ми так живемо?
Ми не шукаємо, не відкриваємо двері, а задоволені лише тим, що маємо. Не пробуємо шукати. Пасивно пливемо, приймаючи дари долі. Але можна ж гребти до своєї мрії, можна надувати вітрила й лапати попутний вітер.
Звичайно, що у кожного є звичайні людські бажання. Хочеться мати гарну квартиру, будинок, автомобіль… Але в гонитві за земним, чи помічаємо ми, як світить сонечко?
«Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї…» (Пс. 8:4,5).
Ми живемо біля гір…
Ми живемо біля гірських річок…
Ми живемо біля чудових лісів і джерел…
Чому часто не бачимо подібної краси, не цінуємо й не линемо туди?
Більше того, можливо, у нас на поличці припадає пилом Біблія, в якій секрет щастя, а ми, не відкриваючи її, щодня молимо Бога наділити нас щастям.
Відчиніть двері Біблії з молитвою, спробуйте. «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь…» (Пс. 33:9).
Звичайно, що можна бути вдячним Богу лише за те, що маємо, але все одно потрібно шукати своє «ще», шукати більшого, щоб змінювати життя на краще.
І для цього потрібно лише відчинити двері передпокою. Ісус говорить до кожного з нас: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об. 3:20).

Андрій БІЛИК

Коментарі відсутні

Новини по дням

Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лип    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

Контакти

вул.Івасюка, 76
м.Івано-Франківськ
76000

Написати лист